Справа № 592/5979/26
Провадження № 1-кс/592/2677/26
14 квітня 2026 року м.Суми
Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми клопотання старшого слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026200480000903, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань 10.04.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Загінці Деражнянського району Хмельницької області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України,
установив:
14.04.2026 слідчий за погодженням з процесуальним керівником звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивує тим, що відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2025 № 18 солдата ОСОБА_4 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду кулеметника 1 відділення охорони 3 взводу охорони 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 101627А. 3 26 травня 2025 року зараховано до списків особового складу частини і вважається таким, що 26.05.2025 справ та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в лютому 2026 року військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 кулеметник 2 відділення охорони 2 взводу охорони 2 роти охорони ОСОБА_7 , кулеметник 2 відділення охорони 2 взводу охорони 2 роти охорони ОСОБА_4 та стрілець 2 роти охорони 1 взводу охорони 2 роти ОСОБА_8 разом з іншими військовослужбовцями прибули для подальшого несення служби на територію Краснопільської територіальної громади Сумського району Сумської області. Військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_8 , було визначено місце тимчасової дислокації за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, 08.04.2024 ОСОБА_7 та військовослужбовці тієї ж військової частини ОСОБА_4 та ОСОБА_8 знаходилися за визначеним тимчасовим місцем мешкання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в цей час вживали спиртні напої, а ОСОБА_4 відпочивав на ліжку.
Цього ж дня, близько 16.00 год. після вживання спиртних напоїв перебуваючи на подвір'ї будинку за адресою: АДРЕСА_2 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виникла сварка. У подальшому ОСОБА_7 виявив, що його одяг (куртка) пошкоджений, а саме - розірваний рукав, що викликало у останнього додаткове обурення та агресію. ОСОБА_7 , будучи обуреним на ОСОБА_8 зайшов до будинку, а ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , залишились на подвір'ї домоволодіння, де ОСОБА_4 , сидів на лавці, а ОСОБА_8 стояв спиною до входу будинку не очікуючи будь-яких протиправних дій відносно нього. Через декілька хвилин ОСОБА_7 знову вийшов з будинку на подвір'я тримаючи в руках вогнепальну зброю АКС-74, який є бойовою нарізною вогнепальною зброєю та в цей час у останнього виник злочинний намір на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , тобто вбивства останнього.
Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_7 перебуваючи позаду потерпілого ОСОБА_8 , який не усвідомлював небезпеки та не мав можливості захиститися, з близької відстані здійснив не менше чотирьох пострілів з автоматичної вогнепальної зброї АКС-74 у життєво важливі органи в ділянку тулубу та одного пострілу в лобну частину голови потерпілого ОСОБА_8 .
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 . ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних проникаючих поранень грудної клітини від яких настала смерть потерпілого.
У подальшому, після вчинення умисного вбивства потерпілого ОСОБА_8 , з метою приховування вчиненого кримінального правопорушення та уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_7 діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , вчинили дії, спрямовані на приховування тіла потерпілого ОСОБА_8
09.04.2026 дочекавшись настання темного часу доби близько 01.00 год., (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , перебуваючи на подвір'ї будинку за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи факт смерті ОСОБА_8 та бажаючи приховати сліди вчиненого злочину, завантажили труп потерпілого ОСОБА_8 до садової тачки, та з метою маскування, прикрили тачку з трупом поліетиленовим пакетом, після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , відвезли труп потерпілого ОСОБА_8 до берега річки, розташованої у межах вищевказаного населеного пункту, де вивантажили тіло останнього з тачки на поверхню землі поблизу води. Вчинивши вказані дії ОСОБА_4 , повернувся до будинку залишивши ОСОБА_7 на березі річки разом з трупом потерпілого ОСОБА_8 .
ОСОБА_4 усвідомлюючи та достовірно знаючи про скоєний особливо тяжкий злочин ОСОБА_7 за який законодавством України передбачена кримінальна відповідальність, діючи умисно, за відсутності попередньої змови з останнім, не повідомив про це правоохоронні органи, а почав активно сприяти як приховуванню особливо тяжкого злочину так і слідів його вчинення, перенісши із домоволодіння за допомогою садової тачки тіло ОСОБА_8 до водоймища на околицю с-ща Краснопілля, Сумського р-ну Сумської обл.
Допомагаючи переміщувати тіло ОСОБА_8 до водоймища з місця вчинення правопорушення, ОСОБА_4 вчинив активні дії по заздалегідь не обіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину - умисного вбивства.
Своїми умисними діями, які виразилися у приховуванні особливо тяжкого злочину, а саме умисного вбивства ОСОБА_8 , ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України - приховування особливо тяжкого злочину.
Просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на 60 діб. Покласти на підозрюваного такі обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою у визначений час; 2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання, роботи (несення військової служби); 3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала з мотивів наведених у ньому.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу за відсутності будь-яких ризиків.
Слідчим суддею встановлені такі обставини.
СВ Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026200480000903, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 396 КК України.
12.04.2026 о 03 год. 20 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 12.04.2026 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 396 КК України.
Аналіз вказаних доказів свідчить про те, що вони об'єктивно зв'язують підозрюваного з кримінальними правопорушеннями, а тому слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що пред'явлена ОСОБА_4 підозра є обґрунтованою, що узгоджується з вимогами Європейського суду з прав людини, зокрема позицією висловленою у пункті 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N 42310/04) від 21.04.2011, де Європейський суд вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам визначеним у пунктах 1-5 частини 1 вказаної норми права (частина 1 статті 177 КПК України).
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також 2) наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчим суддею на даній стадії досудового розслідування встановлено обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри, що дає можливість вирішувати питання застосування запобіжного заходу.
Сторона обвинувачення звернулася з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, яке відповідно до частин 1, 3 статті 176 КПК України та частини 1 статті 179 КПК України є найбільш м'яким запобіжним заходом та полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов'язки, передбачені статті 194 КПК України.
У своєму клопотанні сторона обвинувачення посилається на наявність ризиків, визначених у пунктах 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Як обставини, на підставі яких слідчий та прокурор дійшли висновку про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду у клопотанні зазначено, що ОСОБА_4 через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини ризик того, що підозрюваний може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування.
Зокрема слідчому судді не надано відомостей, які б указували про реальну потенційну можливість переховування підозрюваного. Кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є нетяжким злочином, особа є раніше не судимою.
Слідчий суддя вважає не доведеним прокурором ризик незаконно впливати на свідків та потерпілу сторону у цьому кримінальному провадженні, адже викладаючи обставини щодо цього ризику сторона обвинувачення посилається виключно на те, що ОСОБА_4 відомі свідки у кримінальному провадженні, які за твердженням прокурора можуть надати ому характеристику, безпосередніми очевидцями, або учасниками подій не були, жодна особа у кримінальному провадженні потерпілою визнана не була.
Пунктом 4 частини 5 статті 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя застосовуючи відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, зокрема утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею.
Однак, клопотання не містить вимоги про заборону спілкування з свідками та потерпілою стороною на яких підозрюваний може чинити тиск.
Зазначені обставини спростовують доводи клопотання про існування цього ризику.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, останній також не доведений стороною обвинувачення у судовому засіданні належними і допустимими доказами, крім того, підозрюваний є несудимою особою.
У пункті 16 розділу II доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленій Комісією на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD(2011)003rev), вказано, що Rule of Law («верховенство права») є невід'ємною частиною будь-якого демократичного суспільства.
У межах цього поняття вимагається, щоб усі, хто наділений повноваженнями ухвалювати рішення, ставилися до кожного з виявом поваги, на основі рівності та розумності й відповідно до закону. Отже, предметом верховенства права є здійснення влади і стосунки між особою та державою. Пунктом 41 розділу IV визначено, що обов'язковими елементами верховенства права є, зокрема, законність та заборона свавілля, де законність - це принцип, який означає дотримання законів (пункт 42). Заборона свавілля полягає в тому, що деклараційні повноваження органами державної влади мають здійснюватися відповідно до принципу верховенства права, з яким є несумісне ухвалення несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень (пункт 52).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя звертає увагу сторони обвинувачення, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 25 рішення по справі «Капо проти Бельгії» (Capeau v Belgium), 42914/98 від 13.02.2005 у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення. Так, у п. 146 рішення у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
Саме на прокурора покладено обов'язок довести ризики та відповідно необхідність застосування кожного з вказаних у клопотанні обов'язків, а не формально їх перераховувати.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею не встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків на які вказують слідчий, прокурор.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, на виконання обов'язків визначених у статті 194 КПК України встановив, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення (пункт 1) та не доводять наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор у клопотанні.
За приписами частини 3 статті 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не підлягає задоволенню, однак на підставі частини 3 статті 194 КПК України вважає за необхідне зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду залежно від стадії кримінального провадження.
Оскільки слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваний підлягає негайному звільненню з-під варти.
Керуючись ст.ст. 131-132, 176-179, 193, 194, 196, 309, 369 - 372, 376, 395 КПК України слідчий суддя,
постановив:
Клопотання старшого слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026200480000903, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань 10.04.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Звільнити ОСОБА_4 з-під варти негайно в залі суду.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_9