Справа № 496/2741/26
Провадження № 1-кс/496/583/26
13 квітня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність працівників ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, невизнання потерпілим та законним представником потерпілого,
Скаржниця засобами поштового зв'язку звернулась до суду зі скаргою і просить визнати протиправну бездіяльність Начальника Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області та його підлеглих, яким доручено було вирішити повідомлення Скаржниці про злочини у відповідності до ст. 214 КПК України у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання її повідомлення про злочин. Витребувати у суб'єкта оскарження всі матеріали разом із її первинним повідомленням про злочин, які він зареєстрував 17.03.2026 року за № 527913 та вніс відомості до ЄРДР за № 12026164250000075, а також матеріали за її другим повідомленням про злочин, які він зареєстрував 31.03.2026 року за № 6380. Зобов'язати Начальника Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, або іншу відповідну уповноважену службову особу Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, уповноважену на внесення відомостей заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), невідкладно внести відомості про вчинення злочину, зазначеному у її повідомлені про злочин від 31.03.2026 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлення про злочини ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення та розпочати за цією заявою досудове розслідування у формі досудового слідства. Зобов'язати Начальника Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, або іншу відповідну уповноважену службову особу Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області визнати її малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 потерпілим по справі, а її, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно законним представником потерпілого та вручити пам'ятку про процесуальні права і обов'язки. Зобов'язати Начальника Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, або іншу відповідну уповноважену службову особу Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області визнати її, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потерпілою та вручити пам'ятку про процесуальні права і обов'язки.
Свої вимоги, крім іншого, мотивує тим, що 16.03.2026 року вона, ОСОБА_3 звернулась до старшого інспектора ВСОБ Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції ОСОБА_5 із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України (Хуліганство). У заяві вона детально описала обставини події, а саме: що 12.03.2026 року в проміжок часу між 11 та 11:30 годинами у приміщенні Авангардівського ліцею, розташованого за адресою: Добрянського, 26 А, під час навчального процесу, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не дивлячись на присутність вчителя ОСОБА_7 та поліцейської старшого інспектора ВСОБ Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції ОСОБА_5 , грубо порушуючи навчальний процес та громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та представника закладу та правоохоронного органу, супроводжуючи свої зухвалі дії криками та довготривалою грубою нецензурною лайкою, зриваючи учбовий процес (адже на її крики повиходили діти та вчителі з класів, де проходило навчання), знущаючись над її малолітнім сином ОСОБА_4 , нанесла йому удар кулаком о область життєво важливого органу - ока, від чого її син ОСОБА_8 вдарився головою об стіну, отримавши додаткові ушкодження. В діях ОСОБА_9 вбачаються ознаки кримінально-карного діяння, відповідальність за яке прямо передбачена ст. 296 КК України, а саме: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, поєднане із спричиненням тілесних ушкоджень малолітньому із спричиненням істотної шкоди особистим та суспільним інтересам. Викладені нею обставини повністю підтверджуються матеріалами камер спостереження, медичними довідками, свідченнями безпосередніх учасників, свідків та очевидців та іншими матеріалами, які вона готова надати слідству. Також ці обставини можуть бути підтверджені висновками судово-медичного експерта, що потребує відповідного направлення на СМЄ.
Проте, станом на сьогодні відомості за її заявою за ст. 296 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) не внесені. Замість цього 20.03.2026 року при ознайомлені із витягом з ЕРДР її стало відомо, що замість відомостей за її повідомленням про злочин, було внесені відомості за рапортом працівника поліції капітана поліції ОСОБА_5 та було зареєстроване кримінальне провадження за ст. 125 КК України, що не відповідає фактичним обставинам події та ігнорує її первинну заяву, а відомості за її повідомленням про злочин так і не внесені до ЕРДР. Зважаючи на такі обставини, вона подала повторне повідомлення про злочин за ст. 296 КК України, яке було зареєстроване суб'єктом оскарження 31.03. 2026 року за № 6380.
Дізнавач суб'єкта оскарження ОСОБА_10 повідомив їй, що про результати розгляду її повідомлення про злочин від 31.03.2026 року їй надіслано поштою повідомлення. Однак ніякого повідомлення у розумні сроки вона так і не отримала, а тому зателефонувала до чергового суб'єкта оскарження, від якого дізналась, що її повідомлення про злочин отримала Начальник дізнання суб'єкта оскарження ОСОБА_11 , проте відомості до ЄРДР за її повідомленням про злочин не внесені.
Більш того, до теперішнього часу її син ОСОБА_8 так і не визнаний потерпілим по справі, а вона не визнана його законним представником і відповідно вони не можемо реалізувати їх процесуальні права, що є очевидним обмеженням.
Крім того, є очевидним і те, що вона має бути визнаною потерпілою, про що зазначено у повідомлені про злочин, адже: такі протиправні дії ОСОБА_9 викликали її фізичні і душевні страждання та хвилювання, це посилилось і тим, що ОСОБА_8 перестав нормально спати (сняться кошмари, переслідування), став боятись йти у школу, висловлюючи побоювання, що його там знову поб'ють і ніхто за нього не заступиться ані поліція, ані вчителі. Спочатку їй вдавалось вмовити його йти до школи, але страхи його посилювались і вона змушена була звернутись до керівництва школи (підтверджується її заявою до дирекції ліцею, перепискою та може бути підтверджено свідченнями самого керівництва ліцею) щодо залишення ОСОБА_8 на домашньому навчанні. Змінився повністю мій життєвий уклад: вона змушена витрачати свій життєвий час на біганину по лікарях, психологах, судово-медичних експертах, спілкування з поліціянтами тощо (підтверджується матеріалами кримінального провадження). І це притому, що вона знаходиться на останніх днях вагітності (підтверджується медичною довідкою) і будь-який зовнішній негативний вплив одразу спричиняє фізичний, психологічний, моральний та душевний біль (є загально відомим фактом та не потребує доказування) і мала б займатись наступними пологами та створювати належні умови для народження дитини та її подальшого розвитку. Звісно, що такі обставини не можуть не спричиняти моральні, душевні та фізичні страждання, а відтак не можуть не спричиняти моральної шкоди, що знаходиться у прямому причинно- наслідковому зв'язку із протиправними діями ОСОБА_9 щодо побиття її сина ОСОБА_8 .
Такі обставини відомі правоохоронним органам, які ведуть досудове розслідування по справі та мають весь об'єм доказів на підтвердження вищевикладеного. Вона одразу просила у своєму повідомлені про злочин визнати її потерпілою по справі, адже згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Згідно ч.2 цієї ж статті права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Не дивлячись на очевидні факти та докази, вона до теперішнього часу не визнана потерпілою по справі та позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Її малолітній син ОСОБА_8 також не визнаний до теперішнього часу потерпілим, а вона його представником, що позбавляє можливості навіть ознайомитись із матеріалами кримінального провадження та надати свідчення в статусі потерпілого. Як зазначає кримінально-процесуальний Закон: неподання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого не позбавляє слідчого, прокурора права визнати таку особу потерпілим, але лише за наявності її письмової згоди на це. Проте, не дивлячись на очевидні факти, від неї та ОСОБА_8 ніхто навіть не запросив згоди на визнання її потерпілою, хоча її повідомлення про злочин має бути у справі, де вона чітко просить визнати потерпілою. Якщо слідчий, прокурор встановить, що особі, яка подала заяву, кримінальним правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, то він своєю постановою відмовляє у визнанні такої особи потерпілим. Проте і такої постанови нема або її не повідомили про її існування (якщо вона є, що позбавляє права на оскарження та судовий захист).
