Справа № 555/575/26
Номер провадження 2/555/630/26
"15" квітня 2026 р. м.Березне
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Собчука А.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Оксенюк Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Березне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 18.05.2025-100001347 від 18.05.2025 у загальному розмірі 7 245,60 грн, з яких: 4 000,00 грн - основний борг, 1 965,60 грн - проценти, 1 280,00 грн - неустойка.
Також позивач просив покласти на ОСОБА_1 судові витрати. У позовній заяві зазначено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, а докази щодо витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Позов обґрунтовано тим, що 18.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений кредитний договір, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 70 днів - до 26.07.2025, зі сплатою процентів за ставкою 0,01 % на день протягом першого чергового періоду та 1 % на день у наступних чергових періодах.
Зобов'язання за вказаним договором відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 7 245,60 грн
Ухвалою суду від 19 березня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи та зазначив, що докази щодо понесених витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов не подав.
Судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи: на адресу його місця проживання було направлено рекомендоване поштове відправлення із судовою повісткою про день, час та місце судового засідання, а також розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання на офіційному вебсайті «Судова влада України».
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
При цьому відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов'язком відповідача і не звільняє позивача від доведення обставин, на які він посилається, як це передбачено ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Судом установлено, що 18.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 18.05.2025-100001347. Із оферти та заявки вбачається, що позичальник акцептував умови договору та підписав їх одноразовим ідентифікатором E999; у договорі зазначені його персональні дані, паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , фінансовий номер 0960397818, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також реквізити електронного платіжного засобу НОМЕР_4. Позичальник також пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України.
Умовами договору передбачено, що відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4 000,00 грн на 70 днів - до 26.07.2025; пролонгація договором не передбачена; процентна ставка «Економ» становить 0,01 % на день протягом першого чергового періоду, а процентна ставка «Стандарт» - 1 % на день у наступних чергових періодах. Договором також прямо встановлено, що комісії не передбачені, а кредитодавець не надає додаткових чи супутніх послуг. Неустойка визначена в розмірі 60,00 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов'язання. Денна процентна ставка в договорі визначена як 0,8 %, а орієнтовні загальні витрати за кредитом - 2 245,60 грн.
Факт надання кредиту ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно з яким 18.05.2025 о 14:44:50 на картку НОМЕР_3 було успішно перераховано 4 000,00 грн, призначення платежу: "Видача за договором кредиту № 18.05.2025-100001347". Також подано договір між позивачем і ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про надання послуг з переказу коштів, що підтверджує правову основу здійснення такої операції.
З довідки-розрахунку про стан заборгованості вбачається, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором становить 7 245,60 грн, з яких 4 000,00 грн - основний борг, 1 965,60 грн - проценти, 1 280,00 грн - неустойка. У тій же довідці зазначено, що проценти нараховані за період з 18.05.2025 по 31.05.2025.
Оцінюючи встановлені обставини, суд виходить з такого.
За статтями 526, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, договір є обов'язковим для сторін, а за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного правочину. Верховний Суд звертав увагу, що під час перевірки факту укладення електронного кредитного договору суд має оцінювати можливість встановити особу сторони, зміст правочину, спосіб його підписання та рух коштів; використання одноразового ідентифікатора прямо передбачене законом.
Факт укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору та факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджуються сукупністю взаємопов'язаних доказів: офертою, заявкою, акцептом із використанням одноразового ідентифікатора E999, інформацією про проходження ідентифікації через BankID, а також листом платіжної установи про успішне перерахування 4 000,00 грн на картку, реквізити якої збігаються з указаними у кредитному договорі.
Відповідач ОСОБА_1 доказів, які б спростовували факт укладення договору чи отримання коштів, не надав.
Отже, позовна вимога про стягнення 4 000,00 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 1 965,60 грн процентів, суд зазначає, що проценти є платою за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку кредитування.
Верховний Суд послідовно виходить із того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти зберігається лише в межах погодженого строку кредитування, а після його спливу договорні проценти вже не нараховуються; такий висновок сформульовано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 і підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
У позовній заяві ТОВ «Споживчий центр» проценти заявлені до стягнення лише за період з 18.05.2025 по 31.05.2025, тобто в межах строку кредитування, а їх розмір є меншим за орієнтовні загальні витрати за кредитом, прямо визначені сторонами при укладенні договору. За таких обставин вимога про стягнення 1 965,60 грн процентів є доведеною та підлягає задоволенню.
Вирішуючи вимогу про стягнення 1 280,00 грн неустойки, суд виходить із такого. Хоча договором передбачено можливість нарахування неустойки у розмірі 60,00 грн за кожен день невиконання чи неналежного виконання окремого зобов'язання, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції, чинній станом на 2026 рік, імперативно встановлює, що під час дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором. Оскільки спірна неустойка нарахована саме у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання в період дії воєнного стану, правові підстави для її стягнення відсутні. Тому в цій частині позову слід відмовити.
Таким чином, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 4 000,00 грн основного боргу та 1 965,60 грн процентів, усього 5 965,60 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 1 280,00 грн неустойки слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого. За загальним правилом, визначеним статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом із тим, відповідно до частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір у даній справі виник унаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, а саме неповернення отриманих кредитних коштів та несплати процентів у передбачений договором строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі.
Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-280, 281, 282 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 18.05.2025-100001347 від 18.05.2025 у розмірі 5 965 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок, з яких: 4 000,00 грн основний борг, 1 965,60 грн проценти за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Березнівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, електронна адреса: info@sgroshi.com, номер телефону: 380630731405.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1
Суддя А.Ю. Собчук