Справа № 376/1073/26
Провадження № 1-кп/376/214/2026
"14" квітня 2026 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сквири Київської області матеріали кримінального провадження №12026111260000018 від 13.01.2026 за обвинуваченням
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шамрївка Сквирського району Київської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,-
встановив:
Обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості та реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026111260000018 від 13.01.2026 надійшов до суду 02.042026.
В ході підготовчого судового засідання прокурор підтримав угоду про визнання винуватості, просив її затвердити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник- адвокат ОСОБА_5 також просили затвердити дану угоду.
Заслухавши думки учасників підготовчого провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд прийшов до висновку про неможливість затвердження укладеної між сторонами кримінального провадження угоди про визнання винуватості з огляду на наступне.
Так, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості (п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України).
Частиною 1 статті 474 КПК України встановлено, що якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.
Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження (ч. 2 ст. 474 КПК України).
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу (п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України).
У цьому кримінальному провадженні угода про визнання винуватості укладена між прокурором та підозрюваним за участі захисника 31.03.2026. Відповідно до зазначеної угоди, прокурор та підозрюваний в присутності захисника дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України, щодо виду покарання та його розміру, а також зазначили наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Вирішуючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд враховує таке.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і його дії кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Частина 7 ст. 474 КПК України зобов'язує суд перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Так, відповідно до пункту першого ч. 7 ст. 474 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.
Перевіривши угоду про визнання винуватості, суд не вбачає підстав для її затвердження, оскільки:
- умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та закону - Кримінальному кодексу України (п. 1. ч. 4 ст. 474 КПК України),
- умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб (п. 3 ч. 4 ст. 474 КПК України).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ні під час досудового розслідування, ні під час судового засідання, письмова згода на укладання угоди потерпілих осіб не була долучена.
Суд зауважує, що слідчий у даному кримінальному провадженні визнав потерпілим ОСОБА_6 , який помер внаслідок вчинення злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , тобто особу цивільна правоздатність якої припинена.
У кримінально-процесуальному значенні (ст. 55 КПК) потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Частина 6 статті 55 КПК також встановлює правило, відповідно до якого потерпілим за певних умов може визнаватися близький родич особи, яка постраждала від вчиненого щодо неї кримінального правопорушення, або член сім'ї такої особи. Тобто вказаною нормою процесуального закону передбачено так зване правонаступництво у кримінальному провадженні.
Таким чином, КПК передбачає юридичну фікцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.
Зазначений підхід узгоджується з п. 1.1. рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року, згідно з яким потерпілим у кримінальному провадженні є фізична особа, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держави-члена. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім'ї або утриманців прямо постраждалої особи.
Згідно з положеннями ч.1 ст.128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За таких умов, для вирішення питання щодо правонаступництва у випадку смерті потерпілого до завершення судового розгляду кримінального провадження, окрім наведених положень кримінального процесуального закону, слід керуватися нормами цивільного та цивільного процесуального права.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер, і такі наслідки, як смерть людини, не є шкодою, яка завдана державним та суспільним інтересам.
Проте, сторона обвинувачення не вжила всіх розумних заходів, для встановлення потерпілих, або залучення представника потерпілого.
Надані прокурором довідки щодо відсутності заяв від рідних та членів сім'ї, довідки Мотовилівськослобідського старостинського округу за місцем проживання ОСОБА_6 , характеристики на останнього та витяги з державного реєстру актів цивільного стану щодо родичів ОСОБА_7 датовані 13.04.2026-14.04.2026, після складання та підписання угоди про визнання винуватості, а тому судом, при вирішенні питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості, до уваги не приймаються.
Враховуючи викладене, даючи оцінку встановленим в судовому засіданні обставинам, суд приходить до висновку, що існують обставини, які потребують додаткового дослідження в ході судового розгляду кримінального провадження, так як в ході підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості встановити коло потерпілих від вчинення злочину.
Отже, умови укладеної між сторонами кримінального провадження угоди про визнання винуватості суперечать вимогам кримінального закону, а тому в затвердженні такої угоди слід відмовити.
У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії досудового розслідування, судове провадження за згодою сторін кримінального провадження продовжується в загальному порядку (абзац 8 ч. 7 ст. 474 КПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 ЦПК України, ст.ст. 2,7, 26, 55-57,468-475 КПК України, суд,-
Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 31.03.2026 між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, продовжити підготовче судове засідання в порядку, передбаченому статтями 314-315 КПК України.
Ухвала не оскаржується.
Суддя ОСОБА_1