Справа № 364/86/24
Провадження № 6/364/10/26
15.04.2026 Володарський районний суд Київської області у складі
головуючого судді Ткаченко О. В.,
за участю секретаря Бондаренко Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду
заяву AT КБ «ПриватБанк» ел. пошта sud@privatbank.ua адреса 01001, м. Київ, вул. Грушевського, ІД Має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд Є СІТС ЄДРПОУ 14360570,
представник заявника - адвокат Хитрова Любов Володимирівна, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач: ОСОБА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,
про визнання виконавчого листа, виданого 03.07.2025р. у справі № 364/86/24 на користь ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
13 березня 2026 року до Володарського районного суду Київської області надійшла вказана заява. В обґрунтування заявлених вимог представником заявника зазначено, що у лютому 2024 року AT КБ «ПриватБанк» звернувся до Володарського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 14 вересня 2012 року у розмірі 44 383,89 грн станом на 30 січня 2024 року, яка складається з наступного: 35 867,87 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 516,02 грн - заборгованість за простроченими відсотками; та стягнення судових витрат.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 11.11.2024 у задоволенні позову AT КБ «ПриватБанк» відмовлено повністю.
У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Осадча Л.В. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з банку витрат на правову допомогу у розмірі 60 300,00 грн. Додатковим рішенням Володарського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідачі ОСОБА_1 - адвоката Осадчої Людмили Володимирівни про ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.
05 грудня 2024 року, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представником AT КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу на рішення суду від 11.11.2024, де просив скасувати рішення Володарського районного суду Київської області, ухваливши нове рішення про задоволення позову. Зі свого боку, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Володарського районного суду Київської області від 12.12.2024, в якій вона просила задовольнити її заяву про стягнення з банку витрат на правничу допомогу.
18 квітня 2025 року Київським апеляційним судом за результатами розглягу апеляційних скарг, поданих сторонами, ухвалено судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14 вересня 2012 року у розмірі 35 867, 87 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту станом на 30 січня 2024 року. Окрім цього стягнуто судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 957,61 грн. та за подання апеляційної скарги - 2 936,31 грн., а всього 4 893, 92 копійки. Стягнуто з AT КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 000 гривень.
Тобто, постановою Київського апеляційного суду від 18.04.2025 року у даній справі з ОСОБА_1 стягнуто на користь Банку 40761,79 грн., а з Банку на користь ОСОБА_1 - 5000,00 грн.
22 травня 2025 року AT «КБ «ПриватБанк» звернувся до ОСОБА_1 про зарахування зустрічної грошової вимоги за вищенаведеними рішеннями, на підтвердження чого надано копію відповідної Заяви з доказами про поштове відправлення з описом вкладення в лист, яке направлено на адресу ОСОБА_1 29.05.2025 року.
26 травня 2025 року Банк зарахував в погашення боргу по тілу кредиту 3850,00 грн. за вирахуванням податку з доходів фіз. осіб та військового збору згідно рішення суду, що підтверджується Випискою по рахунку на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 26-27). 04 червня 2025 року Банком списано незадоволені за рішенням суду відсотки в сумі 8516,02 грн.
18 серпня 2025 року ОСОБА_1 , після зарахування Банком зустрічних вимог в сумі 3850,00 грн., погашено залишок заборгованості по тілу кредиту в сумі 32017,87 грн. відповідно до рішення суду.
Проте, на підставі поданої заяви ОСОБА_1 , 27 листопада 2025 року державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито ВП НОМЕР_5 про стягнення з AT «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що стверджено постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5.
28 листопада 2025 року AT «КБ «ПриватБанк» звернувся до державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 27 листопада 2025 року у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі оскільки зараховано вищевказані зустрічні вимоги по цивільній справі 364/86/24.
До теперішнього часу реєстр ВП не містить рішень державного виконавця за клопотанням боржника, у зв'язку з чим і подано заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись із поданою заявою про визнання виконавчого листа, виданого 03.07.2025р. у справі № 364/86/24 на користь ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню предствником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Осадчою Л.В. 09.04.2026 через систему «Електронний суд» подано заперечення, які приєднані до матеріалів справи.
