15.04.2026
Справа № 947/5472/25
Провадження по справі №1-кс/522/1316/26
15 квітня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 від розгляду скарги, поданої в порядку ст. 303 КПК України (справа №947/5472/25, провадження №1-кс/522/231/26),
До Приморського районного суду надійшла заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 від розгляду скарги, поданої в порядку ст. 303 КПК України (справа №947/5472/25, провадження №1-кс/522/231/26).
Як вбачається з журналу судового засідання, в обґрунтування заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_3 посилається на те, що слідчий суддя ОСОБА_4 порушив його конституційне право не захищаючи основоположні права та свободи, відмовив в його заяві від 23.02.2026 року, згідно ст. 11, 206, 318 КПК України, в судовому засіданні 06.03.2026 року, що, на його думку є підставою для відводу судді ОСОБА_4 , яка передбачена п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2026 року було постановлено здійснювати проведення судового засідання з розгляду заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 від розгляду скарги, поданої ОСОБА_3 31.03.2026 року об 11 год. 00 хв. та подальші судові засідання у разі необхідності в режимі відеоконференції із приміщення ДУ «Одеський слідчий ізолятор», яку виконано не було, оскільки ОСОБА_3 було переведено до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.04.2026 року було постановлено здійснювати проведення судового засідання з розгляду заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 від розгляду скарги, поданої ОСОБА_3 15.04.2026 року об 11 год. 00 хв. та подальші судові засідання у разі необхідності в режимі відеоконференції із приміщення ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», яку виконано не було, оскільки ОСОБА_3 переведено до ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а дозвіл на його доставку суд, за яким він рахується, не надано.
На підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2026 року призначено судове засідання 15.04.2026 року об 11 год. 00 хв., проте ДУ «Одеський слідчий ізолятор» не вдалося забезпечити участь ОСОБА_3 в режимі відеоконференцзв'язку з технічних причин.
Суддя ОСОБА_4 в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, від якого надійшла заява про розгляд заяви про відвід без його участі, у зв'язку із службовою зайнятістю.
Прокурор в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, від якого надійшла заява про розгляд заяви про відвід слідчого судді без його участі, в задоволенні якого просив відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, дослідивши заяву ОСОБА_3 , дійшов такого висновку.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 КПК України, відвід може бути заявлений лише тому судді, який розглядає кримінальне провадження.
Статтею 75 КПК України визначено перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Так, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
У чинному кримінальному процесуальному законі закріплено інститут відводу (самовідводу) судді, який, по суті, є єдиним способом вирішення конфлікту інтересів в їхній професійній діяльності, прямо передбаченим законом. При цьому, інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки судді, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання своїх обов'язків.
У ч.1ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні ЄСПЛ "Бочан проти України (Заява N 7577/02) від 03.05.2077 року зазначено, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Також, в рішенні ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (Заява № 54574/07) від 03.12.2019 року вказано, що безсторонність означає відсутність упередженості або прихильності. Її наявність чи відсутність може бути оцінена за суб'єктивним критерієм, де повинні прийматися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі, та об'єктивним критерієм, який визначає, чи надав відповідний суддя достатні гарантії, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо другого критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.
З практики ЄСПЛ вбачається, що факти, які можуть викликати сумніви в упередженості потребують доведення.
Доводи ОСОБА_3 ґрунтуються на суб'єктивному сприйнятті поведінки слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 під час розгляду вказаної скарги, які на його думку, можуть слугувати фактами, при вирішенні питання щодо його упередженості та пов'язані із прийнятим слідчим суддею рішенням, яким було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 , в порядку ст. 11, 206, 318 КПК України.
В свою чергу, судом під час розгляду вказаної заяви не було встановлено таких фактів, які б викликали сумніви в упередженості слідчого судді ОСОБА_4 та порушенні ним суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності суду, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ при розгляді поданої скарги заявником.
Отже, судом встановлено, що доводи ОСОБА_3 щодо упередженості слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів на підтвердження доводів поданої заяви суду представлено не було.
Таким чином, суд доходить висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявленого ОСОБА_3 , відводу слідчому судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 .
Зважаючи на вищенаведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 від розгляду скарги, поданої в порядку ст. 303 КПК України (справа №947/5472/25, провадження №1-кс/522/231/26).
Керуючись ст. 75, 80, 81, 372, 376 КПК України, -
В задоволені заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 від розгляду скарги, поданої в порядку ст. 303 КПК України (справа №947/5472/25, провадження №1-кс/522/231/26), - відмовити.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_5