8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
16 квітня 2026 року м. ХарківСправа № 904/6560/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 8172/26 від 06.04.2026) у справі
за позовом до про та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (52005, Україна, територіальна громада Слобожанська, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., комплекс будівель та споруд (колишня Слобожанська с/р), будинок 17) стягнення коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (52005, Україна, територіальна громада Слобожанська, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., комплекс будівель та споруд (колишня Слобожанська с/р), будинок 17)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 6)
про стягнення коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА" 19.11.2025 року через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» (код ЄДРПОУ: 32759456; місце реєстрації: 52005, Україна, територіальна громада Слобожанська, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., комплекс будівель та споруд (колишня Слобожанська с/р), будинок 17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛМОРА» (код ЄДРПОУ: 39946536, місце реєстрації: 03061, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИКОЛИ ШЕПЕЛЄВА, будинок 6) грошові кошти у розмірі 469 964,78 грн та здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором оренди №А31-8/Х-1 від 09.07.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Компані" про стягнення 469964,78 грн постановлено направити за виключною підсудністю до Господарського суду Харківської області (8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м.Харків, 61022) після закінчення строку на її оскарження.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2025 позовну заяву передано для розгляду судді Присяжнюку О.О.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6560/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 06 січня 2026 року о 12:00.
29.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява (вх.№ 30464/25) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА", в якій заявник просить суд:
1. Прийняти зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення Приміщення по Договору оренди №А31-8/Х-1 від 09.07.2021 р. до розгляду в одному провадженні з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмора» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» про стягнення 469 964,78 грн. сплаченого гарантійного платежу згідно п.14.1. Договору оренди №А31-8/Х-1 від 09.07.2021р.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмора» на користь ТОВ «КРОНА-КОМПАНІ» неустойку у розмірі подвійної плати за користування Приміщенням (подвійний розмір Основної орендної плати) за час прострочення повернення Приміщення Орендодавцю в сумі 481 944,92 грн. (чотириста вісімдесят одна тисяча дев'ятсот сорок чотири гривні, 92 коп.) за період з 01 по 31 січня 2025 року.
3. Судові витрати, що пов'язані з розглядом зустрічного позову стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмора».
Зустрічний позов обґрунтовано з посиланням на порушення зобов'язання по Договору оренди №А31-8/Х-1 від 09.07.2021р з боку Орендаря ТОВ «Алмора» у вигляді прострочення повернення Приміщення, у зв'язку з чим відповідно до положень означеного Договору (пп. 29.2) та норм Цивільного кодексу (частина друга статті 785 Цивільного кодексу України) позивачем за зустрічним позовом нараховано неустойку за період з 01 по 31 січня 2025 року в сумі 481 944,92 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА" про стягнення коштів до розгляду та об'єднано в одне провадження із первісним позовом у справі №904/6560/25. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому засіданні, яке відбудеться 06 січня 2026 року о 12:00.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у задоволенні первісного позову ухвалено відмовити. Зустрічний позов ухвалено задовольнити. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 6, код ЄДРПОУ 39946536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (52005, Україна, територіальна громада Слобожанська, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., комплекс будівель та споруд (колишня Слобожанська с/р), будинок 17, код ЄДРПОУ 32759456) неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщенням (подвійний розмір основної орендної плати) за час прострочення повернення приміщення Орендодавцю в сумі 481 944,92 грн (чотириста вісімдесят одна тисяча дев'ятсот сорок чотири гривні 92 коп.) за період з 01 по 31 січня 2025 року, а також судовий збір у розмірі 5783,34 грн.
06.04.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" через систему "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 8172/26 від 06.04.2026), в якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛМОРА» (ЄДРПОУ 39946536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНА-КОМПАНІ» (ЄДРПОУ 32759456) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп.).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 прийнято до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 8172/26 від 06.04.2026) та постановлено вирішити питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА" надати письмові пояснення (заперечення) щодо заяви про ухвалення додаткового рішення у строк до 15.04.2026 (включно).
08.04.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 8413/26), в якому заявник просить долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію № 98288566 від 07.04.2026 р., що підтверджує проведення розрахунку з адвокатом за представництво інтересів Клієнта під час розгляду справи №904/6560/25 договором №11-07/24 від 11.07.24 в сумі 10 000,00 грн.
15.04.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛМОРА» через систему "Електронний суд" надійшло заперечення на заяву (вх.№ 9102/26), в якому Товариство просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції інтереси ТОВ «Крона компані» здійснювали адвокат Пірус Людмила Олегівна (на підставі договору про надання правничої допомоги) та Заступник директора з юридичних питань Архіпова Олена Вадимівна (самопердставництво). Отже, в штаті ТОВ «Крона компані» наявна посада, на яку покладено функціональні обов'язки пов'язані з захистом компанії в судах, а тому залучення додаткового фахівця є власною ініціативою заявника, а тому ці витрати, на переконання ТОВ "Алмора", не відповідають критерію необхідності. Розмір витрат на правничу допомогу у сумі 30000,00 грн не є співмірним з предметом позову у даній справі, адже залучення адвоката за договором не було необхідним, за наявності штатного працівника.
