Дата документу 23.02.2026 Справа № 333/6927/25
Єдиний унікальний №333/6927/25 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/91/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 23 лютого 2026 року у м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах власника майна ( ОСОБА_7 ), на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна та накладено арешт на майно, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz EQC 400», VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску,
за участю прокурора ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції,
представника власника майна ( ОСОБА_7 ) - адвоката ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції.
Адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах власника майна - ОСОБА_7 , звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна та накладено арешт на майно, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz EQC 400», VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що матеріалами провадження підтверджено, що реєстрація автомобіля на третіх осіб має формальний характер і була спрямована на створення видимості законності володіння з метою уникнення можливої спеціальної конфіскації. Фактичне користування транспортним засобом продовжувалося підозрюваним та членами його сім'ї, що свідчить про збереження контролю над активом.
В апеляційній скарзі представник власника майна ( ОСОБА_7 ) - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування своєї скарги представник власника майна ( ОСОБА_7 ) - адвокат ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувана ухвала є помилковою, ухваленою внаслідок неповного з'ясування всіх фактичних обставин справи.
Зазначає, що як убачається з оскаржуваної ухвали, арешт на автомобіль було накладено як на майно підозрюваного ОСОБА_9 . Проте, цей автомобіль належить ОСОБА_7 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 24 жовтня 2024 року. Даний договір не оскаржений та не визнаний недійсним.
Зауважує, що ОСОБА_7 автомобіль придбала для себе, для його використання коли буде мешкати в Україні. Органом досудового розслідування не надано жодного доказу, що ОСОБА_7 не мала можливості придбати даний автомобіль, а також, що придбаний автомобіль був з метою незаконного збагачення ОСОБА_9 .
Зазначає, що орган досудового розслідування взагалі не взяв до уваги розмір доходів саме родини ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , які були отримані за кордоном. Не з'ясовано чи могли вони придбати автомобіль або не могли. Не враховано, що арештований автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та порушує їх спільні майнові права та інтереси.
На думку апелянта, матеріали кримінального провадження не містять наявності про жодний ризик, з метою запобігання якого було ухвалене відповідне рішення про накладення арешту. Накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, яке належить іншій особі, є безпідставним, оскільки не існує жодного судового рішення яким визнано, що транспортний засіб належить ОСОБА_9 , а договір купівлі-продажу був фіктивним.
Повідомляє, що оскільки власником арештованого автомобіля є ОСОБА_7 , то накладений арешт є передчасним, так-як фактично ОСОБА_7 не має жодного відношення до кримінального провадження. Сам по собі арешт, навіть виключно з забороною відчужувати майно, є грубим порушенням права власності добросовісного власника та є незаконним
Згідно з ухвалою слідчого судді, старший слідчий в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у м.Мелітополі, - ОСОБА_11 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженню №62025080100005367 від 23 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК України, у межах якого здійснюється перевірка фактів незаконного набуття активів службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний, перебуваючи на посаді начальника аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Запорізькій області, упродовж 2021-2023 років умисно набував майно та грошові активи, вартість яких істотно перевищує його законні доходи, а також доходи членів його сім'ї, без належного документального підтвердження джерел їх походження. Зібрані у кримінальному провадженні докази свідчать про те, що окремі транспортні засоби, зокрема автомобіль марки «Mercedes-Benz EQC 400», були придбані за дорученням підозрюваного на ім'я третіх осіб або членів його сім'ї з метою приховування факту незаконного збагачення, при цьому підозрюваний фактично здійснював повноваження володіння, користування та розпорядження зазначеним майном. Таке майно відповідає критеріям активів, визначених приміткою до ст.368-5 КК України, та може бути предметом спеціальної конфіскації. З огляду на викладене, існують достатні підстави вважати, що незастосування арешту може призвести до відчуження, приховування, пошкодження або знищення вказаного майна, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, а також можливе застосування спеціальної конфіскації або стягнення активів у дохід держави. У зв'язку з цим арешт майна є необхідним та співмірним заходом забезпечення кримінального провадження, який відповідає вимогам ст.ст.170-173 КПК України.
Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду провадження не надсилала.
У судовому засіданні представник власника майна ( ОСОБА_7 ) - адвокат ОСОБА_6 повідомив про можливість розгляду апеляційної скарги без участі останньої.
За наведених вище обставин, колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд ухвали слідчого судді за відсутністю власника майна, належним чином повідомленої про день, час та місце судового засідання апеляційного суду, так як відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України, ці обставини не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді; аргументи представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вважала, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з вимогами ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів (у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу); спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до положень ч.2 ст.173 КПК України, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На думку колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні, дотримався вимог, передбачених ст.ст.172, 173 КПК України, дослідив додані до клопотання матеріали кримінального провадження, врахував правову підставу для арешту майна та обставини кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів провадження, першим слідчим відділом (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025080100005367, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 липня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК України.
В межах цього кримінального провадження 17 грудня 2025 року ОСОБА_9 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК України
В ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що підозрюваний ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді начальника аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Запорізькій області, упродовж 2021-2023 років умисно набував майно та грошові активи, вартість яких істотно перевищує його законні доходи, а також доходи членів його сім'ї, без належного документального підтвердження джерел їх походження.
