Справа № 369/6549/26
Провадження №2-з/369/33/26
09.04.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Козак І.А.,
при секретарі судового засідання Кавун Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Санченка Романа Григоровича про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
У провадження Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Санченка Романа Григоровича про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В обґрунтування заяви зазначає, що 20.12.2024 року по вул. Європейська 43 в м. Вишневе близько 16:00 год відбулося ДТП за участю автомобіля Джип Черокі д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Сеат Ібіця д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
На місці ДТП працівниками поліції було складено протокол на водія ОСОБА_1 .
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.03.2025 року провадження щодо водія ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Дане рішення набрало законної сили.
Після набрання законної сили Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.03.2025 року заявником було направлено матеріали до поліції для притягнення водія ОСОБА_2 до відповідальності.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.06.2025 року провадження щодо водія ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Київського апеляційного суду суді від 22.12.2025 року, постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.06.2025 року було скасовано та встановлено, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до Звіту № 9718/02/26 про оцінку транспортного засобу було встановлено майнову шкоду та вартість залишків автомобіля Джип Черокі д.н.з. НОМЕР_3 , крім того було сплачено за даний звіт:
- Майнова шкода становить 502 272 грн.;
- Вартість залишків 193 858,41 грн.;
- Сплата за звіт 6 000 грн.
Оскільки, цивільна відповідальність водія автомобіля Сеат Ібіця д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 не була застрахована полісом цивільної відповідальності, позивачу було відшкодовано частину шкоди завданої в наслідок пошкодження автомобіля Джип Черокі д.н.з. НОМЕР_4 Моторно транспортним страховим бюро України на загальну суму 160 000 грн.
На даний час майнова шкода, яка не відшкодована позивачці складає: 502 272 грн + 6 000 грн - 193 858,41 грн - 160 000 грн = 154 413,59 грн.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності частина квартири АДРЕСА_1 .
На підставі наведеного, представник заявника просив суд накласти арешт на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 .
Дослідивши заяву про забезпечення позову та долучені до неї документи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Так, відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Пунктом 4 вказаної Постанови передбачено, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заявником не зазначено в рамках якого майбутнього позову заявник звертається до суду з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви та який саме позов планує подати заявник, який характер спору існує між сторонами.
Окрім цього, із заяви не вбачається обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви, заявником не надано доказів та не зазначено про існування доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Виходячи з аналізу змісту норм глави 10 ЦПК України «Забезпечення позову» та правової природи заходів забезпечення позову, вони мають такі основні ознаки: 1) заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер захисту прав; 2) судове рішення про забезпечення позову не є остаточним рішенням по суті справи; 3) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до Принципів попередніх і забезпечувальних (охоронних) заходів у міжнародному цивільному процесі Міжнародної Асоціації процесуального права, «попередні і забезпечувальні заходи мають дві принципові цілі у цивільних спорах: а) збереження існуючого status quo до вирішення спору по суті; б) збереження активів, за рахунок яких остаточне судове рішення може бути виконано.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку.
У абзаці 1 частини десятої статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, зважаючи на недоведеність необхідності вжиття заходів забезпечення у обраний позивачем спосіб, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 151, 150, 153, 354 ЦПК України, суддя
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Санченка Романа Григоровича про забезпечення позову до подання позовної заяви - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Ірина КОЗАК