Справа № 306/510/26
Закарпатський апеляційний суд
15.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/231/26 за апеляційною скаргою прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 17.03.2026.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП України в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк 02 (два) місяці із застосуванням електронних засобів контролю, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , неодруженого, з середньою освітою, українця, громадянина України, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12026071150000034 від 21.01.2026.
Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_7 покладено обов'язки: цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, суду; прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП України в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026071150000034 від 21.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, ОСОБА_7 розуміючи протиправність своїх дій, набув наркотичний засіб обіг якого обмежено - канабіс, який переслідуючи корисливий мотив, вирішив продати іншій особі, тобто збути за певну визначену суму грошових коштів.
З цією метою ОСОБА_7 , у порушення вимог ст. 7, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» згідно з якими вільний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин на території України забороняється, а також, що громадяни мають право придбати наркотичні засоби та психотропні речовини тільки за рецептом лікаря, ст. 4 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», 04.03.2026 близько 12 год 55 хв,
-2-
під час перебування у населеному пункті Чинадієво Мукачівського району Закарпатській області із особою зі зміненими анкетними даними ОСОБА_8 , отримав від останнього грошові кошти у сумі 1000 (одну тисячу) грн в якості оплати для подальшого збуту ОСОБА_8 психотропної речовини.
У цей же день ОСОБА_7 , продовжуючи діяти з єдиним умислом на збут психотропної речовини, близько 13 год 17 хв, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, перебуваючи у населеному пункті Чинадієво по вул. Волошина, Мукачівського району Закарпатської області, незаконно збув особі із зміненими анкетними даними ОСОБА_8 психотропну речовину, подрібнену речовину рослинного походження зеленного кольору, за яку попередньо отримав від даної особи грошові кошти в сумі 1000 грн.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/107-26/2360-НЗПРАП від 06.03.2026 надана на експертизу подрібнена речовина, рослинного походження зеленого кольору, є наркотичним засобом обіг якого обмежено - канабісом; маса канабісу (у перерахунку на суху речовину) становить 3,9663 г.
Крім того ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з умислом на незаконний збут психотропної речовини, 15.03.2026 близько 14 год 16 хв, під час перебування у м. Свалява, на автовокзалі, що за адресою м. Свалява, вул. Київська, 12, Мукачівського району, із особою із зміненими анкетними даними ОСОБА_8 , отримав від останнього грошові кошти у сумі 1000 грн у якості попередньої оплати для подальшого збуту ОСОБА_8 психотропної речовини.
У цей же день ОСОБА_7 , продовжуючи діяти з єдиним умислом на збут психотропної речовини, близько 14 год 41 хв, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, перебуваючи біля гаражних приміщень, у населеному пункті Чинадієво, Мукачівського району Закарпатської області, повторно, незаконно збув особі із зміненими анкетними даними ОСОБА_8 психотропну речовину, а саме: кристалічну речовину білого кольору, яка містилася в паперовому згортку, за яку вже попередньо отримав від даної особи грошові кошти в сумі 1000 грн у якості оплати за обумовлену психотропну речовину, після чого був затриманий працівниками поліції.
15.03.2026 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 16.03.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Необхідність застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, а тому більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказала на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується долученими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Також, слідчим суддею встановлено, що є достатні підстави вважати, що існують певні наведені слідчим у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Разом з тим, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, молодий за віком, в ході досудового розслідування допитано
-3-
свідків та проведено судову експертизу наркотичних засобів, зібрано інші докази. У зв'язку з наведеним, слідчий суддя дійшла висновку, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, що передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а тому слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, тому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту є достатнім для запобіганню наявним ризикам і забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор Свалявського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 17.03.2026 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. В обґрунтування апеляційних вимог прокурор, посилаючись на аналогічні, що і в клопотанні доводи, зокрема, щодо наявності обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника. Також приймається до уваги заява прокурора про можливість розгляду апеляційної скарги без його участі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 17.03.2026 відповідає.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026071150000034 від 21.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
16.03.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
17.03.2026 ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк 02 (два) місяці із застосуванням електронних засобів контролю.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого
-4-
підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст.178 КПК України.
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області підстави для обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_10 вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановила, що достатніх обставин для обрання підозрюваному ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає,
-5-
оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на відсутність обставин, які б свідчили про недостатність застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів, у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув'язнення.
Колегія суддів уважає, що з урахуванням обставин кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_10 , слідчий суддя дійшла вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_10 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклала на ОСОБА_10 й певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, суду; прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до ОСОБА_11 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного певних ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, втім недостатньої їх вагомості для застосування до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_11 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.
Сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_11 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин, з покладенням на підозрюваного обов'язків, домашній арешт в певний період доби цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.
-6-
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_11 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення.
Будь-яких інших відомостей про те, що ОСОБА_11 за час перебування його під домашнім арештом не з'являвся за викликом до слідчого чи прокурора, був відсутнім за місцем проживання під час здійснення контролю за його поведінкою чи іншим чином перешкоджав кримінальному провадженню, чи вчиняв дії щодо впливу на свідків, під час апеляційного розгляду прокурором не повідомлялися.
На думку колегії суддів застосований до ОСОБА_11 запобіжний захід є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким, немає.
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні № 7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 17.03.2026 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді