Справа № 302/349/26
16.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду :прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/ /26 за апеляційною скаргою представника ТОВ «ТЕРДВЕР» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2026 рокучастково задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , погоджене з процесуальним прокурором Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на:
- деревину в кількості 37 штук, довжиною від 2,60 м до 3,20 м, загальною кубомасою 18 куб. м породи «Дуб»;
- товаро-транспортну накладну № 128147 від 11.03.2026, автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_8 ;
- завірену копію товаро-транспортної накладної серії ВАА №192959 від 17.10.2025, автомобільний перевізник водій ОСОБА_9 ;
- завірену копію договору про переробку необробленої деревини № 01/11-25 від 27.11.2025, № 09 від 01.10.2025.
Заборонено будь-яким особам розпоряджатися, відчужувати та користуватися цим майном до прийняття рішення про скасування арешту.
Відмовлено у задоволені клопотання в частині накладення арешту на: - транспортний засіб марки MAN TGX 18.440 з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; - напівпричіп SCHMITZ CARGOBULL моделі SCS 24/L-1362 EB, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , що належать власнику ОСОБА_8 , мешканцю АДРЕСА_1 .
Слідчий СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , звернувся до слідчого суді з клопотанням, погодженим з процесуальним прокурором Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна вилученого 12.03.2026 під час проведення огляду місця події.
Клопотання обґрунтоване тим, що 12 березня 2026 року о 18:08 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що на блокпосту у с. Торунь Хустського району Закарпатської області було зупинено транспортний засіб марки «MAN TGX 18.440», номерний знак НОМЕР_2 , із напівпричепом марки «SCHMITZ CARGOBULL», реєстраційний номер НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_10 , який перевозив деревину породи «Дуб» у кількості 37 сортиментів загальною кубомасою 18 куб. м, де під час перевірки документів та товарно-транспортної накладної на вантаж, останні викликали сумніви в їх достовірності. Як наслідок, виїздом слідчо-оперативної групи на місце події встановлено, що автомобілем марки «MAN TGX 18.440», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «SCHMITZ CARGOBULL», реєстраційний номер НОМЕР_7 , керував ОСОБА_10 , який перевозив круглі лісоматеріали «Дуб» у кількості 37 сортиментів загальною кубомасою 18 куб м, на яких наявні бирки-чіпи, номера яких не перевіряються згідно з сервісом перевірки легальності походження деревини ДАЛРУ/ЛІАЦ та товарно-транспортна накладна, відповідно до якої здійснювалось перевезення № 128147 від 11.03.2026, викликає сумніви в її достовірності, оскільки в ній указаний один і той же вантажовідправник та вантажоодержувач ТОВ «Тердвер» м. Житомир, а пункт завантаження с. Ільниця, розвантаження селище Рожище. При цьому підтверджуючих документів про транспортування деревини до с. Ільниця немає.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 246 КК України.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ТЕРДВЕР» - адвокат ОСОБА_6 вказує, що ТОВ «ТЕРДВЕР» як третя особа, щодо майна якої вирішено питання про арешт, з указаною ухвалою не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що вилучена деревина є законною власністю ТОВ «ТЕРДВЕР» та була придбана у ДП «Липовецький райагроліс» на підставі належних господарських документів. Факт придбання підтверджується лісотранспортною накладною (ТТН-ЛІС) серії BAA №192959 від 17.10.2025 року, відповідно до якої ТОВ «ТЕРДВЕР» отримало круглі лісоматеріали дуба у кількості 37 колод загальним об'ємом 19 м.куб., а також платіжною інструкцією №427 від 21.10.2025 року на суму 320000,00 грн., що підтверджує реальність господарської операції. Надалі деревина використовувалася як сировина для переробки у межах господарської діяльності товариства.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно. Повернути деревину ТОВ «ТЕРДВЕР», а транспортний засіб - його законному власнику, як особам, права яких безпідставно обмежені арештом.
Від представника ТОВ «ТЕРДВЕР» - адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали слідчого судді, прокурора, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 370, 372 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 19 березня 2025 року відповідає у повній мірі.
Саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07. 06. 2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог ст. ст.170-173 КПК України, з'ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені в клопотанні слідчого доводи про наявність підстав для накладення арешту на майно.
Із матеріалів судового провадження вбачається, що Постановою слідчого СВ відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП України у Закарпатській області від 13.03.2026 майно, яке вилучено під час огляду місця події, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12026071110000058 від 13.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали провадження містять достатньо даних вважати, що вказане у клопотанні майно могло зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, оскільки підставою внесення зазначених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026071110000058 від 13.03.2026; протокол огляду місця події від 12.03.2026; дозвіл-згода ОСОБА_10 та ОСОБА_6 від 12.03.2026; розписка ОСОБА_11 від 12.03.2026; відомості щодо транспортного засобу і напівпричепу зі свідоцтвами про їх реєстрацію; товарно-транспортні накладні від 17.10.2025 і від 11.03.2026; договори на переробку необробленої деревини від 01.10.2025 і від 27.11.2025; пояснення ОСОБА_6 і ОСОБА_10 від 12.03.2026; рапорт помічника чергового ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 12.03.2026; постанова про визнання предметів речовими доказами від 13.03.2026., що викликали сумніви у законності походження деревини, яка перевозилась, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для слідчого звертатись з клопотанням про арешт майна, та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти частково арешт на таке майно, з огляду на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ч. 2 ст. 167 КПК України, тому доводи сторони захисту з приводу безпідставності накладення арешту на це майно є необґрунтованими і такі відхиляються.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді щодо ненакладення арешту на транспортний засіб марки MAN TGX 18.440 з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; - напівпричіп SCHMITZ CARGOBULL моделі SCS 24/L-1362 EB, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , що належать власнику ОСОБА_8 , мешканцю АДРЕСА_1 , не відповідатиме завданню кримінального провадження та є порушенням майнового права особи, в чиїй власності перебувають вказані транспортні засоби, оскільки ні слідчим, ні прокурором не доведено, що таке може містити дані про факти чи обставини, що встановлюються під час даного кримінального провадження, відомості щодо якого внесені за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Таким чином, як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав частково арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч доводів апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України.
Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахував правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Всі інші підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді, підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті. На даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, в тому числі і вдаватися до оцінки доказів щодо їх належності та допустимості, а також доведеності чи недоведеності вини, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Враховуючи всі обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України - за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постановленої слідчим суддею ухвали від 13.03.2026 та задоволення апеляційної скарги представника ТОВ «ТЕРДВЕР» - адвоката ОСОБА_6 .
Керуючись ст. ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України,
Апеляційну скаргу представника ТОВ «ТЕРДВЕР» - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді