Справа № 752/29311/25
Провадження №: 1-кс/752/10011/25
01 грудня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,захисника ОСОБА_4 , підозрюваного Богатирьова розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва подане в рамках кримінального провадження № 12025100010003247 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
встановив:
СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві за процесуальним керівництвом Голосіївської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100010003247, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 00 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив кримінальне правопорушення у сфері регулювання відносин права власності, за наступних обставин:
Так, 29.11.2025 приблизно о 17 год. 00 хв., ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 на тролейбусі прибули до зупинки громадського транспорту «Станція метро Васильківська», що розташована поряд з супермаркетом «Varus», за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34., де до них підійшов потерпілий ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та запитав як йому пройти до станції метро Васильківська.
Після закінчення розмови потерпілий ОСОБА_9 попрямував по вказаному ОСОБА_8 та ОСОБА_7 маршруту, а саме по вул. Академіка Книшова у напрямку станції метро Васильківська.
Після чого ОСОБА_7 вступив у злочинну змову зОСОБА_8 та в них виник спільний злочинний умисел, направлений на відрите викрадення майна ОСОБА_9 , поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого в умовах воєнного стану.
В подальшому з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи за попередньою змовою та попередньо розподіливши між собою ролі,ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та підійшли ззадудо ОСОБА_9 який перебував біля перехрестя вул. Академіка Книшова та вул. Козацької, після того ОСОБА_8 діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів наніс один удар ногою в спину потерпілому ОСОБА_9 від чого останній впав на землю.
Потім ОСОБА_8 та ОСОБА_7 продовжили наносити удари руками та ногами по тілу ОСОБА_9 спричинивши тілесні ушкодження у вигляді: ЗТГ, забій грудної клітки, перелом кісток носа зі зміщенням, забій м'яких тканин голови., після чого зірвали з тулуба останнього барсетку коричневого кольору, рюкзак з плеча та відкрито заволоділи майном потерпілого а саме: мобільним телефоном марки Sumsung Galaxe A02 чорного кольору в зеленому чохлі з абонентськими номерами телефонів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який був придбаний у 2022 році за 5 500 грн., двома телефонами марки Sigma, які були придбані у 2013 році за 300 грн. кожен, військовим квитком на ім'я ОСОБА_9 , посвідченням учасника бойових дій на ім'я ОСОБА_9 , трудовою книгою на ім'я ОСОБА_9 , водійським посвідченням на ім'я ОСОБА_9 , банківськими картками банку «Пумб» № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , банківською карткою «Приват Банк» № НОМЕР_5 , банківською карткою «Монобанк» № НОМЕР_6 , грошовими коштами у сумі 2 000 грн. купюрами номіналом 500, 200, 100, 50 грн., 150 євро купюрами номіналом по 50 євро та чоловічою барсеткою коричневого кольору, та зірвали з пальця лівої руки срібним перстень-печатку вагою 14 г., яка була придбана в 2023 році за 3 500 грн., чим спричинили матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_9 на загальну суму у розмірі 11 600 грн., 150 євро.
У подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_7 утримуючи при собі викрадене майно, покинули місце вчинення злочину.
Тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У вчиненні даного правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Донецьк, громадянин України, українець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимий.
29.11.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України .
29.11.2025 у відповідності до п.п. 1, 3 ст. 276 КПК України, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 повністю підтверджується зібраними в кримінальному проваджені доказами, а саме: протоколами огляду місця події від 28.11.2025 та 29.11.2025, протоколами допиті потерпілого ОСОБА_9 , протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_9 від 29.11.2025, протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 , протоколом огляду предметів за участі потерпілого ОСОБА_9 від 29.11.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 29.11.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 29.11.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 29.11.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 29.11.2025, протоколом затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України та іншими доказами в своїй сукупності.
Підозрюваний ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, що у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та відповідальність, яку останній може понести за вчинене кримінальне правопорушення, в разі обрання іншого запобіжного заходу у подальшому переховуватиметься від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, слід вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 в подальшому може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні дані, тобто має місце ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, слід вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 в подальшому може продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, оскільки підозрюваному ОСОБА_7 повністю відомі його анкетні дані потерпілого, тобто має місце ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Більше того, на даний час підозрюваний ОСОБА_7 отримав копії матеріалів до даного клопотання та ознайомився з протоколами допиту свідків, потерпілого, а тому знає всіх свідків у провадженні та їх анкетними дані, а тому у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу може здійснювати щодо них як психологічний так і фізичний тиск.
Таким чином, з огляду на ці обставини, існує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуваючи на свободі, зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та може в подальшому продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Разом з тим, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не може бути застосований до підозрюваного у зв'язку з тим, що останній на теперішній момент обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
До підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки не можливо застосувати у зв'язку з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважатиме такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків, проте в оточенні підозрюваного вказані особи, які б могли бути поручителями відсутні.
Зазначене вище може свідчити про те, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та попередити ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Враховуючи те, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 задовільний, що не виключає і не унеможливлює його перебування під вартою просять застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 діб.
Прокурор підтримав клопотання.
Захисник підозрюваного заперечив, просив застосувати більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Встановлено, що СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві за процесуальним керівництвом Голосіївської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100010003247, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
29.11.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України .
29.11.2025 у відповідності до п.п. 1, 3 ст. 276 КПК України, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження встановлені ст. 132 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтована підозра», при оцінці цього питання слід звернутись до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошується, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень є доведеною, тобто зазначені у клопотанні слідчого обставини і додані до нього матеріали кримінального провадження у своїй сукупності підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_7 міг вчинитизазначений вище злочини.
Підставами для обґрунтованої підозри про те, щоОСОБА_7 вчинив зазначене кримінальне правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах кримінального провадження, зокрема протоколи огляду місця події від 28.11.2025 та 29.11.2025, протоколи допиту потерпілого ОСОБА_9 , протоколи пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_9 від 29.11.2025, протоколи проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 , протокол огляду предметів за участі потерпілого ОСОБА_9 від 29.11.2025, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 29.11.2025, протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 29.11.2025, протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 29.11.2025, протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 29.11.2025, протокол затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України та іншими доказами в своїй сукупності.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дійОСОБА_7 виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильність кваліфікації його дій, слідчим суддею під час розгляду цього клопотання не вирішується, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Згідно положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, а саме: зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та може в подальшому продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Наявність вказаних ризиків є обґрунтованим з огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлюючи тяжкість покарання може переховуватиметься від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, слід вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 в подальшому може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні дані, тобто має місце ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, слід вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 в подальшому може продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, оскільки підозрюваному ОСОБА_7 повністю відомі його анкетні дані потерпілого, тобто має місце ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Підозрюваний ОСОБА_7 отримав копії матеріалів до даного клопотання та ознайомився з протоколами допиту свідків, потерпілого, а тому знає всіх свідків у провадженні та їх анкетними дані, а тому з метою пом'якшення чи ухилення від відповідальності може здійснювати щодо них як психологічний так і фізичний тиск.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, також на виконання вимог ст. 178 КПК України на підставі наданих сторонами матеріалів враховує такі обставини: вік та стан здоров'я підозрюваного; сімейний стан (неодружений, на утриманні малолітніх дітей чи непрацездатних осіб не має); майновий стан (не працює); раніше не судимий, відсутність підтвердження міцності соціальних зв'язків, його місце реєстрації та проживання.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину та доведених стороною обвинувачення ризиків, відомостей щодо особи підозрюваного, на даному етапі кримінального провадження, застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості даного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу тримання під вартою прокурором доведено наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання доведеним ризикам буде недостатнім, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть в повній мірі запобігти зазначеним вище ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За таких обставин, оскільки прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість клопотання слідчого і наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Частиною 1 ст. 182 КПК України визначено, що можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу
Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Виходячи із фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_7 злочину, слідчий суддя вважає за можливе не визначити підозрюваному заставу, як альтернативний вид запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 182-184, 193-194, 372 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 діб, а саме до 01-00 год. 27.01.2026 року
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1