14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/1143/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Кермач А. І. (адвокат),
відповідача - Бабченко Ю. Ю. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ" (далі - ТОВ "ДСЗ", Товариство, позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, АМК, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у справі №77-р/тк від 10.12.2024 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК) щодо визнання вчинення означеним Товариством та Приватним підприємством "Нікопольгазбуд" порушень, що передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) та накладення на означених суб'єктів господарювання штрафу.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення норм Закону у частині своєчасності та розумності строків розгляду справи та притягнення його до відповідальності поза межами строків визначених у Законі № 2210, що відповідно до частини першої статті 59 цього Закону є підставою для визнання протиправним та скасування рішення.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 01.07.2025 (суддя Мандриченко О. В.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 (колегія суддів: Демидова А. М., Владимиренко С. В., Ходаківська І. П.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що Комітетом дотримано вимог Закону № 2210 під час розгляду антимонопольної справи. Водночас позовна заява ТОВ "ДСЗ" містить виключно думку позивача щодо прийнятого Комітетом Рішення, не містить жодного документального підтвердження доводів ТОВ "ДСЗ" та не спростовує встановлених Комітетом під час розгляду справи обставин і зібраних доказів.
2.3. Суди також зазначили, що звертаючись до господарського суду з позовом про оскарження Рішення АМК суб'єкт господарювання повинен брати до уваги, що відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства має індивідуальний характер. Також рішення органу АМК, у т.ч., й те, яке стосується притягнення особи до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій з іншими особами (особою), зацікавлена особа має право оскаржити лише стосовно себе. Вимога про визнання недійсним рішення органу Комітету розглядається судом лише в тих частинах, які стосуються позивача (позивачів) у справі. При цьому встановлені у такій справі обставини не набувають преюдиціального значення у розумінні приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для іншої особи (осіб) - відповідача (відповідачів) в антимонопольній справі і ця (особа) має право на оскарження у встановленому законом порядку рішення органу Комітету в частинах, які стосуються безпосередньо її.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "ДСЗ", із посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Враховуючи доводи касаційної скарги та заяви про усунення недоліків підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із посиланням на пункти 1, 4 частини третьої статті 310.
4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права, без врахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21, від 11.02.202025 у справі № 910/19061/21, від 27.02.2025 у справі № 916/4909/23, від 17.04.2025 у справі № 922/3008/24, від 04.09.2025 у справі № 916/5677/23 та від 11.09.2025 у справі № 922/3820/24, в частині наявності підстав "виправданості" тривалості розгляду антимонопольної справи та чинників (що стосується положень статей 35, 37-1, 42 Закону № 2210 щодо строків розгляду антимонопольної справи органами Комітету).
4.1.3. На переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанції не дали належної правової оцінки доводам позивача щодо пропуску Комітетом строків притягнення позивача до відповідальності. Проігнорувавши вказані обставини, суди порушили вимоги матеріального права щодо давності застосування санкцій. Застосування санкції (штрафу) після спливу строку давності суперечить принципу правової визначеності та верховенству права. Верховний Суд неодноразово наголошував, що орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Недотримання АМК граничного строку розгляду справи без поважних причин є перевищенням повноважень та порушує права відповідача (позивача у справі).
4.1.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України Товариство зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили всі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.
4.1.5. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
4.1.6. За твердженням скаржника, судами не з'ясовано ключові обставини справи, зокрема, суди належним чином не з'ясували та не дослідили обставини щодо бездіяльності органів АМК, зокрема, чи вчиняв Комітет дії щодо об'єктивного розгляду справи.
4.1.7. Також скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції проігнорували його доводи в частині того, що службові особи відповідача почали збір доказів відносно Товариства до прийняття розпорядження про початок розгляду справи, а у подальшому протягом значного проміжку часу бездіяльності Комітет не вчиняв жодних дій направлених на "розгляд справи" та відповідно, в порушення діючих норм законодавства (маючи обов'язок закрити розгляд справи) прийняв оскаржуване Рішення АМК.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві АМК просить суд відмовити у її задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
5.2. Рішенням Тимчасової адміністративної колегії АМК від 10.12.2024 № 77-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 54/58-21 визнано, що ТОВ "ДСЗ" та Приватне підприємство "Нікопольгазбуд" (далі - ПП "Нікопольгазбуд") вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю послуг: "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Коригування проекту "Реконструкція м'якої покрівлі під шатровий дах з утепленням фасадів головного корпусу КЗ "Дитячий санаторій № 1" ДОР" під "Реконструкція з утепленням фасаду головного корпусу КЗ "Дитячий санаторій № 1" ДОР" (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи), проведених Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (оголошення № UA-2019-02-15-002428-b) [далі - Торги].
