07 квітня 2026 р. Справа № 520/29666/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Євсєєвої М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026, суддя Сагайдак В.В., по справі № 520/29666/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненадання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо проведення службового розслідування без належного повідомлення та забезпечення права на захист;
- визнати протиправним та скасувати наказ №802 о/с про звільнення ОСОБА_1 майора поліції зі служби з посади інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області;
- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді майора поліції, інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області повторно розглянути рапорт про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_1 майора поліції, інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області, шляхом видачі наказу про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо проведення службового розслідування без належного повідомлення та забезпечення права на захист.
Визнано протиправним та скасовано наказ №802 о/с про звільнення ОСОБА_1 майора поліції зі служби з посади інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Поновлено ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді майора поліції, інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 12043,08 грн.
Звернуто рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області, а також в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, а саме 8745,68 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненадання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області повторно розглянути рапорт про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_2 майора поліції, інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області, шляхом видачі наказу про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права при не повному з'ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач, звертаючись із рапортом, не долучив жодних доказів того, що його дружина потребує постійного стороннього догляду. На момент прийняття рішення про відмову у наданні відпустки (лист від 04.11.2025 № 292874-2025), Головне управління Національної поліції в Харківській області об'єктивно не мало інформації про те, що дружина позивача не може самостійно здійснювати догляд за дитиною через стан здоров'я. Оскільки на момент розгляду рапорту позивача дружина позивача офіційно є безробітною, вона вважалась такою, що здійснює догляд за дитиною. Перекладання цього обов'язку на поліцейського в умовах воєнного стану без належних медичних підстав, які не були відомі Головному управлінню Національної поліції в Харківській області є неправомірним. Стосовно суті вчинено позивачем дисциплінарного порушення апелянт зазначав, що майор поліції ОСОБА_1 своїми діями, які виразились у невиконанні усних наказів т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 та неприбутті на службу 11.11.2025, 26.11.2025 та 29.11.2025, вчинив дії, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як до представника влади та поліцейського, який повинен бути взірцем у захисті країни, а також своїми діями призводить до приниження іміджу поліції та довіри населення до поліції, як до правоохоронного органу, що є несумісним з подальшим проходження служби в Національній поліції України. Щодо доводів позивача із посиланням на обставини перебування на лікарняному відповідачем зазначено, що підтвердженим є лише факт перебування позивача на лікарняному з 05.11.2025 до 10.11.2025 до 18:00 год. відповідно до листа непрацездатності КНП «Міська поліклініка № 8» № 19294353-2035887399-1 (догляд за дитиною під час лікування особи ще доглядає за дитиною), отже на момент доведення до нього наказу про необхідність прибуття до визначеного місяці для отримання подальшого інструктажу щодо несення служби 18:05 год. 10.11.2025 позивачем вже не перебував на лікарняному, з огляду на що дії ОСОБА_1 містили ознаки дисциплінарного порушення, які подальшому стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляду звільнення зі служби. Щодо інших період перебування позивача на лікарняному апелянт наголошував, що такі обставини неможливо оцінювати без урахування факту несення служби позивачем у період воєнного стану.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник позивача заперечувала проти вимог апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з 2015 проходив службу в органах Національної поліції України, на момент звільнення перебував на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 1695 від 03.12.2025 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за служби у поліції.
15.12.2025 Головним управлінням Національної поліції в Харківській області видано наказ № 802 о/с яким, майора поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з 16.12.2025.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю наказу про звільнення, діями відповідача щодо проведення службового розслідування, діями щодо розгляду рапорту про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного наказу про звільнення позивача, наявності ознак протиправної бездіяльності з боку відповідача, що виразилась у ненаданні ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Спірні правовідносини щодо проходження публічної служби в поліції врегульовані положеннями Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Статут).
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 4 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Положення ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" зобов'язують поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30, 24.02.2022, строком на 30 діб (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023).
Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
За приписами ч. 2, 4 с. 24 Закону №580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституціїі законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
За змістом ч. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч. 1 ст. 12 Статуту визнається дисциплінарним проступком.
