16.04.2026 Справа № 756/16255/20
Ун.№756/16255/20
Пр.№2/756/68/26
16 квітня 2026 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Приходько К.А.
за участю
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
представників відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у інтересах якого діє законний представник ОСОБА_7 про встановлення факту, який має юридичне значення, зміну черговості у праві спадкування за законом,
У грудні 2020 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 , у якому просила встановити юридичний факт припинення шлюбних відносин між ОСОБА_8 і ОСОБА_5 з 2010 року та змінити черговість одержання права на спадкування майна після смерті ОСОБА_8 , визначивши право позивачки на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги.
Обґрунтовуючи вимоги посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивачки та чоловік відповідачки - ОСОБА_8 .
Шлюб між ним та його дружиною ОСОБА_5 розірваний на момент смерті не був, однак з 2010 року вони фактично припинили шлюбні відносини, не вели спільного господарства, проживали за різними адресами.
У період з 2009 року по день смерті ОСОБА_8 багато хворів, мав інвалідність, пересувався за допомогою ходунків, мав ряд хронічних хвороб і часто звертався до медичних закладів для лікування. Всю необхідну допомогу спадкодавцю надавала саме позивачка, відповідачка від надання такої допомоги ухилялась, тривалий час проживала окремо. Вважає, що її опіка та надана допомога брату дозволяє їй одержати право на спадкування його майна поряд зі спадкоємцями першої черги, враховуючи його безпорадний стан.
Встановлення факту припинення шлюбних відносин має значення при оформленні позивачкою спадкових прав, оскільки це унеможливлюватиме включення майна, набутого після цього до складу спільної сумісної власності подружжя.
Провадження у цій справі відкрито ухвалою суду від 09.02.2021.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки подружжя ОСОБА_8 перебувало у зареєстрованому шлюбі за 02.07.1978 року. Декілька останніх років вони проживали окремо, але допомагали один одному, спілкувались. Відповідачка постійно приїздила до місця проживання чоловіка, дбала про нього. Відповідачка тимчасово проживала окремо від чоловіка, дбаючи про матір, у зв'язку з зловживанням ним алкогольними напоями і агресивною поведінкою у зв'язку з цим. Вказує на безпідставність твердження щодо перебування ОСОБА_8 у безпорадному стані.
Ухвалою суду від 31.08.2022 провадження у цій справі було зупинено до вирішення Оболонським районним судом м.Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
Ухвалою від 29.01.2025 провадження у справі поновлено.
У судовому засіданні 20.03.2025 ОСОБА_6 залучено до участі у справі в якості співвідповідача.
Позивачка і її представник заявлені вимоги підтримали, просили позов задовольнити. У вступному слові позивачка зазначила, що на момент смерті брата йому було 65 років, однак він не думав про смерть і не робив жодних заповідальних розпоряджень. На 23.04.2020 року були призначені чергові вибори ректору Національного університету харчових технологій, у яких він мав намір брати участь. Брат зловживав алкогольними напоями і у якийсь момент майже поборов цю залежність. З дружиною вони домовились не розлучатись до виборів ректора, бо він не хотів змін до особової справи. У 2009 році на похоронах їх спільної матері брат повідомив, що розійшовся з дружиною. З того часу вона (позивачка) дружину брата у його домі не бачила. У 2010 році настав складний період у його житті: він розійшовся з дружиною, втратив матір і роботу. Тоді він був у тяжкому стані, зловживав алкоголем, мав депресію. Позивачка допомагала йому усіма силами. У 2013 році у нього народився син від позашлюбних стосунків, який повернув його до життя. Відповідачка покинула чоловіка у дуже складний для нього момент, оскільки їй було відомо про його хвороби і алкогольну залежність. Про цю залежність вона дізналась від відповідачки орієнтовно у 2008-2009 році. Вона (позивачка) придбавала йому ліки.
Відповідачка ОСОБА_5 і її представник у задоволенні позову просили відмовити. У вступному слові відповідачка надала пояснення про те, що з ОСОБА_8 вони жили тривалий час у шлюбі. Він страшно пив, що призводило до агресії, часто виганяв її серед ночі з дому. Вона боялась про це будь-кому сказати, бо він мав статус і було соромно. Її матір дуже хворіла, мала склероз і вона (відповідачка) їздила від чоловіка до неї для догляду. До смерті чоловіка вони підтримували гарні відносини, часто спілкувались, вона приїжджала до нього, він відправляв до неї водія. Її чоловік часто їздив за кордон, був у Болгарії, Індії. Лікувався нетрадиційними методами. Вони утримували майно, за домовленістю вона опалчувала житлово-комунальні послуги за квартиру по АДРЕСА_1 , а він за будинок у Стоянці. Чоловік також допомагав їй матеріально. У неї завжди були ключі від їх будинку у Стоянці.
Представниця відповідача ОСОБА_6 проти позову заперечила, зазначила що її клієнтці (законному представнику відповідача) нічого не було відомо про особисте життя подружжя ОСОБА_8. Вона проживала у м.Макіївка, а ОСОБА_9 у Києві. Бачились вони іноді. Питання про його розлучення не стояло. Коли вона ( ОСОБА_7 ) була на останніх місяцях вагітності наполягала щоб дитина виховувалась у повній сім'ї, на що ОСОБА_9 сказав, що розлучатись з дружиною не буде.
Заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши зібрані у справі письмові докази, судом встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 - брат позивачки, чоловік та батько відповідачів.
Після його смерті приватним нотаріусом КМНО Тюріною В.Б. заведено спадкову справу щодо його майна №2/2020 на підставі заяви ОСОБА_5 від 18.05.2020 про прийняття спадщини.
25.05.2020 з аналогічною заявою до нотаріуса звернулась позивачка - сестра померлого ОСОБА_1
05.10.2020 аналогічну заяву подано ОСОБА_7 в інтересах малолітнього сина спадкодавця - ОСОБА_10 .
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 05.12.2024 у справі за унікальним №756/171/22 позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини задоволено, визнано ОСОБА_8 батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внесено відповідні відомості до актового запису про його народження.
Цим рішенням встановлено наступні обставини, які у відповідності до вимог ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають:
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , громадянка України у м. Макіївка Донецької області народила сина ОСОБА_10 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 ) батьками якого записано ОСОБА_7 та ОСОБА_11 .
За рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.07.2021 року задоволено позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7 та виключено відомості про батьківство ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з актового запису №762 від 23.08.2013 року про народження ОСОБА_10 вчиненого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області.
Підставою для задоволення даного позову, крім іншого, стали висновки судову молекулярно-генетичної експертизи відповідно до результатів якої біологічне батьківство ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно дитини - малолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключається.
На виконання рішення суду ОСОБА_7 звернулась до Краматорського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) та отримала нове свідоцтво про народження дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відомості про батька дитини - ОСОБА_13 , були внесені зі слів матері на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, про що зазначено у Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Свідок ОСОБА_14 суду показав, що знайомий був з родиною ОСОБА_8 давно. З ним підтримував дружні стосунки з 1975 року і до моменту смерті. Останні 9 років до цього був проректором Національного університету харчових технологій. Засвідчує, що ОСОБА_9 завжди підтримував зв'язок з дружиною і сестрою. На його запитання, де дружина, відповідав, що доглядає матір у селі. Він (ОСОБА_8) мав намір знову бути обраним ректором університету, які мали відбутись у кінці квітня 2020 року. Тоді ж казав, що гарно себе почуває і відчуває сили знову зайняти цю посаду. Його смерть стала несподіванкою. Підтвердив, що ОСОБА_8 зловживав алкоголем тривалий час, він хотів йому допомогти.
Свідок ОСОБА_15 суду показав, що знайомий був з ОСОБА_16 через його сестру - позивачку у справі. Приблизно у 2011 році вона звернулась до нього як до лікаря-нарколога з метою лікування брата від алкогольної залежності. Він призначив йому лікування. Пізніше він консультував позивачку по телефону з цього ж приводу. Засвідчив про те, що позивачка опікувалась братом і він їй довіряв. Про дружину казав, що вони не живуть разом. Вважає, що спадкодавець міг собою опікуватись і сам. ОСОБА_8 був алкоголе залежним. На його професійний погляд можна було визначити і її стадію. Ця хвороба впливала на взаємовідносини з оточуючими. Позивачка йому скаржилась, що він її ображає та кричить.
Свідок ОСОБА_17 суду показав, що з ОСОБА_8 був знайомий з 2003 року, між ними були гарні відносини. Вони були сусідами. Якийсь час він не бачив ОСОБА_18 і на його питання ОСОБА_8 відповів, що дружина доглядає хвору матір.
Свідок ОСОБА_19 показала суду, що була сусідкою подружжя ОСОБА_20 в ОСОБА_21 . Вони були знайомі з кінця 90-х років. Між подружжям були прекрасні відносини, крім того часу, коли ОСОБА_9 був п'яним. ОСОБА_22 (відповідачка) часто навідувала батьків, особливо після смерті батька, коли доглядала хвору матір. Інколи вона приїздила до чоловіка на день-два і поверталась назад. Тоді вона допомагала, прибирала. Вони постійно спілкувались телефоном.
Свідок ОСОБА_23 суду показала, що у листопаді 2020 року займала посаду секретаря виконавчого комітету Горенської сільської ради. Вона засвідчила довідку №02-16/550 від 18.11.2020 (а.с.112 т.1) на підставі Акту депутата Гореницької сільської ради від 09.11.2020. Особисто з родиною ОСОБА_8 знайома не була, про їх відносини не обізнана.
