Справа № 420/39632/25
16 квітня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Соловйової О.А.
представника позивача Возної Ж.А.,
представника відповідача Постної Д.А,
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №420/39632/25 за позовом, ОСОБА_1 до Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , у якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, що полягає у невжитті заходів за заявою позивача ОСОБА_1 від 23.05.2025 та від 11.09.2025 щодо перевірки законності видачі диплома про вищу освіту серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у 2016 році,
2.Зобов'язати Одеський національний університет імені І.І.Мечникова повторно розглянути заяву позивача ОСОБА_1 від 23.05.2025 та від 11.09.2025 та утворити робочу (службову) комісію та провести службову перевірку обставин зарахування ОСОБА_2 до університету та законності видачі йому диплому про вищу освіту серії НОМЕР_1 відповідно до “Порядку скасування рішення про присудження ступеня вищої освіти та присвоєння відповідної кваліфікації», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.08.2021 №897,
3. Зобов'язати Одеський національний університет імені І.І.Мечникова прийняти рішення про скасування рішення про присудження ступеня вищої освіти та анулювання диплома серії НОМЕР_1 від 01.07.2016, виданого на ім'я ОСОБА_2 .
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає про те, що у липні 2020 року він звернувся до ОСОБА_2 за правовою допомогою у супроводі придбання квартири в м. Одеса (забудовник БК «Гефест»). Для представництва інтересів позивач видав відповідачу нотаріально посвідчену довіреність №1231 від 03.07.2020 року. Після отримання грошових коштів у вигляді погодженого гонорару ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань, припинив контакт і кошти не повернув. Фактично між сторонами укладено Договір про надання послуг, передбачений ст. 901-907 ЦК України.
Під час з'ясування обставин діяльності ОСОБА_2 позивач встановив, що останній отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі підробленого документа про освіту. Так, відповідно до листа Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова від 19.03.2025 року, підставою для зарахування ОСОБА_2 на навчання в університет у 2016 році був диплом Київського національного економічного університету (КНЕУ) серії НОМЕР_2 від 26.06.1998 року. Проте, згідно листів КНЕУ від 02.04.2025 та від 04.07.2025 ОСОБА_2 не значиться серед випускників 1998 року, диплом з таким номером університетом не видавався та ОСОБА_2 ніколи не навчався в КНЕУ і відповідний диплом не отримував. Отже, на думку позивача, документ (диплом Київського національного економічного університету серії ЛА ВЕ №010734 від 26.06.1998 року), на підставі якого ОСОБА_2 було зараховано до ОНУ ім. І.І. Мечникова, є підробленим.
Позивач вказує, що звернувся із заявою до університету від 23.05.2025 про проведення службової перевірки та анулювання диплома про вищу освіту НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_2 . У 2016 році. У відповіді від 03.06.2025 року університет повідомив, що встановлення факту підроблення документа належить до компетенції суду. Позивач повторно звернувся до Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова з заявою від 11.09.2025 року про проведення службової перевірки обставин зарахування ОСОБА_2 на навчання та присудження йому ступеня вищої юридичної освіти у 2016 році. Проте, університет заяву позивача проігнорував.
Позивач зазначає про те, що такі дії (бездіяльність) відповідача порушують права позивача як споживача юридичних послуг, громадянина України та учасника освітніх правовідносин, який зазнав матеріальної і моральної шкоди внаслідок незаконних дій особи, що незаконно отримала ступінь вищої юридичної освіти та статус адвоката.
Позивач вважає, що Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова є суб'єктом владних повноважень, що здійснює публічне управління у сфері освіти, тому спір про його бездіяльність є публічно-правовим.
Ухвалою від 03.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі. Вирішив розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Відповідач надав відзив на позовну заяву у якому просив у задоволенні позову відмовити. Щодо суті позовних вимог відповідач зазначив, що академічна доброчесність поширюється на діяльність особи в межах освітнього процесу, зокрема щодо здійснення навчальної та наукової діяльності. Підстави та порядок зарахування особи до закладу вищої освіти не охоплюють поняттям «академічна доброчесність» у розумінні Закону України «Про освіту». Відповідно, неможливим є застосування положень про скасування рішення про присудження ступеня вищої освіти до правових підстав присудження ступеня вищої освіти. Відповідач вважає, що застосування положень щодо порушення академічної доброчесності до спірних правовідносин є неможливим у зв'язку з непоширенням поняття академічної доброчесності на підстави зарахування особи до закладу вищої освіти, а також відсутності зворотної сили відповідних нормативних актів.
Також, відповідач зазначає, що заявлення позовної вимоги зобов'язати ОНУ імені І. І. Мечникова скасувати рішення щодо присудження ступеня вищої освіти та анулювати диплом серії НОМЕР_1 від 01.07.2016 є втручанням в діяльність Університету як закладу вищої освіти, та у сукупності із заявленою вимогою зобов'язати ОНУ імені І. І. Мечникова провести перевірку, по суті зобов'язує Університет за результатами перевірки прийняти заздалегідь встановлене рішення, навіть у разі виявлення відсутності порушень академічної доброчесності. Зазначене не лише є порушенням дискреційних повноважень Університету, а й загрожує прийняттям незаконного та несправедливого рішення.
Окрім того, у відзиві відповідач звернув увагу на те, що університет у спірних правовідносинах не виступає як суб'єкт владних повноважень.
12.02.2026 Одеський національний університет імені І.І.Мечникова звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі, в якому вказує про те, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Обгрунтовуючи заявлене клопотання відповідач зазначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Водночас, суб'єктом владних повноважень, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
У клопотанні представник відповідач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2020 у справі № 420/3453/19, згідно яких заклад вищої освіти хоча і реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу, однак не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, не є органом управління освітою та не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності.
На думку відповідача, видача диплому є складовою правовідносин між закладом вищої освіти та здобувачем вищої освіти. Водночас, виходячи з правових позицій Верховного Суду, зазначені відносини не є субординаційними чи управлінськими, а Університет не виступає суб'єктом владних повноважень. Вважає, що вказаний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а має розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Представник позивача подала до суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, у яких просила у його задоволенні відмовити. У запереченнях зазначила, що бездіяльність відповідача, має вплив на права та обов'язки осіб, на яких поширюється його компетенція, відповідач навіть не намагався вчинити жодної дії, щодо прийняття рішення відносно дослідження процедури прийнятих ним рішень під час отримання другої вищої освіти третьою особою - ОСОБА_2 . Саме він є суб'єктом правовідносин, до якого мало б бути застосоване чи застосується в перспективній дії прийняте рішення стосовно дотримання законності отримання ним відповідної освіти у відповідача. На разі бездіяльність відповідача порушує законні інтереси позивача, оскільки він отримував правову та правничу допомогу від особи, яка через бездіяльність відповідача отримала юридичну освіту не пройшовши увесь курс навчання.
Також представник позивача зауважила, що позивач не оскаржує правовідносини, що виникли з освітнього контракту та сам диплом, що не є адміністративним актом, але оскаржує бездіяльність відповідача, яка проявилася у ігноруванні, практично відмові вжити заходів щодо перевірки законності у допуску до навчання особи, яка не мала на те підстав.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала заявлене клопотання, представник позивача заперечила проти його задоволення.
В межах розгляду заяви про закриття провадження у справі, судом встановлені наступні обставини.
Згідно листа Одеського національного університету імені І.І.Мечникова №18-01-692 від 19.03.2025, наданого у відповідь на адвокатський запит представника позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчався на економіко- правовому факультеті Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за заочною формою навчання, контракт. У 2015 році здобув ступінь бакалавра за напрямом підготовки «правознавство» та кваліфікацію бакалавра права та отримав диплом бакалавра з відзнакою В15 №175348 від 30.06.2015р.; у 2016 році здобув ступінь спеціаліста за спеціальністю «правознавство» та кваліфікацію юриста та отримав диплом спеціаліста з відзнакою НОМЕР_1 від 01.07.2016 р. До Одеського національного університету імені І.І. Мечникова ОСОБА_2 вступав у 2012 році на підставі диплому спеціаліста виданого Київським національним економічним університетом, копія якого додається.
До листа надано копію диплому спеціаліста та додатка до нього, виданого Київським національним економічним університетом на ім'я ОСОБА_2 .
В той же час, згідно листа №01/13-365 від 02.04.2025, також наданого у відповідь на адвокатський запит представника позивача, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана повідомив, що серед базового випуску студентів 1998 року ОСОБА_2 не значиться, диплом серії НОМЕР_2 з державних майстерень до КНЕУ у 1998 році не надходив.
Позивач звернувся до Ректора Одеського національного університету імені І.І.Мечникова із заявою від 23.05.2025 у якій просив провести службову перевірку обставин вступу ОСОБА_2 до ОНУ імені І.І. Мечникова та видачі йому диплому про вищу освіту. У разі підтвердження факту використання підробленого документа - анулювати виданий йому диплом НОМЕР_1 про вищу освіту відповідно до чинного законодавства.
У відповідь на вказану заяву Одеський національний університет імені І.І.Мечникова у листі №01-01-1239 від 03.06.2025 зазначив, що згідно з чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про вищу освіту», заклад вищої освіти не є уповноваженим органом для проведення експертизи або встановлення факту підроблення документів про освіту, виданих іншими навчальними закладами. Встановлення факту підроблення або недійсності документа про вищу освіту належить до компетенції суду.
Згідно повідомлення від 24.06.2025 та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.06.2025, Шепетівським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області за заявою позивача по факту підробки документу, а саме диплому, ОСОБА_2 , внесено відомості про кримінальне правопорушення ПКУ відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2025 за № 12025244060000379, попередня правова кваліфікація ч. 1 ст. 358 КК України.
Вважаючи бездіяльність Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, що полягає у невжитті заходів за заявою позивача щодо перевірки законності видачі диплома про вищу освіту ОСОБА_2 , протиправною, позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вбачає підстави для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 1 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII) заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
Частиною 7 ст. 27 Закон № 1556-VII встановлено, що заклад вищої освіти діє на підставі власного статуту.
Згідно п. 1.2, 1.3 Статуту Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України №30 від 10.01.2017, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова (далі ОНУ імені І. І. Мечникова) є самоврядним (автономним) національним вищим навчальним закладом, що діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності за різними ступенями вищої освіти (в тому числі доктора філософії), виконує фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-дослідних підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-освітню діяльність.
ОНУ імені І. І. Мечникова є юридичною особою, утвореною у формі державної установи, що діє на засадах неприбутковості.
Також, відповідно до пунктів 3.7, 4.1-4.3 Статуту діяльність ОНУ імені І. І. Мечникова здійснюється на принципах: 1) автономії та самоврядування; 2) розмежування прав, повноважень і відповідальності засновника, державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить ОНУ імені І. І. Мечникова, органів його управління та його структурних підрозділів; 3) поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; 4) незалежності від політичних партій, громадських і релігійних організацій.
Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов'язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет.
Міністерство освіти і науки України: 1) затверджує Статут Університету та за поданням конференції трудового колективу Університету затверджує нову редакцію; 2) укладає в місячний строк контракт з ректором Університету, обраним за конкурсом у порядку, встановленому Законом України «Про вищу освіту»; 3) за поданням конференції трудового колективу Університету достроково розриває контракт із ректором Університету 3 підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення Статуту Університету, умов контракту; 4) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Університету; 5) затверджує склад наглядової ради Університету; 6) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Міністерство освіти і науки України може делегувати окремі свої повноваження ректору Університету.
За положеннями частини другої статті 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Зазначена стаття ЦК України містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, у той час, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.
Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.
Пунктом 16 частини першої статті 1 Закону № 1556-VII надано визначення поняття освітньої діяльності як діяльність закладів вищої освіти, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу.
Відповідно до пункту 16 частини першої статті 1 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII) освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
Освітній процес у широкому значенні включає різні елементи: форму здобуття освіти, рівні освіти, форми організації освітнього процесу та види навчальних занять, отримання кваліфікації, учасники освітнього процесу: здобувачі вищої освіти, науково-педагогічні працівники, академічна мобільність тощо.
Отже, з аналізу правової природи юридичної особи публічного права, з урахуванням особливостей, передбачених законами № 1556-VII, № 2145-VIII, можна зробити висновок про те, що юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин.
Юридичні особи публічного права поряд з іншими юридичними та фізичними особами можуть брати участь у цивільних правовідносинах. Виступаючи як суб'єкт цивільних правовідносин, юридична особа публічного права користується такими ж правами і несе такі ж обов'язки, як і інші суб'єкти цивільного права.
Згідно з положеннями статті 24 Закону № 2145-VIII система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.
Установчі документи закладу освіти повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно до законодавства.
Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.
Відповідно до ст. 62 Закону № 2145-VIII до органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування.
Окрім того, повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти або уповноваженого ним (ними) органу визначені статтею 15 Закону № 1556-VII, за якою він: 1) затверджує статут закладу вищої освіти та за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію; 2) укладає в місячний строк контракт з керівником закладу вищої освіти, обраним за конкурсом у порядку, встановленому цим Законом; 3) за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти достроково розриває контракт із керівником закладу вищої освіти з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту; 4) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу вищої освіти; 5) здійснює контроль за дотриманням статуту закладу вищої освіти; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом і статутом закладу вищої освіти.
Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) делегувати окремі свої повноваження керівникові або іншому органу управління закладу вищої освіти.
Суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №420/3453/19, у якій Суд зазначив:
«За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, за наведеною нормою суб'єктами владних повноважень можуть бути не лише органи, їхні посадові чи службові особи, а й юридичні чи фізичні особи, якщо їм делеговано певні владні управлінські повноваження.
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.
Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.
Заклад вищої освіти хоча і реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу, однак не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, не є органом управління освітою та не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а ректор не є посадовою чи службовою особою суб'єкта владних повноважень.
Належність Національного університету «Одеська юридична академія» до юридичних осіб публічного права вказує лише на порядок створення цієї юридичної особи».
Враховуючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що відповідач у справі - Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, не є суб'єктом владних повноважень, не є органом управління освітою та не здійснює функції суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності.
Відповідно до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із відмовою відповідача вжити заходів щодо перевірки законності видачі диплому третій особі - ОСОБА_2 , що на думку позивача порушує його права як споживача юридичних послуг, а відтак виникли не у сфері публічно-правових відносин та не за участю суб'єкта владних повноважень, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч.1,3 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
На підставі викладеного, керуючись ст.238, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд,
Задовольнити клопотання представника Одеського національного університету імені І.І.Мечникова про закриття провадження у справі.
Провадження у справі №420/39632/25 за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.238 КАС України.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА