Справа № 420/27951/25
15 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ), про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У серпні 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 загону морської охорони ( Військова частина НОМЕР_3 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року,
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17,07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум,
3. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 загону морської охорони ( Військова частина НОМЕР_2 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати,
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що проходив військову службу у НОМЕР_4 загоні морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ) та на теперішній час виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому, за період служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 йому була нарахована індексація грошового забезпечення не в повному обсязі.
Представник позивача звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, з визначенням базового місяця січень 2008 року. Однак відповідач відмовив у задоволенні такої заяви.
На думку позивача, така поведінка відповідача є протиправною, позаяк, у відповідності до вимог чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносин, індексація грошового забезпечення військовослужбовців, як його складова, є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Також, у своїх доводах позивач звертає увагу, що відповідно до приписів Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003, підставою для встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця»), є підвищення посадових окладів військовослужбовців, що неодноразового підтверджувалось Верховним Судом у своїй послідовній практиці під час розгляду аналогічних спорів. Протягом грудня 2015 - лютого 2018 включно, розмір посадових окладів військовослужбовців визначався відповідно до Постанови КМУ №1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності з січня 2008 року та діяла до набрання чинності Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 (01.03.2018), та у період з січня 2008 року до 28.02.2018 включно, посадові оклади військовослужбовців були незмінними. Тобто, січень 2008 року є місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базовим місяцем») у спірний період.
Відтак, позивач вважає, що відповідач повинен нарахувати йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, обрахованої із застосуванням в якості «базового місяця» - січня 2008, а також з компенсацією втрати частини доходів.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні його позову.
У своїх доводах відповідач звертає увагу, що лише Порядок №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015 містить таке визначення, як «базовий місяць», в редакції після 01.12.2015 вказаний термін не застосовується.
В/ч НОМЕР_2 зауважує, що пункт 5 Порядку №1078 в редакції, після 01.12.2015 викладено у редакції, яка передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.». Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Водночас, відповідні зміни до Порядку №1078 були внесені Постановою №1013, пунктом 1 якої передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС) окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідач звертає увагу, що згідно п.5 Порядку №1078 в редакції, до 01.12.2015 базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій: 1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або, 2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. Отже, до 01.12.2015 базові місяці могли переглядатись незалежно від підвищення виключно посадових окладів, а й внаслідок звичайного зростання грошових доходів населення, в тому числі військовослужбовців, які могли відбуватись за рахунок збільшення інших постійних складових грошового забезпечення, а не виключно посадових окладів.
При цьому, під час перегляду відповідного базового місяця розрахунок індексу споживчих цін здійснювався наростаючим підсумком з наступного за базовим місяця до перевищення встановленого пунктом 11 цього Порядку порогу індексації (101 відсоток). Отже, кожне нове визначення базового місяця припиняло правовідносини щодо визначення моменту початку розрахунку індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів. Відповідно, повний перегляд процедури та порядку індексації грошових доходів населення з прив'язкою виключно до факту підвищення посадового окладу, яке відбулось з прийняттям Постанови №1013 та застосування її положень до правовідносин з 01.01.2008 не відповідає принципу правової визначеності та суперечить положенням частини 1 статті 58 Конституції України.
В/ч НОМЕР_2 вважає, що застосування індексів інфляції за період з 2008 року, які застосовувались під час нарахування та виплати інфляції діючим державним службовцям та військовослужбовцям до грудня 2015 року за правилами, які були чинними до прийняття Постанови №1013 не буде відповідати положенням статті 58 Конституції України та принципу правової визначеності. Відтак, правила нарахування індексації за Постановою №1013 повинні застосовуватись виключно з 01.01.2016 року. У той же час, позивачу в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення з застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року, оскільки кошторисними призначеннями ДПСУ на період з січня 2016 року по лютий 2018 року не було передбачено фінансування на виплату військовослужбовцям індексації грошового забезпечення. У зв'язку з обмеженими показниками помісячного розпису Державного бюджету, затвердженого для НОМЕР_5 прикордонного загону на 2016 - лютий 2018 року, індексація грошового забезпечення військовослужбовців в цьому періоді не нараховувалась та не виплачувалась.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд вважає можливим розглянути дану справі на підставі наданих позивачем документів.
Судом встановлено наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 протягом спірного періоду проходив військову службу у НОМЕР_4 загоні морської охорони (військова частин НОМЕР_2 ).
Згідно копії витягу з наказу командира НОМЕР_6 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 23.04.2025 №273-ОС «Про особовий склад», позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв'язку із звільненням у запас.
У відповідь на заяву представника позивача №А-43 від 12.05.2025, військова частина НОМЕР_2 листом від 27.05.2025 повідомила, що індексація грошового забезпечення була виплачена ОСОБА_1 в повному обсязі за вказаний період згідно чинного законодавства, отже задовольнити викладені у зверненні вимоги не являється можливим за відсутності законних підстав.