Крім того, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. Наявні матеріали позову для кваліфікованого юриста не потребують багато часу для їх дослідження. Більше того, подібний спір вже був предметом розгляду в суді між цими ж сторонами. З огляду на зазначене, на переконання позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним, стягнення вартості послуг на загальну суму 30 000,00 грн не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника зустрічного позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 8172/26 від 06.04.2026), суд встановив наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, зокрема, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами 1-3 ст. 27 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:
1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);
2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У відзиві на позовну заяву та у зустрічній позовній заяві відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним зазначив орієнтовні витрати на правову допомогу та у судовому засіданні зазначив, що докази витрат на правову допомогу буде надано в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником Товариства до матеріалів справи долучено копії Договору про надання правничої допомоги №11-07/24 від 11.07.2024, укладеного між ТОВ "Крона-Компані" та адвокатом Пірус Людмилою Олегівною (далі - Договір), Додаткової угоди № 8 від 25.11.2025, рахунку №06 від 26.12.2025, платіжної інструкції № 99764507 на суму 20 000,00 грн від 29.12.2025, платіжної інструкції №98288566 на суму 10 000,00 грн від 07.04.2026, Звіту про надану правничу допомогу від 02.04.2026, Акту приймання-передачі наданих послуг від 02.04.2026, ордеру серія АХ №1675649 від 11.07.2024.
Відповідно до п. 1.1-1.3 Договору предметом Договору є:
- Представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, кримінального, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
- Представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
- Надання Клієнту професійної правничої допомоги, яка здійснюється у наступних формах, але не виключно:
• консультації, підготовка матеріалів справи, збирання доказів та здійснення інших необхідних дій для подачі заяв по суті справи;
• участь в судових засіданнях та представництво Клієнта в суді;
• розробка та правовий аналіз договорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності Клієнтом;
• захист від протиправних дій посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, зокрема органів Державної фіскальної служби України;
• надання правничої допомоги у кримінальних провадженнях;
• інші види послуг, які пов'язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору.
Для представлення Адвокатом інтересів клієнта останньому Клієнтом може надаватись довіреність. Правнича допомога за цим Договором надається Адвокатом на постійній основі.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів професійної правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором та або додатковими угодами до нього.
Гонорар складається з суми вартості послуг та об'єму наданої професійної правничої допомоги, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору та фіксується в додатковій угоді для кожної справи. Сторони також можуть узгодити фіксований розмір гонорару за окремим видом правової допомоги, а також «гонорар успіху», про що обов'язково має бути зазначено в додатковій угоді (пункт 3.2 Договору)
Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт (пункт 3.3 Договору).
Згідно з пунктом 3.6 Договору факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.
Пунктом 4.1 Договору закріплено, що Договір укладено на невизначений строк та набуває чинності з дати його підписання Сторонами.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №8 від 25.11.2025 на підставі наданого в усній формі завдання Адвокат здійснюватиме представництво інтересів Клієнта в місцевих господарських судах України при розгляді справи №904/6560/25 за позовом ТОВ «АЛМОРА» до ТОВ «Крона-Компані» про стягнення 469 964,78 грн. заборгованості за договором оренди майна №А31-8/Х-1 від 09.07.2021р.
Сторони дійшли згоди про застосування до правовідносин з виконання Адвокатом завдання, вказаного в пункті 1 даної додаткової угоди, положень пункту 3.2 Договору про надання правничої допомоги та вирішили встановити фіксований розмір гонорару Адвоката за виконання цього завдання, який складає 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень та не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт, за наслідками виконання завдання (пункт 2 Додаткової угоди).
Пунктом 3 Додаткової угоди сторони домовились, що Гонорар має бути сплачений Клієнтом Адвокату в наступному порядку:
- до 31.12.2025 р. авансовим платежем в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.);
- залишок суми Гонорару Клієнт повинен сплатити впродовж 10 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг.
Додаткова угода № 8 є невід'ємною частиною Договору, складена в двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі Сторін, та набуває чинності з дати її підписання.
Як вбачається з Акту №6 приймання-передачі наданих послуг до Договору від 02.04.2026, підписаного адвокатом Пірус Л.О. та представником ТОВ "Крона-Компані", адвокат передав, а клієнт прийняв наступні послуги за Додатковою угодою №8 від 25.11.2025 до Договору №11-07/24 про надання правничої допомоги від 11.07.2024: представництво інтересів Клієнта в місцевих господарських судах України при розгляді справи №904/6560/25 за позовом ТОВ «АЛМОРА» до ТОВ «Крона-Компані» про стягнення 469 964,78 грн. заборгованості за договором оренди майна №А31-8/Х-1 від 09.07.2021р. та зустрічним позовом про стягнення неустойки в сумі 481 944,92 грн за період прострочення повернення приміщення з 01 по 31 січня 2025 року у відповідності з Договором (Додаткова угода №8 від 25.11.2025 р.) загальною вартістю 30 000,00 грн.
Підписанням цього Акту Клієнт підтвердив факт належного отримання послуг відповідно до положень Додаткової угоди №8 від 25.11.2025 р. до Договору та не має претензій до Адвоката стосовно отриманих від нього послуг, вказаних в цьому Акті.
Згідно Звіту про надану правничу допомогу від 02.04.2026 у відповідності з умовами Додаткової угоди №8 до Договору № 11-07/24 про надання правничої допомоги від 11.07.2024 року Клієнту були надані послуги правничої допомоги представництва інтересів Клієнта ТОВ «КРОНА-КОМПАНІ» в місцевих господарських судах України при розгляді справи №904/6564/25 за період з 25 листопада 2025 року по 01 квітня 2026 року:
1. Первісний позов:
- зустріч з клієнтом онлайн для визначення документів, що необхідні для формування правової позиції 25/11/2025 тривалістю 2 год.;
- підготовка та подання відзиву по справі від 29.12.2025 тривалістю 5 год.;
- ознайомлення та аналіз відповіді на відзив від 05.01.2026 тривалістю 2 год.;
- формування правової позиції, обґрунтування заперечень і складання тексту заперечень від 09.01.2026 тривалістю 4 год.;
- підготовка заяви про заперечення долучення доказів від 30.03.2026 тривалістю 2 год.;
- правовий аналіз додаткових пояснень позивача від 30.03.2026 тривалістю 1 год.;
- складання заяви від 31.03.2026 про залишення без розгляду додаткових пояснень по справі.
2. Зустрічний позов:
- формування правової позиції, обґрунтування змісту зустрічної позовної заяви і складання тексту зустрічної позовної заяви від 29.12.2025 тривалістю 2 год.;
- правовий аналіз відзиву на зустрічну позовну заяву тривалістю 4 год.;
- формування відповіді на відзив від 19.01.2026 тривалістю 2 год.;
- підготовка оформлення проекту відповідей на відзив для нотаріального засвідчення тривалістю 2 год.
3. Участь у судовому засіданні: 06.01.2026, 27.01.2026, 17.02.2026, 11.03.2026, 01.04.2026.
4. Складання заяви про винесення додаткового рішення та розподіл судових витрат, формування додатку тривалістю 2 год.
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України, має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У контексті наведеного вище, суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ятої, шостої статті 126 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі №921/370/24 від 24.06.2025.
Між тим, у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року №910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу свободи договору та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».
За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд наголошує на тому, що за загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним в частині четвертій статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.
Доводи позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним про відсутність необхідності залучення адвоката суд відхиляє, оскільки відповідно до вимог процесуального законодавства кожна сторона має право на професійну правничу допомогу. Наявність у юридичної особи штатного працівника, який здійснює самопредставництво, не обмежує право сторони додатково залучити адвоката.
Разом з тим, щодо зазначення у Звіті про надану правничу допомогу від 02.04.2026 "складання заяви про винесення додаткового рішення та розподіл судових витрат, формування додатку" суд вважає за необхідне зазначити таке.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу до но з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Водночас на підтвердження докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства, суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
З огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 02 лютого 2024 року у cправі № 910/9714/22, де суд: «погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.»
Суд враховує висновки, викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 р. у справі №826/841/17, де суд застосував п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81) 7, який передбачає: «що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом». Також, суд встановив: «що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень із правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо».
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є диспозитивність.
Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Руїз Торіха проти Іспанії" вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Зважаючи на положення статті 126 ГПК України, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, оцінивши доводи позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним, викладені у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення, проаналізувавши надані представником відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним докази витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає надані докази такими, що підтверджують витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" на професійну правничу допомогу у справі № 904/6560/25 у розмірі 25 000,00 грн як такі, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 8172/26 від 06.04.2026) задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 6, код ЄДРПОУ 39946536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (52005, Україна, територіальна громада Слобожанська, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., комплекс будівель та споруд (колишня Слобожанська с/р), будинок 17, код ЄДРПОУ 32759456) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн (двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.).
Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
В іншій частині заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 6, код ЄДРПОУ 39946536).
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним: Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (52005, Україна, територіальна громада Слобожанська, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., комплекс будівель та споруд (колишня Слобожанська с/р), будинок 17, код ЄДРПОУ 32759456).
Додаткове рішення складено та підписано 16.04.2026.
Суддя О.О. Присяжнюк