Справа № 308/3317/26
15 квітня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Деметрадзе Т.Р., секретаря судового засідання Дударева Е.О., за участю заявника ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,-
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської із скаргою на дії та рішення Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №80267628.
Скарга мотивована тим, що 05.11.2025 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №308/8158/25, передбачене ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України відносно ОСОБА_1 . В порядку та у строки, передбачені статтею 294 КУпАП, вказана постанова була оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду. Станом на день підготовки та подання даної скарги справа №308/8158/25 перебуває на розгляді в Закарпатському апеляційному суді.
Заявник вказує, що апеляційна скарга на постанову суду по КУпАП зупиняє набрання нею законної сили до розгляду справи апеляційним судом. Зазначає, що стаття 4 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює вимоги до виконавчого документа, зокрема пункт 6 частини 1 статті 4 Закону вимагає, що у виконавчому документі було зазначено дату набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/8158/25 від 05.11.2025 року не відноситься до категорії рішень, які підлягають негайному виконанню.
Зазначає, що вона має електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», проте ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні інших документів по зазначеному виконавчому провадженню №80267628 їй через вказану підсистему надіслано не було. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була надіслана на адвокатський запит мого захисника та отримана 02 березня 2026 року.
З отриманої адвокатом постанови про відкриття виконавчого провадження слідує, що виконавче провадження №80267628 було відкрито 16.02.2026 року. Наголошує, що незважаючи на оскарження в апеляційному порядку постанови від 05.11.2025 року Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/8158/25 та відкриття апеляційного провадження, в постанові про відкриття виконавчого провадження №80267628 безпідставно зазначено, що вказана постанова Ужгородського міськрайонного суду набула чинності 17.11.2025 року.
Незважаючи на вказане, 16.02.2026 року, 17.02.2026 року та 18.02.2026 року Тячівським відділом державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з посиланням на виконавче провадження №80267628 винесено такі постанови: про арешт коштів боржника від 16.01.2026 року; про розшук майна боржника від 17.01.2026 року; про розшук мана боржника від 18.01.2026 року.
Таким чином, Тячівським відділом державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснюються виконавчі дії у виконавчому провадженні №80267628 з виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.11.2025 року у справі №308/8158/25, яке не набрало законної сили.
Наголошує, що на момент відкриття виконавчого провадження та вчинення в його межах відповідних дій, постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.11.2025 року у справі №308/8158/25 не мала статусу виконавчого документа.
На підставі наведеного, просить суд визнати дії Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України по відкриттю виконавчого провадження №80267628 протиправними, скасувати постанови у даному виконавчому провадженні про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2026 року; про арешт коштів боржника від 16.01.2026 року; про розшук майна боржника від 17.01.2026 року; про розшук мана боржника від 18.01.2026 року.
Заявник та її представник у судовому засіданні вимоги скарги підтримали та просили задоволити таку. Представник заявника додатково вказала, що подана скарга повинна розглядатися саме в поряду цивільно-процесуального кодексу України.
Представник Тячівського відділу ДВС у Тячівському районі не скористався правом на участь у судовому засіданні, заяв чи заперечень на скаргу не подавав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень п. 4 листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 №24-152/0/4-13 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі», юрисдикційність розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС залежить від спеціалізації суду, який ухвалив рішення, що підлягає примусовому виконанню органами ДВС.
Згідно ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За приписами ст. 448 ЦПК України та ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Тобто, зазначеними нормами передбачено можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі.
Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень. Отже, і механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначений статтею 287 цього Кодексу, не підлягає застосуванню до цих правовідносин (щодо накладення адміністративного стягнення).
За такого, згідно з наведеними нормами ЦПК України та КАС України право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця в порядку судового контролю пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами цивільного та адміністративного судочинства відповідно, та його примусовим виконанням.
Як вбачається зі скарги, оскаржувані дії державного виконавця стосуються примусового виконання судового рішення (постанови) про накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею ч. 1 ст. 483 МК України.
Такі справи про накладення адміністративного стягнення розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте, ЦПК України не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
Статтею 287 КАС України, передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця як окремої категорії адміністративного спору. У частині першій цієї статті зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №757/62025/17-ц, скарга на дії державного виконавця у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Більше того, як зазначено у п. 59 постанови Верховного Суду від 23.11.2021 року по справі №175/1571/15, оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.
Оскільки у даному випадку заявник ОСОБА_1 оскаржує дії та рішення державного виконавця у зв'язку з примусовим виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення (штрафу), ухваленого в порядку МК України та КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, то току скаргу неможливо розглядати в порядку цивільного судочинства та скарга мала бути подана не до суду, який ухвалив рішення, а до адміністративного суду за правилами КАС України.
За таких обставин, скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому підлягає поверненню заявнику для звернення до належного суду адміністративної юрисдикції.
Керуючись ст.ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 19 КАС України, ст.ст. 258-260, 353, 354, 447-1, 448 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику право на звернення з позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Т.Р. Деметрадзе