З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків ч. 2 ст. 14 Статуту передбачено проведення службового розслідування, під яким відповідно до ч. 1 ст. 14 цього ж статуту розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII за вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до наказу № 1695 від 03.12.2025 дисциплінарний проступок, скоєний позивачем, виразився у порушенні ним вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
У свою чергу, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 № 893 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893).
Згідно з п. 1 розд. ІІ Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п. 1, 2 розд. ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до вимог п. 4 розд. V Порядку № 893 службове розслідування має встановити: - наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; - наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; - ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; - обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; - відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; - вид і розмір заподіяної шкоди; - причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно п. 2 розд. VІ Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №3011 від 17.11.2025 «Про призначення та проведення службового розслідування відносно поліцейського ППОП ГУНП в Харківській області» з метою з'ясування обставин, зазначених у доповідній записці т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 від 11.11.2025 №169839-2025 щодо інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 щодо можливого вчинення дисциплінарного проступку, відповідно до статей 14, 15 та 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, наказано призначити службове розслідування за обставинами, викладеними у доповідній записці т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області Ільченка П.О. від 11.11.2025 №169839-2025.
Підставою для проведення службового розслідування у даному випадку стали відомості, повідомлені т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 у доповідній записці від 11.11.2025 №169839-2025.
Так, згідно із зазначеною доповідною запискою 10.112025 до керівництва ППОП ГУНП в Харківській області від інспектора взводу №1 роти№2 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 надійшов рапорт про те, що 10.11.2025 він довів інспектору взводу №1 роти №2 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області майору поліції ОСОБА_1 усний наказ т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 прибути 11.11.2025 за місцем збору для ознайомлення з наказом та в подальшому відбуття для виконання бойових (спеціальних) завдань до м. Куп'янськ Харківської області. 11.11.2025 під час інструктажу перед відбуттям особового складу поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області до м. Куп'янськ для виконання бойових (спеціальних) завдань, інспектор взводу №1 роти №2 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 був відсутній.
За результатами службового розслідування 01.12.2025 складено висновок, в якому зазначено, що майор поліції ОСОБА_5 11.11.2025, 26.11.2025 та 29.11.2025 не виконав усний наказ т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 .
Так, відповідно у висновку службового розслідування 10.11.2025 о 18:05 інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_4 прибув за місцем мешкання майора поліції ОСОБА_1 та повідомив, що усним наказом т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_3 , останній повинен прибути на інструктаж 11.11.2025 в 04:30 на парковку супермаркету «РОСТ», який розташований за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова 257. Майор поліції ОСОБА_1 повідомив, що перебуває на лікарняному.
В подальшому на інструктаж 11.11.2025 в 04:30 на парковку супермаркету «РОСТ», який розташований за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова 257, інспектор взводу № 1 роти №2 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 не прибув.
Щодо посилань ОСОБА_1 на перебування на лікарняному у висновку службового розслідування зазначено, що підтвердженим є лише факт перебування позивача на лікарняному з 05.11.2025 до 10.11.2025 до 18:00 год. відповідно до листа непрацездатності КНП «Міська поліклініка № 8» № 19294353-2035887399-1 (догляд за дитиною під час лікування особи ще доглядає за дитиною).
Також 26.11.2025 старшим інспектором-черговим чергової частини штабу ППОП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_6 було доведено до майора поліції ОСОБА_1 усний наказ т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Ільченка П.О. про вихід на службу 26.11.2025 на 17:30 за адресою: м. Харків, вул. Ярославська 1/29. Вказаний наказ майор поліції ОСОБА_1 не виконав.
28.11.2025 о 17:00 старший інспектор-черговий чергової частини штабу ППОП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_7 довів до майора поліції ОСОБА_1 усний наказ т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Ільченка П.О. про прибуття останнього о 09:00 за адресою: м. Харків, вул. Ярославська 1/29. Вказаний наказ майор поліції Федоренко О.М. не виконав.
Наведені обставини згідно з висновком службового розслідування підтверджено актами про не вихід на службу, складеними за фактом відсутності ОСОБА_1 на службі 11.11.2025, 26.11.2025, 29.11.2025, рапортами т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Ільченком П.О.; старшого інспектора відділення документування ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_8 ; інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 ; журналом реєстрації інструктажів; відеофайлами з портативного відеореєстратора (інв. №1014896511); актом огляду відеозаписів; актом відсутності на службі.
