ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" квітня 2026 р. справа № 300/1561/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.01.2026 за № 092750014662, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.01.2026 за № 092750014662, зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням від 22.01.2026 за № 092750014662, відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності необхідного стажу роботи. Так, в ході розгляду наданих позивачем документів не зараховано: до страхового стажу період роботи в колгоспі з 1991 року по 2003 рік з підстав відсутності довідки про відпрацьовані вихододні, встановлений мінімум трудової участі в колгоспі, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідачем встановлено страховий стаж позивача - 10 років 4 місяці 2 дні при необхідному у віці від 52 до 55 років включно - 13 років. Поряд із цім, позивач вважає, що записи у трудовій книжці є достатньою підставою для підтвердження необхідного страхового стажу. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позов в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.
ОСОБА_1 14.01.2026 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідними документами (а.с.5,6).
В зв'язку з впровадженням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 22.01.2026 за № 092750014662 (а.с.7).
Зазначеним рішенням відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності необхідного стажу роботи. Так, в ході розгляду наданих позивачем документів не зараховано: до страхового стажу період роботи в колгоспі з 1991 року по 2003 рік з підстав відсутності довідки про відпрацьовані вихододні, встановлений мінімум трудової участі в колгоспі, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідачем встановлено страховий стаж позивача - 10 років 4 місяці 2 дні при необхідному у віці від 52 до 55 років включно - 13 років.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Позивач вважає, що він отримав право на пенсію по інвалідності відповідно до ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки на момент звернення за призначенням пенсії досяг віку 53 роки, мав необхідний стаж роботи.
Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення до відповідача за призначенням пенсії по інвалідності відповідно до ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач досяг віку 52 років та є особою з інвалідністю ІІІ групи.
За приписами статті 32 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп необхідний страховий стаж від 52 років до 55 років включно становить 13 років.
Відмовляючи в призначенні позивачу пенсії відповідач не врахував до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі з 1993 року по 2003 рік з підстав відсутності довідки про відпрацьовані вихододні, встановлений мінімум трудової участі в колгоспі, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону України №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (надалі, також - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться
- відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
- відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи;
- відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).
Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Так, відповідно до записів трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 працював в колгоспі ім. Руднєва у період з 1993 року по 2003 рік.
Однак відповідачем не враховано зазначені у трудовій книжці колгоспника відомості про роботу позивача в колгоспі.
Слід зазначити, що трудова книжка колгоспника ОСОБА_1 містить записи про встановлений у вказаному колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання позивачем річного мінімуму трудової участі.
При цьому суд ще наголошує, що стаття 56 Закону №1788 визначає, що стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин. Тобто, для неврахування до трудового стажу при його обчисленні часу роботи в колгоспі, або певного його періоду, необхідно встановити невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось з вини члена колгоспу за відсутності поважних причин.
У матеріалах справи відсутні відомості про невиконання позивачем під час роботи в колгоспі встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин.
Тому, слід визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії.
Отже, зважаючи на зміст оскаржуваного рішення, спірні періоди роботи позивача в колгоспі з 1993 по 2003 рік підлягають до зарахування до страхового стажу позивача.
Як наслідок, зважаючи на зміст заявлених позовних вимог, позов підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача зарахувати спірний період до страхового стажу позивача та повторно розглянути його заяву від 14.01.2026.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. згідно квитанції від 16.03.2026 (а.с.14).
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 1331,20 грн сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.01.2026 за № 092750014662, зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.01.2026 за № 092750014662.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 14.01.2026 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши при цьому до страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 1993 року по 2003 рік.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.