Справа № 420/30373/25
16 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аракелян М.М., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЙСКЕПІТАЛ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
05 вересня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЙСКЕПІТАЛ» (сформована в системі «Електронний суд» 04.09.2025 року) до Одеської митниці, у якій представник позивача просить суд:
відкрити провадження у справі та здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження;
визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000253/1 від 20 серпня 2025 р.;
визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000390 від 20 серпня 2025 р.;
стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 7374,97грн.;
стягнути відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 10500грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 10.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін; зобов'язано ТОВ«НАЙСКЕПІТАЛ» у строк до 29.09.2025 року подати суду додатки до позовної заяви у паперовому вигляді, зазначені у переліку додатків до позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі продуктами харчування. Між позивачем (покупець) та компанією AMSeafoods OU (Таллінн, Естонія) (продавець) був укладений контракт № 1201-25 від 12.01.2025 р. 19 серпня 2025 року для здійснення митного оформлення партії товару за контрактом, декларант позивача подав до Одеської митниці митну декларацію № 25UA500020006357U0. Митну вартість товару позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Проте, під час митного огляду, була встановлена невідповідність товару відомостям, заявленим в графах ваги брутто/нетто товаросупровідних документів, згідно Акту про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату від 14.08.2025 р. Продавець на запит позивача надав дублікат інвойсу із зазначенням ваги нетто та просив обидва інвойси вважати дійсними, через що митне оформлення вантажу можливе лише за умови декларування ваги на підставі результатів зважування. Таким чином, на підставі дублікату інвойсу, вага партії товару була визначена як 26 176 кг нетто, а загальна вартість партії товару склала 42 939, 68 Євро. Отже, у графі 22 митної декларації № 25UA500020006357U0 позивачем вказано ціну товару згідно дублікату Інвойсу № INV-CS33 від 07.07.2025 р. 20 серпня 2025 року від відповідача надійшло повідомлення № 2235287, згідно якого відповідачем встановлені розбіжності та невідповідності по 5 (п'яти) пунктам. Відповідач констатував, що «декларантом не надано належних документальних підтверджень складових митної вартості». Крім того, декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи. У відповідь на отримане повідомлення позивач того ж дня, 20 серпня 2025 р. надав відповідачу детальні пояснення. 20 серпня 2025 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500020/2025/000253/1. Відповідач склав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000390 від 20.08.2025 року. Вимогами, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення та пропуску товарів у Картці відмови відповідач визначив «подання ЕМД з урахуванням вимог картки відмови». Вказана вимога позивачем була виконана - а саме, була оформлена та подана нова митна декларація № 25UA500020006404U8 від 20.08.2025 р. З прийнятим товарів Рішенням про коригування митної вартості № UА500020/2025/000253/1 від 20.08.2025 р. та Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000390 від 20.08.2025 року позивач не погоджується, вважає їх такими, що підлягають скасуванню.
15.09.2025 року позивач на виконання ухвали суду від 10.09.2025 року надав копії додатків до позовної заяви в паперовому вигляді.
25.09.2025 року представник Одеської митниці подав до суду клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду положень ч. 6 ст. 262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, адже категорія справи є типовою, її обставини не відрізняються суттєвими особливостями.
