Справа № 712/1515/26
Провадження № 2/712/2228/26
14 квітня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкас у складі:
головуючого-судді - Пересунька Я.В.,
при секретарі - Руденко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкас у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1.1. У лютому 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з указаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 516506-КС-004 про надання кредиту від 25 лютого 2025 року, що становить 125 700 грн, а також витрати зі сплати судового збору - 2 662 грн 40 коп.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що 25 лютого 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 516506-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».
1.3. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).
1.4. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 516506- КС-004 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 516506-КС-004 на загальну суму 40855 грн.
1.5. Водночас відповідач порушив умови вказаного договору, в результаті чого станом на 07 січня 2026 року виникла заборгованість в розмірі 125 700 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 47 500 грн; суми прострочених платежів за процентами - 53 200,00 грн; суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України - 25 000 грн.
1.6. 06 квітня 2026 року представником відповідача Могилеєм С.В. надано відзив на позовну заяву, в якому просить позов ТОВ «Бізнес Позика» задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 суму простроченої заборгованості за тілом кредиту - 34 780 грн 32 коп та суму простроченої заборгованості за нарахованими процентами- 38 953 грн 96 коп, а всього 73 734 грн 28 коп за договором № 516506-КС-004 про надання кредиту в межах строку кредитування за вказаним договором включно по 12 серпня 2025 року, в решті позовних вимог - відмовити.
1.7. Відзив на позов обґрунтовано тим, що 25 лютого 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №516506-КС-004 про надання кредиту, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 50 000 грн, строк кредитування - 24 тижні, стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту - 10000 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Строк дії договору до 12 серпня 2025 року. Денна процентна ставка - 0,87%.
1.8. На думку відповідача, наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором №516506-КС-004 про надання кредиту є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог у вказаному позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (фінансової установи) в даному випадку від позивача ТОВ «Бізнес Позика», а отже не є належним доказом існування заборгованості у відповідача.
1.9. Відповідачка ОСОБА_1 не погоджується із складеним позивачем розрахунком заборгованості, а саме: з розмірами нарахованих позивачем прострочених платежів за тілом кредиту в розмірі 47 500 грн, сумою прострочених платежів за процентами - 53 200 грн, сумою заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України - 25 000 грн та сумою нарахованої комісії за видачу кредиту - 10 000 грн.
1.10. Щодо нарахованої позивачем комісії, що нараховується одноразово в дату видачі кредиту, то у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, за які встановлена така комісія. Тобто позивачем не надано доказів, що комісія пов'язана із наданням послуги, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію, пов'язану з наданням кредиту, є нікчемними відповідно до ч.1, ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
1.11. Відповідачем - ОСОБА_1 зроблено виплати на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором: 11 березня 2025 року на суму - 10 250 грн, 24 березня 2025 року - 10 250 грн., 08 квітня 2025 року - 10 175 грн, 22 квітня 2025 року - 10 180 грн, а всього на загальну суму - 40 885 грн, що свідчить про часткове погашення ОСОБА_1 заборгованості.
1.12. За таких обставин, за розрахунками відповідача, із суми сплачених відповідачем коштів на погашення кредиту - 40 885 грн суду необхідно вирахувати суму комісії за видачу кредиту в розмірі - 10 000 грн і зменшити загальну суму заборгованості відповідача на 10 000 грн.
1.13. Щодо процентів за користування кредитом, то такі нараховуються протягом строку дії кредитного договору або до моменту зміни сторонами строку повернення кредиту в повному обсязі згідно положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду України від 28 березня 2018 року у справі 14-10цс18.
1.14. Строк кредитування встановлений договором 24 тижні (169 календарних днів) і сторонами в договорі № 516506-КС-004 про надання кредиту погоджено порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість позики та встановлено дату повернення кредиту 12 серпня 2025 року, що підтверджується п.2.8 вказаного договору.
1.15. На думку відповідача, позивачем в порушення вимог п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України неправомірно нараховано плату за користування позикою (3 проценти річних) на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України після закінчення строку повернення кредиту, встановленого і погодженого сторонами у договорі, а саме: після 12 серпня 2025 року. Таким чином, позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України неправомірно здійснив нарахування відповідачу 3 % річних в період: з 13 серпня 2025 року по 08 січня 2026 року, на загальну суму - 25 000 грн.
1.16. Відповідачка також наголошує на тому, що додані до позовної заяви документи не містять жодних доказів, які б підтверджували здійснення пролонгації сторонами кредитного договору №516506-КС-004.
