справа № 691/546/26
провадження № 2-з/691/4/26
10 квітня 2026 року м. Городище
Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О.М., розглянувши заяву з додатками ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,-
встановив :
10 квітня 2026 року до Городищенського районного суду Черкаської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви в якій просить накласти арешт на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 1,3563 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 зареєстрованих за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 грудня 2007 року, та Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №138715 та Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №138714 у зв'язку з не сплатою боргу у розмірі 20 000 тисяч доларів США, та 15 000 тисяч доларів США, за розпискою від 23 серпня 2023 року.
Вивчивши всебічно, повно, об'єктивно обставини справи, вказані заявником у заяві, та всі фактичні дані, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, проаналізувавши зміст документів в додатку, суддя приходить до висновку про її повернення заявнику в силу наступного.
Так, за змістом ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і за ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з ч.2ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника у сукупності щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України чітко визначені вимоги, що пред'являються до форми та змісту заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити належне обґрунтування та чіткий виклад вимог. Подані матеріали викладені у нечитабельному вигляді, що унеможливлює встановлення їх змісту, а відтак - перевірку відповідності заяви вимогам процесуального закону та вирішення питання про забезпечення позову.
Вивчивши зміст заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суддею встановлено, що вона не відповідає вимогам, встановленим положеннями вищевказаної норми права.
Так, із заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 вбачається, що додані ним до заяви письмові докази подані у вигляді копій Технічного паспорта на житловий будинок садибного типу, характеристика будинку, господарських будівель та споруд, Державний акт на право власності на земельну ділянку неналежної якості: тексти документів є частково або повністю нечитабельними, окремі реквізити (дати, підписи, печатки, найменування сторін, зміст зобов'язань тощо) неможливо встановити або ідентифікувати. Вказані обставини позбавляють суд можливості перевірити достовірність, належність та допустимість таких доказів, а також здійснити їх повний і всебічний аналіз відповідно до вимог процесуального законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до принципів змагальності сторін та диспозитивності процесу, обов'язок доказування обставин, на які заявник посилається як на підставу для забезпечення позову, покладається саме на заявника. Надані докази повинні бути оформлені належним чином та у придатному для сприйняття вигляді, що забезпечує можливість їх дослідження судом. Нечитабельність поданих документів фактично унеможливлює встановлення обставин, на які посилається заявник, та не дає підстав для висновку про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, що є ключовою умовою для вжиття заходів забезпечення позову. За наявності такої інформації, заявнику, слід рекомендувати взяти до уваги вимоги ст.152 ЦПК України щодо порядку подання заяви про забезпечення позову, яка визначає, що до подання позовної заяви, - заява про забезпечення позову подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, тому заявнику, слід обґрунтувати співмірність обраного виду забезпечення позову із розміром та видом позовних вимог, остільки заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення. Не зазначено у змісті заяви і об'єктивні причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов саме у виді накладення арешту на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 1,3563 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 зареєстрованих за ОСОБА_2 , не обґрунтовано необхідність забезпечення позову обраним видом забезпечення позову.
Також, частиною 2 ст.157 ЦПК України передбачено, що примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. З огляду на наведене, заявником не конкретизовано, кому саме слід доручити виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також не конкретизовано всіх осіб, яких стосується забезпечення позову, в разі прийняття відповідного рішення судом.
Вимоги ч. 10 ст. 153 ЦПК України передбачають, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються. Крім того, необхідно в даному випадку також зазначити, що повернення заяви про забезпечення позову не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає ОСОБА_1 повторно звернутися з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
Виходячи з наведеного вважаю, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову повертається заявнику.
Враховуючи наведене, на підставі ст. ст. 149, 151, 153, 259, 260, 354 України, суддя, -
постановив :
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику ОСОБА_1 , що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Копію ухвали суду надіслати для відому ОСОБА_1 ..
Ухвала суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії такої ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.М.Савенко