Отже, за висновками службового розслідування інспектор взводу №1 роти №2 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 своїми діями, які виразились у невиконанні усних наказів т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 та неприбутті на службу 11.11.2025, 26.11.2025 та 29.11.2025, вчинив дії, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як до представника влади та поліцейського, який повинен бути взірцем у захисті країни, а також своїми діями призводить до приниження іміджу поліції та довіри населення до поліції, як до правоохоронного органу, що є несумісним з подальшим проходження служби в Національній поліції України.
Таким чином, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні Присяги поліцейського, передбаченої ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» в частині не гідного несення високого звання поліцейського та не виконання своїх службових обов'язків; ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині невиконання наказу керівника п. 1, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині не виконання Присяги, невиконання наказу керівника; п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині порушення обов'язку виконати наказ та не дотримання Присяги, а також підриві авторитету Національної поліції України, вирішено застосувати до інспектора взводу № роти № 2 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
ОСОБА_1 протиправність оскаржуваного наказу пов'язував із обставинами перебування його на лікарняному, що не було враховано дисциплінарною комісією та в подальшому відповідачем при прийнятті рішення про звільнення позивача зі служби.
Надаючи оцінку наведеним аргументам позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Так, із матеріалів справи встановлено, що відповідно до даних Електронного реєстру листків непрацездатності наявна інформація про листки непрацездатності ОСОБА_1 з підстав «догляд за хворою дитиною», «догляд за дитиною у разі хвороби особи, яка доглядає за дитиною» у період з 01.11.2025 по 04.11.2025, 05.11.2025 по 10.11.2025, з 11.11.2025 по 25.11.2025, з 26.11.2025 по 28.11.2025, з 29.11.2025 по 30.11.2025, з 01.12.2025 по 31.01.2026, сформовані КНП «Міська дитяча поліклініка №14» Харківської міської ради, КНП «Міська поліклініка №9» Харківської міської ради, КНП Харківської обласної ради «Обласний клінічний перинатальний центр».
Стосовно зазначених обставин дисциплінарною комісією у висновку не заперечувалось перебування ОСОБА_1 на лікарняному у період з 05.11.2025 по 10.11.2025, та з 11.11.2025 по 25.11.2025.
Разом з тим, за твердженням відповідача, станом на 18:05 год. 10.11.2025 період непрацездатності ОСОБА_1 05.11.2025 по 10.11.2025 вже був завершений.
Втім, доводи відповідача у вказаній частині спростовані у ході судового розгляду, оскільки відповідно до наявного у матеріалах справи документального підтвердження встановлені обставини перебування на лікарняному майора поліції ОСОБА_1 у період з 01.11.2025 по 31.01.2026.
З наведеного слідує, що дисциплінарній комісії було відомо про обставини можливого знаходження позивача на лікарняному.
Відповідно до п. 15-16 Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №328 інформація з Реєстру, що містить відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків, період і причину непрацездатності, надається тільки особі, якої зазначені відомості стосуються, її страхувальнику - за період перебування особи у трудових відносинах із ним відповідно через електронні кабінети застрахованої особи та страхувальника на порталі послуг, а також особі, яка засвідчила тимчасову непрацездатність, - через електронну систему охорони здоров'я.
Інформація з Реєстру може надаватися застрахованим особам в електронній формі через термінали доступу, в тому числі автоматизовані, суб'єктів, підключених до інформаційних сервісів на порталі послуг відповідно до укладених з Пенсійним фондом України договорів у порядку, встановленому законодавством.
Отже, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України в особистих кабінетах роботодавець та застрахована особа мають можливість переглянути інформацію щодо відкритого електронного лікарняного, зокрема номер лікарняного, дату відкриття та закриття. При цьому роботодавець має можливість бачити листок непрацездатності вже в перший день його відкриття закладом охорони здоров'я.
Разом з тим, в ході службового розслідування відповідач інформацію щодо перебування ОСОБА_1 на лікарняному не перевірив, дисциплінарна комісія не вчиняла заходів щодо встановлення обставин перебування позивача на лікарняному шляхом направлення відповідних запитів, тобто фактично не досліджувала наявність/відсутність дисциплінарного проступку позивача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що відповідач за результатом службового розслідування дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивач 11.11.2025, 26.11.2025 та 29.11.2025, не виконавши відповідні усні накази керівництва, безпідставно був відсутній на службі без поважних причин.
