Справа № 199/4555/26
(1-кп/199/729/26)
іменем України
15 квітня 2026 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження, відомості про яке 04 квітня 2026 рокувнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026047220000078, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, заміжньої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч.1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України,
1. Суд уважає встановленим, що у березні 2026 року, але не пізніше 04.04.2026, ОСОБА_3 , знаходячись за адресою свого мешкання, а саме: АДРЕСА_2 , в мережі Інтернет у інформаційно-пошуковій системі «Google», на невстановленому сайті знайшла оголошення з виготовлення та продажу посвідчень водія.
В ході переписки з невстановленою особою (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), остання запропонувала ОСОБА_3 за грошову винагороду у сумі 25000 грн. виготовити посвідчення водія та помістити у посвідчення фотокартку ОСОБА_3 , та її анкетні дані, тобто підробити посвідчення водія серії НОМЕР_1 .
Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» від 8 травня 1993 року № 340 посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Згідно з п. 5.1 централізоване оформлення, видача, повернення та обмін посвідчень водія здійснюється територіальними сервісними центрами МВС у визначені законодавством строки.
В цей час, у ОСОБА_3 раптово виник кримінально-протиправний умисел, направлений на пособництво в підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, а саме посвідчення водія.
Так, того ж дня, а саме березні 2026 року, але не пізніше 04.04.2026, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на пособництво в підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, в ході переписки з невстановленою особою, на пропозицію погодилася.
Продовжуючи реалізовувати свій раптово виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на пособництво в підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, в той же день, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою свого мешкання, а саме: АДРЕСА_2 , надіслала невстановленій особі засоби вчинення кримінального проступку, а саме: фотокартку з її зображенням для подальшого її поміщення на водійське посвідчення та свої повні анкетні дані, з метою його подальшого використання.
Після цього, невстановлена особа, в невстановлений час та місці, термотрансферним способом друку надрукувала посвідчення водія серії НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її зображенням, тим самим підробила офіційний документ, а саме посвідчення водія, яке поштовим зв'язком направила ОСОБА_3 .
Далі, в березні 2026 року, але не пізніше 04.04.2026, ОСОБА_3 у невстановленому поштовому відділенні отримала завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її зображенням, яке остання почала зберігати при собі з метою подальшого використання, а саме бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий 17.03.2026, який не відповідає за способами друку, якістю відтворених дрібних деталей та відсутністю елементів захисту, зразкам аналогічних бланків посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України.
2. Продовжуючи свою кримінальну-протиправну діяльність 04.04.2026 близько 12 години 20 хвилин ОСОБА_3 , маючи кримінально-протиправний умисел на використання завідомо підробленого документу, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 , заповненого на своє ім'я, достовірно знаючи про те, що зазначене посвідчення підроблене, звернулася до Територіального сервісного центру МВС № 1249, розташованого за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 31-Д з метою заміни посвідчення водія серії НОМЕР_1 , у зв'язку з помилково вказаною датою народження ОСОБА_3 у вказаному підробленому посвідченні.
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, на законну вимогу адміністратора ТСЦ РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях ОСОБА_6 надати посвідчення водія, пред'явила для перевірки підроблене водійське посвідчення серії НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час перевірки вищевказаного водійського посвідчення у адміністратора ТСЦ РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях ОСОБА_6 виник сумнів в дійсності вказаного документу, через що останньою було викликано СОГ відділу поліції № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області.
Так, 04.04.2026 в період часу з 13 години 15 хвилин до 13 години 45 хвилин, в ході огляду документа, проведеного в приміщенні Територіального сервісного центру МВС № 1249, розташованого за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 31-Д, старшому дізнавачу СД відділу поліції № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , ОСОБА_3 у присутності двох понятих, надала підроблене водійське посвідчення серії НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий 17.03.2026, який не відповідає за способами друку, якістю відтворених дрібних деталей та відсутністю елементів захисту, зразкам аналогічних бланків посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України.
Відповідно, суд розглянув цей обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, установивши таке.
Із долучених до обвинувального акту матеріалів слідує, що обвинувачена була представлена захисником, беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акту за її відсутності, їй відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України, у зв'язку з чим, прокурором був скерований до суду обвинувальний акт, в якому зазначено клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 302 КПК України.
Як наслідок обставини щодо учинення кримінального проступку, установлені органом досудового розслідування, сприймаються судом як дійсні.
До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додані:
- письмова заява підозрюваної ОСОБА_3 ,, складена в присутності її захисника ОСОБА_8 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
- розписки підозрюваної ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_8 про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні,
- розписки підозрюваної ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_8 про отримання копій матеріалів дізнання;
- протокол роз'яснення права підозрюваної ОСОБА_3 ,, складений в присутності її захисника ОСОБА_8 , на можливість розгляду в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні (в порядку ч. 2 ст. 302 КПК України).
За результатами дослідження змісту вказаних відповідних клопотань, заяв, протоколів, розписок та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначені клопотання, заяви обвинуваченої, є нею не усвідомленими, не відповідають її внутрішній волі, а її процесуальна позиція сформувалася під дією будь-якого стороннього неправомірного впливу на неї або тиску.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.
Вищенаведені фактичні обставини поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку в обсязі обвинувачення, яке було сформульоване прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченої:
- за ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такий документ і який надає права з метою використання їх підроблювачем;
- за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу.
При цьому, суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, уважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого дійсною та вірною.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК Україні особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Тобто, загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального проступку, обставини його вчинення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків від кримінального проступку, відомості про особу обвинуваченого.
Так, суд, відповідно до ст. 66 КК України, враховує обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 : щире каяття.
Також суд, при призначенні покарання, враховує данні, які характеризують особу ОСОБА_3 , яка на обліку лікаря психіатра, нарколога не перебуває; має постійне місце реєстрації та проживання; має на утриманні двох неповнолітніх дітей; характеризується позитивно; відсутні відомості про її притягнення до адміністративної відповідальності, відсутні інші відомості, які її компрометують, відсутні у відношенні неї інші кримінальні провадження.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, є покарання у вигляді штрафу у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, на підставі 1 ст. 70 КК України, за сукупності злочинів,і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
Крім того, покарання у вигляді штрафу у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Вирішуючи питання про скасування арешту майна, Суд враховує наступне.
Під час досудового розслідування кримінального провадження ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 08.04.2026 року накладено арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий 17.03.2026, визнану органом досудового розслідування речовим доказам відповідно до постанови від 04 квітня 2026 року.
Суд вважає, що з огляду на припис ч. 4 ст. 174 КПК України має бути скасований арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 08.04.2026 року на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий 17.03.2026, визнану органом досудового розслідування речовим доказам відповідно до постанови від 04 квітня 2026 року.
На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченої на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта з боку Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України - 3119 гривень 90 копійок і складання висновку № СЕ-19/105-26/3623-ДД від 08.04.2026 року.
Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 302, 368-371, 373, 374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого за ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупності злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 , покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта з боку Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/105-26/3623-ДД від 08.04.2026 року, у розмірі 3 119 гривень 90 копійок і складання висновку.
Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 08.04.2026 року на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий 17.03.2026.
У відповідності з п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, посвідчення водія серії НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане 17.03.2026, - знищити.
У відповідності до ст. 100 КПК України компакт диск до протоколу проведення огляду документа, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
У відповідності з ч. 5 ст. 53 КК України, у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок в іншій частині може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
15.04.2026