вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" квітня 2026 р. Справа№ 910/15430/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Горбасенка П.В.
Спаських Н.М.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 14.04.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 (повний текст складено 09.02.2026)
у справі № 910/15430/24 (суддя Селівон А.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергооблік»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерного товариства «Банк Альянс»
про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню
Позов заявлено про визнання банківської гарантії № 2446-23 від 15.06.2023 на суму 1 413 780,00 грн. такою, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовані тим, що строк дії договору № 4600007704 від 23.06.2023 на забезпечення виконання зобов'язань за яким було видано спірну гарантію закінчився, а роботи згідно останнього виконано підрядником і прийнято замовником в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що оскільки підрядником (позивачем) не були виконані зобов'язання за договору № 4600007704 від 23.06.2023 до дати закінчення терміну дії такого договору, керуючись умовами розділу 10.9 вказаного договору замовник (відповідач) ініціював стягнення за банківською гарантією № 2446-23 від 15.06.2023.
Додатково відповідач наголосив на:
- встановленні судом у справі № 910/527/24 обставини прострочення виконання підрядником І етапу робіт та недотримання Графіку у відповідній частині;
- необґрунтованості тверджень позивача про порушення строків виконання робіт внаслідок винних дій відповідача;
- наявність у позивача права згідно п.п. 4.1, 10.1, 10.2, 10.4 договору № 4600007704 від 23.06.2023 та змісту банківської гарантії № 2446-23 від 15.06.2023 на одержання задоволення своїх вимог за рахунок банківської гарантії в разі невиконання або неналежного виконання підрядником своїх зобов'язань за договором № 4600007704 від 23.06.2023.
Третя особа у поясненнях:
- зазначила про наявність рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 року у справі № 910/527/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, яким відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Енергооблік» до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії № 2446-23 від 15.06.2023;
- наголосила на наявності порушення принципалом умов основного зобов'язання, належного представлення та отримання вимоги гарантом до закінчення строку дії гарантії як необхідних умов та правової підстави для оплати гарантом вимоги за гарантією, за відсутності хоча б однієї з яких відповідальність гаранта не настає;
- вказала, що не заперечує проти свого обов'язку як гаранта задовольнити вимогу бенефіціара, яка відповідає умовам гарантії, у разі дійсно встановленого факту настання зобов'язань гаранта.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2026, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.02.2026 у справі № 910/15430/24 позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- спірна банківська гарантія видана банком на забезпечення виконання умов договору № 4600007704 від 23.06.2023;
- правове регулювання та призначення такого інституту, як банківська гарантія визначається саме сукупністю її функцій, зокрема, таких як забезпечувальна (гарантійна), страхова (кредитна), розподільча та стимулююча, а також юридичної техніки (або правового механізму застосування), майнової складової при реалізації відповідальності як виду забезпечення зобов'язань та заходів захисту учасників господарсько-майнових відносин. Банківська гарантія є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, проте вона принципово відрізняється від інших як своєю правовою природою, так і особливостями використання на практиці, позаяк забезпечує виконання зобов'язань шляхом надання грошової компенсації кредитору та стимулює боржника у виконанні своїх зобов'язань під загрозою пред'явлення вимоги по гарантії.
- матеріалами справи підтверджується той факт, що позивачем в повному обсязі виконано свої зобов'язання з виконання робіт за договором № 4600007704 від 23.06.2023, тобто відповідачем отримано виконання за основним зобов'язанням, забезпеченим спірною банківською гарантією;
- несвоєчасне виконання робіт з простроченням за умови їх повного прийняття замовником, за висновками суду, не можна ототожнювати з неналежним виконанням, передбаченим пунктом 6.19 договору № 4600007704 від 23.06.2023, згідно якого невиконання, неналежне виконання, часткове виконання робіт підрядником, вважається невиконанням робіт в цілому, та враховувати як підставу для стягнення за вимогою бенефіціара згідно банківської гарантії;
- суд наголошує, що незважаючи на віднесення банківської гарантії до одного з видів забезпечення виконання зобов'язань главою 49 ЦК України, банківська гарантія з огляду на її правову природу як засобу забезпечення виконання через виплату банком «твердої» суми, за умови виконання умов забезпеченого договору не може дублювати неустойку, яка є мірою відповідальності боржника саме за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, та може діяти одночасно з нею;
- отже повне виконання принципалом робіт за договором № 4600007704 від 23.06.2023 нівелює як необхідність стягнення грошових коштів за гарантією, так і правове значення такої гарантії, метою якої у сфері публічних закупівель є, в першу чергу, саме забезпечення виконання договору з переможцем тендеру (закупівлі);
- у правовідносинах під час виконання договорів за наслідками проведення закупівлі невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18);
- за таких обставин, вимоги бенефіціара про сплату гарантії за умови прострочення виконання повного обсягу робіт за договором № 4600007704 від 23.06.2023 (враховуючи підписання останнього акту 25.06.2024 та погоджений граничний строк виконання робіт до 22.06.2024), за відсутності необхідності компенсувати надані відповідачу як замовнику таким простроченням збитки, прямо суперечать меті інституту забезпечення, позаяк гарантія покликана стимулювати добросовісне виконання, а не слугувати додатковим штрафом (неустойкою) чи джерелом доходу для замовника;
- за умови виконання підрядником всього обсягу робіт за договором № 4600007704 від 23.06.2023 та прийняття таких робіт замовником, визначений позивачем спосіб захисту - визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню є ефективним превентивним засобом захисту принципала (позивача) від можливого стягнення коштів гарантом на вимогу бенефіціара, позаяк виключає відповідальність принципала за регресними вимогами про стягнення, з якими гарант згідно ч. 1 ст. 569 ЦК України може звернутися до нього у випадку стягнення грошової суми за виданою гарантією.