Також, судовим розглядом встановлено, що службове розслідування призначено 17.11.2025, завершено 01.12.2025, оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1 прийнятий 15.12.2025, тобто в період непрацездатності позивача.
Стосовно обставин звільнення позивача у період перебування останнього на лікарняному слід враховувати, що відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті).
Разом з тим, за усталеною практикою Верховного Суду, застосованою зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №205/4196/18, в разі порушення гарантії, встановленої частиною 3 статті 40 КЗпП України, негативні наслідки необхідно усувати шляхом зміни дати звільнення, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки), та порушення вказаних гарантій не можуть бути самостійною підставою для визнання наказу про звільнення незаконним.
Водночас, у ході судового розгляду справи спростовано правильність висновків службового розслідування та факт порушення позивачем службової дисципліни.
Крім того, дисциплінарною комісією не здійснювався виклик позивача для надання пояснень, що свідчить про порушення права останнього на захист, що полягає в ненаданні йому можливості надавати письмові пояснення та докази щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій, з огляду на що, колегія суддів зазначає, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області при проведенні службового розслідування допущено порушення порядку його проведення, наслідком чого стало прийняття протиправного спірного наказу №802 о/с від 15.12.2025 про звільнення позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що з метою захисту порушеного права позивача наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу №802 о/с від 15.12.2025 про звільнення ОСОБА_1 майора поліції зі служби з посади інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи, підтверджені висновку про протиправність та скасування наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 235 КЗпП України, права позивача підлягають відновленню шляхом поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді майора поліції, інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995№ 100 (далі Порядок № 100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.
Пунктом 5 цього Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до приписів п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Харківській області № 41 від 09.01.2026 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 286,74 грн.
Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 17.12.2025 по 27.01.2026 становить 12043,08 грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.12.2025 по 27.01.2026 в розмірі 12043,08 грн.
Водночас, стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо проведення службового розслідування колегія суддів зазначає наступне.
Так, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що гарантоване ст. 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.
Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
Отже, в контексті спірних правовідносин, які виникли з приводу оскарження правомірності звільнення позивача зі служби, оскарженню у судовому порядку підлягають саме рішення, прийняті за результатами проведеного службового розслідування.
Натомість, вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо проведення службового розслідування охоплюються вимогами про скасування наказу про звільнення позивача.
Таким чином, встановивши порушення відповідачем порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача буде скасування наказу, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, оскільки саме рішення, прийняте за результатами службового розслідування, тягне для позивача настання негативних наслідків у вигляді порушення прав, свобод та інтересів.
Водночас, доводи позивача, якими обґрунтовуються протиправність дій суб'єкта владних повноважень, вчинених у ході проведення службового розслідування, можуть бути підставою для позову при оскарженні рішення, прийнятого за результатами такого розслідування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо проведення службового розслідування без належного повідомлення та забезпечення права на захист, з огляду на що рішення суду першої інстанції у наведеній частині підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Щодо позовних вимог стосовно зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області повторно розглянути рапорт позивача про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, колегія суддів виходить з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 19.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області із рапортом, у якому просив надати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 18 Закону України «Про відпустки» та ст. ст. 179, 181 КЗпП України з 01.20.2025 по 01.03.2027.
До зазначеного рапорту позивачем додано копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про шлюб, довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ім'я ОСОБА_9 , довідку управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на ім'я ОСОБА_9 про перебування на обліку як отримувача допомоги по вагітності та пологах непрацюючим жінкам, форму ОК-5 на ім'я ОСОБА_9 , довідку до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №957215 на ім'я ОСОБА_9 , копію трудової книжки на ім'я ОСОБА_9 .