Відмова у прийнятті та реєстрації заяви про кримінальне правопорушення не допускається (ч. 4 ст. 214 КПК). Оскільки стаття 125 КК (приватне обвинувачення) та стаття 296 КК (публічне обвинувачення) мають різні об'єкти посягання, реєстрація лише рапорту за ст. 125 КК порушує її права як потерпілого на належне розслідування. Об'єкт злочину: на відміну від ст. 125 КК, де об'єктом є лише здоров'я особи, дії правопорушника були спрямовані на грубе порушення громадського порядку. Подія відбулася у приміщені школи під час навчального процесу, що є громадським місцем та потягло зрив нормальної роботи навчального закладу. Мотив: дії нападниці супроводжувалися особливою зухвалістю, ігноруванням моральних норм та правил поведінки у суспільстві (адже такі дії по відношенню до малолітнього вочевидь є неприпустимим ані з боку моралі, ані з боку суспільства), з наплювательстким відношенням до того, що поруч поліцейська та вчителька. Об'єктивна сторона: дії нападниці супроводжувались криками та довготривалою грубою нецензурною лайкою, зриваючи учбовий процес (адже на її крики повиходили діти та вчителі з класів, де проходило навчання), знущаючись над її малолітнім сином ОСОБА_4 . Особлива зухвалість та винятковий цинізм дій правопорушниці полягають у тому, що напад на її неповнолітню дитину було вчинено безпосередньо у присутності представника органу правопорядку ОСОБА_12 та вчителя ОСОБА_7 . Демонструючи повну зневагу до встановлених у суспільстві норм моралі та правопорядку, не зважаючи на присутність офіційних осіб, які мали б гарантувати безпеку в навчальному закладі, гр-нка виражалася нецензурною лайкою та нанесла її дитині удари, чим спричинила тілесні ушкодження. Вчинення насильницьких дій у присутності поліцейського та педагога свідчить про те, що метою нападниці було не лише заподіяння тілесних ушкоджень, а й публічне приниження гідності дитини та демонстративне ігнорування авторитету закону, що є прямими ознаками складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України (хуліганство). Якщо людина не боїться бити дитину при поліцейському, це «особлива зухвалість» (ознака хуліганства). Оскільки напад вчинила доросла людина (мати учениці) проти дитини - це обтяжуюча обставина. Бійка в школі під час навчального процесу грубо порушує нормальну роботу закладу.
Вказані події чітко дають зрозуміти, що лише за допомогою судового захисту є шанс на справедливість та законність, а тому Скаржниця змушена звертатись із цією скаргою до суду за захистом.
ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилась, в прохальній частині скарги наполягала на задоволенні скарги, посилаючись на обставини, викладені в ній, а також просила розгляд проводити за її відсутності з об'єктивних причин, оскільки знаходиться на останніх днях вагітності. Також окремо засобами поштового зв'язку надіслала відповідне клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Представник ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило. Його відсутність, у відповідності до ч.3 ст. 306 КПК України, не є перешкодою для розгляду скарги.
Від прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_13 надійшла заява в якій вона зазначила, що подія вказана в скарзі мала місце на території, яка підслідна Чорноморській окружній прокуратурі Одеської області, тому просила розглянути скаргу без участі представника Біляївської окружної прокуратури Одеської області.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, на підставі ч.4 ст. 107 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
З метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників справи, враховуючи положення ст. 26, 306 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до п.1 ч.1ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.4ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
За приписами ч.1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до п.п.4,5 ч.5 ст. 214 КПК України та пункту 1 глави 2 розділу I Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З матеріалів, долучених до скарги встановлено, що скаржниця звернулась до правоохоронних органів з письмовим повідомленням про злочин, в якій просила внести відомості за її заявою в ЄРДР, розпочати розслідування, визнати її та її сина потерпілою стороною і видати направлення до судово-медичного експерта для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Вказана заява зареєстрована 31.03.2026 року за № 6380.
Скаржник посилається на те, що станом на момент розгляду скарги відомості за саме за її заявою до ЄРДР внесені не були та досудове розслідування не розпочато.
Згідно з копією витягу з ЄРДР, наданого скаржником, розпочато досудове розслідування за № 12026164250000075 від 18.03.2026 року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 125 КК України, за фактом події, що мала місце 16.03.2026 року на вул. Добрянського, 32 в с-щі Авангард Одеського району Одеської області в ЗЗСО «Авангардівський ліцей» Авангардівської селищної ради.
В короткому викладі обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення вказано: «17.03.2026 року до чергової частини Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області надійшов рапорт старшого інспектора ВСОБ Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_14 , про те, що 16.03.2026 року із письмовою заявою звернулась ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка 12.03.2026 року приблизно о 11:00 годин нанесла тілесні ушкодження її сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в ЗЗСО «Авангардівський ліцей» Авангардівської селищної ради за адресою: Одеська область, Одеський район, селище Авангард, вул. Добрянського, 32».
Отже, відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР внесені, досудове розслідування розпочато за подією, що мала місце 16.03.2026 року.
Скаржник вважає, що за вищевказаною подією вона і її малолітній син є потерпілими.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Враховуючи, те що відомості в ЄРДР внесені та скаржник має право на звернення з відповідним клопотанням про залучення її та її малолітнього сина потерпілими до кримінального провадження, оскільки потерпілим є також особа яка не є заявником. Таке клопотання має бути розглянуто відповідно до вимог КПК України.
Крім того слідчий суддя вказує, що вимога ОСОБА_3 про зобов'язання визнати її та її сина потерпілими з результатів вчиненого кримінального правопорушення, та, вручити відповідну пам'ятку про права та обов'язки, також не підлягає задоволенню, з підстав того, що набуття особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні або прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим врегульовано спеціальною нормою КПК України(ст. 55 КПК України). Вручення пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілому належить до дискреції слідчого, як наслідок встановленого процесуального статусу потерпілого у кримінальному провадженні, є похідним від такого рішення, та не відноситься до повноважень слідчого судді, тому це питання має бути належним чином досліджено органом досудового розслідування.
Повторне внесення відомостей до ЄРДР по тих же самих фактичних обставин, які зазначені у заяві заявника ОСОБА_3 і які розслідуються у межах кримінального провадження № 12026164250000075 від 18.03.2026 року не потребують реєстрації нового кримінального провадження (окремого внесення відомостей до ЄРДР). КПК України передбачає можливість зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення щодо підозрюваного шляхом повідомлення про нову підозру (зміну раніше повідомленої підозри), самостійної зміни органом досудового розслідування правової кваліфікації вже внесеного кримінального правопорушення чи доповнення інших кримінальних правопорушень від додатково отриманих доказів або ж до повідомлення про підозру уточнення правової кваліфікації кримінального правопорушення може відбуватися шляхом прийняття слідчим, прокурором, дізнавачем відповідного рішення у формі постанови.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, визначення кваліфікації кримінального правопорушення під час внесення відомостей до ЄРДР є прерогативою органу досудового розслідування. При цьому, під час досудового розслідування прокурор, слідчий або дізнавач, за наявності відповідних обставин, не позбавлений права змінити попередню правову кваліфікацію.
Здійснення судового контролю з боку слідчого судді за діями слідчого, прокурора, дізнавача щодо правильності правової кваліфікації (у тому числі попередньої кваліфікації при внесенні відомостей по заяві про кримінальне правопорушення до ЄРДР) на етапі досудового розслідування до повідомлення особи про підозру КПК України не передбачає. Виправлення допущених слідчим можливих помилок на цьому етапі можливе прокурором в рамках процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Таким чином, слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги не вбачає підстав, що можуть свідчити про бездіяльність слідчого, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому у задоволені скарги слід відмовити.
Також статтею 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому, частиною третьою статті 309 КПК України прямо передбачено, що скарги та інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді, їх законність підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.
Таким чином, у відповідності до положень КПК України, слід вважати, що ухвала слідчого судді про зобов'язання посадових осіб правоохоронного органу внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення до визначеного ст. 309 КПК України переліку не входить.
Зміст вказаної норми закону кореспондується з положеннями ч.3 ст. 307 КПК, згідно якої ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Керуючись ст.ст. 214, 303, 304, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність працівників ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, невизнання потерпілим та законним представником потерпілого - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1