При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на наведені у справі № 910/527/24 висновки суду про фактичне прострочення позивачем протягом місяця виконання умов договору № 4600007704 від 23.06.2023 в частині І етапу Робіт за Графіком, зазначивши, що на відміну від обставин попереднього позову щодо виконання робіт в частині, на час звернення ПАТ «Енергооблік» з позовною заявою у даній справі № 910/15430/24 та розгляду спору по суті судом встановлено виконання підрядником всього обсягу робіт за основним договором № 4600007704 від 23.06.2023, забезпеченим спірною банківською гарантією.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/15430/24, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та за неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:
- умовами договору № 4600007704 від 23.06.2023 (п. 10.1.) визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. При цьому умовами вказаного договору не передбачено умов, за яких неналежне виконання зобов'язання не визнається порушенням зобов'язання, а відтак недотримання строків виконання кожного окремого етапу робіт є неналежним виконанням такого договору.
- отже, оскільки позивачем не були виконані зобов'язання за договором № 4600007704 від 23.06.2023 до дати закінчення терміну дії договору, що не заперечується самим позивачем в позовній заяві, керуючись умовами розділу 10.9 договору № 4600007704 від 23.06.2023, відповідач правомірно ініціював стягнення спірної банківської гарантії;
- висновок про те, що гарантійним випадком є і невиконання забезпеченого зобов'язання, і його неналежне виконання, відповідає змісту як самої банківської гарантії, яка є предметом судового розгляду в цій справі, так і змісту договору про її надання, яка долучалась позивачем до позовної заяви;
- оскільки банківська гарантія є одностороннім зобов'язанням, а також є заходом забезпечення позову, то в момент її реалізації вона припиняє своє існування і як односторонній правочин, і як забезпечення основного зобов'язання. Враховуючи наведене, доцільним є висновок про те, що з огляду на припинення існування забезпечення виконання договору про публічну закупівлю внаслідок його належного виконання, його повернення не є можливим;
- суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.12.2025 у справі № 910/3776/25, є релевантними до обставин цієї справи № 910/15430/24.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2026 справа № 910/15430/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.А.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 № 09.1-08/991/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15430/24 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні з 18.03.2026 по 31.03.2026.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 справа № 910/15430/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Спаських Н.М., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/15430/24, ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/15430/24 призначено до розгляду на 14.04.2026 об 11:40 год., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15430/24.
31.03.2026 представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у судових засіданнях у справі № 910/15430/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 вказану заяву задоволено.
02.04.2026 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 № 09.1-08/1170/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15430/24 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. на лікарняному з 31.03.2026.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 справа № 910/15430/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 справу № 910/15430/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/15430/24 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 14.04.2026 об 11:40 год., ухвалено судове засідання у справі № 910/15430/24 провести в режимі відеоконференції.
Станом на 14.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Третя особа представників в судове засідання не направила.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
На онлайн - платформі Електронної системи публічних закупівель Prozorro 17.03.2023 року було оприлюднено оголошення про проведення відкритих електронних торгів за предметом закупівлі «ДК 021:2015: 50410000-2 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-03-17-009180-a).
Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Позивача визнано переможцем спірних торгів та 23.06.2023 між Приватним акціонерним товариством «Енергооблік» (підрядник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір № 4600007704 (далі - Договір) (а.с.177-250 т. 1), в п. 1.1 якого сторонами погоджено, що підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу для забезпечення вимірювання малих витрат на ГРС Більськ, ГРС Божкове, ГРС Гряково, ГРС Мартинівка, ГРС Рунівщина Лубенського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - Роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього Договору.
Розділами 2 - 14 Договору сторони погодили ціну Договору, порядок розрахунків, строки та місце виконання робіт, права та обов'язки сторін, їх відповідальність, обставини непереборної сили, вирішення спорів, строк дії Договору, інші умови тощо.
Склад, обсяги, вартість Робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток №1), Договірною ціною (Додаток №2) та Графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).
Відповідно до статті 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 11.1. Договору).
Вказаний Договір підписаний представниками підрядника і замовника та скріплений печатками сторін.
З урахуванням предмету та суб'єктного складу сторін договору, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид останнього судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм §1, 3 глави 61 ЦК України.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно п. 1.2. Договору Склад, обсяги, вартість Робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток №1), Договірною ціною (Додаток №2) та Графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п.1.3 Договору обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.
Згідно п. 4.4. Договору місце виконання Робіт (далі - Об'єкт):
ГРС Більськ, Полтавська обл. Полтавський р-н с. Більськ вул. Саранчівський шлях 1а;
ГРС Божкове, Полтавська обл. Полтавський р-н с. Божківське вул Гаражна 2а;
ГРС Гряково, Полтавська обл. Полтавський р-н с. Грякове вул. Травнева 50;
ГРС Мартинівка, Полтавська обл. Полтавський р-н с. Мартинівка вул. Мар'янівська 2;
ГРС Рунівщина, Полтавська обл. Полтавський р-н с. с. Рунівщина вул. Шевченка 54.
Окрім цього, сторонами погоджено Додаток № 1 до Договору - «Технічні, якісні та кількісні характеристики», яким визначено загальний опис послуг:
4.1. Розроблення робочої документації щодо ремонту пункту вимірювання витрат газу, погодження її в уповноважених підприємствах, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності (далі - Робоча документація).
У разі уточнення видів і об'ємів робіт, підрядник погоджує із замовником уточнену відомість обсягів робіт, розроблені з урахуванням затвердженої робочої документації.
За необхідності підрядник ініціює відповідні зміни в договір, які оформлюються додатковою угодою.
4.2. Погодження із замовником робочої документації. Проведення необхідного обсягу державних експертиз або погоджень згідно вимог чинних нормативних документів. Здійснення експертизи робочої документації в експертних організаціях, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах промислової безпеки та охорони праці.
4.3. Склад робочої документації: пояснювальна записка; технологічні схеми та креслення.
4.4. У разі уточнення видів і об'ємів робіт, підрядник погоджує із замовником уточнену відомість обсягів робіт , розроблену з урахуванням погодженої робочої документації.
4.5. Виготовлення та/або придбання необхідного обладнання та устаткування.
4.6. До початку проведення робіт підвищеної небезпеки з метою ознайомлення з обєктом ремонту підрядник може бути допущений на ГРС відповідно до НДТОВ 06-008:2020 «Порядок допуску працівників сторонніх організацій, структурних підрозділів ТОВ «Оператор ГТС України» та відвідувачів для виконання робіт (послуг) на об'єктах ТОВ «Оператор ГТС України» (далі - порядок допуску).
Підрядник для проведення на об'єкті ремонту підвищеної небезпеки отримує допуск для виконання робіт підвищеної небезпеки відповідно до порядку Допуску.
4.7. Виконання робіт щодо монтажу вузлів обліку газу. Виконання комплексу випробувальних та пусконалагоджувальних робіт на діючий ГРС.
4.8. Прийняття замовником виконаних підрядником випробувальних та пусконалагоджувальних робіт на діючий ГРС.
4.9. Виготовлення виконавчо-технічної документації, згідно ВСН 012-88, ДБН А.3-5-2016 та передача її замовнику.
4.10. Проведення відповідним призначеним органом оцінки відповідності вузла обліку газу Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ від 13.01.2016 року №94.
Згідно частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За приписами частини 1, 3 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 2 статті 844 ЦК України).
Згідно до п. 3.1. Договору Загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток №2) становить: 28 275 600 грн., в тому числі ПДВ 20% 4 712 600,00 грн..
Ціна Договору є твердою і не може змінюватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим Договором та чинним законодавством (пункт 3.2. Договору).
Додатковою угодою №1 від 22.04.2024 до Договору (а.с. 1 т. 2) пункт 3.1 Договору викладено у наступній редакції: «Загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток №2) становить: 28 211 111,84 грн., в тому числі ПДВ 20% 4 701 851,97 грн.».
Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частина 2 статті 854 ЦК України).
Пунктом 3.3. Договору визначено - оплата за цим Договором проводиться в такому порядку:
Замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не раніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття Робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника суму вартості прийнятих Робіт.
При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.
Підрядник не має права вимагати уточнення договірної ціни у зв'язку із зростанням цін на ресурси, що використовуються для виконання Робіт (п. 3.4 Договору).
Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строки оплати робіт за Договором в матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов Договору в частині здійснення замовником оплати вартості прийнятих підрядних робіт не є предметом дослідження у даній справі.
При цьому слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів наявності претензій позивача як підрядника з питань здійснення оплати та/або наявного спору щодо стягнення заборгованості замовника з оплати виконаних підрядником, так само як не містять і доказів звернення позивача до замовника з відповідними листами, вимогами, претензіями щодо питання невчасного здійснення/нездійснення оплати за виконані підрядні роботи на момент реалізації сторонами правовідносин за Договором та на час розгляду справи сторонами суду також не надано.
Відповідно до частини 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як визначено пунктом 4.1 Договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (Додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Графіком виконання робіт, що є Додатком № 3 до Договору, передбачено наступні граничні терміни виконання робіт:
1) обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 днів (тобто до 21.10.2023);
2) виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 днів (тобто до 18.04.2024);
3) пусконалагоджувальні роботи - 365 днів (тобто до 22.06.2024).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно визначень частин 1, 2 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Таким чином, з урахуванням положень статті 530 ЦК України та умов п.4.1 Договору, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що строк виконання всього комплексу робіт - до 22.06.2024. Колегія суддів зазначає про те, що апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо незгоди з вказаними висновками суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (генпідрядника).
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
В силу частини 2 статті 853 ЦК України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Згідно п. 4.5 Договору передбачені цим Договором роботи підрядник виконує в умовах діючого виробництва, яке є об'єктом підвищеної небезпеки. При цьому, підрядник виконує роботи не порушуючи режимів транспорту газу та роботи газотранспортної системи, вимог з промислової безпеки та охорони праці із залученням своїх висококваліфікованих фахівців з використанням сучасних технологій. Підрядник відповідає перед замовником за якість виконаних робіт та їх відповідність вимогам, установленим національними стандартами, будівельними нормами, локальними актами замовника, іншими нормативно-правовими документами та умовам цього.
Відповідно до пункту 4.3. Договору датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому Розділом 5 цього Договору. Виконання Робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника.
Так, за умовами п. 5.1 Договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.
Разом з актом приймання виконаних робіт Підрядник надає Замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва.
Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів перевіряє достовірність отриманих акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт в частині фактично виконаних Робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації, та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.
При прийманні виконаних Робіт Замовник може витребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.
У випадку ненадання або надання Підрядником Замовнику неповного комплекту виконавчої документації, Замовник набуває право не приймати та не оплачувати акти приймання виконаних робіт, до моменту надання повного комплекту виконавчої документації (п.5.3 Договору).