22.10.2025 позивач повторно звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області із рапортом щодо надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом №292874-2025 від 04.11.2025 відмовило у наданні відпустки, оскільки право на відпустку надається саме працюючій особі, та враховуючи, що мати дитини ОСОБА_10 не перебуває у трудових відносинах, та фактично є особою, що здійснює догляд за дитиною, положення ч. 1 ст. 18 Закону України «Про відпустки» не підлягають застосуванню.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» визначено, що одним із видів відпусток є соціальна відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Водночас, ч. 4 ст. 179 КЗпП України також передбачено, що за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відпустки» відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері, батька дитини або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про відпустки» особам, зазначеним у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки» (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) одного з батьків дитини про те, що він (вона) вийшов (вийшла) на роботу до закінчення терміну цієї відпустки.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана матір'ю або батьком дитини, або також бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
При цьому, виходячи із наведених норм одному із батьків дитини за бажанням спірний вид відпустки надається за поданою ним заявою за місцем роботи.
У той час, для інших осіб встановлений обов'язок надання довідки з місця роботи (навчання, служби) одного з батьків дитини про те, що він (вона) вийшов (вийшла) на роботу до закінчення терміну цієї відпустки.
Отже, обставини працевлаштування враховуються при вирішенні питання щодо надання відпустки особам, які зазначені у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки», а саме бабі, діду чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною.
При цьому, у разі використання права на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку одним із батьків наведені правові норми не містять вимоги дослідження обставин працевлаштування та фактичного виконання трудових обов'язків іншим із батьків.
Натомість, у спірних правовідносинах, відмовляючи у наданні ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач виходив з того, що право на спірний вид відпустки є гарантією, яка надається виключно працюючим особам, в іншому випадку особа не наділена правом на відпустку, з огляду на що положення ч. 1 ст. 18 Закону України «Про відпустки» щодо надання відпустки одному з батьків за бажанням не підлягають застосуванню.
Обґрунтовуючи наведену позицію, відповідач стверджує, що враховуючи відсутність трудових відносин у ОСОБА_10 - матері дитини, остання фактично здійснює догляд за дитиною, що на думку відповідача, виключає можливість надання ОСОБА_1 спірної відпустки.
У той же час, із матеріалів справи встановлено, що разом із рапортами від 19.09.2025, 22.10.2025 ОСОБА_1 надавалась довідка до акту МСЕК серії 12 ААГ №957215, згідно з якою ОСОБА_10 з 09.12.2024 встановлена друга група інвалідності на строк до 01.01.2027 з датою чергового переогляду 09.12.2026.
Втім, відповідач, відмовляючи у наданні відпустки з підстав можливості здійснення дружиною відповідача самостійного догляду за дитиною вказаним обставинам оцінки не надав.
Крім того, позивач зазначав, що до рапортів від 19.09.2025, 22.10.2025 було додано висновок Поліклінічного відділення №1 КНП «Лозівське територіальне медичне об'єднання» №4848 від 11.12.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до якого ОСОБА_10 потребує постійного стороннього догляду, у зв'язку з чим рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Разом з тим, зі змісту листа №292874-2025 від 04.11.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області встановлено, що при розгляді рапортів ОСОБА_1 від 19.09.2025 та 22.10.2025 відповідачем досліджена виключно інформація щодо перебування дружини позивача у трудових відносинах.
Мотивів відмови із урахуванням інших обставин, на підтвердження яких ОСОБА_1 надано документальне підтвердження, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не викладено.
Наведене вище свідчить про неналежний розгляд рапортів ОСОБА_1 про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 18 Закону України «Про відпустки», у зв'язку з чим для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити повторний розгляд рапорту, втім обираючи належний спосіб захисту у вказаних обставинах колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача за наслідками розгляду рапорту ОСОБА_1 видати наказ про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та вважає їх передчасними, оскільки уповноваженим органом не було належним чином розглянуто рапорт ОСОБА_1 та за ним не було прийнято рішення із викладенням мотивів та обґрунтувань його прийняття з урахуванням всіх обставин.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у цій справі є покладення на уповноважений орган обов'язку повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.09.2025 з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно змінити, виклавши восьмий абзац резолютивної частини у наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області повторно розглянути рапорт про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 майора поліції, інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області з урахуванням висновків суду".
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 520/29666/25 скасувати в частині визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо проведення службового розслідування без належного повідомлення та забезпечення права на захист.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 520/29666/25 змінити, виклавши восьмий абзац резолютивної частини у наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області повторно розглянути рапорт про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 майора поліції, інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області з урахуванням висновків суду".
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 520/29666/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов
Постанова складена в повному обсязі 16.04.26.