Свідок ОСОБА_24 суду показав, що ним у присутності сусідів родини ОСОБА_8 було складено акт від 09.11.2020 (а.с.113 т.1). Акт складений ним зі слів сусідів. Особисто з родиною ОСОБА_8 знайомий не був, про їх відносини не обізнаний.
Свідок ОСОБА_25 показав суду, що знайомий з позивачкою з 2001-2002 років. Він придбав будинок поблизу колишнього будинку її батьків поблизу ОСОБА_26 . Був також знайомий з її братом, а його дружину ніколи не бачив. Засвідчив, що ОСОБА_8 мав проблеми з суглобами, ногами і йому було важко пересуватись.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
ОСОБА_8 за життя заповіту не склав, а отже спадкування після його смерті буде здійснюватися за законом. Його спадкоємцями першої черги є дружина - ОСОБА_5 і син - ОСОБА_6 , а спадкоємцем другої черги - сестра ОСОБА_1 .
Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині (ч. ст. 1259 ЦК України).
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 2 ст. 1259 ЦК України).
Отже, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч. 1 ст. 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 1259 ЦК України).
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
У зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.
Зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до ст. ст. 1261-1265 ЦК України.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року в справі № 592/1045/18- ц (провадження № 61-820св20), від 27 серпня 2020 року в справі № 266/2391/16(провадження № 61-1300св20), від 01 березня 2021 року в справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі №200/12980/14 (провадження №61-14159св19), від 25 березня 2021 року в справі №195/707/19-ц (провадження № 61-16935св20), від 22 квітня 2021 року в справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21), від 21 жовтня 2021 року в справі № 401/2614/17 (провадження № 61-14759св20).
Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 401/2614/17 (провадження № 61-14759св20)).
За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд вважає, що позивачкою не надано належних та достатніх доказів, про те що померлий ОСОБА_8 перебував у безпорадному стані внаслідок тяжкої хвороби та потребував сторонньої допомоги.
Допитані у судових засіданнях свідки також не підтвердили вказаних обставин.
Натомість, із наявних у матеріалах справи доказів та пояснень свідків вбачається, що ОСОБА_8 в останні роки свого життя у безпорадному стані не перебував, продовжував працювати, продовжувати кар'єру, проживав у власному будинку, користувався послугами водія, прибиральниці.
Медична документація щодо стану здоров'я ОСОБА_8 , що міститься у матеріалах справи, не містить беззаперечних доказів щодо його перебування у безпорадному стані, неможливості здійснювати догляд за собою, а також перебування спадкодавця на матеріальному забезпеченні позивачки, догляду позивачки за ним на постійній основі.
Крім того, суд звертає увагу, що в провадженні Києво-Святошинського Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за № 369/8751/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення від спадкування. Рішенням від 22.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2023 у справі № 369/8751/20 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування відмовлено.
Київським апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_1 не надано належних та достатніх доказів про те, що померлий ОСОБА_8 перебував у безпорадному стані внаслідок тяжкої хвороби та потребував сторонньої допомоги. Допитаними у судових засіданнях свідками також не підтверджено вказаних обставин. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_5 ухилялась від надання допомоги, якої міг потребувати спадкодавець ОСОБА_8 .
У подальшому, постановою Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 369/8751/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 21.09.2023 залишено без змін.
Отже, враховуючи недоведення зазначених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про зміну черговості у праві на спадщину слід відмовити з зазначених вище підстав.
Вирішуючи вимогу про встановлення факту припинення шлюбних стосунків, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.1 і 2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Звертаючись до суду з позовом, у якому заявлено вимогу про встановлення факту припинення шлюбних відносин між померлим ОСОБА_8 і дружиною ОСОБА_5 з 2010 року, позивачка посилалась на те, що встановлення факту необхідне для реалізації її спадкових прав, а також на те, що після припинення шлюбних відносин усе майно, набуте ОСОБА_8 є його особистою приватною власністю та частка з нього не підлягає виділу дружині як частина спільного сумісного майна подружжя.
Положення цивільного законодавства щодо черговості отримання права на спадщину судом відображено вище.
Позивачка є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_8 . Враховуючи наявність спадкоємців першої черги, то до спадкування вона не закликається і рішення суду щодо факту припинення шлюбних стосунків не впливатиме на виникнення, зміну або припинення її прав.
Сторонами були представлені суду докази на обґрунтування своїх доводів та заперечень щодо встановлення цього факту, які не впливають на висновки суду щодо відсутності будь-якого впливу судового рішення про це на права позивачки.
З огляду Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У зв'язку з цим у задоволенні цієї позовної вимоги суд відмовляє також.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у інтересах якого діє законний представник ОСОБА_7 про встановлення факту, який має юридичне значення, зміну черговості у праві спадкування за законом - залишити без задоволення .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Майбоженко