Відповідно до пункту 5.4 Договору у разі виявлення в процесі приймання-передачі Робіт недоліків, Замовник письмово повідомляє Підрядника про такі недоліки, та повідомляє його про час та місце зустрічі для складання акту про недоліки виконаних робіт, в якому обов'язково фіксується дата виявлення недоліків і дата щодо їх безкоштовного усунення.
Так, на підтвердження виконання робіт за Договором сторонами остаточно погоджені та підписані за допомогою електронно - цифрового підпису: Акти здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації, виконання вишукувальних робіт та експертизи проектної документації: №1 від 21.11.2023; Акт №2 від 21.11.2023; Акт №3 від 21.11.2023; Акт №4 від 21.11.2023; Акт №5 від 21.11.2023; а також Акти №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) від 13.06.2024 за червень 2024 року; Акт №2 від 17.06.2024 за червень 2024 року; Акт №3 від 13.06.2024 за червень 2024 року; Акт №4 від 13.06.2024 за червень 2024 року; Акт №5 від 17.06.2024 за червень 2024 року; Акт №6 від 25.06.2024 за червень 2024 року; Акт №7 від 25.06.2024 за червень 2024 року; Акт №8 від 25.06.2024 за червень 2024 року; Акт №9 від 25.06.2024 за червень 2024 року; Акт №10 від 25.06.2024 за червень 2024 року, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 63-161 т. 2).
Як вбачається із наданих позивачем копій актів виконаних робіт за Договором, будь-які заперечення щодо належного виконання робіт за вказаними актами відсутні, зокрема, замовник претензій по об'єму та якості виконання робіт, зазначених в остаточно узгоджених актах виконаних робіт, не має.
Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо виявлених відхилень при виконанні робіт від належної якості, обсягів та ціни робіт, як і обґрунтованих письмових відмов від їх оплати матеріали справи не містять, так само як не містять і будь-яких доказів відмови від остаточного приймання виконаних робіт та підписання актів на час приймання робіт, а також заперечень відповідача щодо виконання позивачем умов Договору у вказаних в погоджених у актах виконаних робіт обсягах.
Відповідно до пункту 7.3.16 Договору в разі потреби залучення до виконання спеціальних видів (обсягів) Робіт субпідрядника (-ів) підрядник зобов'язаний надати (до початку виконання Робіт) передбачені пунктом 7.5.2 Договору належно засвідчені копії документів замовнику. Підрядник зобов'язаний надавати замовнику обґрунтування такого залучення та повну інформацію стосовно субпідрядника(ів) письмово, не пізніше 30-ти (тридцяти) календарних днів до початку виконання Робіт, для одержання письмового погодження замовника.
Умовами пунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.5.1, 7.5.2 Договору передбачено, що підрядник має право ініціювати внесення змін до Договору та залучати, у разі потреби, до виконання спеціальних видів (обсягів) Робіт субпідрядника(-ів).
Підрядник не має права залучати до виконання Робіт за цим Договором третіх осіб (субпідрядників) без погодження з замовником. Залучення третіх осіб (субпідрядників) здійснюється за умови письмового погодження з замовником та за умови наявності у субпідрядника(-ів) чинних, протягом строку виконання Робіт, до яких він (вони) залучається(-ються), дозволів, сертифікатів, ліцензій тощо, що надають йому (їм) право на провадження діяльності з таких видів робіт, якщо це вимагається чинним законодавством України, а також досвіду та ресурсів, достатніх для виконання відповідного виду Робіт, про що підрядником надається замовнику інформаційна довідка, засвідчена підписами уповноважених осіб підрядника та залученого(-их) третіх осіб (субпідрядника(-ів)). Підрядник зобов'язаний надати належно засвідчені копії зазначених у цьому пункті Договору документів замовнику не пізніше 30-ти календарних днів до початку виконання Робіт.
Наведеними пунктами Договору передбачений обов'язок підрядника (у разі необхідності залучення до виконання спеціальних видів (обсягів) Робіт субпідрядника(-ів) та для отримання відповідного погодження замовника) надавати Оператору ГТС обґрунтування залучення та повну інформацію стосовно субпідрядника(ів) письмово, не пізніше 30-ти (тридцяти) календарних днів до початку виконання Робіт.
При цьому, як зазначає позивач у позовній заяві, замовником тривалий час не погоджувались субпідрядні організації для проведення геологічно-вишукувальних робіт, що є частиною для проектування, відтак, позивач повідомляв замовника про затримку в погодженні підрядників листами від 26.07.2023 № 26/07-7 та № 27/07-8, від 15.08.2023 №15/08-9 та від 22.08.2023 № 22/08-9.
У листі від 22.08.2023 № 22/08-9 (а.с. 30 т. 1) позивач, з огляду на те, що лист №26/07-07 щодо погодження був надісланий 26.07.2023, а відповідь з погодженням було отримано тільки 17.08.2023 (термін погодження складав 22 дні), просив замовника додати вказаний термін вимушеного простою (22 дні) до строків виконання зобов'язань згідно з Графіком виконання робіт.
Листом № ТОВВИХ-23-11688 від 24.08.2023 замовник відмовив в погодженні запропонованих позивачем змін строків виконання робіт та зазначив про відсутність підстав для внесення відповідних змін до Договору, а також листами № ТОВВИХ -23-12256 від 05.09.2023 року повідомив про відсутність заперечень щодо залучення субпідрядників.
З огляду на викладені вище обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт, обумовлених Договором та в обсягах, зазначених в Актах здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації, виконання вишукувальних робіт та експертизи проектної документації та Актах приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В), а відповідачем як замовником, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи та зазначається позивачем у позовній заві, виконання Договору було забезпечено безумовною, безвідкличною гарантією на суму 1 413 780,00 грн. зі строком дії до 26.08.2024 року включно.