1.17. За таких обставин, на думку відповідача, ТОВ «Бізнес Позика» мало право на стягнення процентів за користування кредитними коштами виключно за 169 днів (з 25 лютого 2025 року по 12 серпня 2025 року).
1.18. За таких обставин відповідачка просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 25 000 грн..
1.19. Згідно розрахунку відповідача за період із 25 лютого 2025 року по 11 березня 2025 року (15 календарних днів) вона мала сплатити - 50 000 грн основного боргу та 7500 грн відсотків за користування позикою (з розрахунку стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована), тому нарахована позивачем сума боргу підлягає перерахунку.
1.20. 06 квітня 2026 року представником ТОВ «Бізнес Позика» надано відповідь на відзив, який обґрунтовано тим, що позивачем надано належні, допустимі та достатні докази перерахування кредитних коштів відповідачці за кредитним договором.
1.21. Всі істотні умови кредитного договору, передбачено саме в кредитному договорі, який позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
1.22. Позивач також звернув увагу суду на те, що позичальник повністю погасив свою заборгованість за комісією за надання кредиту, що передбачена умовами Кредитного договору, тому жодні «додаткові чи супутні банківські послуги» цією комісією не передбачені. Водночас право небанківської установи ТОВ «Бізнес Позика» встановити у своїх кредитних договорах саме комісію за надання кредиту прямо передбачено п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установи України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит».
1.23. Позивач просить врахувати, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
2.1. Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкас від 09 березня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
2.2. Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкас від 07 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 квітня 2026 року.
2.3. У судові засідання представник позивача не з'явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі.
2.4. Представник відповідача - адвокат Могилей С.В. у судовому засіданні 07 квітня 2026 року підтвердив доводи відзиву на позов.
3. Положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини
3.1. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
3.2. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
3.3. За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
3.4. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
3.5. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
3.6. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
3.7. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
3.8. Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
3.9. Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
3.10. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
3.11. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
3.12. Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
3.13. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
3.14. Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
3.15. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
3.16. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
3.17. Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
3.18. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
3.19. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
3.20. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
3.21. Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3.22. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
3.23. Згідно із ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
3.24. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
4. Фактичні обставини, встановлені судом
4.1. Судом установлено, що 25 лютого 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 516506-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».
4.2. 25 лютого 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 516506-КС-004 про надання кредиту.
4.3. 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 516506-КС-004 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою.
4.4. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 50 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
4.5. Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено, що строк, на який надається кредит, становить 24 тижні.
4.6. Згідно із п. 2.4. кредитного договору стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
4.7. Пунктом 2.5 кредитного договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 10 000,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.
4.8. Термін дії договору до 12 серпня 2025 року (п. 2.8 кредитного договору).
4.9. Відповідно до п. 4.2.2 кредитного договору Сторони на момент укладення Договору встановили наступний графік платежів (викладений у формі таблиці), припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись.
4.10. Згідно з п. 4.2.4. кредитного договору, у разі не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, зокрема враховуючи те, що у такому разі умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, надалі не застосовуються, водночас, проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, водночас сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника.
4.11. Відповідно до п. 5.2.1. позичальник зобов'язаний виконувати цей договір у порядку та в строки (терміни), встановлені договором.
4.12. Пунктом 7.5. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % (Сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 1 (один) відсоток від неповернутої позичальником суми кредиту.
Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень 00 копійок.
Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов'язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
4.13. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).
4.14. Відповідачкою вносились грошові кошти на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, а саме: 11 березня 2025 року - 10 250 грн, 24 березня 2025 року - 10 250 грн, 08 квітня 2025 року - 10 175 грн, 22 квітня 2025 року - 10 180 грн, а всього на загальну суму - 40 885 грн.
4.15. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у позичальника перед кредитором ТОВ «Бізнес позика» виникла заборгованість в розмірі 125 700 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 47 500 грн; суми прострочених платежів за процентами - 53 200,00 грн; суми заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України - 25 000 грн.
5. Оцінка Суду
5.1. Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить із того, що відповідно до укладеного між сторонами 25 лютого 2025 року кредитного договору, ОСОБА_1 отримала на свою кредитну картку кредитні кошти в розмірі 50 000 грн на умовах строковості, платності та поворотності, строком дії до 12 серпня 2025 року, зі сплатою стандартної фіксованої процентної ставки в день 1%.
5.2. Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 12 серпня 2025 року у позичальника перед кредитором ТОВ «Бізнес позика» виникла заборгованість в розмірі 125 700 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 47 500 грн; суми прострочених платежів за процентами - 53 200,00 грн; суми заборгованості по процентами відповідно до ст. 625 ЦКУ - 25 000 грн.
5.3. Таким чином, вищевказані суми нараховано кредитором боржнику в межах строку дії кредитного договору і поза межами цього строку жодні суми не нараховувались.
5.4. Із цього ж розрахунку вбачається, що відповідачкою вносились грошові кошти на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, а саме: 11 березня 2025 року - 10 250 грн, 24 березня 2025 року - 10 250 грн, 08 квітня 2025 року - 10 175 грн, 22 квітня 2025 року - 10 180 грн, які розподілялись на погашення комісії за видачу кредиту, процентів та тіла кредиту.
5.5. Надані позивачем разом з позовною заявою кредитний договір із встановленим у п. 4.2.2. графіком платежів, розрахунок заборгованості за кредитним договором та доказ перерахування кредитних коштів є належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами перерахування кредитних коштів відповідачу за кредитним договором та є документами первинної бухгалтерської документації, які підтверджують факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, які повністю відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, тому доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.
5.6. Щодо нарахування передбаченої кредитним договором комісії, то суд зазначає наступне.
5.7. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
5.8. Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
5.9. Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
5.10. Згідно з ч.2 ст.8 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
5.11. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
5.12. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
5.13. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
5.14. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
5.15. Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
5.16. Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
5.17. Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 10 000 грн грн, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, - суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
5.18. Таким чином, частину із сплачених відповідачкою грошових коштів було правомірно зараховано позивачем на погашення договірної комісії за надання кредиту, а іншу частину сплачених коштів - зараховано в рахунок погашення процентів за п. 2.4 кредитного договору та тіла кредиту, що відповідає положенням чинного законодавства та умовам кредитного договору.
5.19. За таких обставин суд погоджується із доводами позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 47 500 грн та процентами, передбаченими в п. 2.4 кредитного договору - 53 200 грн.
5.20. Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України суд зауважує наступне.
5.21. Відповідно до положень ст.ст. 1046, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.
5.22. Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що такі проценти, нарахування яких передбачено пунктом 7.5 кредитного договору, кредитодавець почав нараховувати із 07 травня 2025 року та припинив таке нарахування 28 червня 2025 року (в межах строку дії кредитного договору), коли розмір заборгованості за цими процентами досягнув половини заборгованості за тілом кредиту.
5.23. Аналіз положень пункту 7.5. кредитного договору дає підстави дляв висновку про те, що передбачені в ньому проценти, як зазначено в договорі, є іншим видом процентів, що починають нараховуватись у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов'язання в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, загальний розмір яких не може перевищувати половини суми Кредиту, тобто є за своєю суттю «штрафними процентами» та додатковою мірою відповідальності для боржника.
5.24. Проте суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача процентів, передбачених пунктом 7.5 кредитного договору, оскільки їх нарахування в період із 07 травня 2025 року до 28 червня 2025 року впливає на розмір денної процентної ставки за цей період в бік збільшення, що призводить до перевищення максимального розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
5.25. Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
5.26. З огляду на викладене, суд виходить з того, що позичальник ОСОБА_1 отримала кошти за кредитним договором та не повернула їх у визначені строки, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача ТОВ «Бізнес Позика», тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 516506-КС-004 про надання кредиту від 25 лютого 2025 року, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 47 500 грн та процентами, передбаченими в п. 2.4 кредитного договору - 53 200 грн..
6. Розподіл судових витрат між сторонами
6.1. Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову (в розмірі 80,11 % від первісних вимог), відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають пропорційному стягненню понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 132 грн 85 коп.
Керуючись ст. ст. 81, 83, 89, 264-266, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 6, 15, 16, 192, 509, 526, 533, 549, 550, 610, 611, 624, 625, 627, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про судовий збір», суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 516506-КС-004 про надання кредиту від 25 лютого 2025 року, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 47 500 грн, проценти за користування кредитом - 53 200 грн., судові витрати у виді судового збору - 2 132 грн 82 коп., а всього стягнути 102 832 (сто дві тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 82 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Черкаським апеляційним судом, якщо таке рішення не буде скасовано.
Повне найменування сторін:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239, юридична адреса: 01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОНКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Я.В. Пересунько