25.09.2025 року представник Одеської митниці подав до суду відзив на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог та обґрунтовує його тим, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500020006357U0 від 19.08.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000253/1 від 20.08.2025, а саме: До митного оформлення наданий сертифікаті якості на оцінювану партію товарів «Риба-місяць (вомер) заморожена» кількістю 2084 картонних короби, надання якого передбачено п. 6.1 Контракта. Враховуючи дату Сертифікату походження № CG819 - 03.06.2025 та дату відвантаження згідно коносаменту (21.05.2025), сертифікат про походження видано «в последствии», про що відсутній відповідний запис. Таким чином, у митного органу відсутнє документальне підтвердження заявленого виробника товарів, а також характеру зовнішньоекономічної угоди. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відп. до положень ч. 2 ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Умови оплати згідно інвойсу: 180 днів з дати достави. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, з урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно ст. VII ГАТТ. Поставка т-ру з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної варт. лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відп. до Податкового кодексу України сплачений при імпорті т-ру ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою. П. 4.1 контр. передбачені авансові платежі. У разі здійсненні оплати за товар, прошу надати митному органу відповідні платіжні інструкції з урахуванням вимог ст.49,52,53 Кодексу. На момент здійснення мит. оф-ня товарів, заявлений рівень вартості не обчислюється як ціна, що фактично сплачена. Всупереч вимогам ст. 335 та 53 Митного кодексу України Дек-том не забезпечено надання до мит. оф-ня повного комплекту транспортних документів коносаментів. Крім того, згідно наряду на вивантаження від 11.08.2025 №DOL00006601 оцінювана партія т-ру прибула на морському судні MV COMMANDER (у коносаменті MEDUSR038572 зазначено судно CELINE C 031A) із завантаженням з порту Paramaribo, Суринам, тобто здійснювались операції розвантаження, перевантаження контейнерів. Заявлені умови поставки CFR Одеса. Відп. до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном CFR, Покупець приймає на себе ризики втрати або пошкодження товару з моменту, коли товар перейшов через поручні судна в порту навантаження. Страхування здійснюється за бажанням покупця. При визначенні мит. варт. до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно декларації мит. варт. до ціни товару не додано жодних складових, а також не має ніяких відомостей щодо страхування (або відсутності страхування) товару. В митній експортній декларації, яка надана до мит. оф-ня, в графі «від правник» зазначено «OCEAN DELIGHT SURINAME N.V.», у графі «отримувач» «Товариство з обмеженою відповідальністю "Найскепітал"», але умови постачання FOB Парамарибо, та на суму, яка відрізняється від заявленої в інвойсі, що унеможливлює здійснення перевірки числових значень заявленої вартості оцінюваних товарів. Станом на 20.08.2025 декларантом було надано лист №20/08-2025 від 20.08.2025 року, яким декларант надає роз'яснення стосовно розбіжностей у документах, та повідомив що пакет документів є достатнім та вичерпним, та інші додаткові документи надаватися не будуть. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500020006357U0 від 19.08.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2а). Вищенаведеним спростовується доводи позивача стосовно того, що у відповідача були відсутні підстави для поглибленої перевірки поданих документів та запиту додаткових документів у декларанта. У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 500020/2025/000253/1 від 20.08.2025. У рішенні про коригування митної вартості № UA500020/2025/000253/1 від 20.08.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Враховуючи положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000390 від 20.08.2025 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2025/000253/1 від 20.08.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000390 від 20.08.2025 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ».
29.09.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що ані в оскаржуваних рішеннях, ані у відзиві на позовну заяву, відповідачем не обґрунтовано з посиланням на відповідні докази:- які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими,- чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та- які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Подані позивачем до митного оформлення документи не містили жодних розбіжностей, узгоджуються між собою та в повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо фактично сплаченої ціни, про що позивач детально зазначив в позовній заяві.
02.10.2025 року від представника Одеської митниці до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що під час митного оформлення було виявлено розбіжності в наданих ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» документах, про що зазначено в Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000253/1 від 20.08.2025, тому зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Стосовно того, що «обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу», встановлюється також у постановах ВС України від 28.07.2021 справа №808/3022/17, постанова ВС України від 26.07.2021 справа №813/8725/14, постанова ВС України від 16.07.2021 справа №804/3702/16, постанова ВС України від 16.07.2021 справа №804/769/16. Твердження позивача не відповідає дійсності та є безпідставним, так як Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000253/1 від 20.08.2025 складене посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - Рішення повністю відповідає Наказу № 598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих ОСОБА_1 до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу покликанням на відповідні норми митного законодавства України. Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA UA500020/2025/000253/1 від 20.08.2025 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ».
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, заслухавши надані пояснення, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками. Заморожену рибу ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» купує у іноземних постачальників та імпортує її з метою подальшого продажу на території України.
Між ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» (покупець) та компанією AMSeafoods OU (Таллінн, Естонія) (продавець) був укладений контракт № 1201-25 від 12.01.2025 р., згідно якого продавець зобов'язується протягом усього терміну дії контракту постачати, а покупець приймати й оплачувати заморожену та охолоджену рибу, субпродукти або рибну продукцію, в асортименті, за найменуванням, у кількості/ об'ємах, за ціною та умовах згідно з інвойсом за кожною партією товару (п. 1.1.)(а.с.41-44).
