Справа № 175/6548/26
Провадження № 1-кс/175/822/26
Ухвала
Іменем України
15 квітня 2026 року с-ще. Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
із секретарем - ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026052390000836 від 13.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України, про арешт майна, -
встановив:
До слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026052390000836 від 13.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України, про арешт майна.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження №12026052390000836 від 13.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлено, що солдат ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді водія електрика польової лазні взводу матеріального забезпечення самохідного артилерійського забезпечення самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 3, 28, 68 Конституції України, ст. ст. 11. 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 12 квітня 2026 року приблизно о 11 год. 00 хв. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з військовослужбовцем, а саме старшим солдатом, водієм електриком польової лазні взводу матеріального забезпечення самохідного артилерійського забезпечення самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_6 перебували в імпровізованої літньої кухні, розташованої на території домоволодіння АДРЕСА_1 , де вони разом здійснювали фотозйомку один одного, за допомогою мобільних телефонів на фоні закріпленої за ними зброї.
В ході здійснення фотозйомки, ОСОБА_5 позуючи перед стоячим навпроти нього ОСОБА_6 , який за допомогою мобільного телефону здійснював фотозйомку останнього, утримуючі у лівій руці закріплений за ОСОБА_6 автомат АК 74, серійний номер № НОМЕР_2 1990 року калібру 5,45 мм який був зі знятим запобіжником та надісланим патроном у патроннику, діючи з кримінально протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення вимог ст.ст. 9, 11. 13, 16, 21, 22, 126, 13О Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548- XIV, ст.ст. 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за і затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551 -XIV, п. 52 Настанови зі стрілецької справи 5.45 мм автомати Калашникова та 5,45 мм ручні кулемети Калашникова, затвердженої Головнокомандувачем Сухопутних військ Збройних Сил України у 2004 році (надалі - Настанови), п. 3.3.1 Вимог безпеки під час проведення навчань і занять з бойової підготовки, розроблених відділом забезпечення підготовки Сухопутних військ управління бойової підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України у 2006 році, п. 2.5 Курсу стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин, затвердженого начальником Генерального штаб Головнокомандувачем Збройних Сил України від 1 квітня 2009 року № 44. п. 14 наказ Міністра оборони №359 від 29.06.2005 «Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», без мети умисного заподіяння тілесних ушкоджень або смерті іншій людині, порушив правила поводження зі зброєю, а саме: у випадку, не пов'язаному зі стрільбою, тримав палець на спусковому гачку без необхідності, безпідставно спрямовував зброю у бік стоячого навпроти нього старшого солдата ОСОБА_6 та випадково натиснув на спусковий гачок, внаслідок чого допустив здійснення пострілу у бік ОСОБА_6 та куля влучила в останнього, що призвело до отримання ним тілесних ушкоджень у вигляді вогнепального кульового наскрізного поранення правої бокової ділянки живота з вихідним отвором у хребтовій ділянці на рівні 4-г о хребця, проникаюче у черевну порожнину та начеревний простір 5 наскрізним ушкодженням сліпої кішки, вогнепальним переломом 4-го та 5-го хребця, і вторинним ушкодженням за черевної ділянки висхідного відділу товстого кишківника кістковими фрагментами, геморагічний шок 1-2 ступіню, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для житія у момент спричинення та знаходяться в прямому причино-наслідковому зв'язку із діями ОСОБА_5 .
З мстою врятування майна (речових доказів), виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, оскільки у разі зволікання із проведенням огляду існувала реальна загроза їх знищення (втрати), 13.04.2026 в період часу з 14 години 15 хвилини по 15 годину 00 хвилин, слідчим у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено огляд вогнепальної зброї.
Відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, що були знаряддям скоєння кримінального
правопорушення, зберегли на собі його сліди або утримують інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час проведення досудового розслідування.
Згідно зі ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути як найшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 170-174 KJІК України.
Виходячи з норм ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у тому числі у реалізації права на збирання речових доказів.
Положеннями ч. І ст. 170 КПК України, серед іншого встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Нормами ч. 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В свою чергу вказані вище речі відповідають критеріям ст. 98 КПК України, оскільки є знаряддям кримінально-протиправних дій та містять інформацію про спосіб вчинення злочину та його мотиви, тому на теперішній час у слідства є достатньо підстав вважати, що вилучене під час вказаного вище огляду майно може бути використано у якості доказів у кримінальним) провадженні.
Сукупність зібраних на даний доказів дають підстави для подальшого продовження досудового розслідування свідчать про те, що було вчинено кримінальне правопорушення такого ступеня тяжкості, що виправдовує застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.
Таким чином, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, а саме перелічених вище речових доказів, для виконання завдання арешту майна, встановленого ч. 1ст. 170 КПК України, наявні підстави для накладення арешту у вигляді позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном.
У разі зволікання із наданням дозволу на арешт майна (речових доказів) виникає ризик їх знищення або переховування, тощо, а тому прошу розглянути клопотання у відсутності власника вказаного вище майна та їх представників.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Враховуючи, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вилучені речі, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, тому на підставі викладеного слідчий звертається до суду із вказаним клопотанням.
У судовому засіданні слідчий не з'явився, надав клопотання в якому підтримав клопотання та просив розгляд клопотання проводити без його участі.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та дослідивши додані до нього документи, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12026052390000836 від 13.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
При вирішенні питання про арешт майна суд враховує правову підставу для арешту майна, а також наслідки арешту майна, якими є фактичне позбавлення осіб можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, суд вважає необхідним клопотання задовольнити та накласти арешт на вищевказані речі та майно.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026052390000836 від 13.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на:
пpeдмет зовні схожий нa автомат AK 74 з маркуванням № НОМЕР_3 1988 року з магазином, 29 патронів, які упаковано до полімерного мішку та опломбовано пломбою В455770, 5 змивів з поверхні автомату, які упаковано до 5 паперових конвертів та опломбовано пломбами NРU 0429881, NPU 0429880, NPU 0429879, NPU 0429878, NPU 04298774;
пpeдмет зовні схожий нa автомат AK 74 з маркуванням № НОМЕР_2 1990 року з магазином та ПБС та 24 патрона, які упаковано до полімерного мішку та опломбовано пломбою В455769, 5 змивів з поверхні автомату, які упаковано до 5 паперових конвертів та опломбовано пломбами NPU 0429882, NPU 0429883, NPU 0420884, NPU 0429885, NPU 0429886, які перебувають на зберіганні в СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчих СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, які входять до групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1