Справа № 932/12083/25
Провадження № 2/932/3963/25
14 квітня 2026 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Потоцька С.С., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ боргів подружжя,-
До Шевченківського районного суду міста Дніпра звернулась позивач з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ боргів подружжя.
Ухвалою від 08.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: саме вказати ціну позову, сплатити судовий збір у розмірі 15140 грн та надати суду оригінал квитанції на підтвердження такої сплати.
Позивач на виконання ухвали суду від 08.12.2025 про усунення недоліків надала заяву про звільнення сплати судового збору, ціна позову позивачем не визначена.
Ухвалою суду від 13.02.2026 у задоволення заяви про звільнення від сплату судового збору відмовлено, позов повторно залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: вказати ціну позову, сплатити судовий збір у розмірі 15140 грн та надати суду оригінал квитанції на підтвердження такої сплати.
Позивач на виконання ухвали суду від 13.02.2026 повторно надіслала як заяву про усунення недоліків заяву про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на відсутність доходів, наявність дітей, які знаходяться на її утриманні. Недоліки у виді зазначення ціни позову не усунуті.
Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд в порядку передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, що визначено частиною першою ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
При цьому, п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», роз'яснено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 82 ЦПК України (в ред. 2005 року) єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК (в ред. 2005 року) повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Аналіз частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ) в рішенні від 19 червня 2011 року в справі Креуз проти Польщі ("Kreuz v. Poland") зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. При цьому положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Суд не бере до уваги, як доказ майнового стану позивача станом на день звернення до суду з позовом 12.09.2025, довідку про відсутність індивідуальних відомостей про особу у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки така довідка об'єктивно не дає підстав належним чином оцінити реальне майнове становище позивача, наявність у неї інших джерел доходу, вкладів, цінних паперів, наявність чи відсутність нерухомого або рухомого майна.
Сам по собі факт відсутності у позивача офіційних доходів, не свідчать про скрутне матеріальне становище позивача. Крім того, позивачем не обґрунтовано як наявність дітей перешкоджає працевлаштуватися, якими документами підтверджується утримання дитини позивачем як матір'ю, а не батьком, відсутність аліментних платежів.
За вказаних обставин, суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.
Крім того, здійснивши аналіз норм законодавства, можна зробити висновок, що як суд, так і особа, яка подала позовну заяву, наділені низкою процесуальних прав та обов'язків. Зокрема, в разі подання особою позовної заяви оформленої з порушенням вимог статей 175 і 177 ЦПК України, або без сплати судового збору за подання такої позовної заяви суддя зобов'язаний постановити ухвалу про залишення позову без руху із зазначенням недоліків.
Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Крім того, поза увагою позивача залишився недолік у виді незазначення ціни позову, який так і не був усунутий.
З урахуванням викладеного позивач не виконав вимоги, визначені ч. 1 ст. 185 ЦПК України у встановлений судом строк, тому згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України матеріали позовної заяви вважаються неподаними і повертаються позивачу.
Частиною 5 ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно з ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Зважаючи, що позивач не усунула недоліки позову, а тому, відповідно до ч. 3 статті 185 ЦПК України, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суддя,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ боргів подружжя - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.С. Потоцька