Справа № 570/5450/25
Номер провадження 2-а/570/1/2026
26 січня 2026 року м. Рівне
Рівненський районний суду Рівненської області Таргоній М.В., з участю секретаря судового засідання Ткачук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
До Рівненського районного суду Рівненської області через систему "Електронний суд" надійшов зазначений адміністративний позов про скасування постанови, в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5916437 від 12.10.2025 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн.
В обгрунтування позову представником позивача адвокатом Гольонко М.М. вказано, що оскаржувана постанова винесена у зв'язку з тим, що позивач не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб працівнику поліції. Однак у даній ситуації ОСОБА_1 не був водієм автомобіля Mercedes-Benz CLA д.н.з. НОМЕР_1 , та не керував ним 12 жовтня 2025 р. о 01 год. 49 хв. на а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 142 км поблизу с. Зоря Рівненського району Рівненської області, а тому він і не порушив вимог п. 2.4.а, 2.4.б ПДР, оскільки такі вимоги поширюються на осіб, які керують ТЗ. Вказано в позовній заяві й про наявність інших обставин, які, на думку представника позивача, вказують на протиправність вказаного оскаржуваного рішення відповідача.
В судове засідання позивач не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. Представник позивача адвокат Гольонко М.М. звернулася до суду із письмовою заявою від 26.01.2026 р. про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася звернулася до суду із письмовою заявою від 26.01.2026 р. про розгляд справи її участі. До суду подано відзив від 03.12.2025 р. на позовну заяву, в якому відповідач спростовує доводи позивача, про те, що до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, притягнуто неналежну особу. Зокрема у відзиві вказано, що працівники поліції 12 жовтня 2025 р. о 01 год. 49 хв. під час патрулювання на а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 142 км поблизу с. Зоря Рівненського району Рівненської області виявли ТЗ Mercedes-Benz CLA д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснював рух під час дії комендантської години, в зв'язку із чим ТЗ був зупинений працівниками поліції та проведено перевірку документів. В подальшому на неодноразову вимогу поліцейського водій ОСОБА_1 не пред'явив у спосіб, якій дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на ТЗ та поліс обов'язкового страхування, таким чином позивачм не дотримано вимог п. 2.4 ПДР України, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Важає, що в супереч ст. 77 КАС України позивач не довів та не підтвердив належним і допустимими доказами та обставинами, на яких грунтуються його вимоги, доказів, які мали спростовувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було, клопотання про їх витребування не заявлено. Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, якими він обгрунтував свій позов. У відповідь на твердження позивача викладених у позовній заяві про те, що 12.10.2025 р. він не керував ТЗ та відповідно, не порушував ПДР повідомляє, що на долученому відеозаписі IMG_2463 з портативного відеореєстратора встановленого на службовому ТЗ, зафіксовано рух ТЗ Mercedes-Benz CLA д.н.з. НОМЕР_1 , де вбачається, що після зупинки ТЗ водій залишив водійське місце шляхом перелізання з переднього сидіння та перемістився на заднє пасажирське сидіння. Також зафіксовано розгляд справи з участю ОСОБА_1 (долучений відеозапис clip-0.mp4 фрагмент від 11 хв. 09 с. до 12 хв. 50 с.), таким чином твердження позивча про те, що він за вказаних обставин не керував ТЗ є безпідставними та об'єктивно спростовуються доказами по справі. У постанові вказано технічний пристрій, на якій проводився відеозапис. Враховуючи вище вказане та інші доводи зазначені у відзиві, просив відмовити в позові.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених даною статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в межах наявних в справі доказів в письмовому провадженні.
З'ясувавши обставини, дослідивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
За матеріалами справи встановлено, що 12.10.2025 р. відповідачем винесено постанову серії ЕНА № 5916437 від 12.10.2025, згідно якої 12.10.2025 року на а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 142 км поблизу с. Зоря Рівненського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Mercedes-Benz CLA д.н.з. НОМЕР_1 , не пред'явив у спосіб, якій дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на ТЗ та полісі обов'язкового страхування, таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги (п. 2.4.а., 2.4.б.) ПДР України. Відеозйомка проводилась на тех. пристрій бодікамеру "475415" та реєстратор службового ТЗ "dashcam". Визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн..
Статтею 14 "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII)вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Пунктом 2.4 "а" ПДР України встановлено, що водій на вимогу поліцейського повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Пунктом 2.4 "б" ПДР України встановлено, що водій на вимогу поліцейського повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу.
У випадку подання сигналу про зупинку водій зобов'язаний: а) зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху; б) тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу; на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, або пред'явити електронне посвідчення водія.
Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. Така правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у справі № 465/6677/16-а від 21 листопада 2018 року, у справі № 524/126/17 від 16 серпня 2019 року, у справі № 127/19283/17 від 25 вересня 2019 року, у справі № 545/3654/16-а від 19 лютого 2020 року.
Відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 1.3 Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про правила дорожнього руху» (далі - ПДР України, Правила) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Із відеоматеріалів долучених до відзиву встановлено, що за вказаних обставин поліцейські здійснювали рух за автомобілем, який їхав по автодорозі, згодом вищевказаний автомобіль повернув праворуч на АЗС, а працівники поліції на службовому автомобілі включивши проблискові маячки червоного та синього кольору підїхали з іншої сторони та одночасно зупинилися перед зазначеним автомобілем, а саме Mercedes-Benz CLA д.н.з. НОМЕР_1 . Після цього на відео прослідковується, як водій (згодом встановлено - ОСОБА_1 ) вищевказаного транспортного засобу змінив місцезнаходження в салоні автомобіля, перелізши на заднє середнє пасажирське сидіння та до моменту, коли один із поліцейських підійшов до зупиненого автомобіля зі сторони водія, за кермом транспортного засобу вже ніхто не перебував. Також зафіксовано, як через задні праві двері вийшов один із пасажирів, та відразу ж за ним вийшов (із тих же задніх правих дверей) пізніше з'ясовано - ОСОБА_1 .. Вказана обставина прослідковується та підтверджується із вказаного відеофайлу. При цьому після одночасного зупинення вказаного автомобіля та службового автомобіля, поліцейські відразу ж та без зволікань підійшли до зупиненого ТЗ, об'єктив відеокамери був спрямований на вказаний автомобіль та постійно фіксував те, що відбувалося.
Також 22.01.2026 р. Рівненський районний суд Рівненської області у справі № 570/5556/25 про адміністративне правопорушення визнав винним ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП. У вказаній справі суд прийшов до висновку про відсутність обгрунтованого сумніву в тому, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes-Benz CLA д.н.з. НОМЕР_1 , 12 жовтня 2025 р. о 02 год. 40 хв. на а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 142 км поблизу с. Зоря Рівненського району Рівненської області, а доводи ОСОБА_1 та його захисника про зворотнє є неспроможними (див. https://reyestr.court.gov.ua/Review/133576814).
З огляду на зазначене, доводи в позовній заяві та аргументи захисника не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
У даному випадку доводи позивача про те, що він не вчинив порушення Правил дорожнього руху та про неправомірність дій відповідача - свого підтвердження не знайшли. Надані відповідачем докази підтверджують правомірність прийняття оскаржуваної постанови. Доводи позивача та його представника суд вважає непідтвердженими, необґрунтованими, помилковими. Суд розцінює їх як спосіб захисту, з огляду на обрану позицію, та спрямовані на уникнення особи відповідальності за вчинення правопорушення.
Крім того, зафіксовані дії поліцейських не містять ознак штучного створення обставин події, які не відпровідають дійсності, навпаки їх дії були спрямовані на припинення дій водія, який намагалися у спосіб свого переміщення по салону автомбіля спотворити дійсні обставини, ввести в оману працівників првоохоронних органів, та унеможливити фіксацію перебування на місці водія саме ОСОБА_1 . У даному випадку захисником та й самим ОСОБА_1 не підтверджено у встановленому Законом порядку те, що поліцейські застосовували під час оформлення правопорушення незаконні чи недозволені дії. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановленно невідповідність дій поліцейських вимогам КУпАП та Інструкції.
У даному випадку ОСОБА_1 було роз'яснено про порядок дій, які необхідно здійснити за вимогою працівника поліції.
Повідомляючи про те, що він відмовляється надавати документи ОСОБА_1 фактично вчиняв дії спрямовані на нівелювання права органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Сама незгода водія із притягненням його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР під час керування автомобілем не є підставою для закриття провадження по справі, оскільки крім реалізації прав особою, вбачається намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Суд не є засобом для сторін та не толерує зловживанням правами (див. також спр. ЄСПЛ "Пономарьов проти України від 03.04.2008 р., заява № 3236/03).
У даному випадку суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У даному випадку, за вказаних обставин позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 11, 41, 159, 160, 161, 243 КАС України, ч. 1 ст. 126, ст.ст. 280, 283, 293 КУпАП, суд
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про \ скасування скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5916437 від 12.10.2025 р. про накладення стягнення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в порядку ст. 295, 296 КАС України.
Суддя Таргоній М.В.