5.3. За вчинення вказаного порушення на ТОВ "ДСЗ" накладено штраф у розмірі 4 905 000, грн.
5.4. У Рішенні Комітет встановив такі обставини:
- період проведення Торгів складав - 15.02.2019 - 25.03.2019;
- замовником Торгів є Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації;
- предмет закупівлі за ідентифікатором № UA-2019-02-15-002428-b: «ДСТУ Б.Д.1.1- 1:2013 - Коригування проекту "Реконструкція м'якої покрівлі під шатровий дах з утепленням фасадів головного корпусу КЗ "Дитячий санаторій № 1" ДОР" під "Реконструкція з утепленням фасаду головного корпусу КЗ "Дитячий санаторій № 1" ДОР" (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи) ". Кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 11.03.2019 о 12 год 00 хв. Початок аукціону: 12.03.2019 о 12.53. Відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів очікувана вартість становить 14 554 528,80 гривні з ПДВ. Розмір мінімального кроку пониження ціни - 73 000,00 грн;
- для участі у Торгах тендерні пропозиції подали суб'єкти господарювання: ТОВ "ДСЗ", ТОВ БМПБ "Новий Дім", ПП "Нікопольгазбуд", ПП "Спецбудмонтаж-21", ТОВ "Інтерпен-Д";
- інформацію про аукціон по Торгах наведено в таблиці 2 (пункт 19 Рішення АМК);
- за результатами розгляду Замовником таким, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, визначена тендерна пропозиція ТОВ БМПБ "Новий Дім" із ціновою пропозицією 12 270 000,00 грн з ПДВ (Протокол засідання тендерного комітету Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 13.03.2019 № 4);
- департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації з переможцем ТОВ БМПБ "Новий Дім" укладений договір від 25.03.2019 № 121/03-19 на виконання робіт, вартість яких становить 12 270 000,00 грн, у тому числі ПДВ 2 045 000,00 грн.
5.5. У Рішенні АМК вказано, що аналіз справи № 54/58-21 свідчить про антиконкурентну узгоджену поведінку Товариства та іншого учасника торгів - ПП "Нікопольгазбуд" під час участі у Торгах.
5.6. Відділенням АМК встановлено, зокрема:
- взаємозв'язок учасників через третіх осіб:
- пов'язаність учасників господарськими відносинами через спільного контрагента;
- пов'язаність учасників, шляхом отримання безоплатної поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від пов'язаної третьої особи;
- пов'язаність учасників при використанні однієї матеріально-технічної бази через спільного контрагента;
- використанням учасниками одних і тих же ІР-адрес під час здійснення господарської діяльності, під час здійснення банківських операцій та під час входу в електронну пошту;
- використання учасникам одних і тих самих ІР-адрес із спільними пов'язаними контрагентами;
- спільною підготовкою учасників до Торгів:
- використання одних і тих же ІР-адрес під час завантаження тендерних пропозицій;
- завантаження одним учасником документа із зазначенням прізвища керівника іншого учасника;
- спільні особливості в оформленні тендерних пропозицій;
- спільні особливості в завантажених електронних файлах;
- створення кошторисної документації в один день та в одній версії АВК з наближеними до послідовного номерами;
- синхронністю дій учасників у часі під час: здійснення оплати за послуги електронного майданчика в один день; формування Інформаційних довідок з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення в один день та наближений до послідовного час; завантаження тендерних пропозицій в один день та наближений до послідовного час;
- неподання одним із учасників обов'язкового документа - банківської гарантії.
5.7. Зазначені обставини у своїй сукупності, за висновками Комітету, підтверджують наявність можливості учасників обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність. Натомість їх існування не може бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчить про те, що, зокрема, Товариство узгоджувало поведінку із ПП "Нікопольгазбуд", що виключає змагальність досліджуваних у цій справі процедур закупівель.
