16 квітня 2026 року Київ справа № 320/57487/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність і зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В обґрунтування позову позивач, зазначає про те, що він виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 (зараз ІНФОРМАЦІЯ_4 ) відповідно до п. 4 обліково-послужної картки (форми № 6), оскільки згідно п. 17 обліково-послужної картки визнаний непридатним до військової служби за гр. II ст. 8а Наказу МОУ № 2 від 04.01.1994. Окрім того, згідно особливих відміток на сторінці 7 паспорту громадянина України від 20.05.1999 перебуває в категорії "Невійськовозобов'язаний". Однак станом на сьогодні у його електронному військово-обліковому документі (Резерв +) міститься помилка, а саме те, що він перебуває на обліку в категорії "військовозобов'язаний", та не внесенні відомості щодо підстави зняття/виключення у зв'язку з визнанням його непридатним до військової служби.
У зв'язку з цим позивачем 08.07.2025 було подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_5 про внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" про його виключення з військового обліку відповідно до його обліково-послужної картки (форми № 6).
Представником позивача ОСОБА_2 було подано низку адвокатських запитів та скарг, у зв'язку з тим, що відповідач протягом довгого строку не розглядав та не надавав відповідь на заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025.
06.11.2025 на електронну адресу адвоката Міняйло Я. В. було отримано відповідь № 12/10295 від 06.11.2025, в якій відповідач повідомив, що " ОСОБА_1 взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно реалізації алгоритмів, закладених до Постанови КМУ № 932 від 01.04.2025. У зв'язку із вищевикладеним громадянину ОСОБА_1 необхідно з'явитися для уточнення своїх облікових даних та врегулювання питань викладених у скарзі особисто з документами, що підтверджують його особу та відповідний статус до ІНФОРМАЦІЯ_7 ".
Вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 та твердження у відповіді № 12/10295 стосовно взяття на облік в ході реалізації Постанови КМУ № 932 є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності і порушують законні права, свободи та інтереси позивача, оскільки право бути виключеним з військового обліку за станом здоров'я виникло та було реалізовано ще 20.05.1999. Окрім того бездіяльність щодо невнесення актуальних відомостей до Реєстру - прямо порушує реалізоване право позивача бути виключеним з військового обліку. А тому Позивач звернувся до суду з метою відновлення його порушеного права, шляхом зобов'язання відповідача внести відомості до Реєстру про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 відкрито спрощене провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до п. 4 обліково-послужної картки (форми № 6), оскільки згідно п. 17 обліково-послужної картки визнаний непридатним до військової служби за гр. II ст. 8а Наказу МОУ № 2 від 04.01.1994.
Окрім того, згідно особливих відміток на сторінці 7 паспорту громадянина України від 20.05.1999 перебуває в категорії "Невійськовозобов'язаний".
Однак станом на сьогодні у його електронному військово-обліковому документі (Резерв +) міститься помилка, а саме те, що він перебуває на обліку в категорії "військовозобов'язаний", та не внесенні відомості щодо підстави зняття/виключення у зв'язку з визнанням його непридатним до військової служби.
У зв'язку з цим позивачем, 08.07.2025 було подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_5 про внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" про його виключення з військового обліку відповідно до його обліково-послужної картки (форми № 6).
Представником позивача Міняйло Я.В. було подано низку адвокатських запитів та скарг, у зв'язку з тим, що відповідач протягом довгого строку не розглядав та не надавав відповідь на заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025.
06.11.2025 на електронну адресу адвоката Міняйло Я. В. було отримано відповідь № 12/10295 від 06.11.2025, в якій відповідач повідомив, що " ОСОБА_1 взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно реалізації алгоритмів, закладених до Постанови КМУ № 932 від 01.04.2025. У зв'язку із вищевикладеним громадянину ОСОБА_1 необхідно з'явитися для уточнення своїх облікових даних та врегулювання питань викладених у скарзі особисто з документами, що підтверджують його особу та відповідний статус до ІНФОРМАЦІЯ_7 ".
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (ст. 65 Конституції України).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку).
Окрім того, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 65/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.
Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
При цьому приписами ч. 7 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" регламентовано, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відтак територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 (далі Положення № 154 від 23.02.2022).
Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Таким чином, у зв'язку з проведенням заходів загальної мобілізації посадовими особами відповідача здійснюється вивчення особових справ кожного військовозобов'язаного, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, внесення змін до їх облікових карток та відповідних відомостей про особу до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також приведення військово-облікових документів у відповідність з наявними відомостями та проставлення актуальних даних щодо придатності чи непридатності до військової служби.
Так, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487.
Відповідно до пункту 79 Порядку районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
- організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; - забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.
Відповідно до пункту 22 Порядку взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Частиною шостою статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено підстави виключення з військового обліку.
Так, згідно з пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
Відповідно до п. 2 Положення № 154 від 23.02.2022 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Виключення з військового обліку військовозобов'язаного має чітко визначений алгоритм дій для здійснення якого Порядком № 1487 (до 05.01.2023 Порядком № 921) передбачена обов'язкова особиста присутність військовозобов'язаного у РТЦК та СП, та не обмежена лише проставленням відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного).
Законодавством встановлено, що виключення військовозобов'язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від особи здійснити відповідні встановлені законодавством дії.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі -призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначає Закон України 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Відповідно до положень статті 1 ЗУ "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
З положень статті 2 ЗУ "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Статтею 16 вказаного Закону, внесено зміни в ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу", а саме частину першу статті 34 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 38, ст. 324; 2015 p., № 22, ст. 151) викладено в такій редакції: " 1.Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" передбачає, що основними засадами ведення Реєстру є обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Частина друга статті 3 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" встановлює, що оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядниками Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України та розвідувальний орган Міністерства оборони України. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є:
- уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру;
- оперативні командування;
- територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;
- Центральне управління Служби безпеки України;
- відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України;
- відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України.
Частина шоста статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" передбачає що органи адміністрування Реєстру:
1) здійснюють аналітичну обробку даних;
2) забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя та розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру;
3) забезпечують зберігання та резервування бази даних Реєстру, контроль за її цілісністю, дотриманням вимог законодавства та Порядку ведення Реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
4) організовують підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підпорядкованого органу адміністрування.
Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.
Тобто сам Закон України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" визначає та покладає певні права та обов'язки на районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Більш того, як і Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" так і Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений Наказом Міністерства оборони України 28 березня 2022 року № 94 покладає обов'язок на районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вносити до Реєстру передбачених Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так, відповідно до пункту 4 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів зазначено, що основними засадами ведення Реєстру є обов'язковість внесення до Реєстру передбачених Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Позивач відповідно до п. 4 обліково-послужної картки (форми № 6) виключений з військового обліку та згідно п. 17 обліково-послужної картки визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку за гр. II ст. 8а Наказу МОУ № 2 від 1994 року.
Стаття 8 визначає - Злоякісні новоутворення:
а) за наявності метастазів, стани після лікування або відмови від нього - непридатні до військової служби зі зняттям з військового обліку.
8 Злоякісні новоутворення
(всі локалізації): а) за наявності метастазів, стани після лікування або відмови від нього - Непридатні до військової служби зі зняттям військового обліку.
Наказом МО України № 2 (зі змінами, внесеними наказом № 207) не було передбачено такого терміну як виключення з військового обліку, а містило поняття знятий. А тому непридатні до військової служби зі зняття з військового обліку - це особи непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до п. 95 Наказу Міністерства Оборони України № 2 (за яким Позивача було знято з військового обліку) лікар виносить одну із таких постанов про придатність (тимчасову або повну непридатність) до строкової служби:
а) "придатний до військової служби. Ступінь обмеження 1 (2, 3, 4)";
б) "тимчасово непридатний до військової служби. Ступінь обмеження 5";
в) "непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час. Ступінь обмеження 6";
г) "непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку".
Тобто на час виникнення спірних правовідносин поняття "непридатний з виключенням з військового обліку" у Наказі МОУ № 2 не існувало, натомість містилась термінологія "знятий з військового обліку".
Особа, щодо якої було застосовано термін "знятий", вважалася такою, що не підлягає військовому обліку та звільняється від військових обов'язків, оскільки визнана непридатним до військової служби.
Окрім того, наказ МО України № 402 скасував лише чинність наказу МО України № 2, ОДНАК, не скасував чинність прийнятих рішень ВЛК, а тому рішення, згідно якого особа була визнана непридатною до військової служби зі зняття з військового обліку, є дійсним.
Хоч підстава "визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку і була замінена на термін "визнані військово- лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку", але це не спростовує ті обставини, що позивача без його відома повторно було поставлено на військовий облік та були внесені відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, на момент зняття з військового обліку ОСОБА_1 не було розмежування між поняттями "знятий" і "виключений" з військового обліку, а лікарі могли винести лише вичерпний перелік постанов про придатність, а тому при визнанні позивача непридатним до військової служби, його зняли з військового обліку, оскільки законодавчо не існувало поняття "виключений з військового обліку".
Натомість на першій сторінці, а саме в п. 4 обліково-послужної картки позивача стоїть запис "Виключений з військового обліку"
Окрім того, до паспорту громадянина України було внесено також запис про те, що Позивач "Невійськовозобов'язаний". Даний статус є незворотнім (оскільки відсутня процедура повторного взяття на військовий облік осіб. виключених з військового обліку за станом здоров'я) та статус "невійськовозобов'язаного" станом на сьогодні зберігає свою чинність.
Рішення ВЛК щодо встановлення непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку не була ні скасована, ні відмінена.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які: "визнані непридатними до військової служби". У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, умовою для виключення особи з військового обліку, є визнання її непридатною до військової служби.
Крім того, адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_1 до 2001 року знаходилась в Московському районі Києва, та з 2001 року Московський район було перейменовано на Голосіївський район. Отже, станом на сьогодні позивач проживає саме в Голосіївському районі, а тому він поставлений на облік в той ТЦК та СП, в якому раніше перебував на обліку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_10 зобов'язаний був внести відомості про позивача, а саме те, що останній, виключений з військового обліку у зв'язку з тим, він виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до п. 4 обліково-послужної картки (форми № 6), оскільки згідно п. 17 обліково-послужної картки визнаний непридатним до військової служби за гр. II ст. 8а Наказу МОУ № 2 від 04.01.1994 та знятий з військового обліку з відміткою "виключено" в Реєстр, що зроблено не було, чим порушив права позивача.
Також варто зазначити, що Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не передбачений порядок подання документів для внесення даних до Реєстру "Оберіг". Тому, відповідач може здійснювати розгляд справ без особистого прибуття позивача, а за поданими документами. Та документами які містяться в ІНФОРМАЦІЯ_11 . Зважаючи, на ті факти, що позивач знаходився на обліку саме у відповідача.
Підсумовуючи наведе, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", відповідно до п. 4 обліково-послужної картки (форми № 6), оскільки згідно п. 17 обліково-послужної картки позивач визнаний непридатним до військової служби за гр. II ст. 8а Наказу МОУ № 2 від 04.01.1994 з виключенням з військового обліку є протиправною.
Таким чином, відповідач всупереч приписам закону, своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме щодо невнесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку що не узгоджується і порушує вищенаведені норми законодавства.
Обов'язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак, недотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення Позивача з військового обліку, може створювати негативні наслідки для Позивача у майбутньому.
Суд зазначає, що невнесення відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.
Так, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа № 1-25/2010) від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право позивача на виконання відносно нього встановлених законом гарантій, а саме не внесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, тобто не належне (електронне, документальне) оформлення такого виключення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку.
З огляду на встановлені фактичні обставини судом, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо позивача, яка полягає у не внесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку до Реєстру, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача внести відомості про виключення з військового обліку позивача, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", відповідно до п. 4 обліково-послужної картки (форми № 6), оскільки згідно п. 17 обліково-послужної картки визнаний непридатним до військової служби за гр. II ст. 8а Наказу МОУ № 2 від 04.01.1994, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
На підставі цієї норми, враховуючи, що відповідач без поважних причин не надав суду відзив на позов, суд вважає за можливе кваліфікувати таку поведінку суб'єкта владних повноважень як визнання ним позову.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) щодо невнесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_12 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_12 відповідно до інформації, яка міститься у Обліково-послужній картці (форми 6) та поданих ним документів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.