Зібрані у кримінальному провадженні докази свідчать про те, що окремі транспортні засоби, зокрема автомобіль марки «Mercedes-Benz EQC 400», VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску, був придбаний за дорученням підозрюваного на ім'я третіх осіб, в.ч. ОСОБА_7 (тещі ОСОБА_9 ) метою приховування факту незаконного збагачення, при цьому підозрюваний фактично здійснював повноваження володіння, користування та розпорядження зазначеним майном. Таке майно відповідає критеріям активів, визначених приміткою до ст.368-5 КК України, та може бути предметом спеціальної конфіскації.
Наразі автомобіль «Mercedes-Benz EQC 400», VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_7 (тещею ОСОБА_9 )
17 грудня 2025 року старший слідчий ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі підполковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 виніс постанову про приєднання до матеріалів кримінального провадження автомобіль марки «Mercedes-Benz EQC 400», VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску, який визнано речовим доказом.
18 грудня 2025 року старший слідчий ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі підполковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про арешт вищевказаного транспортного засобу.
З огляду на обставин кримінального провадження, та виходячи з матеріалів, доданих до клопотання, слідчий належним чином та у відповідності до вимог ст.170-173 КПК України обґрунтував необхідність накладення арешту на вказаний у клопотанні транспортний засіб.
Колегія суддів вважає, що клопотання слідчого містить необхідні для його розгляду відомості, передбачені ст.171 КПК України.
Так, речовими доказами, відповідно до вимог ст.98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
З огляду на фактичні обставини провадження та додані до клопотання документи, є обґрунтовані підстави вважати, що вищевказаний транспортний засіб має істотне значення для проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, як майно, набуте кримінально протиправним шляхом, тобто відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
З метою збереження речових доказів, а також з метою спеціальної конфіскації вказаного майна, в разі ухвалення обвинувального вироку суду, і було подано зазначене клопотання, що повністю узгоджується з вимогами ст.170 КПК України.
Доводи апелянта про необґрунтованість накладеного арешту, на думку колегії суддів, не є переконливими та спростовуються наявними матеріалами провадження.
Відповідно до положень ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (в т.ч. з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як зазначено вище, у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_9 , та на цей час досудове розслідування ще триває.
Отже, враховуючи те, що досудове розслідування ще триває, всі обставини провадження мають бути ретельно перевірені в установленому кримінальним процесуальним законодавством порядку. У зв'язку з викладеним, на цій стадії провадження доводи апелянта про те, що прокурором не надано певних доказів, а також про те, що вищевказаний транспортний засіб має законне походження і не має ніякого відношення до цього кримінального провадження, є передчасними.
Разом з цим, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі слушно звернув увагу на те, що матеріалами провадження підтверджено, що реєстрація автомобіля на третіх осіб ( ОСОБА_7 - тещі ОСОБА_9 ) має формальний характер і була спрямована на створення видимості законності володіння з метою уникнення можливої спеціальної конфіскації. Фактичне користування транспортним засобом продовжувалося підозрюваним ОСОБА_9 та членами його сім'ї, що свідчить про збереження контролю над активом.
Висновки слідчого судді ґрунтуються на доданих до клопотання матеріалах, на які послався слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, це зокрема: обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного кримінального правопорушення, складений та затверджений уповноваженими особами Національного агентства з питань запобігання корупції; матеріали, витребувані з ГУ ДСНС України в Запорізькій області; відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків; матеріали територіальних сервісних центрів МВС; висновки судових експертиз; протоколи обшуків та вилучення значних сум грошових коштів; інші докази, які у своїй сукупності свідчать про істотне перевищення вартості набутих активів над законними доходами підозрюваного та членів його сім'ї.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що рішення слідчого судді ухвалено з порушеннями вимог КПК України, є безпідставними.
На думку колегії суддів, накладення вищевказаного арешту є необхідним заходом забезпечення цього кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що вказаний у клопотанні транспортний засіб може мати доказове значення у цьому провадженні, і наявні ризики того, що у разі не накладення на нього арешту існує можливість його відчуження, приховування, пошкодження або знищення, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, а також можливе застосування спеціальної конфіскації або стягнення активів у дохід держави.
Матеріали провадження та зміст оскаржуваної ухвали свідчать про те, що прокурором та слідчим доведено необхідність вищевказаного арешту, який є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження.
Доводи сторони захисту під час апеляційного розгляду про те, що слідчий суддя Комунарського районного суду м.Запоріжжя ухвалою від 06 лютого 2026 року в межах цього кримінального провадження повторно наклав арешт на вищевказаний транспортний засіб уже із забороною власнику користуватися вказаним майном, також не є слушними, оскільки правильності висновків слідчого судді не спростовують і не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали у розмінні положень ст.ст.409, 412 КПК України.
Колегія судді зауважує, що в цьому провадженні апеляційна скарга подана на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2025 року, тому суд апеляційної інстанції здійснює апеляційний розгляд в межах поданої апеляційної скарги та не надає оцінку іншим судовим рішенням.
Колегія суддів вважає, що потреби досудового розслідування виправдовували втручання у право власності на вилучене майно; та без застосування заходу забезпечення кримінального провадження, про який ідеться в клопотанні, неможливо досягти дієвості цього кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Вказана ухвала слідчого судді містить всі відомості, передбачені ст.173 КПК України, та є належним чином вмотивованою.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків слідчого судді теж не спростовують та мають перевірятися в ході досудового розслідування у встановленому законом порядку.
Порушень вимог кримінального процесуального законодавства з боку слідчого судді під час розгляду клопотання не убачається.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання повно і всебічно з'ясував обставини, які мають значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою і підстав для її скасування, а відповідно і для задоволення поданої апеляційної скарги, не убачає.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна та накладено арешт на майно, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz EQC 400», VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4