Провадження № 11-кп/803/1375/26 Справа № 177/1040/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника: ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м. Кривий Ріг апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2026 року, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України,-
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора про подовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання сторони захисту залишено без задоволення.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 18 квітня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.
Із вказаною ухвалою не погодилась захисник обвинуваченого ОСОБА_7 та оскаржила її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , просить ухвалу скасувати та змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який, а саме домашній арешт в нічний час з 21:00 год. до 07:00 год. за адресою АДРЕСА_1 . У випадку не зміни запобіжного заходу просить встановити мінімальну суму застави.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що з оскаржуваною ухвалою не згодна, вважає її винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в даний час, ризики заявлені стороною обвинувачення відсутні. ОСОБА_8 не має будь-якого наміру переховуватися від суду; позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; не має потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта; не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як зацікавлений у швидкому розгляді справи; не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки дане правопорушення в якому він обвинувачується є необережним. Наголошує, що ОСОБА_8 має дружину та виховує її неповнолітню доньку, має намір працевлаштуватися на роботу до ТОВ «ПРОМ - ТРЕЙДІНГ» звідки отримав довідку, згідно якої ОСОБА_8 буде прийнятий на роботу на посаду «оператора масла-преса». Вважає, що сторона обвинувачення взагалі не наводить обґрунтованість та наявність ризиків відносно процесуальної поведінки, а лише наводить загальні приписи.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вважає, що докази, які були надані його захисником повинні бути прийняті до уваги судом при винесенні рішення. Просить ухвалу скасувати та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, а саме домашній арешт у нічний час з 21:00 год. до 07:00 год. або цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю за адресою АДРЕСА_1 .
Заслухавши суддю доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційні скарги, представника потерпілої, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, у зв'язку з чим прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Так, при продовженні обвинуваченому ОСОБА_8 обраного запобіжного заходу суд належним чином оцінив вагомість існуючих ризиків, які на даний час не зменшились, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть та за ознаками залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи, тобто обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів.
На даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, тому є необхідним продовжити ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тяжкість, характер та обставини кримінальних правопорушень свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги, що сторона обвинувачення не надала конкретних доказів того, що обвинувачений має намір ухилятися від суду є безпідставними, оскільки вказані ризики підтверджені наявними матеріалами справи, ОСОБА_8 є раніше судимою особою, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди покинув місце ДТП та не з'являвся до слідчого для проведення слідчих процесуальних дій, наразі правослухняна поведінка обвинуваченого зумовлена виключно дієвістю обраного запобіжного заходу, а не високими моральними якостями.
На думку суду апеляційної інстанції, ризик переховування обвинуваченого від суду є підтвердженим, оскільки тяжкість імовірного покарання можна вважати істотним фактором на підтвердження цього ризику. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000 р., у рішенні ЄСПЛ «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи постановою від 24 листопада 2023 року ОСОБА_8 було оголошено у розшук, оскільки останній переховувався від органів досудового розслідування.
Ризиком незаконного впливу на свідків, потерпілих, експертів є те, що останньому під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стали відомі анкетні відомості потерпілою особи, що дасть змогу впливати на неї шляхом залякування, шантажу, підкупу з метою приховування обставин дорожньо-транспортної пригоди.
Матеріалами справи підтверджується також існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як ОСОБА_8 спалив власне авто, переховувався від органів досудового розслідування, а тому зможе перешкоджати розгляду справи шляхом затягування розгляду кримінального провадження у суді.
Оскільки ОСОБА_8 є раніше неодноразово судимою особою, то продовжує існувати ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Апеляційний суд наголошує, що вирішуючи питання необхідності продовження запобіжного заходу, слід виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не лише права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як потерпілого, так і суспільства в цілому.
Колегія суддів зауважує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Заявлені прокурором ризики є цілком ймовірними та чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі, а тому доводи захисника про необґрунтованість заявлених ризиків є такими, що не підтверджуються матеріалами справи та поведінкою обвинуваченого.
Посилання захисту на можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки на теперішній час ризики, заявлені в клопотанні прокурора не зменшились та не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Апеляційний суд приходить до висновку, що у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого ОСОБА_8 та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відносно доводів захисника про те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, а саме дружину та її неповнолітню доньку, колегія суддів зазначає наступне.
Дані обставини існували і на момент вчинення обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень та не були стримуючим фактором, а відтак, вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки та зазначені обставини не можуть бути беззаперечною підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу, оскільки не спростовують ризики, доведені стороною обвинувачення, передбачені статтею 177 КПК України, і не здатні у разі звільнення з-під варти запобігти їх вчинення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невизначення розміру застави, оскільки суд враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні. Оскільки дане питання є правом, а не обов'язком суду, тому вимоги апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Ураховуючи сукупність обставин, в тому числі стадію судового провадження, а також дані про ОСОБА_8 , суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність даних які б свідчили, що зазначені ризики не існують, а більш м'які запобіжні заходи не спроможні забезпечити належний розгляд провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, та про необхідність продовження щодо обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що у ОСОБА_8 відсутні достатні стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрані запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 , залишити без задоволення, ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2026 року, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді