16 квітня 2026 року Справа № 280/882/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
02 лютого 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ВЧ НОМЕР_1 НГУ щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Ухвалою суду від 09.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач у віці до 25 років (13.05.2021), уклав контракт про проходження військової служби, та з початком повномасштабного вторгнення позивач продовжив військову службу. Представник позивача вказує на те, що ОСОБА_1 брав безпосередню учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України отримав травму під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, а також перебував у полоні, що відповідно до абз.4 п.4 Постанови №153 надає право останньому на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн. Позивач вважає, що виконав умови передбачені Постановою №153 для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн. (брав участь у заходах необхідних для забезпечення захисту Батьківщини та отримав травму, яка пов'язана із захистом Батьківщини та перебував у полоні). З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що комісією ВЧ НОМЕР_1 з перевірки підстав для включення військовослужбовців до наказів на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, було розглянуто та визначено що позивач не має законних підстав для отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153. Так, за результатами перевірки ОСОБА_1 не відповідає двом визначальним критеріям, передбаченим Постановою №153: не був призваний або прийнятий на військову службу під час дії воєнного стану, а також не проходить військову службу. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 13.05.2021 ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом та був зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 НГУ.
За період проходження військової служби позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України у періоди: в період з 24.02.2022 по 13.03.2022, перебуваючи на території м. Маріуполь Донецької області що підтверджується Довідкою виданою ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 17.10.2025 №353 та брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та луганських областях, забезпечення їх здійснення у період з 15.06.2021 по 15.09.2021 перебуваючи на території м. Вугледар, м. Маріуполь Донецької області, що підтверджується довідкою виданою ВЧ НОМЕР_1 від 17.10.2025 №39/ос.
Довідкою від 07.03.2025 підтверджується перебування ОСОБА_1 в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України в період з 14.03.2022 по 17.07.2024.
З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до по 4 Постанови №153 у розмірі 1 000 000,00 грн., 12.11.2025 позивач звернувся особисто із відповідним рапортом до ВЧ НОМЕР_1 НГУ.
Відповідно до протоколу №7 від 18.11.2025 року засідання комісії щодо виплати одноразової грошової допомоги визначеною постановою КМУ від 11.02.2025 №153, від 30.07.2025 №942, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що військовослужбовець не проходить дійсну військову службу відповідно до абзацу другого пункту 4 постанови Кабінету міністрів України №153, та для набуття права військовослужбовцем на отримання одноразової грошової винагороди мали бути прийняті та призначені на військову службу під час дії воєнного стану (не раніше 24.02.2022).
Позивач, не погодившись з відмовою у виплаті винагороди в розмірі 1 (один) мільйон гривень, звернувся з даним позовом до суду.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) далі - Постанова №153).
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Постанови №153, установлено, що: учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Згідно абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153, військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у виплаті винагороди слугували висновки відповідача про те, що військовослужбовець не проходить дійсну військову службу відповідно до абзацу другого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153, та для набуття військовослужбовцем права на отримання одноразової грошової винагороди мали бути прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану (не раніше 24.02.2022).
Суд зазначає, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 є одночасна сукупність таких факторів як:
громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64;
така особа проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;
має захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу 13.05.2021 (до запровадження в Україні воєнного стану), брав участь у бойових діях та перебував у полоні, а також звернувся за отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби.
Документів щодо отримання позивачем тяжкого поранення матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.
Тобто, прийняття Постанови №153 було спрямовано на залучення нових кадрів до військової служби в умовах воєнного стану, а для вже діючих військовослужбовцем законодавцем було передбачено виплату грошового забезпечення у збільшеному розмірі, зокрема і за час перебування в полоні.
Судом встановлено, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у віці до 25 років 13.05.2021, тобто позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі в Національній гвардії України.
Отже, на підставі вищевикладеного, слідує, що позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153, та є підставою стверджувати про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, в частині заявлених позивачем позовних вимог.
При цьому, суд зазначає, що відсутні підстави для поширення дії Постанови №153 на всіх осіб прийнятих на військову службу до 25 років, оскільки Постанова №153 має чітке посилання на коло осіб щодо яких вона застосовується, а саме на осіб прийнятих на військову службу у віці до 25 років після введення воєнного стану Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX.
За таких обставин, відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат на користь позивача не здійснюється.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова