15 квітня 2026 року № 320/49593/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Відділ освіти Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_2 , звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення передбачену п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в сумі 73000 (сімдесят три тисячі) грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи, що має право згідно з п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на отримання грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, позивачка звернулась до відповідача з заявою про її виплату. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачці у призначенні грошової допомоги, з мотивів відсутності у неї на день досягнення пенсійного віку достатнього стажу роботи, що дає право на грошову допомогу.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до п. 2 Порядку № 22-1 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги зараховується період роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, та робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, що передбачено переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких має право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких має право на пенсію за вислугу років».
Відповідач зазначає, що позивачка звернулася до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до п. 7-1 «Прикінцевих положень». Рішенням Головного управління Позивачу відмовлено в зазначеному перерахунку пенсії, оскільки необхідно надати підтверджуючі документи, що заклад, де працювала заявниця на посаді, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» належить до державної або комунальної форми власності та статут закладу для визначення відношення до переліку закладів освіти. Також, згідно з п.7-1 розділу XV Закону, посада координатора відсутня у постанові Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких має право на пенсію за вислугу років». У зв'язку з чим відповідач просить відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 16.03.2023 отримує пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.06.2023 позивачка подала заяву до територіальних органів Пенсійного фонду України про допризначення у зв'язку з наданням додаткових документів про призначення пенсії та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058.
За наслідками розгляду даної заяви відповідачем було винесено рішення №103750006056 від 30.06.2023 про відмову в перерахунку пенсії та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, у зв'язку з відсутністю страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
У подальшому позивачка знову звернулась до відповідача щодо виплати грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058.
Листом від 09.05.2024 відповідач повідомив про відмову в призначенні вказаної допомоги рішенням від 30.06.2023, а також зазначив про необхідність заміни довідки від 23.06.2023 № 65, оскільки вона містить неточності. Також відповідач послався на те, що в довідці від 18.04.2023 № 203 не зазначена форма власності.
Не погоджуючись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV у редакції на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058) передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік №909).
Згідно з пунктами 5-7 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17, від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається судом з відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 , з 12.12.1988 по 01.08.1996 позивачка працювала вихователем ясельної групи в яслах-садку №15 заводу великогабаритних шин БВО «Бобруйськшина».
У період з 28.08.1996 по 23.02.1999 позивачка працювала на посадах координатора, вчителя історії, вчителя охорони життя та здоров'я дітей Крушинської ЗОШ І-ІІ ступенів.
23.02.1999 позивачка переведена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Мархалівської ЗОШ 1-І ступенів.
14.09.2002 - переведена у Крушинську ЗОШ 1-І ступенів на посаду заступника директора школи з виховної роботи; 01.09.2010 переведена на посаду педагога-організатора у зв'язку з зміною штатного розпису.
Також трудова книжка містить записи про неодноразову зміну назви Крушинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів та з 26.07.2022 навчальний заклад має назву - Крушинська гімназія Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області.
У трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.
При цьому, суд зазначає, що відповідачем відмовлено в призначенні позивачці грошової допомоги з тих підстав, що згідно архівної довідки № 203 від 18.04.2023 позивачка працювала вихователем ясельної групи в яслах-садку №15 заводу великогабаритних шин БВО «Бобруйськшина», а тому необхідно надати підтверджуючі документи, що заклад, де працювала заявниця належить до державної або комунальної форми власності та статут закладу для визначення відношення до переліку закладів освіти.
Суд із такими доводами відповідача не погоджується та вважає протиправною вимогу у витребуванні таких документів, з огляду на наступне.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Переліком № 909 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, зокрема, Розділом 1 «Освіта» передбачено такі установи та посади: «Дошкільні навчальні заклади всіх типів», посада «вихователі».
Суд вважає за необхідне зазначити, що приміткою 2 до Переліку № 909 визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.
Отже, позивач працювала вихователем дошкільного навчального закладу, тобто була працівником освіти та виконувала роботи, з яким законодавство пов'язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В той час, відповідачем протиправно не було враховано до спеціального стажу період роботи позивачки вихователем у яслах-садку № 15 з 12.12.1988 по 01.08.1996.
Отже, необхідний стаж 30 календарних років роботи позивачки в закладах комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підтверджений відповідними записами трудової книжки позивачки.
Також, слід звернути увагу, що на момент звернення позивачки із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, будь-який з видів пенсії раніше позивачці не призначався, що не заперечується сторонами.
Таким чином, суд зазначає, що у позивачки виникло право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 пенсій за віком відповідно до п.7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд звертає увагу на те, що звернувшись до суду з цією позовною заявою позивачка просила лише зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести нарахування і виплату позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення передбачену п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, як було встановлено судом раніше, рішенням відповідача від 30.06.2023 було відмовлено в призначенні вказаної допомоги з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Тобто, право позивачки було порушено саме у зв'язку з прийняттям рішення Головного управління ПФУ у Київській області.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.06.2023 №103750006056 про відмову у виплаті позивачці грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду її трудової діяльності з 12.12.1988 по 01.08.1996 на посаді вихователя ясельної групи в яслах-садку №15 заводу великогабаритних шин БВО «Бобруйськшина».
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області суму судового збору в розмірі 1211,20 грн., який був сплачений позивачем при подачі позову.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Відділ освіти Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області, про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.06.2023 №103750006056 про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду її трудової діяльності з 12.12.1988 по 01.08.1996 на посаді вихователя ясельної групи в яслах-садку № 15 заводу великогабаритних шин БВО «Бобруйськшина».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.