Апеляційне провадження № 22-з/824/438/2026
Справа № 379/968/25
Іменем України
13 квітня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення про судові витрати за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» на рішення Таращанського районного суду Київської області в складі судді Разгуляєвої О.В., ухвалене в м. Тараща 25 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, збільшивши позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку у заяві від 30 червня 2025 року, просила визнати незаконним і скасувати наказ ТОВ «Ківшовата Агро» від 30 квітня 2025 року № 39/к/тр про звільнення ОСОБА_1 , поновити її на посаді начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро», стягнути з ТОВ «Ківшовата Агро» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2025 року по день прийняття судового рішення з розрахунку 2723,27 грн. за кожен робочий день вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, стягнути з відповідача на її користь судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 25 вересня 2025 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Ківшовата Агро» від 30 квітня 2025 №39/к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника лабораторії виробничо-технологічної зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро», стягнуто з ТОВ «Ківшовата Агро» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2025 року по день прийняття судового рішення 25 вересня 2025 року в розмірі 288666,62 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
Відповідач ТОВ «Ківшовата Агро», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Ківшовата Агро» залишено без задоволення, рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 вересня 2025 року залишено без змін.
19 березня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Посилалася на те, що в зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції позивач понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн., які вважала співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (наданих послуг), ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідними критерію реальності витрат, розумності їхнього розміру.
Вказувала, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначила, що в зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн., і в судовому засіданні до закінчення судових дебатів представником позивача заявлено про понесені витрати у розмірі 20000 грн., докази понесення яких долучені до відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі вищевикладеного просила стягнути з ТОВ «Ківшовата Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 20000 грн.
Заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення не надійшло.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
З урахуванням положень ст. 270 ЦПК України, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати, апеляційний суд не вбачав необхідності викликати сторони для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення по суті, апеляційний суд виходить із наступного.
Питання про судові витрати, понесені ОСОБА_1 на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, апеляційним судом в постанові від 18 березня 2026 року не вирішувалось.
Відповідно до положень частини восьмої статті 141 ЦПК України докази витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 грн. На підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 надано копію додаткової угоди № 1 від 03 листопада 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 34/ЦС від 01 травня 2025 року, укладеної адвокатським об'єднанням «Компаньйон та партнери» та ОСОБА_1 , за умовами якого клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правничу допомогу, а саме підготовку та складання відзиву на апеляційну скаргу в справі № 379/968/25, представництво інтересів клієнта в якості представників в Київському апеляційному суді у такій справі, і вартість послуг за надання правничої допомоги за даною додатковою угодою встановлюється у фіксованому розмірі та складає 20000 грн.; копію рахунку-фактури № 34/ЦС-2 від 03 листопада 2025 року, виставленої адвокатським об'єднанням «Компаньйон та партнери» до сплати ОСОБА_1 у розмірі 20000 грн.; копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 04 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 сплатила 20000 грн. на користь адвокатського об'єднання «Компаньйон та партнери».
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Факти надання послуг правничої допомоги позивачу підтверджені матеріалами справи та встановлені судом, в тому числі у вигляді складання відзиву на апеляційну скаргу та представництво під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Оцінюючи дотримання стороною відповідача критеріїв реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерії розумності їхнього розміру, апеляційний суд вважає в даному випадку ці критерії дотриманими.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, від 23 липня 2025 року у справі № 389/387/24, від 01 жовтня 2025 року у справі № 473/4406/24, додатковій постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20 та інших.
Відповідачем не зазначено про невідповідність заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, а відтак і на необхідність зменшення їх розміру.
Отже, оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат, понесених на правову допомогу під час апеляційного перегляду, а відповідач не надав доказів невідповідності заявленої до стягнення суми складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню, а зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381, 389 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , подану представником Шаблій Юлією Олександрівною, про ухвалення додаткового рішення про судові витрати задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» (Київська область, Білоцерківський район, с. Ківшовата вул. Свободи 67 код ЄДРПОУ 35325532) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.