Представник заявника AT КБ «ПриватБанк» в судовому засідання підтримала позану заяву, просила її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подали до суду заву, якою просили розглядати заяву про визнання виконавчого листа, виданого 03.07.2025р. у справі № 364/86/24 на користь ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню, без їх участі.
Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, заперечення на заяву вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Встановлено, що в провадженні Володарського районного суду Київської області перебувала справа № 364/86/24 за позовом AT КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Даним позовом AT КБ «ПриватБанк» посив суд стягнути ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 14 вересня 2012 року у розмірі 44 383,89 грн станом на 30 січня 2024 року, яка складається з наступного: 35 867,87 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 516,02 грн - заборгованість за простроченими відсотками; та стягнення судових витрат. Рішенням Володарського районного суду Київської області від 11.11.2024 у задоволенні позову AT КБ «ПриватБанк» відмовлено повністю.
У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Осадча Л.В. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з банку витрат на правову допомогу у розмірі 60 300,00 грн. Додатковим рішенням Володарського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідачі ОСОБА_1 - адвоката Осадчої Людмили Володимирівни про ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.
05 грудня 2024 року, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представником AT КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу на рішення суду від 11.11.2024. Зі свого боку, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Володарського районного суду Київської області від 12.12.2024, в якій вона просила задовольнити її заяву про стягнення з банку витрат на правничу допомогу.
18 квітня 2025 року Київським апеляційним судом за результатами розглягу апеляційних скарг, поданих сторонами, ухвалено судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14 вересня 2012 року у розмірі 35 867, 87 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту станом на 30 січня 2024 року. Окрім цього стягнуто судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 957,61 грн. та за подання апеляційної скарги - 2 936,31 грн., а всього 4 893, 92 копійки. Стягнуто з AT КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 000 гривень.
Тобто, постановою Київського апеляційного суду від 18.04.2025 року у даній справі з ОСОБА_1 стягнуто на користь Банку 40761,79 грн., а з Банку на користь ОСОБА_1 - 5000,00 грн.
22 травня 2025 року AT «КБ «ПриватБанк» звернувся до ОСОБА_1 про зарахування зустрічної грошової вимоги за вищенаведеними рішеннями, на підтвердження чого надано копію відповідної Заяви з доказами про поштове відправлення з описом вкладення в лист, яке направлено на адресу ОСОБА_1 29.05.2025 року (а.с. 4, 34).
26 травня 2025 року Банк зарахував в погашення боргу по тілу кредиту 3850,00 грн. за вирахуванням податку з доходів фіз. осіб та військового збору згідно рішення суду, що підтверджується Випискою по рахунку на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 26-27). 04 червня 2025 року Банком списано незадоволені за рішенням суду відсотки в сумі 8516,02 грн.
18 серпня 2025 року ОСОБА_1 , після зарахування Банком зустрічних вимог в сумі 3850,00 грн., погашено залишок заборгованості по тілу кредиту в сумі 32017,87 грн. відповідно до рішення суду (а.с. 29).
Проте, на підставі поданої заяви ОСОБА_1 , 27 листопада 2025 року державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито ВП НОМЕР_5 про стягнення з AT «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що стверджено постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 (а.с. 5).
28 листопада 2025 року AT «КБ «ПриватБанк» звернувся до державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 27 листопада 2025 року у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі оскільки зараховано вищевказані зустрічні вимоги по цивільній справі 364/86/24.
Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Таким чином, обов'язок, що добровільно виконаний боржником поза межами виконавчого провадження, у відповідності до змісту норм ст. 432 ЦПК України є матеріально-правовою підставою для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.
При цьому нормами процесуального права, які регулюють дані правовідносини передбачено саме добровільне, а не примусове виконання боржником грошового зобов'язання, а отже сплата боржником заборгованості безпосередньо на рахунок стягувача є підставою для задоволення заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву, шляхом визнання виконавчого документу, а саме визнання виконавчого листа, виданого 03.07.2025р. у справі № 364/86/24 на користь ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з його добровільним виконанням боржником.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 354, 432 ЦПК України, суд, -
постановив:
Заяву AT КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого листа, виданого 03.07.2025р. у справі № 364/86/24 на користь ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати виконавчий лист № 364/86/24 від 03.07.2025 про стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу таким, що не підлягає виконанню .
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.
Суддя О. В. Ткаченко