Так, згідно 10.9.1-10.9.3 Договору та відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу для забезпечення вимірювання малих витрат ГРС Більськ, ГРС Божкове, ГРС Гряково, ГРС Мартинівка, ГРС Рунівщина Лубенського ЛВУМГ)» згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2023-03-17-009180-a, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 17.03.2023, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 1 413 780,00 грн., що становить 5 відсотків ціни цього Договору.
Відповідно до п. 10.9.3 Договору та умов Банківської гарантії термін дії Гарантії - до 26.08.2024 включно.
Згідно з пунктом 10.9.5 Договору у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов'язань за цим Договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією.
На виконання відповідних положень тендерної документації 15.06.2023 Акціонерним товариством «Банк Альянс» (гарант/банк з гарантією, третя особа у справі) на забезпечення виконання позивачем (принципал за гарантією, позивач у справі) умов Договору видано Банківську гарантію №2446-23 (далі - Банківська гарантія) (а.с. 5 т. 1), згідно умов якої банк як гарант безумовно зобов'язується протягом п'яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара (Оператора ГТС), оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за Договором.
Форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром та/або ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара на SWIFT-адресу Банку.
Внесення змін до вказаної Гарантії здійснюється в установленому законодавством порядку, після чого вони стають невід'ємною частиною цієї Гарантії.
Повернення принципалу банківської гарантії відбувається шляхом надіслання бенефіціаром на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу гаранта (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу принципала повідомлення про ануляцію цієї банківської гарантії. Дострокове припинення цієї банківської гарантії (її ануляція) відбувається за попередньою письмовою згодою бенефіціара.
Як вбачається зі змісту Банківської гарантії, остання є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони гаранта, принципала та бенефіціара.
Згідно з Банківською гарантією, остання набуває чинності з дати видачі та діє до дня повного виконання сторонами зобов'язання за цим Договором.
Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, який підпадає під правове регулювання норм § 4 глави 49 ЦК України.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (статті 547 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (статті 548 Цивільного кодексу України).
Стаття 560 ЦК України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, бенефіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед бенефіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору -бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Згідно із статтею 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Відповідно до Банківської гарантії сума і валюта Гарантії: 1 413 780,00 грн.; строк дії Гарантії - до 26.08.2024 включно.
Згідно із частиною 2 статті 563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
За змістом положень статей 561, 566 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до частини 1 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Статтею 564 ЦК України передбачено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Як зазначено позивачем у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 11.01.2024 відповідач як бенефіціар пред'явив банку SWIFT-повідомлення - вимогу від 11.01.2024 № ТОВВИХ-24-452 про сплату коштів у розмірі 1 413 780,00 грн. за Банківською гарантією у зв'язку з неналежним виконанням принципалом (позивачем) умов Договору.
У свою чергу, листом від 12.01.2024 № 21.2.1/193. (а.с. 27 т. 1) банк звернувся до позивача як принципала з Повідомленням про отримання вимоги бенефіціара, в якому просив позивача протягом 2-ох банківських днів перерахувати кошти для покриття можливих витрат за Банківською гарантією в розмірі 1 413 780,00 грн. на рахунок банку.
Також, як свідчать матеріали справи, попередньо 29.11.2023 замовником була надіслана банку аналогічна вимога - SWIFT-повідомлення № ТОВВИХ-23-17088 за даною гарантією про сплату 1 413 780,00 грн., про що листом від 29.11.2023 № 21.2.1/3276 було повідомлено позивача відповідним Повідомленням про отримання вимоги бенефіціара.
В свою чергу, вважаючи безпідставним звернення бенефіціара до банку з вимогою від 29.11.2023 позивачем було надіслано на адресу замовника лист №30/11-9 від 30.11.2023 щодо відкликання вимоги у сплати гарантії, за результатами розгляду якого останній відкликав її 08.12.2023, погодившись з безпідставністю такої вимоги.
Окрім цього позивач в січні 2024 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача та третьої особи про визнання виданої банком 15.06.2023 Банківської гарантії № 2446-23 такою, що не підлягає виконанню (справа № 910/527/24).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 року у справі №910/527/24, залишеним без змін Поставною Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2024 касаційне провадження у справі № 910/527/24 закрите.
Рішення у справі № 910/527/24 вмотивоване тим, що:
- графіком виконання робіт прямо визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 днів; виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 днів; пусконалагоджувальні роботи - 365 днів), тоді як за умовами пункту 4.1 Договору підрядник зобов'язався виконувати роботи з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт. Натомість Товариством не було надано суду належних доказів письмового інформування замовника за 5 (п'ять) робочих днів про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від позивача обставин, як і власне документів на підтвердження реального існування таких обставин, а також матеріали справи не містять доказів внесення сторонами Договору змін до його умов в частині продовження строків виконання робіт, зокрема, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.;
- таким чином, зважаючи на порушення підрядником строку надання Оператору ГТС письмового обґрунтування необхідності залучення та повної інформації стосовно субпідрядника(ів) для одержання відповідного погодження замовника, а також враховуючи відсутність у спірному Договорі умов щодо граничних строків розгляду замовником таких документів та надання на них відповіді підряднику, суди дійшли висновку про необґрунтованість тверджень ПАТ «Енергооблік» про порушення ним строків виконання робіт за договором внаслідок винних дій відповідача 1, який тривалий час (22 дні) ігнорував погодження субпідрядників за договором та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог принципала.
З урахуванням вищевикладеного, зазначаючи про закінчення 22.06.2024 строку дії Договору, виконання позивачем зобов'язання з виконання робіт з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу для забезпечення вимірювання малих витрат ГРС Більськ, ГРС Божкове, ГРС Гряково, ГРС Мартинівка, ГРС Рунівщина Лубенського ЛВУМГ за вказаним Договором в повному обсязі та прийняття робіт замовником, що підтверджується підписаними сторонами відповідними Актами здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації, виконання вишукувальних робіт та експертизи проектної документації та Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В), а також посилаючись на відсутність підстав для стягнення за Банківською гарантією, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання пред'явленої 11.01.2024 Банківської гарантії №2446-23 від 15.06.2023 такою, що не підлягає виконанню.
Правові позиції сторін детально викладені вище.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на наступне.
За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статей 2, 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним Договору та Банківської гарантії №2446-23 від 15.06.2023 року та/або їх окремих положень на час розгляду спору судом сторонами не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін також відсутні.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 року (далі - Положення).
Так, відповідно до пунктів 2, 8, 9 частини 3 розділу І Положення гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку - гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; базові відносини - відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов'язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.
Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
У даному випадку Банківська гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого Гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
За змістом положень статей 561, 566 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина 1 статті 565 ЦК України).
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, 21.12.2021 у справі №910/17772/20 тощо).
Поряд із цим, підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №910/3500/19, гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Отримавши вимогу банк (гарант) повинен перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною (зокрема, чи має місце порушення товариством (принципалом) зобов'язань за Договором, що є підставою для виплати визначеної банківською гарантією суми).
В свою чергу, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 відступив від висновку, наведеного у справі № 910/16898/19 про те, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Об'єднана палата дійшла висновку, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, та цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником.
При цьому, як зазначено третьою особою в письмових поясненнях на час розгляду даного спору по суті банком - гарантом не здійснено виконання свого обов'язку за вимогою бенефіціара від 11.01.2024 щодо отримання суми у розмірі 1 413 780,00 грн. за Банківською гарантією. Вказаний факт учасниками судового процесу не заперечується.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частин 1, 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 546, 560, 563, 569 ЦК України банківська гарантія є одним із способів забезпечення зобов'язання боржника перед кредитором та одностороннім правочином, за яким банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником та має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом та боржником.
Отже, припинення зобов'язання за гарантією стосується також прав боржника (принципала), оскільки в такому випадку він звільняється від відповідальності за регресними вимогами, з якими гарант може звернутися до нього у випадку стягнення з нього грошової суми за виданою гарантією, у зв'язку з чим суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів - визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, фактично є вимогою про визнання припиненим одностороннього правочину (гарантії).
З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції цілком вірно зазначив, що з метою правильного вирішення справи, має бути з'ясовано, чи настало прострочення зобов'язання боржником (принципалом), під яким розуміється, ураховуючи зміст Договору, невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань та, що, оскільки звертаючись з позовом у даній справі позивач просив суд визнати банківську гарантію такою, що не підлягає виконанню, необхідним є встановлення наявності/відсутності порушення позивачем умов спірного Договору, виконання якого забезпечене гарантією, тобто настання/відсутності гарантійного випадку.
Поряд із цим слід врахувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, за якою для визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню заінтересована сторона, крім обставин, передбачених частиною першої статті 568 ЦК України, зобов'язана довести інші обставини, які не впливають на визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, зокрема - порушення/відсутність порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією і правомірність/неправомірність пред'явлення бенефіціаром вимоги до гаранта. Натомість не входять до предмета доказування у справах про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню питання дійсності/недійсності,чинності/нечинності договору (його частини) на забезпечення виконання якого і була видана відповідна гарантія, позаяк дослідження таких питань виходить за межі предмету доказування та не стосуються предмета спору у справах про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.
Також слід врахувати постанову Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, згідно якої об'єднана палата вважає, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
Як вбачається з матеріалів справи, Банківська гарантія видана банком на забезпечення виконання умов Договору позивачем як підрядником та, як зазначалось вище, враховуючи положення ст. 846 ЦК України сторонами також узгоджено графік виконання робіт: І етап - Обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації строком виконання до 21.10.2023, ІІ етап - Виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи строком виконання до 18.04.2024 та ІІІ етап - Пусконалагоджувальні роботи, який як і роботи в цілому, має бути завершений не пізніше 22.06.2024.
Матеріалами справи підтверджено, що під час виконання Договору підрядник звертався до замовника з пропозицією про пролонгацію терміну І етапу «Обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації» на 22 календарних дня (термін вимушеного простою) листом №22/08-9 від 22.08.2023.
Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», частина 5 якої яка містить загальне правило про те, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п'ятої статті 41).
Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили.
Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Строки виконання Робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 4.2 Договору).
Доказів, які свідчать про зміну сторонами Договору строків виконання Робіт з внесенням відповідних змін у Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України, матеріали справи не містять.
При цьому матеріалами справи підтверджується той факт, що позивачем в повному обсязі виконано свої зобов'язання з виконання робіт з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу для забезпечення вимірювання малих витрат ГРС Більськ, ГРС Божкове, ГРС Гряково, ГРС Мартинівка, ГРС Рунівщина Лубенського ЛВУМГ за вказаним Договором, та такі роботи прийняті відповідачем згідно актів без будь-яких зауважень щодо якості й кількості в зазначених обсягах.
З урахуванням обставин виконання підрядником умов Договору суд першої інстанції цілком вірно зауважив на тому, що призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.
В обґрунтування цих висновків Верховним Судом в постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 зазначено, що механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов'язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів. Перш за все це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов'язання. Обов'язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов'язання гаранта.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала.
В свою чергу, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання на підставі гарантії."
Правове регулювання та призначення такого інституту, як банківська гарантія визначається саме сукупністю її функцій, зокрема, таких як забезпечувальна (гарантійна), страхова (кредитна), розподільча та стимулююча, а також юридичної техніки (або правового механізму застосування), майнової складової при реалізації відповідальності як виду забезпечення зобов'язань та заходів захисту учасників господарсько-майнових відносин.
Банківська гарантія є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, проте вона принципово відрізняється від інших як своєю правовою природою, так і особливостями використання на практиці, позаяк забезпечує виконання зобов'язань шляхом надання грошової компенсації кредитору та стимулює боржника у виконанні своїх зобов'язань під загрозою пред'явлення вимоги по гарантії.
Як встановлено вище, підрядником виконано передбачені умовами спірного Договору роботи, тобто відповідачем отримано виконання за основним зобов'язанням, забезпеченим Банківською гарантією. Проте, як вірно вказано судом першої інстанції, таке несвоєчасне виконання робіт з простроченням за умови їх повного прийняття замовником, не можна ототожнювати з неналежним виконанням, передбаченим пунктом 6.19 Договору, згідно якого невиконання, неналежне виконання, часткове виконання Робіт підрядником, вважається невиконанням Робіт в цілому, та враховувати як підставу для стягнення за вимогою бенефіціара згідно банківської гарантії.
Поряд із цим слід наголосити на тому, що незважаючи на віднесення банківської гарантії до одного з видів забезпечення виконання зобов'язань главою 49 ЦК України, банківська гарантія з огляду на її правову природу як засобу забезпечення виконання через виплату банком «твердої» суми, за умови виконання умов забезпеченого договору не може дублювати неустойку, яка є мірою відповідальності боржника саме за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, та може діяти одночасно з нею.
Отже, як вірно вказано судом першої інстанції, повне виконання принципалом робіт за Договором нівелює як необхідність стягнення грошових коштів за гарантією, так і правове значення такої гарантії, метою якої у сфері публічних закупівель є, в першу чергу, саме забезпечення виконання договору з переможцем тендеру (закупівлі).
Так, пунктом 10.9.5 Договору у разі невиконання (неналежного виконання) Підрядником своїх зобов'язань за цим Договором Замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах визначених Гарантією.
Разом з тим, оскільки Договір укладено за наслідками тендерної закупівлі (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-03-17-009180-a), до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише ЦК України, а також і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі» та приписи частини 2 статті 27 останнього, згідно яких замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
При цьому, в таких правовідносинах під час виконання договорів за наслідками проведення закупівлі невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18).
Гарантія, яка існує незалежно від основного зобов'язання, та при цьому банк-гарант не досліджує, чи дійсно відбулося порушення, а реагує лише на правильно оформлену вимогу замовника, не має перетворюватись на інструмент тиску чи навіть зловживань з боку замовника.
Відтак, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що вимоги бенефіціара про сплату гарантії за умови прострочення виконання повного обсягу робіт за Договором (враховуючи підписання останнього акту 25.06.2024 року та погоджений граничний строк виконання робіт до 22.06.2024 року), за відсутності необхідності компенсувати надані відповідачу як замовнику таким простроченням збитки, прямо суперечать меті інституту забезпечення, позаяк гарантія покликана стимулювати добросовісне виконання, а не слугувати додатковим штрафом (неустойкою) чи джерелом доходу для замовника.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.12.2025 у справі № 910/3776/25, є релевантними до обставин цієї справи № 910/15430/24.
Колегія суддів вважає вказані твердження відповідача помилковими, з огляду на таке.
Визначення подібності правовідносин міститься у правовому висновку, викладеному у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), згідно з яким під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
Предметом розгляду у справі № 910/3776/25 були вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, а позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не мав правових підстав для надсилання як гаранту вимоги про сплату коштів за гарантією та, відповідно, підстав для отримання таких коштів з огляду на повне виконання позивачем умов основного договору про закупівлю послуг, а саме електромонтажних робіт, у частині виконання робіт, про що сторони склали та підписали акт про завершення виконання робіт від 27.12.2024.
Господарський суд міста Києва рішенням від 28.05.2025 у справі № 910/3776/25 відмовив у задоволенні позову, а мотивував рішення тим, що відсутні підстави вважати, що сума гарантії є такою, яка набута відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки суд встановив обставини виконання позивачем робіт за договором від 01.07.2024 № 4600009643 із простроченням строку, який встановлено пунктом 4.1 цього договору.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.09.2025 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, відповідно до яких «підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання», встановивши, що станом на дату подання позову у цій справі роботи за договором від 01.07.2024 № 4600009643 позивач повністю виконав, а відповідач прийняв виконані роботи, що підтверджується складеним та підписаним сторонами актом про завершення виконання робіт, суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для повернення відповідачем забезпечення виконання договору № 4600009643 після його виконання незалежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов цього договору в частині строків поставки товару.
Верховний Суд у постанові від 18.12.2025 у справі № 910/3776/25 вказав про те, що:
«6.21. Так, у справі № 910/12114/23 Верховний Суд виходив із того, що пунктом 7.17 договору про закупівлю сторонами погоджено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом п'яти банківських днів із дня настання таких обставин. Тому, здійснивши оцінку змісту укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що умови пункту 7.17 договору також передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання договору після виконання позивачем укладеного між сторонами договору у повному обсязі протягом п'яти банківських днів із граничної дати оплати, а також те, що підставою для неповернення забезпечення є саме невиконання позивачем умов договору (нездійснення поставки товару), а не неналежне його виконання. Наведене підтверджує те, що з моменту повного виконання позивачем договору та проведення остаточних розрахунків за товар у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було ним виконано в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 7.17 договору.
6.22. У справі № 910/11352/24 Верховний Суд виходив з того, що за умовами пункту 10.9.6 договору від 14.12.2022 про закупівлю послуг забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору протягом п'яти банківських днів із дня настання таких обставин. З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, суди попередніх інстанцій, здійснивши оцінку змісту договору від 14.12.2022, правомірно задовольнили позов та дійшли обґрунтованого висновку, що умови пункту 10.9.6 передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання договору після виконання позивачем зобов'язань у повному обсязі протягом п'яти банківських днів із дня прийняття робіт, натомість підставою для неповернення забезпечувальної суми є саме невиконання позивачем умов договору (нездійснення підрядником дій, які складають зміст зобов'язання, чого суди не встановили), а не неналежне його виконання.
6.23. Однак, на відміну від наведених вище справ, у справі № 910/3776/25, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що умови забезпечення виконання договору та повернення забезпечення визначені саме пунктами 12.8, 12.9 договору про закупівлі відповідно до пункту 4 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", а не через відсилання до переліку випадків, передбачених цією статтею загалом.
6.24. Пункт 4 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
6.25. Таким чином, правовідносини у справах Верховного Суду № 910/11352/24, № 910/12114/23, від висновків у яких щодо застосування пункту 1 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" скаржник просить відступити, та правовідносини у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки відрізняються за матеріально-правовим регулюванням, а також встановленими судами обставинами справи.
6.26. З огляду на наведене колегія суддів вважає відсутніми підстави для відступу від висновку щодо застосування пункту 1 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного Верховним Судом у постановах від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23 та від 13.11.2024 у справі № 910/11352/24.
6.36. У цій справі, зважаючи на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що, задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не врахував умов договору про закупівлю послуг, викладених у пунктах 4.1, 12.8, 12.9, а саме, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником основного зобов'язання за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією. Під невиконанням (неналежним виконанням) підрядником основного зобов'язання за цим договором сторони розуміють невиконання робіт підрядником у строк виконання робіт, визначений у пункті 4.1 договору (пункт 12.8); забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання підрядником умов договору (пункт 12.9).
6.37. Звідси, враховуючи також визначення забезпечення виконання договору про закупівлю, надане у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (надання забезпечення виконання зобов'язань учасником перед замовником за договором про закупівлю), помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що підставою утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не змісту чи строків виконання зобов'язань за ним. Такі висновки зроблені без урахування всіх обставин цієї справи, у тому числі умов договору про закупівлю послуг.
6.38. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки обставини виконання позивачем робіт за договором із простроченням строку, визначеного пунктом 4.1 договору, є неналежним виконанням у розумінні пункту 12.8 договору, а тому відсутні підстави для повернення позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю послуг.».
В свою чергу у цій справі № 910/15430/24 у п. 10.9.6 Договору сторонами погоджено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом п'яти банківських днів із дня настання таких обставин.
Отже, обставини цієї справи № 910/15430/24 не є подібними обставинам справи № 910/3776/25, а навпаки є подібними обставинам справ № 910/12114/23 та № 910/11352/24 за наслідками розгляду яких Верховний Суд визнав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що:
- умови спірних договорів передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання договору після виконання позивачем укладеного між сторонами договору у повному обсязі протягом п'яти банківських днів із граничної дати оплати, а також те, що підставою для неповернення забезпечення є саме невиконання позивачем умов договору (нездійснення поставки товару), а не неналежне його виконання;
- наведене підтверджує те, що з моменту повного виконання позивачем договору та проведення остаточних розрахунків за товар у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору.
Колегія суддів зазначає і про те, що вказане вище правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 17.02.2026 по справі № 910/2645/25, яка прийнята після наведеної апелянтом постанови від 18.12.2025 у справі № 910/3776/25.
Отже, виходячи з умов Договору колегія суддів зазначає про те, що, враховуючи виконання позивачем робіт за таким договором у повному обсязі, враховуючи зміст п. 10.9.6 Договору у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання Договору.
За умови виконання підрядником всього обсягу робіт за Договором та прийняття таких робіт замовником, визначений позивачем спосіб захисту - визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню є ефективним превентивним засобом захисту принципала (позивача) від можливого стягнення коштів гарантом на вимогу бенефіціара, позаяк виключає відповідальність принципала за регресними вимогами про стягнення, з якими гарант згідно ч. 1 ст. 569 ЦК України може звернутися до нього у випадку стягнення грошової суми за виданою гарантією.
При цьому, суд першої інстанції цілком вірно не прийняв до уваги посилання відповідача на наведені у справі № 910/527/24 висновки суду про фактичне прострочення позивачем протягом місяця виконання умов Договору в частині І етапу Робіт за Графіком, позаяк на відміну від обставин попереднього позову щодо виконання робіт в частині, на час звернення ПАТ «Енергооблік» з позовною заявою у даній справі № 910/15430/24 та розгляду спору по суті судом встановлено виконання підрядником всього обсягу робіт за основним Договором, забезпеченим спірною Банківською гарантією.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності та встановлені обставини повного виконання позивачем зобов'язання з виконання робіт з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу для забезпечення вимірювання малих витрат ГРС Більськ, ГРС Божкове, ГРС Гряково, ГРС Мартинівка, ГРС Рунівщина Лубенського ЛВУМГ за укладеним між сторонами спору Договором, суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/15430/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/15430/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/15430/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 15.04.2026.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді П.В. Горбасенко
Н.М. Спаських