5.8. Позивач звертаючись до суду з позовом зазначав про те, що Комітетом не виконано вимог законодавства про захист економічної конкуренції про повідомлення позивача про початок розгляду справи та не повідомлено про прийняте Рішення АМК. Також у позові Товариство вказувало про надмірну тривалість розгляду відповідачем справи № 54/58-21, в межах якої прийнято оскаржуване Рішення АМК, за відсутності у матеріалах антимонопольної справи доказів того, що відповідачем у період 2022 - 2024 років, здійснювалась будь-яка діяльність з розслідування антимонопольної справи. Оскаржуване Рішення АМК прийнято лише 10.12.2024, у зв'язку з чим позивач був притягнутий до відповідальності за порушення антимонопольного законодавства за торгами, які були проведені до 12.03.2019, поза межами строків давності, встановлених у частиною першою статті 42 Закону № 2210, за відсутності поважних та об'єктивних причин для пропуску такого строку.
5.9. Суди також встановили, що прийняттю Рішення АМК передувало розпорядження адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення АМК (Відділення) від 30.09.2021 № 54/66-рп/к (Розпорядження), яким розпочато розгляд справи № 54/58-21 за ознаками вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
5.10. Копію Розпорядження надіслано позивачу листом від 01.10.2021 № 54-02/3852, за адресою: вул. Барикадна, буд. 9, приміщення 7, м. Дніпро, 49000, яка відповідає відомостям, наявним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
5.11. Поштове відправлення з копією Розпорядження (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900403505868), направлене позивачу, повернулося на адресу Відділення з відміткою на конверті "адресат відсутній за вказаною адресою".
5.12. У зв'язку з неможливістю вручення ТОВ "ДСЗ" копії Розпорядження, на підставі статті 56 Закону № 2210 інформацію про прийняте Відділенням розпорядження про початок розгляду справи № 54/58-21 оприлюднено в газеті "Урядовий Кур'єр" від 05.02.2022 № 23.
5.13. Рішення АМК прийнято тимчасовою адміністративною колегією Комітету 10.12.2024 та направлено позивачу листом від 25.12.2024 № 145-26.13/03-12405е.
5.14. Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0600997004865 та довідкою ф. 20 про причини повернення/досилання вказаний лист із копією Рішення АМК також повернулося на адресу Відділення з відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання".
5.15. Крім того Комітет інформацію про прийняття Рішення АМК оприлюднив на своєму офіційному сайті 10.12.2024.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування Рішення АМК.
7.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону №2210, які стосуються спотворення результатів торгів.
7.3. Відповідно до приписів Закону № 2210:
- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
- за порушення, передбачені, зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210.
7.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.5. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
7.6. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
7.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з вказаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
7.8. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
7.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
7.10. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які наведені у пункті 4.1.2 цієї постанови.
7.11. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди попередніх інстанцій, відмовили у задоволенні позовних вимог (в частині, що стосується позивача), вказавши на відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону № 2210, для скасування оскаржуваного рішення відділення АМК; в іншій частині суди відмовили, оскільки рішення АМК, зацікавлена особа має право оскаржити лише стосовно себе.
7.12. Зокрема, суди надали оцінки доводам позивач та наявним у матеріалах антимонопольної справи доказам та встановили факт належного виконання Комітетом своїх зобов'язань щодо повідомлення позивача, як про початок розгляду антимонопольної справи, так і про прийняте за результатами її розгляду Рішення АМК.
7.13. В цій частині суди із посиланням на правові висновки Верховного Суду у справах № 800/547/17 (11/9901/87/18), № 911/3142/19, № 908/3468/13, № 920/256/22, № 910/2852/22, № 910/8002/23 та № 910/2552/23 мотивували свої висновки тим, що копію розпорядження про початок розгляду справи № 54/58-21 та Рішення АМК надіслані на адресу ТОВ "ДСЗ", яка відповідає відомостям, наявним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул. Барикадна, буд. 9, приміщення 7, м. Дніпро, 49000, що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. Водночас отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Оспорюване Рішення АМК також оприлюднене відповідачем на своєму офіційному сайті.
7.14. Із посиланням на абзац 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 № 3295-IX (далі - Закон № 3295-IX) суди відхили посилання позивача на те, що Комітет порушив строки розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
7.15. За висновками судів, згідно з наведеними вище положеннями Закону № 3295-IX, справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом, тобто до 01.01.2024.
7.16. З огляду на що, суди виснували, зокрема, що: у положеннях Закону № 2210 у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин (тобто до 01.01.2024 відповідно до якого здійснювався розгляд справи № 54/58-21), відсутні строки розгляду справ, розпочатих за ознаками вчинення суб'єктами господарювання порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 цього Закону"; ані Закон № 2210, ані Правила (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), не містили строків, які б визначали тривалість розслідування з моменту його початку до моменту винесення відповідного рішення.
7.17. Крім того суди у вирішенні цього питання врахували, зокрема, що за матеріалами антимонопольної справи № 54/58-21 збір та аналіз доказів проводився Комітетом протягом усього періоду з жовтня 2021 року до грудня 2024 року (у копіях матеріалів справи № 54/58-21 наявні відповіді на вимоги Відділення про надання інформації за період із лютого 2021 року до липень 2024 року). Суди також врахували, що позивач не вживав жодних заходів зі сприяння в розслідуванні справи № 54/58-21 (неотримання позивачем листа від 01.10.2021 № 54-02/3852 з розпорядженням про початок розгляду справи № 54/58-21 (пункт 3 розділу 1 Рішення) та листа від 25.09.2024 № 54-02/2670е з копією подання з попередніми висновками від 24.09.2024 № 54-03/214п).
7.18. Отже, за висновками судів, на відміну від обставин справи № 910/19008/21, АМК у справі, що розглядається проводило розслідування лише 3 роки, протягом яких здійснювало дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін.
7.19. З огляду на наведене суди зазначили, що висновки Верховного Суду у справі № 910/19008/21, викладені в постанові від 14.05.2024, не можуть бути застосовані у справі № 910/1143/25 з огляду на неподібність правовідносин.
7.20. Втім, на думку скаржника, суди попередніх інстанції порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. За твердженням скаржника, суди у вирішенні питання щодо дотримання Комітетом строків розгляду антимонопольної справи № 54/58-21 неправильно застосували положення статті 37-1 та частини третьої статті 42 Закону № 2210. Зокрема, суди не врахували правові висновки щодо їх застосування, які викладені у постановах від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21, від 11.02.202025 у справі № 910/19061/21, від 27.02.2025 у справі № 916/4909/23, від 17.04.2025 у справі № 922/3008/24, від 04.09.2025 у справі № 916/5677/23 та від 11.09.2025 у справі № 922/3820/24.
7.21. Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, зазначає, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів / аукціонів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з'ясовується питання наявності / відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
7.22. При цьому, відповідне з'ясування наявності / відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.
7.23. Саме на орган АМК покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини антимонопольної справи. Водночас з урахуванням приписів 2, 13, 14 ГПК України суд покликаний (в межах предмета та підстав заявлених вимог) дослідити, оцінити, наведені у рішенні органом АМК докази та надати правову оцінку обставинам спору і дослідити докази подані позивачем на спростування висновків Комітету.
7.24. У вирішенні доводів касаційної скарги колегія суддів враховує таке.
7.25. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 42 Закону № 2210 строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
7.26. Частиною другої статті 42 Закону № 2210 визначено, що перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
7.27. З наведених норм убачається, що строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону становить три роки з дня вчинення порушення. Закінчується перебіг зазначеного строку прийняттям органами АМК рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому, на час розгляду органами АМК такої справи перебіг строку давності зупиняється. Отже, час розгляду органами АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до визначеного частиною першою статті 42 Закону № 2210-III строку давності притягнення до відповідальності не включається.
7.28. Верховний Суд неодноразово вказував про те, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
7.29. Верховний Суд також не раз наголошував, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
7.30. Верховний Суд також послідовно зазначав, що у вирішенні спору про наявність / відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК та застосуванні положень статті 59 Закону № 2210 у сукупності з положеннями частини другої статті 42 Закону № 2210 та частини другої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" щодо спеціальних процесуальних засад діяльності АМК, важливим у цьому аспекті є застосування положень частин першої та другої статті 42 Закону № 2210 у сукупності та дотримання АМК строків давності, встановлених у цій статті.
