Справа № 509/7118/25
16 квітня 2026 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання Пронози І.В.,
розглянувши в приміщенні суду заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 509/7118/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа № 509/7118/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
24.03.2026 року по даній справі судом було ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.
03.04.2026 року до суду надійшла заява представника позивача Савчака Я.О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В обґрунтуванні заяви зазначено, що судом при ухваленні рішення у справі не вирішено питання про судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката, докази таких витрат подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, а намір подати такі докази було заявлено у тексті позовної заяви.
Ухвалою судді від 06.04.2026 року заява представника позивача адвоката Савчака Я.О. прийнята до розгляду, постановлено вирішити питання про судові витрати шляхом ухвалення додаткового рішення протягом десяти днів без повідомлення учасників справи, а також роз'яснено стороні відповідача про їх право заявити обґрунтоване клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, у разі заявлення неспівмірного розміру витрат.
07.04.2026 року представником ідповідача адвокатом Станіславською А.В. подано до суду письмове заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить заяву представника позивача про надання доказів понесених витрат залишити без розгляду згідно ч.8 ст.141 ЦПК україни та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, судове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/7118/25 від 24.03.2026 року дійсно не містить посилання на вирішення питання про судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Встановлено, що з метою отримання допомоги щодо ведення справи ОСОБА_2 з адвокатським бюро "Савчак" було укладено договір про надання професійних правничих послуг адвоката № 01-12/2025 від 01.12.2025 року, умовами якого передбачено, що вартість 1 години роботи адвоката складає 2500 грн., орієнтовний час, який буде витрачено адвокатом на складання позовної заяви про розірвання шлюбу складає 2 години, орієнтовний гонорар - 5000 грн.
Представником позивача також долучено підписаний Акт щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката №1 від 24.03.2026 року, та розрахунок №1 згідно із Договором про надання професійних правничих послуг адвоката № 01-12/2025 від 01.12.2025 р., відповідно до яких, позивачем погоджено та прийнято від адвоката роботу - складання та подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу, вартість якої становить 5000,00 грн.
За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, визначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. А у рішенні Європейського суду у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині обґрунтованості понесених позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою, у заявленому розмірі, суд також звертає увагу на положення ст. 137 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цій частині суд звертає увагу, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу можливе виключно за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам за відповідним клопотанням іншої сторони.
В іншому випадку, таке необґрунтоване зменшення є втручанням у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, що суперечить принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 р. по справі № 910/13071/19.
Крім того, суд враховує правову позицію Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладену в Постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої: «Судова колегія зазначає, що аналізуючи положення ЦПК України, суд прийшов до висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України)».
Такий же підхід застосовує і ЄСПЛ. Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, необхідно розглядати як фактично понесені: «115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними».
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 808/1849/18).
У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21).
ВП ВС в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторонни або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторонни під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено повністю, суд дійшов висновку, що на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу.
З огляду на категорію та складність справи, предмет позову, доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, беручи до уваги положення 141 ЦПК України, суд не вбачає обґрунтовування розміру витрат, яка визначена в сумі 5000 грн та приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення витрат та стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 грн. На переконання суду, саме така сума відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості, реальності, розумності та пропорційності до предмета спору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 134, 137, 141, 246, 259, 263-268, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача Савчака Ярослава Олеговича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Копію додаткового рішення невідкладно надіслати всім учасникам процесу для відома, та роз'яснити, що рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: Є. М. Панасенко