19 серпня 2025 року для здійснення митного оформлення партії товару за контрактом, декларант ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» подав до Одеської митниці митну декларацію № 25UA500020006357U0 щодо товару - «Риба місяць (вомер) заморожена POYO whole (Atlantic Moonfish - Selene Setapinnis) Морожений Пойо (Атлантичний вомер) цілий,з головою,не патраний…розмірний ряд 150-200 гр.- 9000 кг., -розмірний ряд 200-300 гр.- 8004 кг., -розмірний ряд 300-500 гр. 9172 кг. … фірма-виробник SUR/597/144,Ocean Delight Suriname N.V., Сурінам; Країна виробництва SR Сурінам»(а.с.23).
Згідно Інвойсу № INV-CS33 від 07.07.2025 р. та інших товаросупровідних документів, загальна вага партії товару склала 25 008 кг (нетто), а загальна вартість партії - 40743,84 Євро(а.с.27).
Проте, під час митного огляду, була встановлена невідповідність товару відомостям, заявленим в графах ваги брутто/нетто товаросупровідних документів, згідно Акту про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату від 14.08.2025 р.
З цього приводу ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» звернувся до продавця товару AMSeafoods OU, та отримав відповідь, що продавець категорично не погоджується з вагою, визначеною при зважування в Україні. Разом з тим, продавець на запит ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» надав дублікат інвойсу із зазначенням ваги нетто 26 176 кг та просив обидва інвойси вважати дійсними, через що митне оформлення вантажу можливе лише за умови декларування ваги на підставі результатів зважування.
Таким чином, на підставі дублікату інвойсу, вага партії товару була визначена як 26 176 кг нетто, а загальна вартість партії товару склала 42 939, 68 Євро(а.с.28).
Отже, у графі 22 митної декларації № 25UA500020006357U0 ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» вказано ціну товару згідно дублікату Інвойсу № INV-CS33 від 07.07.2025 р. як 42 939,68 Євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» подав разом з митною декларацією до митного оформлення наступні документи:
- Сертифікат якості б/н від 21.05.2025 (а.с.25);
- Пакувальний лист № DA250096 від 05.05.2025(а.с.26);
- Інвойс INV-CS33 від 07.07.2025(а.с.27);
- Дублікат Інвойсу INV-CS33. від 07.07.2025(а.с.28);
- Коносамент MEDUSR038572 від 21.05.2025;
- CMR 2380 від 13.08.2025(а.с.30);
- Навантажувальний документ, Наряд № DOL00006601 від 11.08.2025(а.с.31);
- Міжнародний ветеринарний сертифікат C 507/25 від 20.05.2025(а.с.34-36);
- Сертифікат походження CG 819 від 03.06.2025(а.с.37);
- Акт проведення огляду від 13.08.2025(а.с.38);
- Висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» б/н від 14.08.2025 р.(а.с.39-40_;
- Контракт з AMSeafoods OU № 1201-25 від 12.01.2025 р.(а.с.41-44);
- Додаткова угода № 5 від 16.04.2025 р. (а.с.45-46);
- Договір на надання транспортно-експедиторських послуг № 27-06/25 ТЕО від 27.06.2025 (а.с.47-49);
- Декларація виробника б/н від 21.05.2025(а.с.50);
- Лист контрактотримача (продавця AMSeafoods OU) про незгоду з результатом зважування від 18.08.2025 р.(а.с.51);
- Звіт про зважування № 430233 від 13.08.2025(а.с.52);
- Акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату від 14.08.2025 р.(а.с.53-55);
- Копія митної декларації країни відправлення № Е 1365 від 22.04.2025(а.с.56).
20 серпня 2025 року від Одеської митниці надійшло повідомлення № 2235287, в якому зазначила, зокрема: «Згідно декларації мит. варт. до ціни товару не додано жодних складових, а також не має ніяких відомостей щодо страхування (або відсутності страхування) товару. В митній експортній декларації, яка надана до мит. оф-ня, в графі «відправник» зазначено «OCEAN DELIGHT SURINAME N.V.», у графі «отримувач» - «Товариство з обмеженою відповідальністю "Найскепітал"», але умови постачання FOB Парамарибо, та на суму, яка відрізняється від заявленої в інвойсі, що унеможливлює здійснення перевірки числових значень заявленої вартості оцінюваних товарів. Отже, дек-том не надано належних док. підтверджень складових мит. варт., визначених пунктами 5,6,7 частини десятої ст. 58 Кодексу. Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення дек-том мит. варт. т-ру, відп. до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення мит. варт., з урахуванням п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обгрунтування вибору методу визначення мит. варт., декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного т-ру; 2)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість т-ру та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного т-ру; 3) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника т-ру. Згідно п.6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним мит. варт. т-ру.»(а.с.60-61).
