14 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/1164/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бонк Т.Б., Орищин Г.В.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» від 17 лютого 2026 року
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 січня 2026 року (повний текст підписано 30.01.2026), суддя Сисин С.В.
у справі № 907/1164/25
за позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області, м. Мукачево, Закарпатська область
в інтересах держави в особі:
позивача-1 Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява, Закарпатська область
позивача-2 Державної екологічної інспекції у Закарпатської області, м. Ужгород, Закарпатська область
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ, в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Ужгород, Закарпатська область
про стягнення шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
встановив:
09 жовтня 2025 року Заступник керівника Мукачівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Свалявської міської ради Закарпатської області та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про стягнення шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у сумі 86 221,47 грн.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28 січня 2026 року у справі № 907/1164/25 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на користь Свалявської міської ради Закарпатської області 86 221,47 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Поряд з тим, присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на користь Закарпатської обласної прокуратури 3 028,00 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт виявлення 26.05.2023 незаконної рубки 4 дерев породи бук об'ємом 12,49 м.куб у кварталі №28 виділ №3 Дусинського лісництва та факт заподіяння у зв'язку з цим шкоди навколишньому природному середовищу в сумі 86 221,43 грн. Судом встановлено, протиправну бездіяльність відповідача щодо дотримання вимог ведення лісового господарства у кварталі №28 виділ №3 Дусинського лісництва, порушення ним встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів нормативних актів, є підставою для покладення на такого постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, незалежно від того, що органом досудового розслідування не встановлено, хто конкретно здійснив незаконне вирубування дерев на такій ділянці лісу, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем (відповідачем) встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Також суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надано доказів, які би свідчили про належне вчинення ним дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини в означеній протиправній бездіяльності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 січня 2026 року у справі № 907/1164/25 та ухвалити нове про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що для покладання на відповідача як на постійного лісокористувача відповідальності за збитки, завдані незаконною рубкою лісів, прокуратура, яка у даній справі представляє інтереси позивача, повинна на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, у розумінні статей 76-78 ГПК України, довести наявність у діях відповідача такого елементу цивільного правопорушення як протиправної поведінки (його протиправної бездіяльності), тобто поведінка відповідача повинна порушувати вимоги щодо ведення лісового господарства, проте в даному випадку, прокурором в обґрунтування позову не вказано які саме обов'язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача, як і не було конкретизовано, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив, доказів невчинення таких дій відповідачем до суду не надав. Вважає, що незаконна порубка могла бути вчинена невстановленими особами у позаробочий (нічний) час або у вихідні дні, коли працівники лісової охорони перебували на законному відпочинку, крім цього, оскільки законодавство не покладає на лісокористувача обов'язок здійснювати цілодобовий (24/7) фізичний нагляд за кожним деревом, а об'єктивна можливість припинити правопорушення у неробочий час була відсутня, у діях працівників філії відсутня ознака протиправної бездіяльності, при цьому будь-які припущення прокурора про зворотне не підтверджені графіками виходу на роботу та посадовими інструкціями працівників. Скаржник зазначає, що в матеріалах справи наявний висновок експерта Львівського НДІСЕ за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12023071150000266 №2614-Е від 11.09.2024, проте замовником експертизи не надано усіх запитуваних експертом матеріалів, що однозначно вплинуло на повноту та всебічність досліджуваних обставин та зроблених висновків, більше того, ДП “Ліси України» не будучи стороною кримінального провадження, не мало можливості надати експерту додаткові матеріали чи поставити свої питання. Крім цього, наголошує, що в матеріалах справи відсутній акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства, складений уповноваженим на це органом, а також відсутні докази наявності повноважень щодо складення розрахунків розміру шкоди працівником Держекоінспекції без проведення такої перевірки, у зв'язку з тим, що Держекоінспекцією у Закарпатській області не здійснювалася у порядку встановленому законодавством перевірка діяльності. Також апелянт зазначає, що позовна заява із долученими доказами не доводять причино-наслідкового зв'язку із фактом настання незаконної порубки та діями (бездіяльністю) відповідача, окрім того, всі докази наявні в матеріалах справи здобуті в рамках кримінального провадження і питання їхньої належності та допустимості повинно вирішуватися під час розгляду кримінальної справи відповідним судом. Крім цього, вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, зробив висновки про задоволення позовних вимог на підставі неналежних доказів та без встановлення конкретної вини постійного лісокористувача у завданій шкоді.
Ухвалою суду від 09 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі № 907/1164/25 за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 січня 2026 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; прокурору та позивачам-1,-2 надано строк (15 днів з дня отримання ухвали) на подання суду відзивів на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана учасникам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником.
Відзиви на апеляційну скаргу від прокурора та позивачів-1,-2 до суду не надходили.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).
Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа філії “Свалявське лісове господарство» №01-17/563 від 02.06.2023, скерованого начальнику відділення поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП України в Закарпатській області, філія “Свалявське лісове господарство» просило провести розслідування по факту виявленої незаконної порубки лісу у кварталі 28 таксаційні виділ 35 Дусинського лісництва.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12023071150000266 від 07.06.2023 таке провадження зареєстроване за ч.1 ст. 246 КК України за фактом виявлення незаконної рубки дерев, так як до чергової частини ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення від філії “Свалявське лісове господарство» по факту виявлення майстром лісу ОСОБА_1 незаконної порубки лісу у кварталі №28 виділ №3 Дусинського лісництва; об'єм незаконно зрубаної деревини склав 12,49 м.куб, розмір заподіяної шкоди становить 86 221,43 грн.
Згідно з постановою від 05.07.2025 прокурор Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області надав дозвіл на використання матеріалів кримінального провадження №12023071150000266 від 07.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України та розголошення відомостей, які в них містяться під час підготовки, подачі та розгляду позовної заяви Мукачівської окружної прокуратури, а саме: витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12023071150000266; копію супровідного листа щодо факту незаконної порубки від 02.06.2023; копію акту про лісопорушення від 26.05.2023 з додатками; копію наказу директора філії “Свалявське лісове господарство» ДСГП від 13.06.2023 №143; копію протоколу огляду місця події від 12.04.2024; копію висновку експерта Львівського НДІСЕ за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12023071150000266 №2614-Е від 11.09.2024.
До матеріалів справи долучені копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023071150000266 від 07.06.2023, зареєстрованому за ч.1 ст.246 КК України, які підтверджують факт виявлення незаконної рубки 4 дерев породи бук об'ємом 12,49 м.куб та факт заподіяння у зв'язку з цим шкоди в сумі 86 221,43 грн, а саме: акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства №1/8 від 26.05.2023, матеріально-грошова оцінка самовільно зрубаного лісу, обрахунок розміру шкоди заподіяної лісу згідно додатку 1 до постанови КМУ від 23.07.2008 №665, польова відомість попенного переліку, план ділянки самовільної рубки, наказ директора філії “Свалявське лісове господарство» ДСГП від 13.06.2023 №143, висновок експерта Львівського НДІСЕ за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12023071150000266 №2614-Е від 11.09.2024.
Зокрема, відповідно до висновку експерта за результатами проведеної інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12023071150000266 №2614-Е від 11.09.2024 експерт дійшов такого висновку:
“ 1. Виходячи із наданих на дослідження матеріалів кримінального провадження №12023071150000266, рубка дерев на території кварталу №28 виділ №35 Дусинського лісництва Філії “Свалявське лісове господарство» ДП “Ліси України», проводилась незаконно (самовільно) без відповідного дозволу (лісорубного квитка), що не відповідає чинному природоохоронному лісовому законодавству, через недотримання нормативно-правових актів України:
- Лісовому кодексу України від 21.01.1994 №3852-XII;
- Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-ХII;
- Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 №2806-IV;
- Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761.
2. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою 4-ох дерев породи бук, у кварталі 28 виділ №35 Дусинського лісництва Філії “Свалявське лісове господарство» ДП “Ліси України», виконаний Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, підтверджується документально та розрахунково, згідно якого загальний розмір шкоди становить: 86 221,47 грн.
3. Через відсутність належного та достатнього комплексу вихідних даних наданих на дослідження матеріалів кримінального провадження №12023071150000266, а також через невиконання клопотання експерта, встановити дії (бездіяльність) яких осіб знаходиться з технічної точки зору у прямому причинному зв?язку з настанням досліджуваної події, не надається можливим».
Відповідно до наказу директора філії “Свалявське лісове господарство» ДСГП від 13.06.2023 №143 у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків щодо забезпечення охорони та захисту лісу на закріпленій за ним лісогосподарській ділянці, порушення посадової інструкції, оголошено догану майстру лісу ОСОБА_1 за неналежне виконання ним своїх посадових обов'язків та попереджено його, що у разі допущення подібних порушень його буде притягнуто до більш суворих заходів дисциплінарного впливу.
У жовтні 2025 року Заступник керівника Мукачівської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Свалявської міської ради Закарпатської області та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про стягнення шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у сумі 86 221,47 грн.
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі: Свалявської міської ради Закарпатської області та Державної екологічної інспекції у Закарпатської області:
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор зазначає, що порушення інтересів держави в цьому випадку полягає в заподіянні шкоди державі, внаслідок незаконної рубки дерев.
Поряд з тим, прокурор визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: Державну екологічну інспекцію у Закарпатської області, як уповноважений орган на звернення до суду щодо відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, та Свалявську міську раду Закарпатської області, на території якої відбулося порушення, та до місцевого бюджету якої підлягає стягненню шкода.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 ЗУ “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертався до позивачів та повідомляв їх про виявлені порушення, зокрема: листом №07.51-95-5500-вих.25 від 18.07.2025 на адресу Свалявської міської ради, у якому детально викладено обставини виявленого факту протиправної порубки лісових насаджень на земельній ділянці, що територіально належить вказаній раді, із відображенням розрахунку сукупного розміру заподіяних матеріальних збитків та вимогою щодо ініціювання заходів правового реагування. Отримавши зазначену інформацію, Свалявська міська рада листом №02-14/3312 від 24.07.2025 констатувала самоусунення від виконання покладених на неї функцій, повідомивши про відсутність будь-яких вжитих заходів представницького характеру, спрямованих на відшкодування екологічної шкоди, одночасно висловивши згоду на звернення до суду суб'єкта владних повноважень в особі окружної прокуратури. Поряд з тим, Мукачівською окружною прокуратурою Закарпатської області було направлено лист №07.51-95-5500-вих.25 від 18.07.2025 Державній екологічній інспекції у Закарпатській області щодо необхідності правового реагування відносно філії “Свалявське лісове господарство» ДСГП “Ліси України» внаслідок системного ігнорування останнім норм природоохоронного законодавства. Однак, у відповідь на вказане звернення Державна екологічна інспекція у Закарпатській області листом №1722-13 від 28.07.2025 офіційно підтвердила факт нездійснення нею заходів державного нагляду та відсутність поданих позовних заяв з метою стягнення збитків, чим фактично визнала неможливість або небажання забезпечити належний рівень захисту екологічної безпеки держави власними силами.
Вказане свідчить про те, що позивачі були обізнані про виявлені прокурором порушення, однак не вчинили заходів, спрямованих на захист інтересів держави, не зверталися до суду з відповідним позовом з метою стягнення шкоди, а прокурор обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ “Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Свалявської міської ради Закарпатської області та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області: з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Щодо суті спору:
Згідно з ч.1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Частиною другою статті 68 цього Закону встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.
Відповідно до ч.ч.3,4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно з ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Відшкодування збитків завданих унаслідок порушення екологічного законодавства здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб'єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб'єктів - правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності - екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов'язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.
Так, загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини відповідно до частини другої цієї статті.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Водночас частиною 2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
В силу ст.86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України).
Статтею 107 Лісового кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 14.10.2024 у справі №912/4/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі №907/48/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).
Для покладення на постійного лісокористувача обов'язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з'ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, в тому числі, здійснення незаконної порубки дерев (такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі №907/48/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).
В розумінні положень ст. 1172 Цивільного кодексу України та ст. 19 Лісового кодексу України, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків, в тому числі, з урахуванням обставин даної справ.
Водночас, судом встановлено, що з досліджених, наявних у справі письмових матеріалів справи, а саме: акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства №1/8 від 26.05.2023, матеріально-грошової оцінки самовільно зрубаного лісу, обрахунку розміру шкоди заподіяної лісу згідно додатку 1 до постанови КМУ від 23.07.2008 №665, польової відомості попенного переліку, плану ділянки самовільної рубки, наказу директора філії “Свалявське лісове господарство» ДСГП від 13.06.2023 №143, висновку експерта Львівського НДІСЕ за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12023071150000266 №2614-Е від 11.09.2024, судом встановлено факт виявлення 26.05.2023 незаконної рубки 4 дерев породи бук об'ємом 12,49 м.куб у кварталі №28 виділ №3 Дусинського лісництва та факт заподіяння у зв'язку з цим шкоди навколишньому природному середовищу в сумі 86 221,43 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що протиправна бездіяльність відповідача щодо дотримання вимог ведення лісового господарства у кварталі №28 виділ №3 Дусинського лісництва, порушення ним зазначених вище та встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів нормативних актів, є підставою для покладення на такого постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, незалежно від того, що органом досудового розслідування не встановлено, хто конкретно здійснив незаконне вирубування дерев на такій ділянці лісу, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем (відповідачем) встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Факт незаконної порубки дерев свідчить, що останнім відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев здійснено не належним чином.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, у зв'язку з цим, з урахуванням приписів ст.19 Лісового кодексу України відповідач як постійний лісокористувач несе цивільно-правову відповідальність, незалежно від того, чи встановлено особу, яка здійснила незаконне вирубування дерев, та, по-друге, наказом директора філії “Свалявське лісове господарство» ДСГП від 13.06.2023 №143 про притягнення до дисциплінарної відповідальності майстра лісу, у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків щодо забезпечення охорони та захисту лісу на закріпленій за ним лісогосподарській ділянці (де виявлено факт незаконної рубки дерев).
Таким чином, внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача - ДСГП “Ліси України», а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача, що є порушенням ст.ст. 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.
Відтак, оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, постійний лісокористувач має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.
Суд зазначає, що розмір заподіяної шкоди підтверджений висновком експерта Львівського НДІСЕ за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12023071150000266 №2614-Е від 11.09.2024, за результатами якої об'єктивно підтверджено факт спричинення матеріальних збитків довкіллю внаслідок несанкціонованої рубки дерев у кварталі 28 виділі 35 Дусинського лісництва філії “Свалявське лісове господарство» ДП “Ліси України» у сумі 86 221,47 грн.
Водночас, оскільки відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 86 221,43 грн завданої шкоди.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідачем суду не надано й доказів, які би свідчили про належне вчинення ним дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини в означеній протиправній бездіяльності.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та її об'єктивним наслідком - заподіяною шкодою. Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди. Відповідач не надав допустимих, належних і достатніх доказів забезпечення належного виконання всіх заходів, направлених на збереження лісу, лісових насаджень, в їх сукупності, з метою уникнення випадків незаконної порубки дерев.
У зв'язку з наведеним, доводи апелянта про відсутність підстав для відшкодування збитків з огляду на недоведеність вини відповідача у вчиненні порушень природоохоронного законодавства, а також причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданими державі збитками, є безпідставними.
Щодо твердження скаржника про те, що замовником експертизи не надано усіх запитуваних експертом матеріалів, що однозначно вплинуло на повноту та всебічність досліджуваних обставин та зроблених висновків, більше того, ДП “Ліси України» не будучи стороною кримінального провадження, не мало можливості надати експерту додаткові матеріали чи поставити свої питання, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23, та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №450/3032/19, від 07.02.2024 у справі №201/11458/20).
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18.
Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах висновки судових експертиз, які було проведено в межах провадження з іншої справи (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/6720/22, від 23.05.2023 у справі №914/1883/22, від 04.07.2019 у справі №922/101/16, від 13.02.2019 у справі №913/112/18).
Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому, сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу тощо (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №923/188/20 та від 05.03.2024 у справі №910/3374/23).
У постанові від 19.11.2019 у справі №918/204/18 Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи скаржника щодо неналежності та недопустимості доказу висновку експертизи, проведеної в межах досудового розслідування, зазначивши, що належним чином засвідчена копія висновку експерта була отримана судом на підставі ухвали безпосередньо від слідчого відділу поліції, й оцінка цьому висновку була надана судами з урахуванням положень процесуального законодавства, зокрема, статей 76 - 79 ГПК України.
Узагальнюючи висновки щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 вказав наступне:
- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;
- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;
- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;
- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;
- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи тощо.
Отже, зважаючи на вищевикладене висновок експерта є належним та допустимим доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди на заявлену до стягнення суму 86 221,47 грн та узгоджується з вище встановлених обставинами в справі на підставі сукупності доказів.
Доводи апелянта, що дії відповідача щодо фіксування рубки невстановленими особами, жодним чином не спростовують вини відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів належного забезпечення охорони лісу, а кримінальне провадження за цим фактом не спростовує бездіяльності відповідача та незабезпечення належної охорони лісу, внаслідок чого скоєно незаконну порубку та відповідно завдано шкоду довкіллю.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, зважаючи на доведеність прокурором факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо охорони та збереження лісу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на користь Свалявської міської ради Закарпатської області 86 221,47 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відтак, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 січня 2026 року у справі № 907/1164/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» - без задоволення.
Матеріали справи № 907/1164/25 повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бонк Т.Б.
Суддя Орищин Г.В.