Головуючий І інстанції: Пасечнік О.В.
16 квітня 2026 р. Справа № 520/34388/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 (суддя Пасечнік О.В., повний текст складено 17.02.26) по справі № 520/34388/24
за позовом ОСОБА_1
до Військова частина НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якій позивач просив суд:
1. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що полягають в проведенні неправильного нарахування розміру заборгованості грошового забезпечення ОСОБА_1 при звільненні з військової служби та його подальшого перерахунку (основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, включаючи премію та додаткову винагороду на період дії воєнного стану, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно);
2. стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення: основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, включаючи премію та додаткову винагороду на період дії воєнного стану, у сумі - 211847,20 грн; грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022-2023 роки - 124997,92 грн; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби - 45588,36 грн; грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні - у розмірі, зазначеному у довідці про вартість речового майна, що належить до видачі, складену на ОСОБА_1 , згідно додатку до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178; середній заробіток за несвоєчасну виплату грошового забезпечення при звільненні з військової служби - 197247,12 грн;
3. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо складання та видачі ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення та додаткової винагороди № 3624 від 03.10.2024;
4. зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України скласти та видати ОСОБА_1 уточнену (виправлену) довідку про розміри грошового забезпечення, після здійснення всіх нарахувань та виплати грошового забезпечення за результатами прийняття судом рішення по даній справі.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що не погоджуючись з протиправними діями відповідача, що полягають у неправильному проведенні перерахунку належного позивачу грошового забезпечення за час проходження позивачем військової служби та додаткової винагороди на період дії воєнного стану, а також не відображенні достовірних даних (складових) в оновленій довідці грошового забезпечення, що має важливе значення для пенсійного забезпечення позивача, вимушений звернутися до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, розрахунок посадового окладу та окладу за військове звання за травень 2023 року здійснювався, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, тобто 2684 грн помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Отже, позивач вважає, шо розмір одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з військової служби обчислюється : 33193,78 грн* 4% = 1327,75 грн * 24 повних календарних місяці служби = 31866 грн. До виплати належить 31866*1,5% (військовий збір) = 31388,01 грн.
Крім того, обставиною, яка обтяжує відповідальність відповідачів за ст. 117 КЗпП України є те, що з березня 2023 року відповідач - військова частина НОМЕР_1 безпідставно і свавільно припинила нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 грошове забезпечення, що підтверджено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024 по справі № 520/23732/23.
На переконання позивача, поряд з цим, з 21.06.2024 та до цього часу, недивлячись на наявність рішень національних судів, винесених на користь позивача, а також відкриті виконавчі провадження, жодних виплат, у тому числі 159040,36 грн, тобто неоспорюваної (безспірної) суми, яка була самостійно нарахована військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_2 так і не отримав.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 520/34388/25 - є законним та обгрунтованим, отже апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , з 09.03.2022 проходив військову службу у Збройних Сил України у зв'язку з мобілізацією, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_4 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.03.2022 № 3 солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти 1, військової частини НОМЕР_1 , який призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати таким, що з 09.03.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820,00 грн на місяць, тарифний розряд 5/4, ШПК «старший солдат», BOC-100868A.
В наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.06.2023 № 163 зазначено, що старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 12.06.2023 виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 13.06.2023.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/23732/23 від 13.12.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не проведення відповідного перерахунку та виплати сум грошового забезпечення, а саме: зменшення розміру посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років за лютий 2023 рік та не виплати за період з березня 2023 по 12.06.2023 посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також надбавки за вислугу років за період з квітня по листопад 2022 року; зменшення розміру надбавки за особливості проходження військової служби за березень-листопад 2022 року; не виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за 2022 рік та грошової компенсації за невикористану відпустку пропорційно відпрацьованим дням у 2023 році; не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 та компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадового окладу окладу за військове звання, надбавки за вислугу років за лютий 2023, за період з березня 2023 по 12.06.2023; надбавку за вислугу років за період з квітня по листопад 2022 року; надбавку за особливості проходження військової служби за березень- листопад 2022 року) грошову компенсацію за дні невикористаних відпусток за 2022 рік та грошову компенсацію за невикористану відпустку пропорційно відпрацьованим дням у 2023 році; одноразову грошову допомогу при звільненні; індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 31.12.2022; грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати на розгляд відповідної комісії матеріали щодо встановлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» від 20.08.2014 №413.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не складання та не видачі ОСОБА_1 уточненої (виправленої) довідки про розміри його грошового забезпечення.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) скласти та видати ОСОБА_1 уточнену (виправлену) довідку про розміри його грошового забезпечення.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 21.04.2023 року про надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 21.04.2023 року про видачу довідки про обставини травми та прийняти відповідне рішення.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо порушення порядку і строків призначення та проведення розслідування за фактами перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, з 06.03.2023 до 13.03.2023, з 14.03.2023 до 22.03.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) призначити і провести розслідування за фактами перебування ОСОБА_1 на стаціонарнму лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, з 06.03.2023 до 13.03.2023, з 14.03.2023 до 22.03.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/23732/23 від 21.06.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі № 520/23732/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо зменшення розміру окладу за військове звання за березень-липень 2022 року; не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби за березень-червень 2023 року, щомісячної премії за березень-червень 2023 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 21.05.2022 - 31.05.2022 скасовано.
Прийнято в цій частині нову постанову про задоволення даної частини позовних вимог.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо зменшення ОСОБА_1 розміру окладу за військове звання за березень-липень 2022 року; не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби за березень-червень 2023 року; щомісячної премії за березень-червень 2023 року; передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 21.05.2022 - 31.05.2022.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) надбавку за особливості проходження служби за березень-12.06.2023 року; щомісячну премію за березень-12.06.2023 року; оклад за військове звання за березень-липень 2022 року; передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 21.05.2022 - 31.05.2022.
19.09.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаровою Д. В. були відкриті виконавчі провадження № 76083327 та № 76084274, № 76083769 (а.с. 26, 27, 67-68).
08.10.2024 позивач отримав листа № 3628 від 04.10.2024 з військової частини НОМЕР_1 , до якого було долучено оновлену (уточнюючу) довідку про розмір грошового забезпечення та додаткової винагороди № 3624 від 03.10.2024, видану на виконання рішення суду (а.с. 30).
На виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 відповідачем надано розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/23732/23, відповідно до якого зазначено наступне:
Оклад за військовим званням за період з 09.02.2023 по 12.06.2023 рр. склав 2468,57 грн. (за 09-28.02.2023 - 428,57 грн., за 01-31.03.2023 р. - 600 грн., за 01-30.04.2023 р. - 600 грн., за 01-31.05.2023 р. - 600 грн., за 01-12.06.2023 р. - 240 грн.) - ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ 76084274.
Посадовий оклад за період з 09.02.2023 р. по 12.06.2023 рр. склав 11 873,45 грн. (за 09-28.02.2023 - 2014,29 грн., за 01-31.03.2023 - 2875,16 грн., за червень 2023 - 2910 грн., за 01-31.05.2023 - 2910 грн., за 01-12.06.2023 - 1164 грн.). - ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ 76084274.
Надбавка за вислугу років за період з квітня по листопад 2022 рр. складає 6522,14 грн. (за квітень 2022 - 586,26 грн., за травень 2022 р. - 837,5 грн., за червень 2022 р. - 837,5 грн., за липень 2022 р. - 840,89 грн., за серпень 2022 р. - 855 грн, за вересень 2022 р. - 855 грн., за жовтень 2022 р. - 855 грн., за листопад 2022 р. - 855 грн.). - ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ 76084274.
Надбавка за вислугу років за період з 09.02.2023 по 12.06.2023 рр. склала 3585,50 грн. (за 09 28.02.2023 - 610,71 грн., за березень 2023 р. - 868,79 грн., за квітень 2023 р. - 877,50 грн., за травень 2023 р. - 877,50 грн. за 01-12.06.2023 р. - 351 грн.) - ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ 76084274.
Надбавка за особливості проходження служби за період з квітня по листопад 2022 р.: доплата без урахування раніше виплачених сум становить - 4239,4 грн. (за квітень 2022 р. - 381,06 грн., за травень 2022 р. - 544,38 грн., за червень 2022 р. - 544,38 грн., за липень 2022 р. - 546,58 грн., за серпень 2022 р. - 555,75 грн., за вересень 2022 р. - 555,75 грн., за жовтень 2022 р. - 555,75 грн., за листопад 2022 р. - 555,75 грн). - ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ 76084274.
Надбавка за особливості проходження служби за період з 01.03.2023 по 12.06.2023 рр. складає 9668,08 грн. (за березень 2023 р. - 2823,57 грн., за квітень 2023 р. - 2851,88 грн., за травень 2023 р. - 2851,88 грн., за 01-12.06.2023 р. - 1140,75 грн.) - ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ 76083327.
Щомісячна премія за період з 01.03.2023 по 12.06.2023 рр. складає 50686,66 грн. (за березень 2023 р. - 14858,74 грн., за квітень 2023 р. - 14928,30 грн., за травень 2023 р. - 14928,30 грн., за 01-12.06.2023 р. - 3971,32 грн) - ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ 76083327.
Компенсація невикористаної щорічної відпустки - 11822,72 грн. - ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ 76084274.
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби (4% за 14 повних календарних місяців служби) - 12413,90 грн. - ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ 76084274.
Доплата додаткової грошової винагороди за період 21.05.2022-31.05.2022 рр. у розмірі 100000 грн. пропорційно - 35483,87 грн. - ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ 76083327.
Грошова компенсація вартості недоотриманого речового майна - 12698 грн. - ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ 76084274.
Не погоджуючись з нарахуванням розміру заборгованості грошового забезпечення відповідачем та нескладанням уточненої довідки про розміри грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що аргументи позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби - 45588,36 грн; колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 2 ст. 15 Закону № 2011-XII (в редакції чинній на момент спірних відносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Отже, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
За матеріалами справи позивач проходив військову службу за мобілізацією.
У контексті спірних правовідносин саме ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XI, є спеціальною правовою нормою, що містить особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом по мобілізації, а саме:
- особливий суб'єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який був призваний на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією;
- обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв'язку з мобілізацією;
- при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Кабінет Міністрів України постановою від 17 вересня 2014 р. № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановив затвердити Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок №460).
Відповідно до п. 1 Порядку №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 4 Порядку №460 допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Таким чином, в силу приписів п. 4 Порядку №460 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога не включаються винагороди.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 460, унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Отже, системний аналіз положень законодавства та встановлені обставини у справі дають підстави для висновків, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні не включаються винагороди.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасну виплату грошового забезпечення при звільненні з військової служби - 197247,12 грн. колегія суддів зазначає наступне.
За приписами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Разом із тим, статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
У свою чергу, частина друга статті 117 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 Кодексу законів про працю України). Відтак, у цьому випадку, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року по справі № 821/1083/17.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути середній заробіток за несвоєчасну виплату грошового забезпечення при звільненні з військової служби - 197247,12 грн.
Таким чином, враховуючи, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати грошового забезпечення, на підставі положень зазначеної статті.
Разом із тим, як зауважив Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 року у справі № 140/2006/19, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку. Не встановивши конкретну дату повного розрахунку, суд позбавлений можливості достеменно встановити період затримки, а відтак і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Тобто, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на даний момент відповідачем не виплачено позивачу грошове забезпечення у повному обсязі, тобто з позивачем не проведено остаточного фактичного розрахунку при звільненні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що навіть за умови безспірності факту невиплати відповідачем належних позивачу сум при звільненні, до проведення з позивачем остаточного фактичного розрахунку при звільненні, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, адже до фактичного проведення вказаного розрахунку суд позбавлений можливості достовірно обчислити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності), а тому позовні вимоги про стягнення таких сум задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо складання та видачі ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення та додаткової винагороди № 3624 від 03.10.2024 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України скласти та видати ОСОБА_1 уточнену (виправлену) довідку про розміри грошового забезпечення, після здійснення всіх нарахувань та виплати грошового забезпечення за результатами прийняття судом рішення по даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що полягають в проведенні неправильного нарахування розміру заборгованості грошового забезпечення ОСОБА_1 при звільненні з військової служби та його подальшого перерахунку (основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, включаючи премію та додаткову винагороду на період дії воєнного стану, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022-2023 роки, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно) та стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення: основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, включаючи премію та додаткову винагороду на період дії воєнного стану, у сумі - 211847,20 грн; грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022-2023 роки - 124997,92 грн; грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні - у розмірі, зазначеному у довідці про вартість речового майна, що належить до видачі, складену на ОСОБА_1 , згідно додатку до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі № 520/34388/24 скасовано.
Адміністративну справу № 520/34388/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Протиправність довідки про розмір грошового забезпечення та додаткової винагороди № 3624 від 03.10.2024 (а.с. 30) позивач пов'язує з позовними вимогами, провадження щодо яких було закрито ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 та які станом на час розгляду цієї справи не були розглянуті по суті.
Колегія суддів звертає увагу, що вказана довідка видана відповідачем з урахуванням всіх сум грошового забезпечення та відображає фактичний стан на момент її складання.
Отже, у разі задоволення позовних вимог, провадження щодо яких було закрито ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026, у відповідача виникнуть підстави для видачі нової довідки з урахуванням результатів їх розгляду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо складання та видачі ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення та додаткової винагороди № 3624 від 03.10.2024 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України скласти та видати ОСОБА_1 уточнену (виправлену) довідку про розміри грошового забезпечення задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, проте, оскільки суд першої інстанції не у повній мірі вмотивував прийняте рішення, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі № 520/34388/24 змінити в частині мотивів і підстав його прийняття, виклавши його в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 520/34388/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов