справа № 362/1182/26
провадження № 2/362/3183/26
14.04.26 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Поповича О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Василькові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради про визначення строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд установив:
Суть і підстави позову. Процедура
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Погреби Обухівського району Київської області, три місяці, після набрання рішенням суду законної сили.
Позов обґрунтований тим, що після смерті матері відкрилась спадщина, він є спадкоємцем за законом першої черги. Зважаючи на те, що строк для прийняття спадщини пропущений з поважних причин, позивач просить суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.
Ухвалою від 09 лютого 2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання у справі.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду судом повідомлені належним чином.
Від позивача надійшла заява про можливість розгляду справи в його відсутність.
Від представника відповідача надійшла заява про визнання позову. У цій же заяві представник відповідача просить розгляд справи здійснювати в його відсутність.
З цих підстав рішення ухвалено за відсутності учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За правилами частини третьої статті 200 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Встановлені судом фактичні обставини та їх оцінка
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Погреби Обухівського району Київської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 31 травня 2024 року.
Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Після смерті матері позивача відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: земельну ділянку площею 2,156 га кадастровий номер 3221486500:06:004:0015 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Погребівської сільської ради Васильківського району Київської області.
За життя ОСОБА_2 заповіту не склала.
Спадкоємцями за законом першої черги щодо майна померлої ОСОБА_2 є позивач та його рідний брат.
19 січня 2026 року позивач звернувся до державного нотаріуса Першої Васильківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Водночас постановою від 19 січня 2026 року № 20/02-14/8/2026 державний нотаріус відмовив позивачу в оформленні спадщини після смерті ОСОБА_2 , мотивуючи таку відмову пропущенням строку для прийняття спадщини.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що шестимісячний строк для прийняття спадщини ним був пропущений оскільки він є учасником бойових дій та особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, потребує амбулаторного та стаціонарного лікування.
В підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду посвідчення серія НОМЕР_3 особи з інвалідністю внаслідок війни II групи, яка має право на пільги встановлені законодавством України для інвалідів внаслідок війни, Витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень та травм у колишнього військовослужбовця Протокол № 5 від 10 січня 2013 року Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України № 10 від 10 січня 2013 року, де вказано, що осколкові поранення голови, правої руки та ноги, ЗЧМГ (контузія 1987 р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , 1967 року народження та його наслідки, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні країнах, де велись бойові дії.
Окрім того, позивач зазначив, що протягом 2024 року стан його здоров'я значно погіршився, у період з 28 жовтня 2024 року по 04 листопада 2024 року він перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою з історії хвороби від 04 листопада 2024 року №24618 Київської міської клінічної лікарні №1.
Нормативно-правове регулювання та висновки суду
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:
1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини;
2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини;
3) ці обставини визнані судом поважними.
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, позивач посилався на незадовільний стан здоров'я, а також запровадження в Україні воєнного стану.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи обставини, на які посилався позивач та загальновідомі обставини суд дійшов висновку, що причини, вказані позивачем є тими непереборними обставинами, які перешкоджали йому протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Крім того, суд не може залишити поза увагою і те, що значна частина встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті матері позивача, припала на повномасштабну військову РФ проти України, черговий етап якої розпочався 24 лютого 2022 року, а позивач проживає на значній відстані від місця знаходження майна та є особою з інвалідністю.
До того ж, суд звертає увагу, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Відповідно до статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Обставин, які б свідчили, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не встановив.
Таким чином, позов належить задовольнити.
Керуючись статтями 200, 258, 259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
задовольнити позов.
Визначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Погреби Обухівського району Київської області, у три місяці з моменту набрання цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Дата складення повного рішення: 14 квітня 2026 року.
Суддя О. В. Попович