Єдиний унікальний номер 205/16281/25
Номер провадження2/205/48/26
14 квітня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності у порядку спадкування,
Позивач звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є спадкоємицею ОСОБА_3 , а факт родинних відносин між нею та ОСОБА_3 , як доньки та батька підтверджується свідоцтвом про народження. 06 серпня 1994 року вона одружилась з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Зазначає, що 26 серпня 2024 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нею не було надано документ, що посвідчує право власності на квартиру АДРЕСА_1 . На підставі викладеного вона звернулась до суду з цим позовом, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_1 .
Розпорядженням Верховного Суду від 06 березня 2022 року за № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ саме Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області на Новокодацький районний суд міста Дніпра (Ленінський районний суд м.Дніпропетровська).
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27 листопада 2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
13 січня 2026 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М.А. належним чином завірену копію спадкової справи № 6/2025 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 16 лютого 2026 року залучено до участі у цивільну справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2
04 березня 2026 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 на електронну адресу суду направила заяву, в якій просила суд провести судове засідання без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача Бастрига С.М. сформував у системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності їх представника за наявними матеріалами з прийняттям відповідного рішення на розсуд суду, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, на підставі ст. 130 ЦПК України повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань про відкладення чи розгляд справи без його участі суду не надав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання та враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, суд дійшов таких висновків.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , повторно виданим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 06 березня 2024 року, про що складено відповідний актовий запис №43 (а. с. 17).
Матеріалами справи підтверджено, що 06 серпня 1994 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 , повторно виданим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 25 січня 2024 року, про що складено відповідний актовий запис №939, а після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а. с. 18).
В матеріалах справи наявне свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_3 , виданим відділом ЗАЦС Центрального району міського округу Тольятті комітету РАЦС Самарської області 08 лютого 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Олексіївка Корочанського району Бєлгородської області Російської Федерації, про що зроблено відповідний актовий запис №170249310012800391002 (а. с. 19-21).
Як вбачається судом з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №440928842, яка сформована 26 серпня 2025 року, право власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано 24 грудня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2-274, виданому 28 лютого 1992 року державним нотаріусом Чичековою Е.А. та реєстраційного посвідчення Маріупольського бюро технічної інвентаризації №35839 від 05 березня 1992 року (а. с. 121-122).
Також судом встановлено, що на підставі постанови №212/02-31 від 26 серпня 2025 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М.А. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з причин відсутності у спадкоємця документа, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно (а. с. 125).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності у разі, якщо це право не визнається іншою особою, втрачено або відсутній правовстановлюючий документ.
Згідно із ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. ст. 1220, 1222, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно із ст. ст. 1261, 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Аналогічна думка викладена в роз'ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0-13 від 16 травня 2013 року відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на цей час.
Згідно із п. 7 ст. 1-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 1 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Так, з 24 лютого 2022 року, тобто з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну на території Донецької області відбувалися активні бойові дії, а відповідно до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року Маріупольська міська територіальна громада Маріупольського району Донецької області визнана тимчасово окупованою територією.
На час розгляду справи відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України відноситься вся територія Маріупольського району, в тому числі м. Маріуполь.
Частиною 1 статті 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою №48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем вірно обрано спосіб захисту свого права.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Судом з матеріалів справи було встановлено, що ОСОБА_1 є рідною донькою та спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняла спадщину за ОСОБА_3 , шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою.
Крім того, обставин, які б вказували, що на спірне нерухоме майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, в ході судового розгляду не встановлено.
Також судом встановлено, що відповідач - Маріупольська міська рада Донецької області не заперечує щодо задоволення позовних вимог та визнання права власності за позивачем.
Положеннями ч. 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач позбавлена можливості іншим шляхом захистити своє право власності на спадщину за законом, а обраний спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, відтак позов є обґрунтованим, а позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування підлягають задоволенню у повному обсязі.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір, але в своїй позовній заяві, поданій до суду не зазначила, що бажає стягувати сплачений судовий збір з відповідача, тому такий судовий збір не підлягає стягненню.
Керуючись ст. ст. 328, 392, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270, 1273, 1276 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81-82, 89, 109, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 282, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності у порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру загальною площею 29,4 кв.м., житловою площею 16,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Маріупольська міська рада Донецької області, код ЄДРПОУ 33852448, юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, фактичне місце знаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 11.
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .
Суддя: Т.П. Терещенко