Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/387/26
Провадження № 2/542/435/26
16 квітня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карась В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (надалі також - позивач, ТОВ «ФК Єврокредит») через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернулось до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г у розмірі 80962 грн 13 коп., що складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 39049 грн 51 коп., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 24210 грн 70 коп., заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 17701 грн 92 коп.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 березня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 70).
Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року вирішено здійснювати заочний розгляд справи.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК Єврокредит» посилалось на те, що 09 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» (надалі також - АТ «Мегабанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26-207-897-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина).
Позивачем зазначено, кредитний договорів, який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір, що в сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості банка і позичальника щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, відповідно до приписів статті 634 ЦК України та умов пункту 1.2. кредитного договору є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття позичальником пропозиції банку згідно зі статтями 641, 644 ЦК України.
Вказано, що кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 08 серпня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за ним.
АТ «Мегабанк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, не повернув своєчасно позичальнику грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору, у зв'язку з цим утворилась заборгованість, що має загальний розмір 80962 грн 13 коп. та складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 39049 грн 51 коп., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 24210 грн 70 коп., заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 17701 грн 92 коп.
У подальшому, 03 вересня 2024 року АТ «Мегабанк»відступило право вимоги за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» (надалі також - ТОВ «ФК «Мустанг фінанс»), відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, на підставі Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, яке в свою чергу набуло право вимоги до відповідача.
27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг фінанс»відступило право вимоги за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року на користь ТОВ «ФК Єврокредит» відповідно до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, яке в свою чергу набуло право вимоги до відповідача.
Отже, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 80962 грн 13 коп., що складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 39049 грн 51 коп., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 24210 грн 70 коп., заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 17701 грн 92 коп.
На даний час, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, з огляду на що, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.
Позивач у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 73), у прохальній частині позовної заяви просив провести заочний розгляд справ без участі позивача та його представника, проти ухвалення заочного рішення за наявності відповідних підстав, не заперечував (а.с. 8).
Також, у клопотанні, поданому до суду 14 квітня 2026 року, представник позивача просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 78).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, заяви про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов не надавав.
Відповідно до інформації, наданої Виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області за № 02.14.1-44/16, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 69).
Судова повістка на 16 квітня 2026 року разом із ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 06 березня 2026 року, якою встановлювався відповідачу п'ятнадцятиденний строк із дня отримання її копії для надання до суду відзиву на позов, направлялись на зареєстровану адресу відповідача, однак повернулись до суду із відміткою поштового відділення - «адресат відсутній» від 15 березня 2026 року (а.с. 74-77).
З огляду на положення пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, судова повістка вважається врученою відповідачу, отже суд доходить висновку про те, що відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до змісту пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України, ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду від 06 березня 2026 року вважається такою, що вручена відповідачу.
В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 06 березня 2026 року суд встановлював відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для надання до суду відзиву на позов разом із усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Правом подати до суду відзив на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За вказаних обставин, відповідно до положень частини 1 статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з вимогами статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 09 серпня 2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26-207-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами ) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) (надалі - Договір) (а.с. 56-57), відповідно до заяви-анкети на отримання кредиту (а.с. 52).
Відповідно до пункту 1.1. Договору визначено, що підписанням цього договору Позичальник беззастережно та безвідклично підтверджує: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції (оферти) АТ «Мегабанк» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.mcgabank.ua; згоду з умовами Договору, а також положеннями усіх Додатків до Договору, йому зрозумілий їх зміст та він погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати; що у зв'язку з вільним доступом до публічної частини Договору комплексного банківською обслуговування фізичних осіб за допомогою мережі Інтернет та у відділеннях Банку, відсутня необхідність у друкуванні публічної частини Договору та всіх додатків до неї; укладання з Банком Договору, який складається з публічної частини договору, яка розміщена у Місці інформування Позичальника та на сайті АТ «Мегабанк»www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини Договору, підписанням якої Позичальник приєднується до Договору в цілому.
Згідно з умовами пункту 1.2., цей Договір є договором приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до пункту 1.3. Договору, Кредитодавець надає кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору.
Згідно з пунктом 1.4. Договору зазначено, що Кредит надається на споживчі цілі шляхом: видачі грошових коштів з каси Банку готівкою.
У розділі 2 Договору визначені умови та порядок надання кредиту, зокрема: кредит надається на строк із 09 серпня 2021 року до 08 серпня 2023 року, включно; загальний розмір кредиту 51760 грн 00 коп.; процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) 5,00 % річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця - 1,80%; процентна ставка за користування кредитом понад строк вказаний в п. 2.2. Договору 50% річних.
Підпунктом 3.2.1. пункту 3.1. Договору, зокрема, визначено, що Позичальник зобов'язується: повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 16 год 00 хв 08 серпня 2023 року.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, повернення Кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими Договором.
Згідно з пунктом 4.3. Договору, нарахування процентів за користування Кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).
Відповідно до пункту 4.4. Договору, у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 (дев'яносто) календарних днів, Кредитодавець обліковує заборгованість за Кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини Сторін за цим Договором не втрачають своєї чинності та діють протягом строку дії Договору. З цього моменту Кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, процентна ставка ш Кредитом встановлюється в розмірі, встановленому в п. 2.1 1 цього Договору.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 08 серпня 2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань за ним.
Відповідачем особисто підписано кредитний договір № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року (а.с. 57).
Відповідно до підписаної відповідачем заяви-анкети на отримання кредиту від 09 серпня 2021 року, відповідач попередньо ознайомився зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід'ємною частиною яких є й заява-анкета про надання банківських послуг та, які розміщені на офіційному сайті банку (а.с. 52).
Також, відповідач власноручним підписом підписав таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 64) та паспорт споживчого кредиту (а.с. 59).
Дослідивши зміст паспорту споживчого кредиту від 09 серпня 2021 року, суд встановив, що у вказаному паспорті визначені умови кредитування, реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту, умови нарахування відсотків, порядок повернення кредиту, встановлені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором.
Зокрема, у паспорті споживчого кредиту від 09 серпня 2021 року визначено: суму/ліміт кредиту - 51760 грн 00 коп., строк кредитування - 24 місяці, процентну ставку - 5,00% (фіксована), комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості - 1,80% від суми кредиту.
Відповідно до заяви на видачу готівки № TR.3100276.4878.46 від 09 серпня 2021 року, ОСОБА_1 здійснено виплату коштів за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року у розмірі 51760 грн 00 коп., наявний підпис отримувача (а.с. 51).
Із виписки/особового рахунку з 09 серпня 2021 року по 02 грудня 2022 року (а.с. 49-50) та виписки по особовим рахункам із 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року (а.с. 42-46) вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними.
У позовній заяві позивачем зазначено, що надання двох окремих виписок рахунку позичальника обумовлено тим, що в АТ «Мегабанк»розпочато процедуру ліквідації та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відповідно до Рішення виконавчої дирекції від 21 липня 2022 року № 506. Вказано, що до 02 грудня 2022 року облік здійснювався у програмі АТ «Мегабанк», а з 03 грудня 2022 року у програмі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до наданого АТ «Мегабанк»розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року, станом на 03 вересня 2024 року становила, зокрема: загальна сума заборгованості: 80962 грн 13 коп., що складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 39049 грн 51 коп., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 24210 грн 70 коп., заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 17701 грн 92 коп.(а.с. 55).
Згідно з наданою АТ «Мегабанк»із відміткою «ліквідація» довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року, станом на 03 вересня 2024 року, розмір загальної заборгованості склав: 80962 грн 13 коп., що складається із заборгованості за основним боргом - 39049 грн 51 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 24210 грн 70 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями - 17701 грн 92 коп.(а.с. 47).
Отже, свої зобов'язання по кредитному договору банк виконав у повному обсязі, відповідач свої зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконав, не сплачував своєчасно та в повному обсязі щомісячні платежі, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, переможцем електронних торгів щодо активів (майна) АТ «Мегабанк», а саме: права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, дебіторська заборгованість фізичних осіб та майнові права за дебіторською заборгованістю у кількості 20054 од. визнано ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» (а.с. 31).
У подальшому, 03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг фінанс»укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги (а.с. 27-29), відповідно до якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього за Договору. Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року до ТОВ «ФК «Мустанг фінанс»перейшло право вимоги за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року, боржник - ОСОБА_1 , борг всього - 80962 грн 13 коп., зокрема: 39049 грн 51 коп. - основний борг, 24210 грн 70 коп. - відсотки, 17701 грн 92 коп. - комісії (а.с. 48).
Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 31 липня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» здійснило оплату АТ «Мегабанк» за лот GL1N426240, переможець ТОВ «ФК «Мустанг фінанс», протокол № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року (а.с. 30).
27 грудня 2024 року, між ТОВ «ФК «Мустанг фінанс»та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги (а.с. 25-26), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами).
Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03 вересня 2024 року №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників - АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, переможцем яких став Первісний кредитор.
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року, боржник - ОСОБА_1 , борг всього - 80962 грн 13 коп., зокрема: 39049 грн 51 коп. - основний борг, 24210 грн 70 коп. - відсотки, 17701 грн 92 коп. - комісії (а.с. 41).
Згідно з платіжними інструкціями кредитового переказу коштів від 27 грудня 2024 року № 1074, від 31 січня 2025 року № 1091, від 22 вересня 2025 року № 1822, ТОВ «ФК Єврокредит» здійснило оплату ТОВ «ФК «Мустанг фінанс», згідно договору № 1/12 про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року (а.с. 40).
Первинний кредитор свої зобов'язання відповідно докредитного договору № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року виконав у повному обсязі.
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином ані перед первинним кредитором, ані перед новими кредиторами не виконав, не сплатив своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, у зв'язку з чим має непогашену заборгованість по кредиту.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов кредитного договору № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 80962 грн 13 коп., що складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 39049 грн 51 коп., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 24210 грн 70 коп., заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 17701 грн 92 коп.
З огляду на викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 суму вказаної заборгованості, у зв'язку з чим звернувся до суду в цим позовом.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з частиною 1 статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язанні з кредитуванням рахунка, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За правилами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з частинами 1,2 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Висновки щодо правозастосування
Судом встановлено, що 09 серпня 2021 року між АТ «Мегабанк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26-207-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами ) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина).
Як вбачається із матеріалів справи банк свої зобов'язання за договором виконав повністю, надав відповідачу кредитні кошти у встановленому договором розмірі.
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року щодо сплати заборгованості у розмірі 80962 грн 13 коп., що складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 39049 грн 51 коп., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 24210 грн 70 коп., заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 17701 грн 92 коп.
Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.
03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг фінанс»Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Мустанг фінанс»перейшло право вимоги за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року, боржник - ОСОБА_1 , борг всього - 80962 грн 13 коп., зокрема: 39049 грн 51 коп. - основний борг, 24210 грн 70 коп. - відсотки, 17701 грн 92 коп. - комісії (а.с. 48).
ТОВ «ФК Єврокредит» на підставі договору Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року набуло статусу нового кредитора за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року, отримало право вимоги до ОСОБА_1 відносно заборгованості за вказаним кредитним договором.
За змістом витягу з Додатку № 1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року, боржник - ОСОБА_1 , борг всього - 80962 грн 13 коп., зокрема: 39049 грн 51 коп. - основний борг, 24210 грн 70 коп. - відсотки, 17701 грн 92 коп. - комісії (а.с. 41).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за кредитом та заборгованості за відсотками не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед ТОВ «ФК Єврокредит», яке набуло право вимоги за відповідними кредитним договором на підставі договору факторингу.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідач не виконує умови кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі.
Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 у добровільному порядку грошові кошти ТОВ «ФК Єврокредит» не повернуті, а також, що відповідачем добровільно не сплачені відсотки за користування кредитом, суд зазначає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року, яка складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 39049 грн 51 коп., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 24210 грн 70 коп.
Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті комісії (в тому числі простроченої) в розмірі 17701 грн 92 коп., суд зазначає наступне.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зробила висновок про нікчемність умов кредитного договору щодо оплатності послуги з надання інформації. А в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 - визначила, що умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного до 13 січня 2006 року, стосовно встановлення додаткової плати (комісії) за обслуговування споживчого кредиту є оспорюваною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умов, якими встановлено плату щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути проінформований про строки і суми належних платежів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вирішувала питання (а) чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; (б) чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з пунктом 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.
Враховуючи наведені правові висновки, банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.
Отже, оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частини перша та друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначена в пункті 2.8 кредитного договору № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року вимога про сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемною.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно з положеннями частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами частини 3 статті 55 вказаного Закону.
Як визначено положеннями частини 3 статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав стягується комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 17701 грн 92 коп., а відтак, позовна вимога ТОВ «ФК Єврокредит» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 17701 грн 92 коп., є необґрунтованою з наведених вище підстав та задоволенню не підлягає.
Судом зазначено, що відповідач заперечень щодо правильності наданого позивачем розрахунку сум заборгованості не заявляв, належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має інших розмір, ніж зазначено позивачем, не надавав.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, враховуючи наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити вимоги позивача, а саме: стягнути заборгованість за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року у загальному розмірі 63260 грн 21 коп., що складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 39049 грн 51 коп., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 24210 грн 70 коп.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. (а.с. 10).
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені на 78,14% з розрахунку: 63260 грн 21 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 80962 грн 13 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 78,14% (відсоток задоволених позовних вимог).
Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2080 грн 39 коп. із розрахунку: 2662 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) х 78,14% (відсоток задоволених позовних вимог).
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 11200 грн 00 коп.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1414107 від 11 серпня 2025 року, адвокатом Журавльовим С.Г. (а.с. 33), копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5817 від 04 липня 2024 року (а.с. 36), договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01 липня 2025 року, що укладений між ТОВ «ФК Єврокредит» та Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» (а.с. 37-39), реєстр божників від 01 грудня 2025 року (а.с. 53), акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12094056 від 05 січня 2026 року із зазначенням наданих Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» послуг на загальну суму 11200 грн 00 коп., а саме: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника - 1200 грн 00 коп., складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з боржника - 10000 грн 00 коп. (а.с. 54).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є неспівмірним з вартістю послуг, оплачених позивачем.
Надана представником позивача правнича допомога оцінена на 11200 грн 00 коп., що не відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір правової допомоги до 7000 грн.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК Єврокредит», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 5469 грн 80 коп. із розрахунку: 7000 грн (сума зменшеної правової допомоги) х 78,14% (відсоток задоволений позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 280-281 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, пров. Ушинського, буд.1, офіс 105, м. Дніпро, Дніпропетровська область) суму заборгованості за кредитним договором № 26-207-867-2-21-Г від 09 серпня 2021 року у загальному розмірі 63260 грн 21 коп. (шістдесят три тисячі двісті шістдесят гривень двадцять одна копійка), що складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 39049 грн 51 коп. (тридцять дев'ять тисяч сорок дев'ять гривень п'ятдесят одна копійка), заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 24210 грн 70 коп. (двадцять чотири тисячі двісті десять гривень сімдесят копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, пров. Ушинського, буд.1, офіс 105, м. Дніпро, Дніпропетровська область) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2080 грн 39 коп. (дві тисячі вісімдесят гривень тридцять дев'ять копійок) та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5469 грн 80 коп. (п'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять гривень вісімдесят копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, пров. Ушинського, буд.1, офіс 105, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49001;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва