Справа № 308/583/26
Закарпатський апеляційний суд
15.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/123/26 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.01.2026.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке 07.01.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026071040000024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та накладено арешт на майно, вилучене 15.01.2026 в ході проведення санкціонованого обшуку автомобіля марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 та яким користується ОСОБА_8 , а саме: автомобіль марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від вказаного автомобіля.
Клопотання слідчий обґрунтував тим, що у провадженні СУ ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного 07.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026071040000024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 01.01.2026 близько 04 год 24 хв ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , перебуваючи у громадському місці - біля входу ресторану-бару «Оркестр», розташованого за адресою: м. Мукачево, вул. Миру, 55/8, умисно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яке проявилось у нахабному та зневажливому ставленні до норм громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, усвідомлюючи своє перебування у громадському місці та, незважаючи на присутність осіб, які перебували біля входу ресторан-бару «Оркестр», а також тих осіб, які проходили повз вказаний заклад, що свідчить про прагнення ОСОБА_9 показати зверхність та зневагу до правил і норм поведінки в суспільстві та самоствердитися, на ґрунті словесної перепалки, висловлюючись в адресу потерпілого ОСОБА_11 нецензурною лайкою, наніс йому декілька ударів кулаком в область голови ззаду та з правого боку, після чого наніс ще декілька ударів обома кулаками в область голови ззаду та з правого боку. В цей же час, ОСОБА_8 наніс декілька ударів ОСОБА_11 по обличчю, після чого один із друзів ОСОБА_11 намагався відвести ОСОБА_9 від потерпілого, оскільки ОСОБА_9 мав намір продовжувати наносити удари ОСОБА_11 . В цей момент ОСОБА_11 почав відбігати в сторону припаркованих автомобілів, слідом за ним
-2-
побіг ОСОБА_8 та, наздоганяючи його, наніс один удар кулаком в область правої щоки, в цей час до ОСОБА_8 приєднався ОСОБА_9 , який наніс декілька ударів ОСОБА_11 .
Після чого, ОСОБА_8 із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, схожого на телескопічний кийок, наніс декілька ударів в область скроневої частини голови потерпілому ОСОБА_11 , в цей момент, ОСОБА_9 , продовжуючи свої протиправні дії, наніс один удар ногою потерпілому ОСОБА_11 .
Поряд з тим, ОСОБА_10 наніс кулаком правої руки удар ОСОБА_11 в область лівої щоки, далі, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, схожого на балонний ключ, наніс декілька ударів по тілу ОСОБА_11 та один удар в область голови, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови та саден.
При цьому ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , продовжували наносити тілесні ушкодження ОСОБА_11 в область тіла та голови, та висловлюватись нецензурною лайкою в бік потерпілого, оточили останнього, не даючи йому можливість покинути місце події.
Внаслідок хуліганських дій, ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови.
15.01.2026 о 09 год 03 хв ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
15.01.2026 проведено санкціонований обшук автомобіля марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого вилучено: автомобіль марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від нього.
Постановою старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області від 15.01.2026 вищевказаний транспортний засіб та ключі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026071040000024 від 07.01.2026.
Клопотання мотивовано тим, що вищевказаний автомобіль має значення для кримінального провадження, так як, на вказаному автомобілі підозрюваний пересувався до та після вчинення злочину, та як вказують свідки був помічений на місці вчинення злочину, чим можливо довести вину останнього у вчиненні злочину.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що зазначене у клопотанні майно визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та з урахуванням можливості використання вилученого майна як доказів у кримінальному провадження, з метою збереження речового доказу, а також для досягнення повноти та всебічності у даному кримінальному провадження, прийшов до висновку про наявність достатність підстав для накладення арешту на це майно, яке відповідає критеріям, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали слідчого судді від 21.01.2026. Вважає, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на автомобіль марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , фактичним власником якого є ОСОБА_7 , є незаконною та необґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. Слідчий суддя безпідставно наклав арешт на вилучене під час обшуку майно, при цьому стверджує, що жодних підстав для його арешту у розумінні вимог ч. 2 ст. 170 КПК України органом досудового розслідування не наведено і в матеріалах судового провадженні такі відсутні.
Судове провадження розглядається за відсутності власника майна - ОСОБА_7 , неявка якої, з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає його
-3-
розгляду. При цьому враховується, що власник майна належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від неї не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин її неявки. Також приймається до уваги відсутність заперечень адвоката ОСОБА_6 про можливість розгляду апеляційної скарги без участі власника майна - ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
За приписами ст. 370, 372 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 21.01.2026 відповідає у повній мірі.
