Справа № 142/818/20
Провадження № 22-ц/801/554/2026
Категорія: 30
Головуючий у суді 1-ї інстанції Щерба Н. Л.
Доповідач:Ковальчук О. В.
14 квітня 2026 рокуСправа № 142/818/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
за участю секретаря судового засідання Кулішко Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Близнюком Віктором Васильовичем, на заочне рішення Піщанського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 10 грудня 2025 року у селищі Піщанка суддею цього суду Гринишиною А.А., дата складання повного тексту судового рішення відповідає даті його ухвалення,
У листопаді 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.07.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено усний договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , а також земельних ділянок, на яких він розташований, а саме: земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,1498 га, кадастровий номер 0523255100:03:002:0060, та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1019 га, кадастровий номер 0523255100:03:003:0029.
Продаж будинку та земельних ділянок був обумовлений переїздом продавця через похилий вік до доньки в м. Жмеринка. Суттєвими умовами зазначеного усного договору були повна оплата вартості будинку та земельних ділянок у розмірі 265 000 грн, що в еквіваленті становило 10 000 дол. США, та розподіл витрат, пов'язаних із нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу та державною реєстрацією права власності.
Позивач, як покупець, виконала умови усного договору та сплатила зазначену суму готівковими коштами продавцю нерухомого майна. Проте укласти письмовий договір купівлі-продажу та здійснити його нотаріальне посвідчення стало неможливим, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Спадщину після його смерті ніхто не прийняв. Спадкоємцем за заповітом є його донька ОСОБА_2 . Позивач зазначав, що діти власника будинку та земельних ділянок не скористалися своїм правом на прийняття спадщини, однак цей спір стосується їхніх прав та законних інтересів.
Таким чином, позивач вважав, що відповідачем за даним позовом, відповідно до ст. 48 ЦПК України, є спадкоємець померлого власника нерухомого майна, а саме донька ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
За таких обставин, позивач просила суд визнати дійсним усний договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок на яких він розташований, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,1498 га кадастровий номер 0523255100:03:002:0060, вартістю 191 324,56 грн, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1019 га, кадастровий номер 0523255100:03:003:0029., вартістю 3 933,24 грн, укладений 21.07.2018 року між ОСОБА_1 , в якості покупця, та ОСОБА_3 , в якості продавця, за ціною 265 000 грн, та здійснити розподіл судових витрат.
10.12.2025 року заочним рішенням Піщанського районного суду Вінницької області у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням суду, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Близнюка В.В., подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Також вказує на неможливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу через смерть ОСОБА_3 .
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.
Належним чином повідомлені учасники справи у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились.
Відповідно до положень ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Разом з тим, 14 квітня 2026 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Близнюка В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що адвокат Близнюк В.В. раптово захворів, а тому не може прибути до суду, також повідомив, що докази наведеного будуть подані у наступне судове засідання.
Апеляційний суд звертає увагу, що, звертаючись до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, адвокатом Близнюком В.В. не було надано жодних доказів, які б свідчили про наявність поважних причин неможливості з'явитися в судове засідання, а його посилання на те, що такі докази будуть надані пізніше не є підставою, передбаченою ст. 372 ЦПК України, для відкладення розгляду справи а відтак клопотання про відкладення судового засідання є необґрунтованим.
Крім того, ОСОБА_1 без невідомих на те причин, самостійно в судове засідання не з'явилась.
У постанові від 22.05. 2023 року у справі № 523/13340/20 Верховний Суд вказав, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи, оскільки неявка учасників справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи, а відкладення її розгляду призведе до порушення строків розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не у повній мірі відповідає цим вимогам.
У ході розгляду справи встановлено, що відповідно до розписки від 21.07.2018 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000 дол. США - еквівалент 265 000 грн, за продаж належного йому майна: житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,1498 га, кадастровий номер 0523255100:03:002:0060; земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1019 га, кадастровий номер 0523255100:03:003:0029 (а.с.7).
Зі змісту зазначеної розписки також вбачається, що ОСОБА_1 передано технічний паспорт на будинок, домову книгу, Державні акти на право власності на земельну ділянку ВН № 077541 від 12.07.2005 року та ВН № 077542 від 12.07.2005 року та сторони домовилися, що витрати на укладення та посвідчення договору купівлі-продажу нотаріусом в наступному розподіляються між сторонами порівну, до часу переїзду ОСОБА_3 може проживати в будинку.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02.08.2018 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Піщанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 02.08.2018 року вчинено відповідний актовий запис № 37 (а.с.8).
Із свідоцтва № НОМЕР_2 на право особистої власності на жилий будинок, виданого 23.08.1986 року Виконавчим комітетом Піщанської селищної Ради народних депутатів Вінницької області, вбачається, що за ОСОБА_4 зареєстровано право особистої власності на жилий будинок, розташований у АДРЕСА_2 , разом із належними до нього господарськими будівлями та спорудами. У свідоцтві також зазначено, що право власності зареєстроване в установленому порядку в органах технічної інвентаризації, що підтверджується відповідним записом у реєстровій книзі за № 240 (а.с.35).
Також позивачем до позовної заяви долучено копію технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 , виготовленого 01.07.2024 року на замовлення ОСОБА_3 та згідно з характеристикою будівель та споруд технічного паспорта встановлено, що до складу домогосподарства входять такі будівлі та споруди: Літ. А - житловий будинок, рік побудови: 1970, фундамент - камінь бутовий, стіни - камінь ракушняк, покрівля - шифер, площа 101,3 кв.м; Літ. а - веранда, фундамент - бутовий, стіни - ракушняк, покрівля - шифер, площа 13,3 кв.м; Літ. а? - вхідний майданчик, стіни - бутобетон, площа 5,9 кв.м; Літ. а? - веранда, фундамент - бутовий, стіни - ракушняк, покрівля - шифер, площа 7,7 кв.м; Літ. а? - вхідний майданчик, стіни - бутобетон, площа 4,8 кв.м; Літ. Б - сарай, фундамент - бутовий, стіни - ракушняк, покрівля - шифер, площа 50,0 кв.м; Літ. П - погріб, фундамент - камінь, стіни - блоки ракушняку, площа 30,8 кв.м; Літ. В - гараж, рік побудови 1974, фундамент - бутовий, стіни - ракушняк, покрівля - шифер, площа 56,0 кв.м; 1-2 - огорожа. Середньо - ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 94,2 кв.м., станом на 29.10.2020 року складає 2 500 дол. США, що еквівалентно 70 997 грн грн (а.с.10-14).
Крім того, з державних актів на право власності на земельні ділянки серії ВН № 077541 та серії ВН № 077542 відповідно вбачається, що ОСОБА_3 належали: земельна ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,1498 га, кадастровий номер 0523255100:03:002:0060, нормативна грошова оцінка 191 324, 56 грн; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1019 га, кадастровий номер 0523255100:03:003:0029, нормативна грошова оцінка 3933, 24 грн (а.с.15-18).
02.09.1957 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровали шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_3 , повторно виданим 13.10.2020 року Піщанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану (а.с.22).
Відповідно до заповіту, посвідченого 05.05.2005 року Піщанською державною нотаріальною конторою, подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , перебуваючи у шлюбі та при здоровому розумі, усвідомлюючи значення своїх дій, розпорядилися на випадок смерті належним їм житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами і земельною ділянкою площею 0,25 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заповівши їх ОСОБА_2 , при цьому підтвердивши, що заповіт не є удаваним чи фіктивним, а його зміст відповідає їхнім справжнім намірам (а.с.19).
27.10.2017 року згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 02.11.2017 року померла ОСОБА_6 , про що Піщанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 02 листопада 2017 року вчинено відповідний актовий запис № 26 (а.с.9).
Витяг № 00028184298 від 16.10.2020 року засвідчує, що дошлюбним прізвищем ОСОБА_2 було ОСОБА_7 , а після укладення шлюбу 13.12.1975 року з ОСОБА_8 вона набула прізвище ОСОБА_9 , при цьому в реєстрі також містяться відомості про розірвання цього шлюбу 17.09.1981 року. Крім того, відповідно до витягу № 00028184368 від 16.10.2020 року, при повторному укладенні шлюбу 13.07.1984 року з ОСОБА_10 її дошлюбним прізвищем було ОСОБА_9 , а після державної реєстрації шлюбу вона набула прізвище ОСОБА_11 (а.с. 20-27).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що усний договір купівлі-продажу житлового будинку, про який зазначає позивач, не відповідає письмовій формі, а тому є нікчемним в силу закону, який не вимагає визнання його таким в судовому порядку.
Крім того, суд зазначив, що розписка, що міститься в матеріалах справи, не є договором купівлі-продажу, оскільки не містить істотні умови, що притаманні такому договору.
Також, як вважав суд першої інстанції, смерть ОСОБА_3 не є ухиленням від нотаріального посвідчення вказаного договору і не відповідає ознакам, передбаченим ч. 2 ст. 220 ЦК України.
Крім того, суд вважав, що позов у даній справі поданий до неналежного відповідача, оскільки відсутні відомості про те, що відповідачем ОСОБА_2 , як спадкоємцем за заповітом, було вжито заходів для оформлення спадщини на спірне майно та отримання свідоцтва про право на спадщину.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд частково погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 657 ЦК України, передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ст. 220 ЦК України уразі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив судам, що при розгляді подібних спорів суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину, договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст. 218 та 220 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені статтями 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 1277 ЦК України заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.
Отже, набуття права власності на відумерлу спадщину територіальною громадою можна розглядати як правовий засіб, що слугує досягненню визначеності у відносинах власності на засадах справедливості.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що в даній справі відсутні відомості про те, що відповідачем ОСОБА_2 , як спадкоємцем за заповітом, було вжито заходів для оформлення спадщини на спірне майно та отримання свідоцтва про право на спадщину, дійшов обґрунтованого висновку, що позов поданий до неналежного відповідача.
У спорі, який виник, встановлення дійсного спадкоємця майна ОСОБА_3 є визначальним для правильного його вирішення, оскільки саме від цього залежить, хто виступатиме відповідачем за позовом ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Ідентичного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 року у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 року у справі № 203/2/19, від 21.11.2022 року у справі № 754/16978/21.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 07.10. 2020 року у справі № 705/3876/18.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі № 642/3933/23).
Разом з тим, враховуючи наведене нормативно-правове регулювання та висновки касаційного суду, з'ясувавши, що ОСОБА_1 подала позов у даній справі до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно вдався до оцінки наявних у матеріалах справи доказів та передчасно дійшов висновку щодо нікчемності укладеного між позивачем та померлим ОСОБА_3 усного договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Водночас суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, однак, з урахуванням вищенаведеного, необхідності досліджувати наявність або відсутність ознак, визначених ст. 220 ЦК України, щодо можливості визнання нотаріально не посвідченого договору дійсним, у даному випадку, в суду не було.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
При цьому доводи скаржника не спростовують правильних висновків суду за результатом розгляду справи і не містять посилань, що б вказували про наявність законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового судового рішення.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні лише в частині викладених судом мотивів щодо відмови у задоволенні позову, підстав для зміни розподілу судових витрат в такому випадку не має.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Близнюком Віктором Васильовичем, задовольнити частково.
Заочне рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 грудня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині залишити його без змін.
Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за нею.
Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк