справа № 361/5508/25
провадження № 1-кс/361/429/26
20.03.2026
20 березня 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника власника майна- адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111130000749 від 14.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, про накладання арешту на майно,
встановив:
11.03.2026 прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області подав клопотання про накладання арешту на майно у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111130000749 від 14.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Броварського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111130000749 від 14.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України. Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , діючи з метою особистого збагачення, переслідуючи корисливий мотив, маючи кримінально-протиправний намір спрямований на легалізацію (відмивання) грошових коштів, одержаного злочинним шляхом, а саме грошовими коштами фізичних осіб - інвесторів будівництва житлових, нежитлових та комерційних приміщень, не пізніше 16.05.2017 (більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена), в м. Бровари Київської області (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), організував діяльність, якій надавався вигляд законної, у сфері житлового будівництва багатоповерхового багатоквартирного будинку у м. Бровари, Київської області, без фактичного ведення такої діяльності відповідно до вимог законодавства у сфері будівництва та без мети завершення будівництва і виконання зобов'язань перед інвесторами будівництва. З метою легалізації (відмивання) грошових коштів отриманих від інвесторів ЖБК «Гетьманський Бровари», у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_5 маючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, здійснив придбання дороговартісної нерухомості, а саме нежитлові приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія (проспект Червонозоряний) будинок 144, приміщення 7-О, яке зареєстрував на дружину - ОСОБА_6 , нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 1.1, яке зареєстрував на дружину - ОСОБА_6 . Транспортні засоби, а саме: автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», вартістю 684 210, 00 грн., легковий автомобіль марки «Toyota Camry» вартістю 1 298 220,00 грн, легковий автомобіль марки «Audi Q 8» вартістю 1 963 390,70 грн, легковий автомобіль марки «Audi Q 5» вартістю 846 286,65 грн. ОСОБА_5 придбав та зареєстрував на своє ім'я після виведення грошових коштів на фіктивні фірми та отримання готівкових коштів. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Державної податкової служби України, в період з 01.01.2010 по 14.03.2025 ОСОБА_5 та його близькі родичі: батьки, дружина, батьки дружини та діти не мали суттєвих доходів. 19.02.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
З огляду на такі обставини прокурор просить накласти арешт на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія (проспект Червонозоряний) будинок 144, приміщення 7-О та нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія (проспект Червонозоряний) будинок 144, приміщення 1.1, які зареєстровані на дружину ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , оскільки санкція інкримінованого ОСОБА_5 злочину передбачає конфіскацію майна, а законних джерел походження коштів у його дружини не було. Метою, накладення арешту є запобігання ризику відчуження майна, яке може підлягати конфіскації, як виду покарання.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, зазначив що доходів до 2021 у ОСОБА_6 не було, а тому існує обґрунтована підозра, що наведені в клопотанні об'єкти нерухомості були придбані з метою легалізації доходів отриманих її чоловіком злочинним шляхом.
Представник власника майна заперечив проти задоволення клопотання з огляду на те, що прокурором не доведено злочинне походження коштів за які ОСОБА_6 купила нежитлові приміщення, які просить арештувати прокурор. Так, для придбання нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія (проспект Червонозоряний) будинок 144, приміщення 7-О ОСОБА_6 15.10.2018 взяла в борг кошти у фізичної особи ОСОБА_7 в розмірі 160000 грн, що підтверджується відповідною борговою розпискою між сторонами, а вартість майнових прав на таке приміщення становила 156000 грн, що засвідчується копією договору №БСТ/01-КП/7-О. Разом з тим, нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія (проспект Червонозоряний) будинок 144, приміщення 1.1 було придбано за кошти, які також були отримані в позику у громадянина ОСОБА_7 в розмірі 950 000 гривень, що підтверджується борговою розпискою. Надалі кошти були повернуті з доходів ОСОБА_6 від підприємницької діяльності з 2021 по 2024 рік. Так, захисник наголосив, що дружина ОСОБА_5 не є підозрюваною у кримінальному проваджені, а зареєстроване на неї майно набуте за легальні (запозичені) кошти, а тому немає підстав для його арешту. Зауважив, що арешт цих приміщень із забороною користування фактично припинить законну підприємницьку діяльність ОСОБА_6 по здачі такої нерухомості в оренду і фактично позбавить її джерела доходів. Наголосив, що ОСОБА_6 не є підозрюваної у цьому кримінальному проваджені і жодних доказів щодо її причетності до легалізації доходів її чоловіка суду не надано.
Прокурор додатково зазначив, що подані представником власника майна документи на підтвердження наявності доходів для купівлі нерухомості є суперечливими, з огляду на таке. По перше, вартість нерухомості придбаної ОСОБА_6 у грудні 2020 року становила 1500000, а в борг ОСОБА_6 отримала 950 000 грн, а інших законних доходів не отримувала, тому не мала достатньої суми коштів для купівлі майна у 2020 році. По друге, в нотаріально посвідченій заяві позикодавця ОСОБА_7 зазначено, що 15.12.2020 він позичив громадянці ОСОБА_6 1500000 грн, а в розписці вказано лише 950000 грн, що породжує сумнів у достовірності цього документу. Нарешті, громадянин ОСОБА_7 ухиляється від явки в судові засідання, тобто від його допиту, як свідка, щодо обставин позики ним грошей ОСОБА_6 у 2018, 2020 роках, що також ставить під сумнів факт передачі їй коштів для придбання нерухомості.
Надавши правову оцінку клопотанню та доданим до нього матеріалам, слідчий суддя констатує таке.
Відповідно до п.7 ч.2. ст. 131 КПК України, арешт майна - є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частина 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Водночас ч. 11 ст. 170 КПК України передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Судом встановлено, що слідчим відділом Броварського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111130000749 від 14.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
19.02.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України і, на переконання суду, така підозра є обгрунтованою з огляду на долучені до матеріалів клопотання доказів.
Прокурор просить накласти арешт на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія (проспект Червонозоряний) будинок 144, приміщення 7-О та нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія (проспект Червонозоряний) будинок 144, приміщення 1.1, які зареєстровані на дружину ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , оскільки санкція інкримінованого ОСОБА_5 злочину передбачає конфіскацію майна, а законних джерел походження коштів у його дружини ОСОБА_6 не було. Отже, єдиною підставою для накладення арешту є забезпечення конфіскації майна, як виду покарання за вчинений злочин.
Відповідно до ч. 3 ст. 209 КК України кримінальна відповідальність настає за набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом вчинене організованою групою або в особливо великому розмірі.
Санкція ч. 3 ст. 209 КК України, яка інкримінована ОСОБА_5 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Отже, санкція ч. 3 ст. 209 КК України передбачає безальтернативну конфіскацію майна, як додаткове покарання у разі визнання судом особи винуватою у вчинені цього кримінального правопорушення. Разом з тим, таке покарання може застосовуватися лише до майна засудженої вироком суду особи, а не до майна її близьких родичів.
Так, власницею приміщень на які прокурор просить накласти арешт є ОСОБА_6 , яка не є підозрюваною у кримінальному проваджені № 12025111130000749 від 14.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, а тому немає підстав вважати. що вона може бути засуджена за вчинення цього злочину. Жодних доказів її причетності до інкримінованого злочину до клопотання не долучено. Відтак, до неї не може бути застосована конфіскація майна, як покарання. Та обставина, що ОСОБА_6 є дружиною підозрюваного не підтверджує той факт, що до її нерухомого майна, як до частини спільної сумісної власності подружжя може бути застосована конфіскація, оскільки вона є одноосібною власницею і таке майно могло бути придбано за особисті кошти ОСОБА_6 , тобто не бути спільною сумісною власністю подружжя. Отже, підстава для арешту майна наведена в клопотанні, а саме з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання є необгрунтованою.
Крім того, прокурором не доведено одержання злочинним шляхом коштів за які ОСОБА_6 купила нежитлові приміщення, які просить арештувати прокурор. Так, для придбання нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія (проспект Червонозоряний) будинок 144, приміщення 7-О ОСОБА_6 15.10.2018 взяла в борг кошти у фізичної особи ОСОБА_7 в розмірі 160000 грн, що підтверджується відповідною борговою розпискою між сторонами, а вартість майнових прав на таке приміщення, придбаних 18.10.2018, становила 156000 грн, що засвідчується копією договору №БСТ/01-КП/7-О. Суд погоджується що оподатковані доходи ОСОБА_6 за період з 01.01.2010 по 18.10.2018 не дозволяють придбати таку нерухомість. Проте, обґрунтованих аргументів на підтвердження фіктивності борговій розписці, зокрема, які спростовують факт передачі грошей ОСОБА_7 у вказаній сумі ОСОБА_6 прокурором не зазначено.
Разом з тим, нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія (проспект Червонозоряний) будинок 144, приміщення 1.1 було придбано ОСОБА_6 за кошти, які також були отримані в позику у громадянина ОСОБА_7 в розмірі 950 000 гривень, що підтверджується борговою розпискою, тобто у законний спосіб. Суд погоджується з прокурором, що вартість такої нерухомості була вище за документами, а саме 1500000 грн і в той час ОСОБА_6 ще не отримувала доходів від підприємницької діяльності, однак це не є беззаперечним свідченням того, що інша частина коштів була одержана злочинним шляхом її чоловіком. З нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7 вбачається , що він надав 15.12.2020 ОСОБА_6 1500000 грн, а не 950000 грн, що, як вказує прокурор породжує сумнів в достовірності таких документів (доказів), а позикодавець в судові засідання не прибуває для допиту його, як свідка. Водночас суд звертає увагу, що орган досудового розслідування може проводити широкий спектр слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, зокрема, провести допит ОСОБА_7 щодо обставин надання позики ОСОБА_6 у 2018, 2020 році, якщо прокурор вважає боргові розписки фіктивними. Проте, за час судового розгляду клопотання такі дії органом досудового розслідування не були, а ОСОБА_7 не прибув в судове засідання з поважних причин, у зв'язку з хворобою, що підтверджується відповідною медичною довідкою.
Отже, суд вважає, що накладення арешту на майно ОСОБА_6 не забезпечить досягнення дієвості кримінального провадження, що є метою застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, а лише не співрозмірно порушить права ОСОБА_6 на мирне володіння належним їй майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
З наведеного суд вважає, що у клопотанні не доведена підстава арешту майна, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 167, 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
У задоволенні клопотання про накладання арешту на майно, власником якого є ОСОБА_6 , в межах кримінального провадження № 12025111130000749 від 14.04.2025 відмовити.
На ухвалу протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подано апеляційні скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено о 17 год. 15 хв. 24 березня 2026 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.
Слідчий суддя ОСОБА_1