печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14847/25-к
11.03.2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100060002476 від 19.10.2024 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ржищів, Київської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в силу статті 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
ОСОБА_5 , весною 2023 року, більш точної дати органу досудового розслідування встановити не представилось за можливе, у зв'язку із оформленням замовлення, щодо підключення інтернет-мережі в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , познайомився із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після виконання замовлення, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 почали спілкуватись на теми, щодо проведення інтернет-мереж та закупівель техніки задля її встановлення та ремонту. Впевнившись, що ОСОБА_6 зацікавлений тематикою надання інтернет-послуг, ОСОБА_5 , будучи чітко обізнаним, що в Україні введено воєнний стан маючи корисливий намір на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, розробив злочинний план, реалізуючи який вирішив переконати ОСОБА_6 в прибутковості даного бізнесу.
Діючи з єдиним умислом, реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на заволодіння грошовими коштами, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 06.04.2023 року в денний час, зустрівся з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , та під вигаданим приводом розвитку спільного бізнесу, а саме створення власного інтернет провайдера, якого не мав на меті створювати, попросив у ОСОБА_6 грошові кошти готівкою у розмірі 1400 (одна тисяча чотириста) доларів США (відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України, еквівалента сума на момент вчинення правопорушення 1400 доларів США становить 51 196 (п'ятдесят одна тисяча сто дев'яносто шість) гривень. При цьому, ОСОБА_5 запевнив ОСОБА_6 , що в подальшому 30% від отриманого прибутку ще додатково до тих коштів, які він вже отримав, буде віддавати останньому, маскуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, написавши власноручно розписку про те, яку суму взяв в борг у ОСОБА_6 та отримав від нього вказану суму.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 24.04.2023 року, зустрівся з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , та під приводом необхідності вкладення грошових коштів у закупівлю додаткового обладнання для нібито їх спільного бізнесу, а саме власного інтернет провайдера, насправді який не мав на меті створювати, попросив у ОСОБА_6 ще грошові кошти готівкою в сумі 500 (п'ятсот) доларів США (відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України, еквівалента сума на момент вчинення правопорушення 500 доларів США становить 18 284 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) гривні. Також, ОСОБА_5 , пообіцяв, що в подальшому, віддасть потерпілому додатково ще 30% від отриманого прибутку, окрім тих коштів, які він отримав від ОСОБА_6 , маскуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_5 власноручно написав розписку про те, яку суму взяв в борг у ОСОБА_6 та отримав від нього вказану суму.
Також, діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на заволодіння грошовими коштами, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 02.08.2023, зателефонував ОСОБА_6 та під приводом необхідності вкладення грошових коштів у закупівлю додаткового обладнання для нібито їх спільного бізнесу, а саме власного інтернет провайдера, який насправді ОСОБА_5 , не мав на меті створювати, попросив у ОСОБА_6 грошові кошти готівкою в сумі 3000 (три) тисячі доларів США (відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України, еквівалента сума на момент вчинення правопорушення 3000 доларів США становить 109 705 (сто дев'ять тисяч сімсот п'ять) гривень. У зв?язку з тим, що ОСОБА_6 перебував за кордоном, він в телефонній розмові повідомив, що необхідні грошові кошти зможе передати ОСОБА_5 через свою довірену особу, а саме гр. ОСОБА_7 . В подальшому, цього ж дня, ОСОБА_5 , зустрівся з ОСОБА_7 , за адресою: місто Київ, вул. Січових Стрільців, 13, поруч із приміщенням АТ КБ «Приватбанк», де остання передала ОСОБА_5 належні ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) доларів США. Також, ОСОБА_5 , пообіцяв ОСОБА_6 , що в подальшому, віддасть потерпілому додатково ще 30% від отриманого прибутку, окрім тих коштів, які він отримав.
Продовжуючи свої злочинні наміри, діючи із злочинним умислом, спрямованим на заволодіння грошовими коштами, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 15.03.2024 року, зустрівся з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , та під приводом необхідності вкладення грошових коштів у закупівлю додаткового обладнання для нібито їх спільного бізнесу, а саме власного інтернет провайдера, якого насправді не мав на меті створювати, попросив у ОСОБА_6 грошові кошти готівкою в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США (відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України, еквівалента сума на момент вчинення правопорушення 6000 доларів США становить 232 112 (двісті тридцять дві тисячі сто дванадцять) гривень 40 копійок. Також, ОСОБА_5 , пообіцяв, що в подальшому, віддасть потерпілому додатково ще 30% від отриманого прибутку, окрім тих коштів, які він отримав від ОСОБА_6 , маскуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_5 власноручно написав розписку про те, яку суму взяв в борг у ОСОБА_6 та отримав від нього вказану суму.
Також, 26.05.2024 року, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , де продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, та під приводом необхідності вкладення грошових коштів у закупівлю додаткового обладнання для нібито їх спільного бізнесу, а саме власного інтернет провайдера, якого насправді не мав на меті створювати, попросив у ОСОБА_6 грошові кошти готівкою в сумі 5000 (п'ять тисяч) доларів США (відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України, еквівалента сума на момент вчинення правопорушення 5000 доларів США становить 199 602 (сто дев'яносто дев?ять тисяч шістсот дві) гривні 50 копійок. Також, ОСОБА_5 , пообіцяв, що в подальшому, віддасть потерпілому додатково ще 30% від отриманого прибутку, окрім тих коштів, які він отримав від ОСОБА_6 , маскуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_5 власноручно написав розписку про те, яку суму взяв в борг у ОСОБА_6 та отримав від нього вказану суму.
Продовжуючи свої злочинні наміри, діючи із злочинним умислом, спрямованим на заволодіння грошовими коштами, шляхом обману та зловживання довірою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 25.06.2024 року, зустрівся з ОСОБА_6 за адресою: місто Київ, вул. Андрія Верхогляда, поруч із будинком 14А, та під приводом необхідності вкладення грошових коштів у закупівлю додаткового обладнання для нібито їх спільного бізнесу, а саме власного інтернет провайдера, якого насправді не мав на меті створювати, попросив у ОСОБА_6 грошові кошти готівкою в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США (відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України, еквівалента сума на момент вчинення правопорушення 15 000 доларів США становить 608 257 (шістсот вісім тисяч двісті п'ятдесят сім) гривень 50 копійок. Також, ОСОБА_5 , пообіцяв, що в подальшому, віддасть потерпілому додатково ще 30% від отриманого прибутку, окрім тих коштів, які він отримав від ОСОБА_6 , маскуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_5 власноручно написав розписку про те, яку суму взяв в борг у ОСОБА_6 та отримав від нього вказану суму.
Отримавши від потерпілого ОСОБА_6 грошові кошти, нібито на розвиток спільного бізнесу, ОСОБА_5 розпорядився вказаними грошовими коштами на власний розсуд, завдавши майнової шкоди потерпілому ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на загальну суму 1 219 157 (один мільйон двісті дев'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят сім) гривень 40 копійок.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненому у великих розмірах, в умовах дії воєнного стану, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі, підтвердив місце, спосіб, час, мету вчинення злочину. Щиро кається, до скоєного ставиться осудно в свою сторону. Цивільний позов визнав у повному обсязі.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин правопорушень, добровільності та істинності його позиції. Зважаючи на те, що обвинувачений підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини і беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, покази обвинуваченого суд вважає такими, що відповідають фактичним обставинам, які встановлені судом.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення воді на строк 5 (п'ять) років, звільнивши останнього на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Потерпілий ОСОБА_6 поданий ним цивільний позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, не заперечив щодо міри покарання, не пов'язаної з позбавленням волі, висловленої прокурором.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 просив призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 190 КК України на підставі ст. 69 КК України, та звільнити останнього на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненому у великих розмірах, в умовах дії воєнного стану.
Санкцією ч. 5 ст. 190 КК України передбачено покарання за вчинення кримінального правопорушення, у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, а також сукупність всіх обставин вчинення кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відтак відсутні сумніви в його осудності.
Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття та активне сприяння розслідуванню, шляхом надання викривальних показів в суді, часткове добровільне відшкодування завданої шкоди.
У відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне призначити покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 5 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Підстав для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлено.
Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема: способу життя, характеризуючи його данні, його вік, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, часткове відшкодування шкоди, та визнання цивільного позову, позтцію потерпілого, який наполягав на застосуванні до обвинуваченого іспитового строку, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини свідчать про можливість призначення покарання з іспитовим строком, оскільки на думку суду, перевиховання ОСОБА_5 ще можливе без ізоляції від суспільства, безпосередньо під наглядом державних органів влади, що виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Зазначене у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду про доцільність застосування до ОСОБА_5 положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши йому покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки, з визначенням відповідних обов'язків судом, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати вимогам закону та особі винного.
Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.
Згідно зі ст. 77 КК України, у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Наведений перелік є вичерпним.
Тобто, положення зазначеної статті не передбачають призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна у тому випадку, якщо особу звільнено від відбування основаного покарання на підставі ст. 75 КК України.
У зв'язку із застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_5 звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 77 КК України суд не призначає обвинуваченому додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 953/6732/22 (постанова від 21.06.2023), відповідно до якої у разі звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, то застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, є безпідставним та таким, що суперечить положенням ст. 77 КК України.
Щодо заявленого потерпілим цивільного позову у кримінальному провадженні, суд зазначає наступне.
Потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним провадженням, у розмірі 606 000, 00 грн та моральної шкоди у розмірі 300 000, 00 грн.
В обгрунтування поданого позову зазначено, що ОСОБА_5 заволодів грошовими коштами потерпілого та розпорядився ними на власний розсуд, таким чином спричинили ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 1 219 157, 00 грн, з яких в ході досудового розслідування ОСОБА_5 протягом 2024 року було добровільно повернуто частину коштів у розмірі 606 000, 00 грн, а отже просить стягнути з останнього неповернуту суму майнової шкоди у розмірі 606 000, 00 грн. Крім цього, внаслідок заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 останньому була заподіяна моральна шкода, яка полягала у його душевних стражданнях. Як результат у ОСОБА_6 з?явилась депресія: перестав спілкуватись з оточуючими, в родині через це створилися неприязні стосунки та скандали, порушились нормальні ритми праці, перестала бути жага до життя. Розмір моральної шкоди ОСОБА_6 оцінює в 300 000, 00 грн, які просить стягнути із обвинуваченого.
За змістом ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під час вирішення цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування. Заподіяння майнової шкоди потерпілим знаходиться у безпосередньому причинному зв'язку з неправомірними діями обвинуваченими, зазначеними в обвинувальному акті. За таких обставин, судом встановлено, що майнові витрати, понесені потерпілою стороною, безпосередньо пов'язані з протиправними діями обвинувачених, документально повністю підтверджені, у зв'язку з чим позовні вимоги потерпілого про відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню.
Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №686/26653/18 від 03.12.2019, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Судом встановлено, що потерпілому було спричинено майнову шкоду внаслідок дій обвинуваченого та вони перебувають у прямому причинному зв'язку.
З урахуванням наведеного суд вважає, що із ОСОБА_5 , слід стягнути на користь ОСОБА_6 майнову шкоду, завдану злочином, у зазначеному у цивільному позові розмірі, оскільки такий підтверджується встановленими в ході розгляду справи обставинами та повністю визнаний обвинуваченим.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 1 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).
За змістом абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 04 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Судом встановлено, що шкода, завдана потерпілому є наслідком неправомірних дій ОСОБА_5 , винуватість якого в судовому засіданні доведена повністю.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що з урахуванням характеру життєвих обставин, у яких опинився потерпілий, пов'язаних з противоправними діями обвинуваченого, а також засад розумності, виваженості та справедливості, заявлений потерпілим розмір шкоди відшкодування завданої йому моральної шкоди підлягає відшкодуванню, у розмірі 300 000, 00 грн, оскільки в даному випадку наявний прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою обвинувачених, які завдали шкоди, та її результатом - шкодою.
Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 визнав повністю, визнання позову не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже, цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 606 000, 00 грн та моральної шкоди у розмірі 300 000, 00 грн, підлягає задоволенню.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Арешт на майно обвинуваченого у кримінальному провадженні не накладався.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Разом з тим, суд позбавлений можливості вирішити долю речових доказів у порядку ст. 100 КПК України, оскільки речові докази стороною обвинувачення суду не надавались, а прокурором не надано постанови про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави, документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта.
Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 127, 128, 318, 322, 342-351, 358, 363-368, 370, 374, 393-395, 532 КПК України, ст. ст. 65-66, 75-76, ч. 5 ст. 190 КК України, суд,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна на підставі ст. 77 КК України.
В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обраховувати починаючи з 11 березня 2026 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_5 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним провадженням, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , місце реєстрації: Житомирська область, с. Ходорків), майнову шкоду у розмірі 606 000, 00 грн та моральну шкоду у розмірі 300 000, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на:
- судову почеркознавчу експертизу (висновок експерта №СЕ-19/111-24/71124-ПЧ від 10.12.2024) у розмірі 4 775, 40 грн.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним в порядку ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Печерський районний суд м. Києва.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку; копії вироку негайно після його проголошення вручаються засудженому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1