7.31. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд враховує, що у постанові від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 Верховний Суд у застосуванні статті 42 Закону № 2210 сформував такі висновки:
- суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону №2210, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення (частина перша);
- перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина друга);
- аналіз положень статті 35 Закону №2210 дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", зокрема, це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації);
- дійсно положення частини другої статті 42 Закону №2210 визначають, що перебіг строку позовної давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті. Також в силу положень статті 19 Конституції України та пункту 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону №2210;
- отже, у вирішенні питання щодо дотримання органом АМК строків давності притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи". Тобто, вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб'єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб'єкта до відповідальності;
- у разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів АМК, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у статті 42 Закону №2210 за відсутності об'єктивних і поважних причин, що пов'язані безпосередньо із розглядом справи (складність справи/поведінка сторін антимонопольної справи/дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу АМК не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями статті 59 Закону №2210.
7.32. Верховний Суд зауважує, що у всіх вказаних скаржником постановах у т.ч. і у постановах Суду від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 та від 27.02.2025 у справі № 916/4909/23, які, на думку скаржника не враховані судами, висновки щодо правозастосування походять від здійсненням судами тлумачення статті 42 Закону № 2210 у взаємозв'язку зі статтею 19 Конституції України, та нормами статті 3 Закону № 3659-XII, а також такими основоположними принципами як правова визначеність, законність, розумність строків розгляду справи, неможливість притягнення особи до відповідальності поза межами строків давності.
7.33. Водночас у аспекті доводів скаржника та висновків судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що позиція Верховного Суду у застосуванні приписів частини другої статті 42 Закону № 2210 також є сталою, зокрема, перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
7.34. Суд також вважає за необхідне звернутися до власних висновків, які викладені у постанові від 31.03.2026 у справі № 922/3008/24, яка ухвалена після подання касаційної скарги у справі, що розглядається та підлягає врахуванню в силу положень частини четвертої статті 300 ГПК України. У означеній постанові суд касаційної інстанції у вирішенні питання застосування статті 42 Закону № 2210 наголосив, зокрема, на тому, що: "…у кожній конкретній справі тривалість її розгляду підлягає оцінці крізь призму індивідуальних обставин, які об'єктивно впливали на перебіг провадження. Оцінка тривалості розгляду справи має здійснюватися не формально, а з урахуванням конкретних обставин".
7.35. Слід також зауважити, що у всіх означених вище постановах Верховного Суду на які містять посилання оскаржувані судові рішення, а також касаційна скарга Товариства, Верховний Суд вирішуючи питання щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК вказував також на те, що відсутність нормативно запроваджених у Законі № 2210 строків розгляду й прийняття відповідного рішення судам означену норму слід застосовувати ретроспективно згідно зі статтею 58 Конституції України, як нормою прямої дії, оскільки таке застосування призводить до закриття справи та звільнення позивача від відповідальності. Суд наголошував та підкреслював, що у вирішенні питання прийнятності / неприйнятності тривалості розгляду антимонопольної справи підлягають з'ясуванню всі істотні обставини спору, зокрема, питання чи вплинув строк від початку розслідування справи та до прийняття рішення АМК на права позивача, у тому числі, майнові, а також інші об'єктивні підстави та чинники, які могли мати вплив на тривалість розслідування (постанова Верховного Суду від 15.07.2025 у справі № 910/2415/24).
7.36. Зі змісту оскаржуваних рішення вбачається, що судами попередніх інстанцій надано належне обґрунтування своєї позиції про відсутність підстав для визнання недійсним і скасування рішення АМК через призму доводів та вимог позову Товариства. Суди надали повну та об'єктивну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та саме з огляду на встановлені фактичні обставини спору і дійшли висновків про відсутність з боку Комітету порушень під час розгляду антимонопольної справи № 54/58-21 в частині дотримання вимог абзацу 2 частини першої статті 42 Закону № 2210.
7.37. При цьому, посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові у справах № 910/19008/21 та № 916/5677/23, є необґрунтованими. У зазначених справах суди застосовували норми Закону № 2210 за фактичних обставин спору де такий строк тривав надто довго, майже понад 9 років та понад 6 років, що не відповідало принципу належного урядування і створювало для позивача надмірний тягар.
7.38. Проте, як встановлено судами у цій справі № 910/1143/25 розгляд Комітетом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тривав у строки, які відповідають строкам встановленим у абзаці 2 частини першої статті 42 Закону № 2210.
7.39. Отже, висновки Верховного Суду викладені у від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21, від 11.02.202025 у справі № 910/19061/21, від 27.02.2025 у справі № 916/4909/23, від 17.04.2025 у справі № 922/3008/24, від 04.09.2025 у справі № 916/5677/23 та від 11.09.2025 у справі № 922/3820/24 були сформовані за іншого правового регулювання та інших фактичних обставин, що виключає можливість їх врахування при розгляді цієї справи.
7.40. Суд також відхиляє як необґрунтовані покликання скаржника на неправильне застосування судами положень статті 37-1 Закону № 2210, у редакції змін внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 № 3295-IX.
7.41. У вирішенні цього доводу Суд враховує, що у пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.08.2023 № 3295-IX установлено, що: рішення органів Антимонопольного комітету України, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, підлягають виконанню відповідно до законодавства, яке діяло на момент прийняття рішення; заяви про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, заяви про надання висновків відповідно до статей 14 і 29 Закону № 2210, заяви та подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які подані та розгляд яких не закінчено до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом; справи про узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом.
7.42. Зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 35, 37-1, 42 Закону № 2210, скаржник фактично вказує про понятійні категорії, такі як "обставини справи" і "докази у справі" та порушує питання, що пов'язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів. Проте, наведене не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту" відповідно до визначених статтею 300 ГПК України повноважень. А перевірка зазначених доводів виходить за визначені цією статтею межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
7.43. Оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, проаналізованих і/або наведених у цьому розділі постанови Суду.
7.44. Верховний Суд вкотре зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
7.45. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми та не свідчить про те, суд в застосував норму інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив), а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.
7.46. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.
7.47. У касаційній скарзі скаржник також посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень - суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та безпідставно відхили його клопотання про виклик експертів та спеціалістів до судового засідання, з метою роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань.
7.48. Надаючи оцінку вказаним доводам касаційної скарги, Верховний Суд зауважує, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
7.49. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 та від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23, тощо.
7.50. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість наявності підстав касаційного оскарження у цій частині, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави зазначеної у касаційній скарзі, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду відсутні.
7.51. Щодо посилання скаржника на те, що суди першої та апеляційної інстанції встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України), Суд зазначає таке.
7.52. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
7.53. Суд повторно наголошує на тому, що саме на орган АМК покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини антимонопольної справи. Водночас з урахуванням приписів 2, 13, 14 ГПК України суд покликаний (в межах предмета та підстав заявлених вимог) дослідити, оцінити, наведені у рішенні органом АМК докази та надати правову оцінку обставинам спору, а також надати вмотивовану оцінку доводам позивача покладеним на обґрунтування підстав заявлених позовних вимог та дослідити подані ним докази.
7.54. Частинами першою та другою статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
7.55. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21.
7.56. У вирішенні доводів скаржника, Суд першочергово враховує, що Товариство посилаючись на положення пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України взагалі не зазначає та не наводить аргументованих доводів, які саме докази оцінені судами вважає недопустимими.
7.57. Крім того Суд враховує та зазначає, що означені позивачем доводи, які наведені у пункті 4.1.7. цієї постанови не були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанції, з огляду на відсутність належного обґрунтування в цій частині. Зокрема, за матеріалами цієї справи Товариство у відповіді на відзив декларативно послалося на те, що службові особи відповідача почали збір доказів відносно нього до прийняття розпорядження про початок розгляду справи, однак не навело жодного обґрунтування, які саме докази, на його думку, зібрані Комітетом поза межами процедури розгляду справи № 54/58-21 покладені відповідачем в основу оскаржуваного Рішення АМК, як і не навело достатнього мотивування, що за відсутності таких доказів висновки АМК, які викладені у оскаржуваному Рішенні є неповними/недоведеними/ незаконними, тощо. За таких умов колегія суддів, з огляду на межі касаційного перегляду, позбавлена можливості на цій стадії надавати оцінку аргументам, які не були заявлені належним чином та не розглядалися судами попередніх інстанцій.
7.58. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (подібні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
7.59. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
7.60. Водночас незгода скаржника з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою не може свідчити про порушення судами норм процесуального права, відповідно бути підставою для скасування оскаржуваних рішень судів.
7.61. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України також є необґрунтованою, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.
7.62. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.
7.63. Доводи Комітету, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
7.64. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї постанови.
8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі № 910/1143/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова