16 квітня 2026 рокуСправа №160/2844/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 06 лютого 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо незвільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з лав Національної гвардії України на підставі пп «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, інших паралітичних синдромів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення, яким звільнити з лав Національної гвардії України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі пп «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, інших паралітичних синдромів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт, додав всі необхідні документи, що підтверджують право на звільнення з військової служби на підставі пп «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», натомість Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України прийнято рішення про відмову у звільненні його з військової служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний 02 січня 2024 року на військову службу по мобілізації до Національної гвардії України, відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
05 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
27 жовтня 2025 року позивач отримав від відповідача письмову відповідь, що датована 23.10.2025 за №2/21/12-ІІІ-24, в якій зазначалося про порядок звернення з рапортом щодо звільнення з військової служби по команді, а також про долучення до рапорту нотаріально посвідчених документів на підтвердження хвороби дружини військовослужбовця.
04 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав повторно рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зазначивши, що відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин - наявність дружини з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання.
До рапорту позивачем додано нотаріально завірені копії наступних документів: свідоцтво про шлюб, паспорт дружини, РНОКПП дружини, пенсійне посвідчення дружини, консультативний висновок онколога, консультативний висновок нейрохірурга, консультативний висновок невропатолога, консультативний висновок отоларинголога.
Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, ОСОБА_2 встановлено 14.08.2024 ІІІ (третю) групу інвалідності - загальне захворювання.
Відповідно до п.17.1.7 Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи "Діагноз, відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 "Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я" з кодами, зазначено: основний діагноз D33.3 - доброякісне новоутворення черепних нервів та ускладнення основного діагнозу: Н81,3 - периферичні запаморочення; Н90.4 - нейросенсорна втрата слуху, одностороння, з повним збереженням слухового сприйняття на протилежній стороні; Н49.2 - параліч шостого (відвідного) нерва. Крім інших, дружині позивача встановлено супутній діагноз - F06.6 - емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного генезу.
При подачі рапорту по команді на ім'я безпосереднього командира останнім, в усному порядку, було відмовлено військовослужбовцю в проставленні погодження (чи непогодження) на копії рапорту позивача, для фіксації дати звернення з рапортом про звільнення. Доступ до служби діловодства військовослужбовцям ВЧ у воєнний час є обмеженим.
В останніх числах грудня, відповідач, в усному порядку, повідомив позивачу, що підстав для звільнення немає, тому рапорт не буде задоволено.
На усні звернення позивача та на його звернення з рапортом від 14.01.2026 про надання інформації щодо стану розгляду рапорту про звільнення, відповіді не надавалися.
23 січня 2026 року, на електронну пошту ВЧ НОМЕР_1 , надіслано адвокатський запит №14012026 про надання інформації щодо результатів розгляду рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , оскільки відсутні відомості щодо розгляду рапорту.
30 січня 2026 року, на електронну пошту адвоката надійшов лист ВЧ НОМЕР_1 про надання інформації, датований 29 січня 2026 року за № 2/21/12-Ш-7-Аз, в якому відповідач надав відповідь на адвокатський запит та повідомив, що рапорти військовослужбовців в нетаємному діловодстві частини не підлягають реєстрації.
Також, у вказаному листі відповідач зазначив, що військовослужбовець був проінформований про необхідність подачі додаткових документів для звільнення з військової служби на підставі ст. 26 ч. 4 п. 2 п. п. «г» та ч. 12 цієї статті Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», (за сімейними обставинами), зокрема, на підтвердження обставин необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Крім того, у своїй відповіді військова частина НОМЕР_1 зазначає, що безпосереднім командиром ОСОБА_1 також було повідомлено останнього про те, що відсутні документи, які підтверджують потребу у постійному догляді відносно дружини.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у задоволенні рапорту про звільнення, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).
Частиною 2 статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Суд звертає увагу, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.
Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII.
Крім цього, відповідно до пункту 2 вже згаданого вище Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, надалі Закон №389-VIII), воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, правові підстави звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період врегульовано пунктом 2 частини четвертої статті 26 Законом №2232-ХІІ.
Зокрема, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Зокрема, ст. 26 ч. 12 п. 3 абз. 12 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції на час розгляду рапорту позивача передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Водночас, порядок проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України регулюється Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, яким затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі Положення №1153/2008).
Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, визначено перелік документів, які мають бути подані разом із рапортом для звільнення з військової служби.
Зокрема, Інструкцією визначено, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються, серед іншого, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів:
копія свідоцтва про шлюб;
один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/або причину інвалідності.
Аналіз вищенаведених норм права дає можливість дійти висновку, що військовослужбовець має право на звільнення зі служби за наявності обґрунтованих підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підтверджених відповідними доказами, подавши відповідний рапорт своєму командуванню.
При цьому, з аналізу абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ вбачається, що сполучник «або» поєднує дві окремих підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, як:
1) необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або
2) наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Тобто, в першій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов'язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, з чим пов'язана необхідність постійного догляду.
У той же час, згідно з другою підставою, інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи може бути встановлена внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов'язковою умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми. Зазначена підстава право на звільнення не ставить в залежність від потреби дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи у догляді.
Аналогічні висновки щодо застосування конструкції норми абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ наведено у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №140/12873/23.
Зазначаючи про те, що позивач на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби повинен надати документи про необхідність здійснення догляду за дружиною, відповідач підміняє одну підставу для звільнення іншою попри те, що кожна із них є самостійною та достатньою для звільнення з військової служби через сімейні обставини.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Суд встановив, що у рапорті від 04 листопада 2025 року позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та клопотав про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зазначивши, що відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин.
Повертаючись до обставин справи.
Як уже встановлено судом, позивач перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , яка, згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи є інвалідом та їй призначено ІІІ групу інвалідності. При цьому, інвалідність дружині позивача встановлена внаслідок онкологічного захворювання доброякісного новоутворення черепних нервів з ускладненнями та в тому числі, паралічу шостого (відвідного) нерва, наявний супутній діагноз - емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного генезу.
Позивач до рапорту від 04.11.2025 долучив, окрім іншого, копію свідоцтва про шлюб, копію паспорта дружини, копію РНОКПП дружини, копію пенсійного посвідчення дружини, копію консультативного висновку онколога, копію консультативного висновку нейрохірурга, копію консультативного висновку невропатолога, копію консультативного висновку отоларинголога.
Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, ОСОБА_2 встановлено 14.08.2024 ІІІ (третю) групу інвалідності - загальне захворювання.
Відповідно до п.17.1.7 Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи "Діагноз, відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 "Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я" з кодами, зазначено: основний діагноз D33.3 - доброякісне новоутворення черепних нервів та ускладнення основного діагнозу: Н81,3 - периферичні запаморочення; Н90.4 - нейросенсорна втрата слуху, одностороння, з повним збереженням слухового сприйняття на протилежній стороні; Н49.2 - параліч шостого (відвідного) нерва. Крім інших, дружині позивача встановлено супутній діагноз - F06.6 - емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного генезу.
Відтак, дружина позивача, окрім основного онкологічного захворювання - доброякісного новоутворення черепних нервів з ускладненнями, в тому числі, паралічу шостого (відвідного) нерва, має супутній діагноз - емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного генезу, що виникає внаслідок ураження головного мозку, та параліч шостого (відвідного) нерва.
Зазначеним обставинам відповідач при прийнятті рішення оцінки не надав, окрім цього, неправильно застосував абзац 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, протиправно відмовивши позивачу у звільненні з військової служби.
Крім того, знайшли підтвердження в ході розгляду справи обставини порушення відповідачем вимог Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 (надалі - Порядок №531), в частині нереєстрації рапорту та неналежного його розгляду.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги встановлені обставини, суд визнає протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо незвільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з лав Національної гвардії України на підставі пп «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, інших паралітичних синдромів.
Як наслідок, у відповідача не було підстав для відмови у задоволенні рапорту позивача від 04.11.2025.
Порушені права позивача підлягають також захисту шляхом зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лав Національної гвардії України на підставі пп «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лав Національної гвардії України на підставі пп «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, інших паралітичних синдромів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лав Національної гвардії України на підставі пп «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, інших паралітичних синдромів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон