Справа № 183/4170/26
№ 2/183/5246/26
16 квітня 2026 року м. Самар
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Городецький Д. І., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Личківської сільської ради про визнання права на майнові права засновника селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування за заповітом, -
08 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернулися до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Личківської сільської ради про визнання права на майнові права засновника селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування за заповітом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2026 року у даній справі визначено головуючим суддею Городецького Д.І.
Матеріли справи передано головуючому судді 14 квітня 2026 року.
Заява повинна бути передана на розгляд іншому суду, з наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У відповідності до вимог частини 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї матеріалів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Личківської сільської ради про визнання за кожним права на майнові права на частку засновника у складеному капіталі селянського (фермерського) господарства «Роса» (код ЄДРПОУ 31337806) у розмірі 50%, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
У відповідності до ст. 19 ЗУ «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Стаття 20 ЗУ «Про фермерське господарство» визначено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства. Майнові спори між фермерським господарством та його членами вирішуються судом.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про фермерське господарство» 1. Землі фермерського господарства можуть складатися із: 1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; 2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. 2. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Так, з основних положень статуту селянського (фермерського) господарства «Роса» вбачається, що його місцезнаходження: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Бузівка.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до положень п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, це позови про право власності на таке майно; про правоволодіння і користування ним, тощо).
Як зазначено в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно позов про визнання права власності на нерухомо майно, має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, предметом позову у даній справі є визнання права на майнові права засновника селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування за заповітом, який має пред'являтися за місцем знаходженням фермерського господарства або нерухомого майна, що є предметом спору, за правилами виключної підсудності відповідно до положень ст. 30 ЦПК України.
Як встановлено вище, місцезнаходженням селянського (фермерського) господарства «Роса» є: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Бузівка.
До об'єднання територіальних громад село Бузівка відносилося до Магдалинівського району Дніпропетровської області та після об'єднання територіальних громад увійшло до складу Личківської сільської громади Самарівського району Дніпропетровської області.
В той же час, згідно п.3-1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Враховуючи наведене, справа не підсудна Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області, а належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи наведене, справу належить передати на розгляд відповідному суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Личківської сільської ради про визнання права на майнові права засновника селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування за заповітом - передати за підсудністю на розгляд Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області (місцезнаходження за адресою: 51100, Дніпропетровська область, с-ще Магдалинівка, пров. Осінній, буд. 6, електронна адреса inbox@md.dp.court.gov.ua).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, я кщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу складено та підписано 16 квітня 2026 року.
Суддя Д.І. Городецький