Справа № 357/4440/26
Провадження № 2-з/357/24/26
іменем України
"14" квітня 2026 р. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого суді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Кича М.В.
розглянувши заяву представника позивача - адвоката Вдовики Олени Миколаївни про забезпечення позову, -
В березні 2026 року адвокат Вдовика Олена Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Приватного підприємства Фірма «Атрікс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки.
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана позовна заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2026 року головуючим суддею по справі визначено суддю Орєхова О.І. та отримана для розгляду.
Ухвалою судді від 26 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по справі на 12.05.2026.
09 квітня 2026 року уповноваженим представником позивача - адвокатом Вдовикою Оленою Миколаївною було подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, в межах суми 179721, 54грн, що належать Приватному підприємству Фірми «Атрікс « (ЄДРПОУ 25297255), що знаходяться на банківському рахунку: IBAN НОМЕР_1 в AT Державний Ощадний банк України та інших відкритих рахунках у банківських установах, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову;
- заборони державним реєстраторам, а також іншим суб'єктам державної реєстрації, у тому числі, але не виклично нотаріусам, як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства Фірми «Атрікс» (ЄДРПОУ 25297225), а саме заборонити вносити записи про припинення, ліквідацію, злиття юридичної особи, зміни складу засновників, учасників юридичної особи, зміни керівника Приватного підприємства Фірми «Атрікс» (ЄДРПОУ 25297225);
- заборони керівнику Приватного підприємства Фірма «Атрікс» (ЄДРПОУ 25297225 ) вчиняти будь-які дії з припинення, ліквідації юридичної особи - Приватного підприємства Фірма «Атрікс», зміни складу засновників, учасників юридичної особи, зміни керівника даного підприємства та передачі належного Приватному підприємству Фірма «Атрікс» (ЄДРПОУ 25297225 ) майна, що перебуває на балансі підприємства, іншим юридичним та фізичним особам.
В обгрунтування поданої заяви зазначила наступне.
Відповідно до позовної заяви, позивач працювала з 03.11.2021 по 28.04.2023 на ПП Фірма "Атрікс"(відповідач), що підтверджується записами у трудовій книзі, відомостями в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування, Форма ОК-5, що видано Пенсійним фондом України та у Відомостях з Держаного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, що видається ОДПІ.
Однак, майже за два роки працевлаштування позивача на роботі, відповідач жодного разу не виплатив позивачу заробітної плати.
На неодноразові звернення позивача до директора ПП Фірми «Атрікс» Афанасьева Юрія Дмитровича про виплату заробітної плати позивачу, директор відмовлявся її виплачувати, посилаючись на те що вона його дружина (на той час вони перебували у шлюбі) і у них спільний бюджет.
Адвокатом Вдовикою О.М. було надіслано адвокатський запит на ім'я керівника ПП Фірма «Атрікс» із проханням надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 ь у період її працевлаштування в ПП Фірмі «Атрікс».
У своїй відповіді ПП Фірма «Атрікс», за підписом директора ОСОБА_2 від 27.02.2026, адвоката повідомлено, що з огляду на те, що ОСОБА_1 , не виконувала ніякої роботи, заробітна плата їй нараховувалась, але не виплачувалась. За весь період ОСОБА_1 було нараховано до видачі 103 135,14 грн.
В зв'язку з чим, позивач звернулась до суду із захистом своїх прав.
Однак, як стало згодом відомо, після того як було відкрито провадження у справі та відповідач, в особі керівника Афанасьева Ю.Д., отримавши позовну заяву про стягнення заробітної плати, вирішив уникнути відповідальності в межах даної судової справи та вчиняє прямі дії спрямовані на ліквідацію підприємства - відповідача. На разі, як відомо позивачу, майно, що перебуває на балансі підприємства, готується до передачі на баланс третіх осіб, а діяльність підприємства в найближчий час буде припинено. Такими діями відповідач, в особі його директора, створюють умови, при яких буде неможливо виконати рішення суду у випадку його задоволення.
Виключення відомостей про відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та, як наслідок, звільнення директора з посади, унеможливлюватиме виконання майбутнього рішення суду та ефективного захисту порушених прав позивача у випадку задоволення позовних вимог. В процесі припинення діяльності на закритих рахунках відповідача не буде зберігатись жодних коштів, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення поданій справі та ефективний захист прав позивача.
У відповідача відсутній намір добровільно сплатити заборгованість зі сплати заробітної плати та втраченого середнього заробітку, про це свідчить відсутність з боку відповідача будь-яких активних дій щодо погашення боргу. Навпаки, він позбувається всього рухомого та нерухомого майна, що пов'язано з його особою.
В свою чергу, 08.04.2026 відповідачем було подано до суду заяву про заперечення розгляду справи у спрощеному порядку з викликом сторін, що також підтверджує недобросовісність відповідача та намір «штучно затягнути» судовий процес у справі аби встигнути ліквідувати підприємство.
Таким чином, у разі ліквідації Приватного підприємства Фірма «Атрікс» існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому позивач вважає, що наявні передбачені законом підстави для застосування заходів забезпечення позову, що спрямовано на ефективний захист прав позивача у разі задоволення позову.
Просила задовольнити заяву про забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову, згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09 квітня 2026 року була передана на розгляд судді Орєхова О.І.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним заяву представника позивача - адвоката Вдовики О.М. про забезпечення позову задовольнити частково, з таких підстав.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.
Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
З наданих до суду матеріалів вбачається, що предметом позову є стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику. Загальна сума заборгованості, яку представник позивача просить стягнути з відповідача становить: 103 135,14 грн - нарахована, але не виплачена заробітна плата; 55 255,20 грн - середній заробіток за час затримки.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, в межах суми 179721, 54грн, що належать Приватному підприємству Фірми «Атрікс « (ЄДРПОУ 25297255), що знаходяться на банківському рахунку: IBAN НОМЕР_1 в AT Державний Ощадний банк України та інших відкритих рахунках у банківських установах, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову;
- заборони державним реєстраторам, а також іншим суб'єктам державної реєстрації, у тому числі, але не виклично нотаріусам, як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства Фірми «Атрікс» (ЄДРПОУ 25297225), а саме заборонити вносити записи про припинення, ліквідацію, злиття юридичної особи, зміни складу засновників, учасників юридичної особи, зміни керівника Приватного підприємства Фірми «Атрікс» (ЄДРПОУ 25297225);
- заборони керівнику Приватного підприємства Фірма «Атрікс» (ЄДРПОУ 25297225 ) вчиняти будь-які дії з припинення, ліквідації юридичної особи - Приватного підприємства Фірма «Атрікс», зміни складу засновників, учасників юридичної особи, зміни керівника даного підприємства та передачі належного Приватному підприємству Фірма «Атрікс» (ЄДРПОУ 25297225 ) майна, що перебуває на балансі підприємства, іншим юридичним та фізичним особам.
Порушуючи питання про забезпечення позову у вказаний у заяві спосіб, представник позивача послалася на те, що після того як було відкрито провадження у справі, відповідач, в особі керівника Афанасьева Ю.Д., отримавши позовну заяву про стягнення заробітної плати, вирішив уникнути відповідальності в межах даної судової справи та вчиняє прямі дії спрямовані на ліквідацію підприємства - відповідача. На разі, як відомо позивачу, майно, що перебуває на балансі підприємства готується до передачі на баланс третіх осіб, а діяльність підприємства в найближчий час буде припинено. Такими діями відповідач, в особі його директора, створюють умови, при яких буде неможливо виконати рішення суду у випадку його задоволення.
28 липня 2022 року у Постанові по справі №640/31850/20 Верховний Суд зазначив, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
З урахуванням предмету та підстав позову, з яким представник позивача звернувся до суду, мети забезпечення позову, суд приходить до висновку, що слід накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства Фірма «Атрікс» в межах суми позовних вимог, а саме в 158 390,34 грн ( нарахована, але не виплачена заробітна плата - 103 135,14 грн + середній заробіток за час виплати заробітної плати звільненому працівнику - 55 255,20 грн), оскільки невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вищевказані грошові кошти, може призвести в майбутньому до порушення прав позивача, істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Суд вважає, що такий захід забезпечення позову буде співмірним із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, суд зауважує, що арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, якщо судове рішення буде постановлено на користь позивача. Тобто, можливість боржника розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час і лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Щодо вимоги представника представника позивача про встановлення заборони державним реєстраторам, а також іншим суб'єктам державної реєстрації, у тому числі, але не виклично нотаріусам, як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства Фірми «Атрікс» (ЄДРПОУ 25297225), а саме заборонити вносити записи про припинення, ліквідацію, злиття юридичної особи, зміни складу засновників, учасників юридичної особи, зміни керівника Приватного підприємства Фірми «Атрікс» (ЄДРПОУ 25297225) та заборони керівнику Приватного підприємства Фірма «Атрікс» (ЄДРПОУ 25297225 ) вчиняти будь-які дії з припинення, ліквідації юридичної особи - Приватного підприємства Фірма «Атрікс», зміни складу засновників, учасників юридичної особи, зміни керівника даного підприємства та передачі належного Приватному підприємству Фірма «Атрікс» (ЄДРПОУ 25297225 ) майна, що перебуває на балансі підприємства, іншим юридичним та фізичним особам, то в цій частині заява не підлягає задоволенню, так як такі вимоги не є співмірними з предметом позову.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову частково, а саме шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства Фірма «Атрікс» в межах суми позовних вимог, а саме в розмірі 158 390,34 грн , оскільки не вжиття зазначених заходів, у випадку задоволення позовних вимог, може утруднити виконання в майбутньому рішення
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов'язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов'язковою до виконання всіма суб'єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб'єктами самостійно, тобто без залучення державної виконавчої служби.
На підставі викладено та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 12, 18, 81, 149, 150, 153, 157, 258, 353, 354 ЦПК України, Конституцією України, суд, -
Заяву представника позивача - адвоката Вдовики Олени Миколаївни про забезпечення позову, - задовольнити частково.
Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, в межах суми 158 390,34 грн, що належать Приватному підприємству Фірми «Атрікс « (ЄДРПОУ 25297255), що знаходяться на банківському рахунку: IBAN НОМЕР_1 в AT Державний Ощадний банк України та інших відкритих рахунках у банківських установах, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
В решті частин вимог, - відмовити.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Копію ухвали направити учасникам справи та уповноваженим органам для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено 14 квітня 2026 року.
Суддя О. І. Орєхов