Справа № 591/10969/25
Провадження № 2/591/2664/25
14 квітня 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар А. І.
секретар судового засідання Кравченко Д. І.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження
цивільну справу єдиний унікальний номер 591/10969/25
сторони та інші учасники справи:
позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»
відповідач ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року в системі Електронний суд керівник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у порядку самопредставництва Сердійчук Ярослав сформувала позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Договором №2674596 від 28.11.2021 у розмірі 35 802.00 грн, та понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2 422.40 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 13.000.00 грн. Вимоги мотивовано тим, на підставі Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 позивач набув право вимоги до відповідача за Договором №2674596 від 28.11.2021, укладеного між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 на заявлену суму вимоги, остання допустила неналежне виконання своїх зобов'язань із своєчасного повернення кредитних коштів та процентів за користування ними за названим договором.
Аргументи учасників процесу
Відзив
13.10.2025 адвокат Мірошніченко Андрій В'ячеславович, діючи в інтересах відповідача ОСОБА_1 , подав відзив, відповідно до якого зазначає, що спірні правовідносини стосуються наявності у позивача права вимоги до відповідача у справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
За твердженням позивача, таке право вимоги ним набуте на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором. У відповідності до паспорту споживчого кредиту №2674596 сума кредиту становила 7 800.00 грн. Строк кредитування 26 днів. Аналогічна інформація міститься в і анкеті на кредит №2674596.
Згідно з розрахунком заборгованості, тіло кредиту та комісію за нього за кредитним договором відповідач не повертала та договір не пролонгувала з підстав зазначених у правилах надання фінансових кредитів ТОВ "МІЛОАН". Відповідно до положень Договору №2674596 від 28.11.2021 кредит надається строком на 26 днів, тобто до 24.12.2021. Згідно з анкетною заявою на кредит № 2674596 є обчислення загальної вартості кредиту, відповідно до якої проценти за користування кредитом за 26 днів складають 3 042.00 грн. Комісія за надання кредиту складає 1 560.00 грн.
Проте, як убачається з наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором №2674596, відповідачу нараховані відсотки у сумі 26 442.00 грн. оскільки будь яких доказів про пролонгацію Договору суду надано не було, позивач має право на нарахування та стягнення процентів в межах строку дії Договору №2674596, а саме в сумі 3 042.00 грн.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу у розмірі 13 000.00 грн, що слід врахувати поданий адвокатом акт наданих послуг та детальний опис робіт адвоката є необґрунтований, сторона позивача не довела співмірність проведеної роботи адвокатом з обставинами та складністю справи.
Просить суд позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 7 800.00 грн тіло кредиту, 3 042.00 грн проценти за користування кредитом, 1 560.00 грн комісії, в іншій частині позовних вимог відмовити. Відмовити у стягненні 13 000.00 грн витрат на правничу допомогу.
26.01.2026 представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 3 000.00 грн.
28.01.2026, 16.02.2026 представник відповідача подав додаткові пояснення, відповідно до яких просить у позові відмовити. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача, не надано підтвердження сплати первісному кредитору коштів за договором факторингу.Відповідач ОСОБА_1 як дружина військовослужбовця в силу п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на пільги, тобто у неї відсутній обов'язок сплати процентів за користування кредитом.
Умовамии кредитного договору визначено сплату комісії пов'язану з наданням кредиту. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових і супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Відповідь на відзив
16.10.2025 в системі «Електронний суд» представник позивача сформував відповідь на відзив, відповідно до яких зазначає, що Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Сторонами кредитного договору узгоджено, що Позичальник відповідає перед Кредитодавцем за зобов'язаннями, що випливають з цього договору, всіма коштами та майном, що йому належать на праві власності (у т.ч. часткової та сумісної), на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. У разі прострочення Позичальником виконання зобов'язань зі сплати заборгованості, Кредитодавець має право, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, якщо такі складались), нарахувати проценти за стандартною ставкою, визначеною цим договором, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.
У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок».
Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору.
Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору в межах строку кредитування, погодженого сторонами договору.
У справі, що розглядається, заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками, а розмір пені не перевищує 50% суми кредиту. Позивач не нараховував пеню, неустойку та або інші штрафні санкції поза межами дозволеного розміру таких нарахувань. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено.
