Справа № 555/598/26
Номер провадження 2/555/639/26
"15" квітня 2026 р. м.Березне
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Собчука А.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Оксенюк Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Березне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 03.06.2025-100002533 від 04.06.2025 у загальному розмірі 39 632,80 грн, з яких: 16 920 грн основний борг, 14 212,80 грн проценти, 8 500 грн неустойка.
Також позивач просив покласти на ОСОБА_1 судові витрати. У позовній заяві зазначено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, а докази щодо витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Позов мотивовано тим, що 04.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 03.06.2025-100002533, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 9 000 грн строком на 189 днів, з датою повернення 09.12.2025. Надалі між сторонами укладено додаткові договори від 07.06.2025 та 28.07.2025, якими суму кредиту збільшено відповідно на 5 000 грн та 3 000 грн, унаслідок чого загальна сума кредиту склала 17 000 грн.
Зобов'язання за вказаним договором відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 39 632,80 грн
Ухвалою суду від 19 березня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи та зазначив, що докази щодо понесених витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов не подав.
Судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи: на адресу його місця проживання було направлено рекомендоване поштове відправлення із судовою повісткою про день, час та місце судового засідання, а також розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання на офіційному вебсайті «Судова влада України».
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
При цьому відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов'язком відповідача і не звільняє позивача від доведення обставин, на які він посилається, як це передбачено ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Судом установлено, що 04.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 03.06.2025-100002533, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 9 000 грн строком на 189 днів, з датою повернення 09.12.2025. Надалі між сторонами укладено додаткові договори від 07.06.2025 та 28.07.2025, якими суму кредиту збільшено відповідно на 5 000 грн та 3 000 грн, унаслідок чого загальна сума кредиту склала 17 000 грн.
Відповідно до умов договору процентна ставка «Стандарт» становила 1 % за день протягом перших п'яти чергових періодів, а процентна ставка «Економ» - 0,5 % за день у наступних періодах. Договором також передбачалися комісія за надання кредиту в розмірі 7 % від суми кожного траншу та комісія за обслуговування кредитної заборгованості; для первинного траншу 9 000 грн комісія за надання становила 630 грн, для другого траншу 5 000 грн - 350 грн, для третього траншу 3 000 грн - 210 грн. Додатковими договорами також змінювався розмір комісії за обслуговування.
Як убачається з поданих документів, відповідач ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію за допомогою Системи BankID Національного банку України та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. У матеріалах позову зазначено, що документи кредитного договору підписувалися відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .
Факт надання кредитних коштів підтверджується листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно з якими на платіжну картку відповідача НОМЕР_2 було успішно перераховано 9 000 грн 04.06.2025, 5 000 грн 07.06.2025 та 3 000 грн 28.07.2025 із призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 03.06.2025-100002533».
З позовної заяви також убачається, що відповідач ОСОБА_1 здійснив часткові платежі за договором: 3 770 грн 24.06.2025, 4 000 грн 15.07.2025 та 4 593,20 грн 05.08.2025, а поданий позивачем розрахунок уже враховує ці платежі. За довідкою-розрахунком станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 становить 39 632,80 грн, з яких 16 920 грн - тіло кредиту, 14 212,80 грн - проценти та 8 500 грн - неустойка; проценти нараховані за період з 04.06.2025 по 09.12.2025.
Оцінюючи встановлені обставини, суд виходить з такого.
За статтями 526, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, договір є обов'язковим для сторін, а за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного правочину. Верховний Суд звертав увагу, що під час перевірки факту укладення електронного кредитного договору суд має оцінювати можливість встановити особу сторони, зміст правочину, спосіб його підписання та рух коштів; використання одноразового ідентифікатора прямо передбачене законом.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» надав належні та взаємопов'язані докази укладення кредитного договору та додаткових договорів, ідентифікації відповідача ОСОБА_1 , а також фактичного перерахування на його картковий рахунок трьох траншів на загальну суму 17 000 грн.
Відповідач будь-яких заперечень або доказів на спростування цих обставин не подав. Отже, вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту є доведеною.
Суд бере до уваги, що укладеними сторонами договорами передбачено графіки платежів, у яких ранні чергові платежі складалися переважно з процентів і комісій, а значна частина суми кредиту підлягала погашенню у пізніші періоди та остаточно - наприкінці строку кредитування.
Велика Палата Верховного Суду вказувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, однак не сформулювала загальної заборони на будь-які інші комісії; навпаки, комісія за обслуговування може включати плату за послуги, що надаються частіше ніж один раз на місяць, залежно від змісту договору. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У цьому випадку позивач не заявляє окремої вимоги про стягнення комісій, однак умови договору та графіки платежів пояснюють, чому здійснені відповідачем часткові платежі не призвели до істотного зменшення тіла кредиту, а поданий розрахунок залишку основного боргу в сумі 16 920 грн узгоджується з договірною моделлю виконання зобов'язання і не спростований відповідачем.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 коштів в сумі 14 212,80 грн процентів суд зазначає, що проценти є платою за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку кредитування.
Верховний Суд послідовно виходить із того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти зберігається лише в межах строку кредитування, а після його спливу договірні проценти не нараховуються; цей підхід відображено, зокрема, у правових висновках Великої Палати Верховного Суду у справах № 444/9519/12 та № 912/1120/16.
У цій справі проценти заявлені до стягнення лише за період з 04.06.2025 по 09.12.2025, тобто в межах строку кредитування за договором та додатковими договорами. Тому вимога про стягнення 14 212,80 грн процентів підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 коштів в сумі 8 500 грн неустойки суд виходить із такого.
Чинний пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України прямо передбачає, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором кредиту (позики) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Закон № 4340-IX від 27.03.2025, який набрав чинності 10.08.2025, доповнив ЦК України пунктами 23-36 щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу для окремих категорій суб'єктів господарювання, однак не скасував і не змінив дію пункту 18 щодо фізичних осіб-позичальників за договорами кредиту (позики). Враховуючи, що спірна неустойка нарахована саме за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у період дії воєнного стану, правові підстави для її стягнення відсутні. У цій частині позову слід відмовити.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 31 132,80 грн, з яких 16 920 грн - заборгованість за тілом кредиту та 14 212,80 грн - заборгованість за процентами. У задоволенні вимоги про стягнення 8 500 грн неустойки слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого. За загальним правилом, визначеним статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом із тим, відповідно до частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір у даній справі виник унаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, а саме неповернення отриманих кредитних коштів та несплати процентів у передбачений договором строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі.
Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-280, 281, 282 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.06.2025-100002533 від 04.06.2025 у розмірі 31 132 (тридцять одна тисяча сто тридцять дві) гривні 80 копійок, з яких: 16 920,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 14 212,80 грн заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Березнівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, електронна адреса: info@sgroshi.com, номер телефону: 380630731405.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя А.Ю. Собчук