Справа № 420/41086/25
15 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:
визнати протиправною діяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення ОСОБА_1 , з лав Збройних Сил України на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України № 2232-XII, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю II групи;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 звільнити з лав Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України № 2232-ХІІ, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю II групи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та звернувся до безпосереднього командування військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби від 29.08.2025 року № 65719, на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України № 2232-ХІІ, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується відповідною довідкою ЛКК та витягом рішення ЕКОПФП. Однак, відповідач відмовив у задоволенні поданого рапорту, мотивуючи це тим, що у матері позивача є також донька, сестра позивача, яка повинна забезпечити догляд за матір'ю.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивач посилається на те, що його сестра постійно проживає за межами України, що підтверджується документально, у зв'язку з чим не може здійснювати догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи. Отже, звільнення позивача з військової служби обумовлено необхідністю забезпечити постійний догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, оскільки інші члени сімї, що можуть здійснювати такий догляд відсутні.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 28.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу копію ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 28.01.2026 року о 20:18 год.
Згідно правил ч. 2 ст. 127 КАС України, копія ухвали вважається врученою 29.01.2026 року.
Однак, відзив на адміністративний позов до суду не надходив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу за мобілізацією 25.02.2022 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року та наказом від 25.02.2022 року №24 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 , де проходив військову службу до 30.05.2025 року; з 04.06.2025 року наказом №126 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_5 .
29.08.2025 року позивач звернувся до свого безпосереднього командира - командира інженерно-саперного взводу 1 батальйону НОМЕР_6 ОШП військової частини НОМЕР_2 з рапортом, яким просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його - головного сержанта інженерно-саперного взводу НОМЕР_7 батальйону НОМЕР_6 ОШП військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІ групи. Претензій до командування військової частини НОМЕР_2 та Міністерства оборони України не маю. Від проходження ВЛК відмовляюсь. Бажання продовжувати військову службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю не маю.
До рапорту, як у ньому зазначено, додано:
1. Нотаріальна копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 серія НОМЕР_8 ;
2. Оригінал Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 від 15.08.2025 p.;
3. Нотаріальна копія Картки платника податків ОСОБА_1 ;
4. Нотаріальна копія Свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_9 від 19.03.1993 р.;
5. Нотаріальна копія заяви ОСОБА_3 зареєстрована в реєстрі за №1838 від 25.08.2025 р.;
6. Нотаріальна копія паспорта громадянки України ОСОБА_3 серія НОМЕР_10 ;
7. Оригінал Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 від 15.08.2025 р.;
8. Нотаріальна копія Картки фізичної особи платника податків ОСОБА_3 ;
9. Нотаріальна копія Пенсійного посвідчення ОСОБА_3 серія НОМЕР_11 від 17.12.2004 р.;
10. Нотаріальна копія Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 22/25/1203/В, дата прийняття рішення 07.08.2025 р.
11. Нотаріальна копія Свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_12 від 19.04.2017 р.
Так, згідно обставин справи, матір позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю другої групи.
Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 22/25/1203/В від 07.08.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено другу групу інвалідності з 07.08.2025 року по причині «загальне захворювання», з датою повторного оцінювання 09.08.2027 року.
За результатами розгляду рапорту № 65719 від 29.08.2025 року головного сержанта командира 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , старшого сержанта ОСОБА_5 , про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України № 2232-ХІІ, ТВО командира військової частини НОМЕР_2 надано відповідь про відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби.
Відмова мотивована тим, що для звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовцем необхідно підтвердити наявність одночасно двох обставин в межах однієї підстави звільнення:
- наявність необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи П групи;
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
27.09.2025 року із ІНФОРМАЦІЯ_3 (вих. № 1309/5986 від 26.09.2025 року) до Військової частини НОМЕР_2 (вх. № 18443 від 27.09.2025 року) надійшов Акт № 36 перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з яким, шляхом інформаційного обміну виявлено, що у військовослужбовця є сестра - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підтверджуючі документи щодо неможливості сестрою утримувати та здійснювати догляд за матір'ю - відсутні.
Таким чином, матеріалами рапорту не підтверджено нормативно закріплену вимогу про «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, котра потребує догляду», враховуючи на наявність сестри (І ступінь споріднення), котра не потребує догляду. Крім того, у відповідності до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону).
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а у частині 4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема, під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п.2).
Відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Пунктом 6 цього Положення передбачено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У свою чергу, згідно з пунктом 7 Положення №1153/2008, військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється у такому порядку, зокрема:
2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).
Отже, правом звільнення позивача з військової служби наділений командир Військової частини НОМЕР_2 .
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 визначається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року №170 (далі - Інструкція №170).