Як вбачається з клопотання, у провадженні СУ ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного 07.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026071040000024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
З долученого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що досудове розслідування проводиться за фактом того, що 01.01.2026 близько 04 год 30 хв у м. Мукачево, вул. Миру, біля закладу «Оркестр», група невстановлених осіб вчинила між собою бійку, яка виразилася у грубому порушенні громадського порядку та спокою, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.
15.01.2025 в ході проведення санкціонованого обшуку автомобіля марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 та яким користується ОСОБА_8 , виявлено та вилучено автомобіль марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від вказаного автомобіля.
Постановою старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області від 15.01.2026 вищевказаний транспортний засіб та ключі до нього визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026071040000024 від 07.01.2026.
16.01.2026 прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке 07.01.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026071040000024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст. 170 - 173 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке
-4-
може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав уважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя відповідно до вимог ст. 170-173 КПК України, з'ясувала всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірила наведені в клопотанні прокурора доводи про наявність підстав для накладення арешту на майно.
З матеріалів клопотання вбачається, що постановою старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області від 15.01.2026, вилучені в ході обшуку транспортний засіб марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від автомобіля, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026071040000024 від 07.01.2026.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження містять достатньо даних вважати, що вказане у клопотанні майно має доказове значення щодо встановлення обставин кримінального провадження і обґрунтовано залучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для прокурора звертатись з клопотанням про арешт майна, та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти арешт на таке майно, з огляду на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ст. 98 КПК України, тому доводи адвоката ОСОБА_6 з приводу безпідставності накладення арешту на транспортний засіб, є необґрунтованими.
-5-
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклала арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 цього Кодексу.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 цього Кодексу, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Колегія суддів уважає, що на даному етапі досудового розслідування, є всі підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КК України та при цьому враховує правову кваліфікацію та обставини кримінального провадження.
За таких обставин, є достатні підстави вважати, що арештоване майно є доказом у кримінальному провадженні № 12026071040000024 від 07.01.2026, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності на час звернення прокурора з відповідним клопотанням в прийнятті рішення про накладення арешту на майно, оскільки лише такий захід забезпечення кримінального провадження може забезпечити належне збереження майна, яке є речовим доказом.
З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч тверджень представника власника майна, встановила належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно - транспортний засіб.
Всупереч доводів апеляційної скарги, матеріали судового провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника (володільця) майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості розпорядження вищевказаним майном, в тому числі і його відчуження та користування.
Колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурор довів існування достатніх підстав вважати, що на вказаному автомобілі підозрюваний ОСОБА_8 пересувався до та після вчинення злочину, має доказове значення для кримінального провадження, а відтак задля запобігання ризику знищення речових доказів, який необхідний для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, обґрунтовано наклала арешт на дане майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У свою чергу, в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального
-6-
правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Колегія суддів ураховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахував правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.
Крім того, власник (володілець) арештованого майна не позбавлений права звернутися до слідчого судді, суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, в якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доводи апеляційної скарги про те, що в клопотанні не зазначено правових підстав щодо обґрунтування накладення арешту на транспортний засіб, не можуть вважатись обґрунтованими, з огляду на наявні докази в матеріалах судового провадження.
При прийнятті рішення колегія суддів враховує і те, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України, не приймаються до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з метою збереження речових доказів, і не суперечить вимогам ч. 3 ст. 170 цього Кодексу.
Апеляційний суд не вбачає підстав сумніватися в розумності та співрозмірності такого обмеження права власності на майно ОСОБА_7 завданням кримінального провадження. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для ОСОБА_7 апеляційним судом також не встановлено.
Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт майна, діяла відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням обставин визначених у ст. 170-173 КПК України та положень, закріплених у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», з наведенням мотивів прийняття зазначеного рішення.
-7-
Порушень норм кримінального процесуального закону, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому доводи адвоката ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими та безпідставними і такі апеляційний суд відхиляє.
Також апеляційним судом враховується і те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчено та обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скеровано до суду для розгляду по суті.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, положення ст. 220, 317 цього Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи, і те, що адвокат ОСОБА_6 не довів обґрунтованість доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.01.2026 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке 07.01.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026071040000024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді