Іменем України
15 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/111/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О участю секретаря судового засідання Заяць І.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу
за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (код ЄДРПОУ 44725823) вул. Автозаводська, 2, м. Київ, 04074
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "ГАЛАНТ" (код ЄДРПОУ 40828691), вул. Довженка Олександра, 147, м. Чернігів, 14014;
про стягнення 653 070,00 грн пені
за участю представників учасників справи:
від позивача: Маркова О.І.
від відповідача: не з'явився
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "ГАЛАНТ" про стягнення 653 070,00 грн пені за Державним контрактом (договором) про закупівлю № 178/04-24-РМ від 30.044.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов державного контракту (договору) в частині порушення строків поставки товару, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня на підставі п. 8.2 договору, яку позивач з посиланням на статті 526, 530, 549, 610, 611, 624 ЦК України просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи по суті призначено на 18 березня 2026 року о 10:00 год.
Ухвала суду від 17.02.2026 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 17.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, сторони в розумінні ст. 242 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в суді, а також про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав, як і не надав жодних доказів у справі. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.
17.03.2026 від представника позивача - адвоката Маркової О.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання через зайнятість представника в іншій судовій справі.
У судовому засіданні 18.03.2026 суд задовольнив клопотання представника позивача, розгляд справи відкладено на 07.04.2026 о 10:30 год, про що повідомлено сторін ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.03.2026.
У судовому засіданні 07.04.2026 суд, заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, після переходу до ухвалення судового рішення на підставі ст. 219 ГПК України відклав його проголошення до 09 год. 45 хв. 15.04.2026.
Зважаючи на достатність часу та забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.
У судовому засіданні 15.04.2026 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено скорочене рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44725823). У зазначеному наказі визначено, що державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».
Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до абзацу шістнадцятого пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 02 травня 2025 року №281 «Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», виклавши його в такій редакції: «до 31 грудня 2025 року завершити заходи з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».
Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» його правонаступнику - державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель».
Отже, з урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, зокрема статті 104 Цивільного кодексу України, ДП «Агенція оборонних закупівель» є належним правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Державний оператор тилу», у тому числі прав та обов'язків за договорами, укладеними останнім.
30.04.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ГАЛАНТ» (постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 178/04-24-РМ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити замовнику рукавички зимові, вид 2, рукавички зимові, вид 3 (18420000-9: Аксесуари для одягу) (далі за текстом - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-04-02-011709-а), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Отримувачами товару за договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Договору та ціна за одиницю товару за цим Договором визначається у Специфікації (Додаток № 1).
Відповідно до п. 2 Специфікації загальна ціна Договору становить 11 874 000,00 грн (Одинадцять мільйонів вісімсот сімдесят чотири тисячі гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20 % - 1 979 000,00 грн.
Розрахунок за Товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у розділі 16 цього Договору, а у випадку здійснення замовником передоплати - на небюджетний рахунок, відкритий постачальником в органах Державної казначейської служби України відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 “Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».
Розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток №1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених Актів приймання Товару за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або отримувача та наявності документів до всіх партій товару, переданих отримувачу, згідно переліку у пункті 6.7. (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (додаток №1), або в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку товару).
Специфікацією (додаток № 1 до державного контракту (договору) сторони погодили поставку товару в загальній кількості 25 000 пар до 30.06.2024 (п. 4.1. специфікації).
Відповідно до п. 4.2. Договору поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).
Відповідно до п. 4.3. Договору заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.
Пунктом 8.2. Договору сторони узгодили, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими)
Пунктом 8.4 договору передбачено, що у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 13.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30 вересня 2024 року, а частині виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки Товару - до повного виконання (п. 6 Специфікації).
Приміткою у Специфікації визначено, що за взаємною згодою Сторін можливе внесення змін (уточнень, коригувань тощо) до цієї Специфікації у випадках, передбачених Договором.
У відповідності до п. 13.3 Договору всі зміни та доповнення до цього Договору викладаються у письмовій формі і після їх підписання Сторонами стають невід'ємними частинами цього Договору. Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених Особливостями здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275.
За умовами п. 15.7. Договору Сторони підтвердили, що визнають форми електронних документів, створених з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та інших вимог чинного законодавства України, в яких підтверджені описані в них господарські операції, з використанням спеціалізованих програмних рішень, та зобов'язуються слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП або УЕП та електронної печатки (за наявності) та повернення іншій стороні, в тому числі, але не виключно: додаткових угод; актів приймання товару; рахунків-фактур на оплату; листів, повідомлень, заяв та інших документів, які мають подаватися Сторонами на виконання Договору в електронній формі тощо.
Сторони дійшли згоди, що у випадку підписання Договору та інших документів за допомогою КЕП/УЕП та електронної печатки (за наявності) датою його підписання буде вважатися дата, зазначена на самому документі як його обов'язковий реквізит, незалежно від дати накладення КЕП/УЕП Сторонами (п.п. 15.7.1 Договору).
У п.п. 15.7.2 Договору Сторони погодили використовувати для обміну документами в електронній формі Сервіс електронного документообігу за посиланням https://vchasno.ua (далі - Сервіс).
Державний контракт (договір) про закупівлю № 178/04-24-РМ від 30.04.2024 підписано представниками сторін у сервісі «Вчасно» за допомогою КЕП уповноважених представників та скріплений електронними печатками сторін 01.05.2024.
На виконання умов договору замовником 01.05.2024 оформлена та підписана заявка на поставку №R000263, відповідно до якої поставку товару у кількості 25 000 одиниць належить здійснити до 30.06.2024 включно на адресу отримувача, зазначену в цій заявці.
12.07.2024 сторонами Договору та отримувачем підписано акт приймання товару №356, відповідно до якого на виконання умов державного контракту (договору) про закупівлю №178/04-24-РМ від 30.04.2024 постачальник передав, а отримувач прийняв на умовах - склад отримувача наступний товар: рукавички зимові, вид 2, у кількості 25 000 штук на загальну суму 11 874 000,00 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві постачальником було порушено зобов'язання з поставки Товару у кількості 25 000 пар на понад 11 календарних днів.
28.11.2024 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 2165/06/1718-2024, у якій позивач зазначає, що відповідачем були порушені терміни постачання товару, обумовлені Договором, у зв'язку з чим на підставі пункту 8.2. Договору нараховано суму неустойки в розмірі 653 070,00 грн, яку позивач просить відповідача сплатити.
Відповідач відповіді на претензію не надав, оплату неустойки 653 070,00 грн не здійснив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, пов'язаних з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншим актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до статті 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК).
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (частина перша статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Наведене свідчить, що укладений між позивачем та відповідачем Договір № 54/74 від 28.12.200 з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 ЦК України для виникнення у сторін взаємних цивільних прав і обов'язків, враховуючи що сторони досягли всіх істотних умов, притаманних вказаному виду договору.
Водночас суд бере до уваги, що жодна зі сторін цього правочину не заперечила ні досягнення згоди щодо електронної форми підписання (укладення) договору, ні факт укладення відповідного правочину, ні умови, щодо яких сторони досягли згоди, укладаючи цей договір.
Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару кореспондує обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
Отже, укладаючи та підписуючи Державний контракт (договір) про закупівлю №178/04-24-РМ, сторони чітко визначили та погодили істотні умови цього Договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення його умов.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За положеннями ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип належного виконання полягає в тому, що воно має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо поставки товару, визначених договором, а тому несвоєчасне виконання зобов'язання є його порушенням.
Як встановлено судом, сторони погодили поставку товару в загальній кількості 25 000 пар до 30.06.2024 (п. 4.1. специфікації).
На виконання умов договору позивачем завчасно була оформлена та надіслана відповідачу заявка №К000263 від 01.05.2024, відповідно до якої кінцевою датою поставки товару є 30.06.2024.
З Акту приймання товару №356 від 12.07.2024 слідує, що відповідач поставив товар, обумовлений умовами Договору у повному обсязі, але із порушенням встановлених термінів поставки на 12 днів (01.07.2024-12.07.2024).
Доказів поставки товару у встановлений договором строк відповідач не надав, доводів позивача протягом розгляду цієї справи не спростував.
Доказів існування спору між сторонами щодо зміни умов Договору по строкам поставки (наприклад, листування, позов до суду) матеріали справи не містять та суду не надано.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (в редакції станом на момент спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статей 550, 624 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Пунктом 8.2. Договору Сторони погодили, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань.
Оскільки відповідачем було прострочено поставку товару, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 653 070,00 грн пені за період з 01.07.2024 по 11.07.2024.
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що розрахунок пені є арифметично вірним, а вимога позивача про стягнення пені в розмірі 653 070,00 грн є обґрунтованою з урахуванням диспозитивності господарського судочинства, встановленого ст. 14 ГПК України.
Водночас, суд зауважує, що відповідачем не було надано жодних доказів настання для нього обставин непереборної сили, визначених розділом 10 договору, які б звільняли його від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань.
При цьому, припинення зобов'язань сторін за договором не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору.
Суд зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається на учасників справи. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, згідно з принципами рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов'язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).
Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Протягом розгляду цієї справи відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків суду.
За наведених обставин суд, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.
При цьому судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі основні питання, винесені на його розгляд, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як в матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі, судовий збір в сумі 7836,84 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "ГАЛАНТ" (код ЄДРПОУ 40828691, вул. Довженка Олександра, 147, м. Чернігів, 14014) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (код ЄДРПОУ 44725823, вул. Автозаводська, 2, м. Київ, 04074) 653 070,00 грн пені, судовий збір в сумі 7836,84 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 16.04.2026.
Суддя Т.О.Кузьменко