Щодо витрат на правничу допомогу
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Не заслуговують на увагу посилання відповідача на досвід адвоката та обсяг складеного документу, оскільки сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, №
178/1522/18.
Договірні відносини між Позивачем та Адвокатом за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права Відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов'язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав Відповідача є необґрунтованими.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а Відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини. А тому, в разі неврахування судом умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов'язань за цим договором, може бути розцінене як не при тримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Просить позов ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити в повному обсязі.
09.02.2026 представник позивача подав заперечення на додаткові пояснення відповідача, відповідно до яких зазначає, що підстави для невиконання відповідачем умов договору відсутні. У встановлений 26-нний строк кредитування відповідач не повернув кошти, а тому, зобов'язаний нести наслідки невиконання зобов'язанням, передбачені в вищезазначеному Кредитному Договорі та ч. 2 ст. 625 ЦК України. нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погоджених сторонами Договору.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право Позивача (як Кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором. Також, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті Кредитного договору, який був підписаний Відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором.
У цій справі, перелік послуг за яку сплачується комісія чітко визначений договором: це комісія за видачу кредиту та комісія за пролонгацію договору. Також, така комісія не є щомісячною. Комісія визначена умовами Договорів - це плата, яку фінансова установа стягує за надання вищезазначених послуг та проведення операцій. Комісія за видачу кредиту супроводжується витратами первісного кредитора, так як для перерахунку залучається платіжна організація, тобто, така комісія є повністю аргументована. Комісія за пролонгацію аналогічно є аргументованою, адже первісному кредитору в обумовлені Договорами строк не було повернуто кредитні кошти, а тому, несуться додаткові витрати, надається послуга по пролонгації Договорів. Твердження відповідача про неправомірність нарахування комісії є хибним, а перерахунок боргу за виключенням такої комісії є недоречним, таким, що
суперечить умовам Договору.
Щодо наявності у Відповідача пільги. Національний банк України своїм листом № 01.07/253 від 02.05.2024 надав роз'яснення Асоціації українських банків, відповідно до якого відповідна пільга зазначеним категоріям військовослужбовців, а також їх дружинам (чоловікам) надається лише на підставі наступного переліку документів:
- посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу (в залежності від військового звання військовослужбовця);
-довідки за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40;
- витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду;
- для дружин (чоловіків) військовослужбовця, додається також свідоцтво про шлюб.
Позивач не вважає надані відповідачем докази такими, що підтверджують наявність у неї права на застосування пільги, передбаченої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків по вищезазначеному кредитному договору відбувалось з 28.11.2021 по 22.02.2022, а статус дружини військовослужбовця Відповідач отримала з 14.06.2025, коли її чоловік почав перебувати на військовій службі тільки з 04.01.2024.
Відповідачем не подано повного пакету документів, крім свідоцтва про шлюб від 14 червня 2025 року та довідки від 28.11.2025 № 1261. Відсутність таких документів унеможливлює застосування передбачених законом пільг за кредитним договором.
Навіть у разі подання Відповідачем повного переліку документів, передбачених для підтвердження статусу та підстав застосування пільги, це саме по собі не створює права на звільнення від нарахування процентів у межах спірних правовідносин, оскільки пільга має чітко визначений часовий та суб'єктний критерій застосування - на період проходження служби (призову/участі у відповідних заходах) і лише щодо зобов'язань, нарахування за якими відбувається в цей період. Водночас нарахування процентів за Договором здійснювалося у 2021-2022 роках, тобто до виникнення у Відповідача статусу дружини військовослужбовця та до початку проходження військової служби її чоловіком, а отже відсутній необхідний причинно-часовий зв'язок між періодом, на який поширюється пільга, та періодом формування спірної заборгованості.
Просить залишити без задоволення клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позов задовольнити в повному обсязі.
Рух справи у суді першої інстанції
02 жовтня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
20 жовтня 2025 року ухвалою суду здійснено перехід з розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в розгляд справи в поряку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
11 лютого 2026 року ухвалою суду позивачу поновлено строк для подання клопотання про витребування доказів та витребовано від АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" інформацію що становить банківську таємницю стосовно відповідача.
05.03.2026 надійшла інформація що становить банківську таємницю стосовно ОСОБА_1 .
В судове засідання 09.04.2026 сторони та їх представники не з'явились, повідомлені належним чином. В матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи у їх відсутність. Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
На стадії ухвалення судового рішення оголошено перерву.
Фактичні обставини, встановлені судом
28.11.2021 між ТОВ"МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2674596, за умовами якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Згідно умов вказаного договору, а саме п.1.2. сума (загальний розмір) кредиту становить 7 800.00 грн у валюті: Українські гривні; 1.3. Кредит надається строком на 26 днів з 28.11.2021 (строк кредитування); 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 24.12.2021; 1.5. Загальні витрати позичальника кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та повернення кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) грошовому виразі 4 602.00 грн (орієнтовна ставка), в грошовому виразі та 67,090.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтована реальна річна процентна ставка) і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договор у. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається із суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 12 402.00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом орієнтовна загальна вартість кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець та позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний у п. 1.4. договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку Кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань; 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1 560.00 грн, яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту Одноразово; 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 3 042.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом відсотків наведені у випадку продовження Позичальником строку чи виконання становить ним 5.00 від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; 1.7. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.
Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.
Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Сторонами кредитного договору узгоджено, що Позичальник відповідає перед Кредитодавцем за зобов'язаннями, що випливають з цього договору, всіма коштами та майном, що йому належать на праві власності (у т.ч. часткової та сумісної), на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. У разі прострочення Позичальником виконання зобов'язань зі сплати заборгованості, Кредитодавець має право, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, якщо такі складались), нарахувати проценти за стандартною ставкою, визначеною цим договором, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до п. 6.1. договору, кредитний договір укладений в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.
Також сторонами Договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем.
Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Усі платежі за Договором повинні здійснюватися Позичальником шляхом переказу коштів Товариству у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених цим Договором.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Додатком до договору є графік платежів, Паспорт споживчого товару.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, встановлено, що кредитний договір підписаний відповідачем аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатора S97183.
Факт переказу кредитних коштів на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 підтверджується довідкою виданою ТОВ «Елаєнс», згідно якої 28.11.2021 в рамках кредитного договору №2674596 здійснено платіж на суму 7 800.00 грн, номер в системі №FONDY 482623287.
Згідно з довідковою інформацією Універсал Банка на виконання ухвали суду від 04.03.2026, Випискою про рух коштів по картці клієнта Універсал Банка ОСОБА_1 від 18.02.2026, на рахунок клієнта Універсал Банка ОСОБА_1 , спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_1 , 28.11.2021 здійснено переказ грошових коштів у сумі 7 800.00 грн.
Згідно із відомостями ТОВ"МІЛОАН" про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 2674596, ОСОБА_1 не здійснювала сплату процентів по кредиту, за період з 28.11.2021 по 22.02.2022 заборгованість за кредитом становить 7 800.00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 26 442.00 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту - 1 560.00 грн, а усього 35 802.00 грн.
26.07.2024 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» як новим кредитором, та ТОВ "МІЛОАН" як первісним кредитором, був укладений Договір факторингу №26-07/2024 за умовами якого Первісний Кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до Боржників строк виконання зобов?язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому, а Фактор, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийимає право грошової вимоги до боржників, шо належать Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеним між клієнтом та боржником.
Копією платіжної інструкції від 26.07.2024 пдтверджується оплата за право вимоги згідно договору факторингу№26-07/2024 від 26.07.2024 без ПДВ.
26.07.2024 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ "МІЛОАН" підписали акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024.
26.07.2024 між сторонами був підписаний Реєстр боржників додаток №3 до Договору факторингу, серед якого значиться під №19955 боржник ОСОБА_1 , кредитний договір №2674596 від 28.11.2021, загальна сума заборгованості за кредитом 35 802.00 грн, у т. ч. 7 800.00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 26 442.00 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту - 1 560.00 грн.
Таким чином, виходячи з умов Договору факторингу позивач у даній справі став кредитором за договорами позики (кредиту), укладеними ТОВ "МІЛОАН", та позичальниками, в тому числі і за Кредитним договором №2674596 від 28.11.2021.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором №2674596 від 28.11.2021 станом на 03.09.2025 у ОСОБА_1 наявна заборгованість на загальну суму 35 802.00 грн, у т. ч. 7 800.00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 26 442.00 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту - 1 560.00 грн.
Мотиви, якими керується Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу (ЦК) України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень чч.1-2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до стст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.
За частиною 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Положення частини 6 даної статті Закону передбачають шляхи надання відповіді особи, якій адресова пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчиненні дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що елекронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Таким чином, суд доходить висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах, про що також свідчить факт здійснення відповідачем погашення кредиту.
Суд зауважує, що відповідачем у свою чергу не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів спростування нею переказу коштів для погашення суми заборгованості в рамках кредитного договору №2674596 від 28.11.2021, або визнання вказаного кредитного договору недійсним у разі незгоди із умовами договору чи у випадку якщо такий договір не укладався між нею та кредитором.
Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб'єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою).
Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття «продаж дебіторської заборгованості» та «продаж прав боргових вимог».
Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 ЦК України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов'язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов'язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
В ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що позивач на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за якими є відповідач.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтями 1046, 1049 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 за змістом ст.552, ч. 2 ст.625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Отже, судом встановлено, що відповідач допустила порушення строків повернення кредитних коштів та сплати процентів, про розмір на порядок нарахування яких вона була обізнана, що підтверджується умовами та пунктами вказаних договорів, а також підписами відповідача. При цьому нею не надано до суду доказів відсутності боргу та належного виконання своїх зобов'язань, а також не надано до суду контррозрахунку.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом встановлено, що після отримання права вимоги до відповідача, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не здійснювало нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості останньої за кредитним договором.
Перевіривши розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що нарахування відсотків здійснювалось за умовами договору, докази протилежного матеріали справи не містять.
Поряд з цим, у відзиві відповідач посилалася на те, що вона відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на підтвердження чого до відзиву додала копії посвідчень та довідки від 28.11.2025, видана військовою частиною НОМЕР_2 , з яких вбачається, що з чоловік відповідача перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 04.01.2024 по теперішній час.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі N199/3051/14 (провадженняN61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21серпня 2014 року N 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Судом не встановлено підстав для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та звільнення відповідача від обов'язку по поверненню використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі. За час проходження чоловіком відповідача як військовослужбовцем Збройних Сил України не нараховувалися проценти за користування кредитними коштами.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідач не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй кредитними коштами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 1.1. договору про споживчий кредит кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити комісію за надання кредиту.
Згідно п. 1.5.1. договору комісія за надання кредиту 1 560.00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00% від суми кредиту одноразово.
Наведене дає підстави для висновку, що встановлення комісії за договором є правом банку, і на цю умову відповідач погодився, підписавши вказаний договір. Відсутність заперечень відповідача щодо отримання ним вказаних кредитних коштів має наслідок сплату ним комісії за надання кредиту в розмірі 1 560.00 грн.
Враховуючи викладені обставини суд вважає, що позов ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 35 802.00 грн.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із статтею 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 2 422.40 грн.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000.00 грн, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, позивачем подано: договір №02-07/2024 про надання правничої допомоги від 02.07.2024; прайс-лист АО «Ліга Ассістанс»; заявка на надання юридичної допомоги №805 від 01.08.2025 на загальну суму 13 000.00 грн, витяг з акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).
Аналіз наданих адвокатом послуг свідчить про те, що такі пов'язані з розглядом цієї справи - адвокат підготував процесуальні документи по суті справи (позовну заяву) та здійснив аналіз обставин справи. Суд не має застережень до кваліфікації адвоката чи якості виконання ним обов'язків, підготовлених ним документів. Разом з тим суд, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Враховуючи надані послуги адвоката, предмет позову, ціну позову, а також те, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження, суд вважає справедливим відшкодування позивачу розмір його судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000.00 грн.
Керуючись стст. 7, 141, 191, 258-259, 263-265, 268, 272, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) заборгованість за Договором № 2674596 від 28.11.2021 у розмірі 35 802 ( тридцять п'ять тисяч вісімсот дві) грн. 00 коп, судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Інформація про сторони та інших учасників справи:
позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» код за ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6 офіс 521;
представники адвокат Рибалка Олексій Костянтинович, довіреність від 20.01.2026; адвокат Морозова Вікторія Валеріївна довіреність від 06.01.2026;
відповідач ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;
представники відповідача адвокат Мірошніченко Андрій Вячеславович ОРДЕР СЕРІЯ АО № 1198575 від 13.10.2025; адвокат Зацепіло Зоряна Ярославівна ОРДЕР СЕРІЯ ВН № 1371236 від 31.12.2025.
Суддя А. І. Косар