20.08.2025 року ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» подало пояснення за вих. № 20/08-2025 від 20.08.2025 р., в яких зазначило стосовно сертифіката походження №CG819 від 03.06.2025 та відсутності в ньому запису видано «в последствии», зазначаючи, що цей документ а також процедура його оформлення регулюються лише законодавством країни відправника. Для підтвердження заявленого виробника товарів, до митного оформлення окрім сертифіката походження були надані сертифікат якості від 21.05.2025 , декларація виробника від 21.05.2025 та міжнародний ветеринарний сертифікат № С 507/25 від 20.05.2025 - документи в яких чітко зазначено виробника товарів. Окрім того, в якості підтвердження заявленого виробника товарів і а також характеру зовнішньоекономічної угоди надсилаємо фото маркування (отримане при проведенні фізичного огляду вантажу) із зазначенням виробника товару та іншої необхідної інформації. - В пункті 4.1 контракту зазначено «… за згодою сторін можлива попередня оплата за товар на підставі, виставленої проформи-інвойсу» В пункті 4.2 контракту зазначено «покупець має право на часткову/поетапну оплату товару» - таким чином умовами контракту не передбачено авансові платежі ; остаточні умови оплати по даній поставці , визначені інвойсом - 100% оплата за 180 після прибуття вантажу. Наявність посередника у зовнішньоекономічній операції не суперечить світовій практиці, а наявність будь-яких лізингових платежів не зазначена в наданому до митного оформлення Контракті. - До оформлення надано наступні транспортні документи : коносамент №MEDUSR038572 від 21.05.2025 та СМР №2380 від 13.08.2025 , це всі документи, які надані транспортними компаніями, які виконували перевезення вантажу; стосовно розбіжностей в найменування судна згідно коносаменту та наряду на вивантаження - зазначаючи, що в коносаменті зазначається судно, на яке контейнер було навантаження в порту відправлення і це судно CELINE C 031A, а в наряді на вивантаження зазначається судно, на якому контейнер надійшов в кінцевий порт вивантаження. Згідно практики морських контейнерних перевезень, на шляху від порту завантаження до порту вивантаження, контейнер проходить транзитні порти з перевантаженням на інші судна. - Стосовно додаткових витрат, які мають додаватись до ціни,що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, зазначаючи, що жодних додаткових витрат не передбачено, страхування вантажу не прводилось. - В митній декларації країни відправлення відправник та отримувач заявлені згідно товаро-супровідних документів; в наданому до митного оформлення інвойсі заявлені умови поставки CFR Odesa не суперечать умовам контракту це одна з причин того, що вартість вантажу, заявлена в інвойсі значно більша, ніж вартість вантажу заявлена в експортній декларації на умовах FOB Paramaribo (а.с.62-63).
20.08.2025 року Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2025/000253/1, в якому зазначено, що відповідно до вимог частини 2 ст. 53 Кодексу, основними документами, що підтверджують заявлену митну вартість є договір та додатки до нього, комерційний рахунок. Поставка товару заявлена до митного оформлення за ЕМД від 19.08.2025 № UA500020/2025/006357, здійснювалась на підставі контракту від 12.01.2025 № 1201-25 (далі - Контракт) та додаткової угоди до нього від 16.04.2025 (далі - Додаткова угода), Відп. до вимог п.8 ст. 264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. До митного оформлення наданий сертифікаті якості на оцінювану партію товарів «Риба-місяць (вомер) заморожена» кількістю 2084 картонних короби, надання якого передбачено п. 6.1 Контракта. Враховуючи дату Сертифікату походження № CG819 - 03.06.2025 та дату відвантаження згідно коносаменту (21.05.2025), сертифікат про походження видано «в последствии», про що відсутній відповідний запис. Таким чином, у митного органу відсутнє документальне підтвердження заявленого виробника товарів, а також характеру зовнішньоекономічної угоди. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відп. до положень ч. 2 ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Умови оплати згідно інвойсу: 180 днів з дати достави. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, з урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно ст. VII ГАТТ. Поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної варт, лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відп. до Податкового кодексу України сплачений при імпорті т-ру ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою. П. 4.1 контр, передбачені авансові платежі. У разі здійсненні оплати за товар, прошу надати митному органу відповідні платіжні інструкції з урахуванням вимог ст.49,52,53 Кодексу. На момент здійснення мит. оф-ня товарів, заявлений рівень вартості не обчислюється як ціна, що фактично сплачена. Всупереч вимогам ст. 335 та 53 Митного кодексу України Дек-том не забезпечено надання до мит. оф-ня повного комплекту транспортних документів коносаментів. Крім того, згідно наряду на вивантаження від 11.08.2025 №DOL00006601 оцінювана партія т-ру прибула на морському судні MV COMMANDER (у коносаменті MEDUSR038572 зазначено судно CELINE С 031А) із завантаженням з порту Paramaribo, Суринам, тобто здійснювались операції розвантаження, перевантаження контейнерів. Заявлені умови поставки CFR Одеса. Відп. до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном CFR, Покупець приймає на себе ризики втрати або пошкодження товару з моменту, коли товар перейшов через поручні судна в порту навантаження. Страхування здійснюється за бажанням покупця. При визначенні мит. варт, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно декларації мит. варт, до ціни товару не додано жодних складових, а також не має ніяких відомостей щодо страхування (або відсутності страхування) товару. В митній експортній декларації, яка надана до мит. оф-ня, в графі «від правник» зазначено «OCEAN DELIGHT SURINAME N.V.», у графі «отримувач» - «Товариство з обмеженою відповідальністю "Найскепітал"», але умови постачання FOB Парамарибо, та на суму, яка відрізняється від заявленої в інвойсі, що унеможливлює здійснення перевірки числових значень заявленої вартості оцінюваних товарів. Отже, дек-том не надано належних док. підтверджень складових мит. варт., визначених пунктами 5,6,7 частини десятої ст. 58 Кодексу. Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення дек-том мит. варт, т-ру, відп. до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення мит. варт., з урахуванням п.З ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обгрунтування вибору методу визначення мит. варт., декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного т-ру; 2)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість т-ру та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного т-ру; 3) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника т-ру. Згідно п.6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним мит. варт. т-ру (а.с.64-65).
ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» була оформлена та подана нова митна декларація №25UA500020006404U8 від 20.08.2025 р.(а.с.69-71).
28.08.2025 року Одеська митниця повідомила, що за результатами розгляду листа від 20.08.2025 року ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» дійшла наступного: «Декларантом не подано жодного документа згідно з переліком та відп. до умов, зазначених у част. 2-4 ст. 53 МКУ, отже не спростовані наявні розбіжності у документах. Відп. до п.6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою дек-м або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані дек-м відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні, та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МКУ). Враховуючи письмову відмову декларанта від надання додаткових документів, проводиться консультація щодо обрання методу визначення митної вартості товарів за ЕМД від 19.08.2025 UA500020/2025/006537. Враховуючи відсутність спростування виявлених розбіжностей, відсутність належного документального підтвердження ціни, що сплачена або підлягає сплаті; документального підтвердження числового значення витрат, заявлену дек-м митну вартість буде скориговано, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відп. ч.2. ст.58 МКУ, ч.6 ст.54 МКУ, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. першої ст.57 МКУ. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відп. до ст. 59, 60 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відп. до ст. 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відп. до п.1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) - за резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз цінової інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товару, що продається на аналогічних комерційних умовах, та встановлено, що рівень митної вартості товар №1 - 3,60 дол. США/кг. (МД від 20.08.2024 № UA209160/2024/9575), ніж заявлено дек-м 1,91 дол. США/кг. Декларанту роз'яснено права, викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відп. до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відп. до ч.7 ст.55 МКУ.» (а.с.66).
28.08.2025 року Одеською митницею оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000390 від 20.08.2025 року, з таких причин: Згідно вимог частини 6 пункту 2 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI відмовлено в митному оформленні. Відповідно до статті 55 Митного кодексу України прийнято рішення про коригування митної вартості UA500020/2025/000253/1 від 20.08.2025. Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13.03.2012 № 4495-VІ "МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ" або у суді.(а.с. 67-68).
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №25UA500020006404U8 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 414 158,40 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Вважаючи протиправними оскаржуване рішення та картку відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом, покликаючись на порушення його права на сплату митних платежів відповідно до ціни договору (за першим методом визначення митної вартості), що призвело до його фінансових втрат у сумі 412713,71грн.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.
Так, декларантом наданий до митного органу договір (контракт), в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо.
Суд не погоджується з спірними висновками відповідача, з огляду на наступне.
Щодо покликань відповідача на дату Сертифікату походження № CG819 - 03.06.2025 та дату відвантаження згідно коносаменту (21.05.2025), сертифікат про походження видано «в последствии», про що відсутній відповідний запис, то суд зазначає, що для підтвердження заявленого виробника товарів, до митного оформлення окрім сертифіката походження були надані сертифікат якості від 21.05.2025, декларація виробника від 21.05.2025 та міжнародний ветеринарний сертифікат № С 507/25 від 20.05.2025 документи в яких чітко зазначено виробника товарів.
Щодо покликань відповідача на ненадання документів, які підтверджують митну вартість товарів, то суд зазначає таке.
Згідно з п. 4.1 Контракту від 12.01.2025 року №1201-25 «покупець розраховується з продавцем на підставі інвойса, що надається продавцем на кожну партію товару що поставляється, шляхом перерахування грошових коштів на р/р продавця. За згодою сторін можлива попередня оплата за товар на підставі виставленої проформи інвойсу».
12.01.2025 року між сторонами контракту №1 укладено Додаткову угоду №5 якою сторони вирішили викласти п.3.1 Контракту в новій редакції: ціна товару, що є предметом купівлі-продажу, вказується в інвойсах та виражається в доларах або в євро.
Відповідно до умов Інвойсу № INV-CS33 від 07.07.2025 - 100 % оплата протягом 180 днів після прибуття вантажу, що повністю узгоджується з умовами п. 4.1. контракту.
Суд зазначає, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.
Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість.
Сталою є правова позиція Верховного Суду, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Згідно ч.21 ст.58 Митного кодексу України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Також поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати (декілька років) також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Крім того, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.
Щодо твердження відповідача про ненадання повного переліку транспортних документів, суд зазначає, що до митного оформлення надано коносамент №MEDUSR038572 від 21.05.2025 та СМR № 2380 від 13.08.2025 року.
Реквізити коносаменту визначені положеннями частини 1 ст. 138 Кодексу торгівельного мореплавства України №176/95-ВР від 23.05.1995 року, якими є:
1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні;
2) найменування перевізника; 3)місце приймання або навантаження вантажу; 4)найменування відправника; 5)місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; 6)найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника); 7)найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; 7-1)для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об'єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини; 8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено; 9) час і місце видачі коносамента; 10)кількість складених примірників коносамента; 11)підпис капітана або іншого представника перевізника.
Однак стаття 53 МК України не визначає коносамент документом, який підтверджує митну вартість товару.
За загальним визначенням коносамент це товаророзпорядчий документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. За своїм функціональним призначенням коносамент є розпискою судновласника, яка свідчить, що певні товари у зазначеній кількості та стані навантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення, або що товари прийняті під охорону судновласника з метою перевезення.
Щодо зазначення відповідачем, що згідно наряду на вивантаження від 11.08.2025 №DOL00006601 оцінювана партія товару прибула на морському судні MV COMMANDER (в коносаменті MEDUSR038572 зазначено судно CELINE С 031A) із завантаженням з порту Paramaribo, Суринам, тобто здійснювались операції розвантаження, перевантаження контейнерів, суд зазначає, що до митного оформлення надано наступні транспортні документи: №MEDUSR038572 від 21.05.2025 та СМR № 2380 від 13.08.2025 року-, цей перелік документів, наданих транспортними компаніями, які виконували перевезення вантажу є вичерпним. Стосовно розбіжностей в найменування судна згідно коносаменту та наряду на вивантаження то в коносаменті зазначається судно, на яке контейнер було навантаження в порту відправлення і це судно CELINE C 031A, а в наряді на вивантаження зазначається судно, на якому контейнер надійшов в кінцевий порт вивантаження.
Відповідно до Інкотермс-2010 CFR ("Cost and Freight" - Вартість й фрахт) означає, що саме продавець зобов'язується доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. Відповідно, у ціну, що вказана в контракті, вже врахована вартість усіх вказаних витрат. Додаткових витрат крім тих, що були задекларовані у декларації, імпортер не мав.
Отже, поставка товару на умовах CFR зобов'язує продавця укласти договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідний для доставки товару до названого місця призначення.
Таким чином, погоджуючи саме обрані умови поставки CFR, Сторони виходили з того, що ціна за товар вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.
З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах CFR передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт або транспортні витрати.
Відтак, додаткові витрати на витрати, пов'язані зі зберіганням, перевантаженням та транспортуванням, а також залученням третіх осіб до переміщення вантажу на шляху до місця призначення Товариство не понесло, відповідних доказів до суду не надано.
Щодо страхування товару, то суд зазначає, що згідно з п. 8) ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з умовами Інвойсу, страхування товару не здійснюється.
Відповідно до правил ІНКОТЕРМС «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року)» - за CFR, що означає COST AND FREIGHT (... named port of destination) ВАРТІСТЬ І ФРАХТ (... назва порту призначення), страхування вантажу не є обов'язковим. Жодна сторона формально не зобов'язана страхувати товар. Якщо сторони хочуть, щоб обов'язкове страхування було, вони або обирають умову CIF, або прямо прописують у контракті, хто і яке страхування забезпечує.
Страхування вантажу не проводилось - про це позивач повідомив відповідача у своїх письмових поясненнях щодо розбіжностей № 20/08-2025 від 20.08.2025 р.
Як стверджує позивач, за вказаною партією товарів страхування вантажу не здійснювалось (що підтверджується інвойсом), а тому декларант об'єктивно не міг надати відповідну заявку та договір страхування.
Відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу, поставка товару здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару суд зазначає, що відповідно до п.7 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.
Згідно з п.8 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалася на умовах CFR.
Згідно з правилами Інкотермс, відповідно до умов поставки CFR продавець зобов'язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно i сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. При цьому правила Інкотермс, і CFR в тому числі, не встановлюють імперативних обов'язків щодо здійснення страхування вантажу, а передбачають, що в разі його здійснення обов'язок, а відповідно і витрати на страхування буде нести i покупець.
Отже, оскільки умови поставки за базисом CFR не зобов'язують продавця або покупця здійснити страхування товару, враховуючи те, що позивач зазначив митному органу, що страхування товару не проводилось, тому відсутні підстави стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах базису CFR.
Такі правові висновки викладно у постанові Верховного Суду від 15.02.2024р. у справі №640/29559/20, від 22.12.2020р. у справі №420/2850/19 та від 9.09.2022р. у справі №820/2004/17, та у справах №825/735/17, №825/2255/16, №825/1016/17, №1.380.2019.001657.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Вказаним вище переліком документів не визначено як обов'язковий до надання митному органу такий документ, як митна декларація країни відправлення.
Такий документ надається митному органу виключно у випадках, коли документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо належності висновку ДП«ДЕРЖАВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР МОНІТОРИНГУ ЗОВНІШНІХ ТОВАРНИХ РИНКІВ» від 14.08.2025 року, наданого позивачем, суд зазначає наступне: відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Згідно із положеннями п. 8 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митному органу можуть подаватись висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З огляду на обставини того, що вимоги ст. 53 Митного кодексу України не встановлюють для декларанта обов'язку подання звіту про оцінку майна у інституційному розумінні цього терміну, зокрема за Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», то висновок відповідача про неналежність висновку ДП«ДЕРЖАВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР МОНІТОРИНГУ ЗОВНІШНІХ ТОВАРНИХ РИНКІВ» від 14.08.2025 року як документу, що підтверджує митну вартість, суд вважає необґрунтованим.
При цьому, такі висновки не носять імперативного характеру, а можуть прийматися митними органами лише до уваги та служити додатковими джерелами інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.
Відповідачем під час розгляду справи не спростовано надану інформацію та не обґрунтовано причини її недостатності при прийнятті оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що надані позивачем докази кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом саме за ціною договору (контракту).
Одеською митницею суд не було надано доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом докази, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги тоВА «НАЙСКЕПІТАЛ» є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500020/2025/000390 зазначено таку причину для відмови у митному оформлені, як прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості UA500020/2025/000253/1 від 20.08.2025 року.
При цьому, оскільки саме прийняття рішення UA500020/2025/000253/1 від 20.08.2025 слугувало підставою для оформлення картки відмови №UA500020/2025/000390, суд вважає, що вона також підлягає скасуванню як похідний документ від протиправного рішення.
Решта доводів та заперечень сторін на висновки суду по суті спору не впливають. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 7374,97грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн., суд зазначає наступне.
28.08.2025 року між ТОВ «НАЙСКЕПІТАЛ» та АО «КОНСЕНСУС» укладено договір про надання правничої допомоги №93 (а.с.72-74).
Предмет договору: В обсязі та на умовах даного договору Виконавець надає Клієнту та його посадовим особами правову допомогу, а Клієнт приймає і оплачує її в повному обсязі. Протягом дії цього Договору Виконавець надає правову допомогу Клієнту на підставі доручень останнього й відповідно до ст. 2 цього Договору. Для надання правової допомоги Клієнту, Виконавець призначає адвоката Ноздріна Олексія Миколайовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2235 від 26.06.2012 року), який надалі іменується «Адвокат». Виконавець має право залучити інших адвокатів, експертів, фахівців та/або покласти частину своїх обов'язків на іншу особу, з якою укладає окремий договір. При цьому, Виконавець залишається відповідальним у повному обсязі перед Клієнтом за виконання умов даного Договору.
28.08.2025 року укладено додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №93 від 28.08.2025 року, в якому зазначено вартість послуг, а саме: правовий аналіз угоди / акту / рішення / іншого документу / виїзд до клієнта або за дорученням клієнта: 1500 грн за годину витраченого часу; усна консультація: 1500 грн; письмова консультація: 3000 грн; складання типового договору: 3000 грн; складання індивідуального договору / контракту (оренда, поставка, підряд та ін.): 7000 грн; складання запитів, звернень, претензій, клопотань, заперечень, відповідей, тощо (в т.ч. під час ведення справ у суді): 1500 грн за сторін. (12 шрифт Times New Roman), але не менше 3000 грн за документ; ведення справ в суді по ГПК, КАСУ, ЦПК, КУпАП: складання позову/відзиву, апел. скарги/відзиву на скаргу - 7500 грн, участь в суді 1-ї інстанції - 4000 грн за судове засідання, участь в суді 2-ї інстанції - 5000 грн за судове засідання; ведення кримінальних справ по КПК: підготовка до слідчої дії/ судовому засіданню - 1500 грн за годину участі, участь в слідчій дії - 4000 грн за годину участі (не менше 7000 грн за одну слідчу дію), участь в суді 1-ї інстанції - 5000 грн за судове засідання, участь в суді 2-ї інстанції - 7000 грн за судове засідання, аналіз і складання правової позиції - 15000 грн; зняття арешту з майна (підготовка заяви та участь в 1 засіданні у 1-й інстанції): 7000 грн за 1 об'єкт; супровід виконавчого провадження: 5000 грн + 5% початкової суми до стягнення; транспортні витрати в обидві сторони (до міста Київ): 5000 грн за поїздку; добові на відрядження більш ніж на один день: 3000 грн за добу(а.с.75).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надаються: договір про надання правової допомоги № 93 від 28.08.2025 року укладений з АО «Консенсус»; рахунок на оплату № 144 від 01.09.2025 р. на суму 10500 грн(а.с.77); акт надання послуг № 143 від 01.09.2025 р. на суму 10500 грн.(а.с.79); платіжна інструкція про сплату вартості правової допомоги, проведена банком № 212 від 01.09.2025 р. на суму 10500 грн.(а.с.81) та платіжна інструкція №213 від 01.09.2025 року на суму 7374,97 грн. (а.с.82).
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, “розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги».
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі :витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії'' (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява№ 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення з цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обгрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). ...
Згідно п.1 ч. 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з'ясувати, чи, є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо (ч.9 ст.139 КАС України).
Відповідно до ч.ч.7,9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вимоги ч.7 ст.139 КАС України позивачем дотримані.
Згідно ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у відзиві на позов пояснює, що розмір витрат на послуги адвоката у сумі 10500грн. є завищеним, тому підлягає зменшенню судом.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача було складено та подано позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву, заяву про долучення доказів судових витрат а також проведено певні підготовчі дії зі збору значного обсягу доказів.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що дана справа не є справою значної складності, суд, з урахуванням категорії та складності справи, вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката 10500грн. є непропорційним до предмету спору та обсягу наданих адвокатом послуг, які суд вважає розумними до визначення у сумі 6000грн. для цілей розподілу між сторонами.
Витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000грн. суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Решта витрат на правничу допомогу покладається судом на позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЙСКЕПІТАЛ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000253/1 від 20 серпня 2025 року.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000390 від 20 серпня 2025 року Одеської митниці.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЙСКЕПІТАЛ» 7374(сім тисяч триста сімдесят чотири)грн. 97 коп. витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЙСКЕПІТАЛ» 6000(шість тисяч)грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЙСКЕПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 42116046; місцезнаходження: вул. Черкаська, буд. 26, с.Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08129).
Відповідач: Одеська митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078).
Суддя М.М. Аракелян