Відповідно до пункту 14.10 Інструкції № 170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Відповідно до п. 12.11 Інструкції №170, перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до п. 14.30 Інструкції №170, під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п'ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім'я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.
Додатком 19 до Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зокрема, відповідно до пункту 5 Додатку 19, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рапорту військовослужбовця;
копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, зокрема: 26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Отже, звільнення з військової служби через сімейні обставини відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорта до безпосереднього командира з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин.
За наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. При цьому здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби військовослужбовця, який висловив бажання звільнитися з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами або з інших поважних причин.
Згідно обставин справи, 29.08.2025 року позивач звернувся до свого безпосереднього командира - командира інженерно-саперного взводу 1 батальйону НОМЕР_6 ОШП військової частини НОМЕР_2 з рапортом, яким просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його - головного сержанта інженерно-саперного взводу 1 батальйону НОМЕР_6 ОШП військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІ групи.
Матеріалами справи підтверджується, що матір позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю другої групи, на підтвердження чого разом із рапортом було подано нотаріально посвідчену копію Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 22/25/1203/В від 07.08.2025 року.
Відповідно до Довідки ЛКК №471 від 08.09.2025 року та Висновку №471 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_3 потребує догляду вдома, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, потребує постійного стороннього догляду.
За результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідач відмовив у його задоволенні, мотивувавши відмову тим, що матеріалами рапорту не підтверджено нормативно закріплену вимогу про «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, котра потребує догляду», враховуючи на наявність сестри (І ступінь споріднення), котра не потребує догляду.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що його сестра - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживає за межами України, що підтверджується документально, у зв'язку з чим не може здійснювати догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
На підтвердження проживання сестри за кордоном позивач надав до суду документ, що підтверджує право на проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в Італії серії НОМЕР_13 терміном дії до 27.03.2033 року.
Також позивач надав до суду копію Довідки від 30.09.2025 року №27-25/835, виданої Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , але з моменту реєстрації з 06.06.2019р. і по теперішній час за вказаною адресою не проживає.
Таким чином, позивач стверджує, що інші члени сімї, що можуть здійснювати постійний догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи відсутні.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
З аналізу вищенаведених нормативно-правових актів слідує, що умовами для отримання права на звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, передбаченими абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу, є:
- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби, не заперечував факту наявності інвалідності ІІ групи у матері позивача та необхідності здійснення постійного догляду за нею.
Щодо наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у матері позивача.
Згідно з пунктом 5 Додатку 19 до Інструкції № 170, документом, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) є:
один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та
акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У відповіді відповідача про відмову у задоволенні рапорту на звільнення позивача з військової служби зазначено, що 27.09.2025 року із ІНФОРМАЦІЯ_3 (вих. № 1309/5986 від 26.09.2025 року) до Військової частини НОМЕР_2 (вх. № 18443 від 27.09.2025 року) надійшов Акт № 36 перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , підполковником ОСОБА_7 , згідно з яким, шляхом інформаційного обміну виявлено, що у військовослужбовця є сестра - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підтверджуючі документи щодо неможливості сестрою утримувати та здійснювати догляд за матір'ю - відсутні.
Таким чином, відповідач дійшов висновку, що матеріалами рапорту не підтверджено нормативно закріплену вимогу про «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, котра потребує догляду», враховуючи наявність сестри позивача (І ступінь споріднення), котра не потребує догляду.
Суд погоджується з доводами відповідача, оскільки документами, передбаченими пунктом 5 Додатку 19 до Інструкції № 170, зокрема Актом № 36 перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженим начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , не підтверджено одну з умов, обов'язкових для отримання права на звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, передбаченими абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Що стосується доводів позивача стосовно того, що його сестра постійно проживає за межами України, що підтверджується документально, у зв'язку з чим не може здійснювати догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, суд зауважує, що позивачем не надавалися до рапорту документи щодо своєї рідної сестри. У поданому рапорті про зазначені обставини взагалі не повідомлялося, відповідачем це не досліджувалося і рішення не приймалося.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби на підставі на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, передбаченими абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23.
Щодо позовних вимог про зобов'язання військову частину НОМЕР_2 звільнити з лав Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України № 2232-ХІІ, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю II групи, суд зазначає, що вони є похідними, отже не підлягають до задоволення.
Однак, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторного звернення до відповідача з рапортом про звільнення із наданням належним чином оформлених документів, які б свідчили про наявність підстав, які надають право відповідачу звільнити позивача з військової служби відповідно до п.п. «г» п. 2 ч.4, ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
У відповідності з ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Враховуючи сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні. Доводи позивача, викладені у позові, не знайшли свого підтвердження.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255-258, 262, 295, 297 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.