У відповідь на звернення представника позивача №1708-25-Вх від 12.05.2025 відповідач листом від 12.06.2025 надав копії особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016-2024 роки, довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січня 2018 року за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та повідомив, що у грудні 2015 року індексація була нарахована у сумі 320,33 грн за червень 2015 року (базовий місяць лютий 2015 року).
З наявних у матеріалах справи копій особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016-2018 суд встановив, що протягом періоду з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
Згідно довідки-розрахунку (від 12.06.2025 №09/47) індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, наданої позивачу відповідачем - 1 загоном морської охорони разом з листом від 12.06.2025, індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року складає 83044,25 грн.
При цьому, до матеріалів справи сторонами не надано жодного доказу у підтвердження фактичного нарахування та виплату позивачу указаних коштів.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
У відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1282-XII, у редакції чинній на час спірних правовідносин) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (надалі Порядок № 1078).
За приписами ст.1 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як встановлено ст.2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ч.1 ст.4, ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі «Порядок №1078»).
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (застосовується з 1 січня 2016 року, до 01.01.2016 - 101) відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
До об'єктів індексації, у розумінні п.2 Порядку № 1078 віднесено грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відтак, індексація грошового забезпечення, є однією з державних соціальних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх роботодавців.
Водночас, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
За усталеною судовою практикою (зокрема Верховного Суду) застосування законодавства у правовідносинах щодо виплати індексації грошового забезпечення, обмежене фінансування не впливає на право військовослужбовця отримати індексацію грошового забезпечення.
Виходячи з приписів п. 5 Порядку № 1078, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців є місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів). Вказане також зазначає і апелянт у своїй апеляційній скарзі.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, а початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.
Нарахування ж індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з п.10-2 Порядку №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
За вказаного, саме місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.05.2022 справа № 200/3859/21 та від 23.03.2023 справа № 400/3826/21.
Суд враховує, що 01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови.
Вказана вище постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.
Лише 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Отже, визначення базового місяця залежить тільки виключно від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке вперше відбулось у січні 2008 року, - місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу штату на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року та не змінювалось до набрання чинності (а саме до 01.03.2018р.) постановою КМ України №704 від 30.08.2017р.
З січня 2008 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався не підвищувався, та відповідачем такої обставини не спростовується й не доводиться іншого.
Доказів того, що з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року до дати підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року було прийнято інші рішення на підставі яких відбувались підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав ОСОБА_1 відповідачем до суду не надано.
З огляду на викладене вище, для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, тому для цілей вирішення спору у даній справі, базовим місяцем нарахування індексації за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р.- є січень 2008 року.
Наведені представником відповідача у відзиві доводи з посиланням на Постанову КМУ №1013 спростовуються викладеним вище, та судом оцінюються як неґрунтовні, є помилковими, загалом не спростовують право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за спірний період з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів (базового місяця) - січень 2008 року.
Підсумовуючи викладене, враховуючи те, що відповідачем, в порушення ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078, не здійснювалось нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2026 по 28.02.2018, із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період січень 2008 року, в оскаржуваній позивачем бездіяльності відповідача суд вбачає ознаки протиправності, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для зобов'язання відповідача провести відповідні нарахування та виплату індексації ГО позивача за спірний період з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період січень 2008 року.
Суд не приймає до уваги наявну у справі довідку-розрахунок, оформлену та надану позивачу відповідачем №09/47 від 12.06.2025 про нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період з урахуванням базового місяця січень 2008 року, позаяк відповідач не надав доказів фактично нарахування та виплати позивачу таких сум, до того ж у відзиві на позовну заяву відповідач заперечує наявність у позивача права на отримання індексації ГО за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Інші доводи та заперечення відповідача також спростовуються викладеним вище.
Також суд вважає за доцільне зазначити, що відсутність фінансування не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку здійснити нарахування та виплату у належному розмірі та у встановленому законом порядку індексації грошового забезпечення позивача за спірний період, адже в силу приписів чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, проведення індексації у зв'язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
З приводу вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
За приписами п.1 Порядку №44, він визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Згідно з п.168.5 статті 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції/у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно, на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
У відповідності до положень п.2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Наведені вище норми Порядку № 44 свідчать про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що перерахунок та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути здійснений відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Щодо виплати компенсації, суд зазначає, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати доходів проводиться незалежно від порядку і підстав виплати доходів: добровільного чи на виконання судового рішення.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а, дійшов наступного висновку: основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення компенсацію втрати частини доходів, нараховану на кошти, які ще не виплачені, є передчасними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи усе викладене вище, детально дослідивши встановлені обставини справи, доводи сторін та надані письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень у спірному випадку не доведено правомірності своєї поведінки, відтак вбачає частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 загону морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.
Зобов'язати НОМЕР_7 загін морської охорони (Військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: НОМЕР_7 загін морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА