Справа № 496/2739/26
Провадження № 1-кс/496/581/26
10 квітня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
слідчий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого дізнавача СД ВП № 2 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження № 12026167250000035 від 24.03.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309 КК України,
Старший дізнавач, за погодженням з прокурором-стажистом на посаді прокурора Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , звернувся до суду з вказаним клопотанням, мотивуючи тим, що 23.03.2026 року до ЧЧ відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення оператора «102», про те, що близько 11:00 год, за адресою: Одеська область, Одеський район, село Дачне, автодорога «Київ-Одеса», 452 км, було виявлено гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якого при собі знаходився прозорий зіппакет із порошкоподібною речовиною білого кольору, які він зберігав з метою особистого вживання, без мети збуту. ЖЄО 2959. Слідчим СВ відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_6 , 23.03.2026 року, за адресою: Одеська область, Одеський район, село Дачне, автодорога «Київ-Одеса», 452 км, проведено огляд місця події, в ході якого виявлено та вилучено: зіппакет із порошкоподібною речовиною білого кольору, який поміщено до спеціального пакету Національної поліції України NPU6078879. З урахуванням положень ст. 98 КПК України, вищезазначене вилучене майно, власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до постанови старшого дізнавача СД відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_3 , визнано речовим доказом, адже воно зберегло на собі сліди скоєння кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, які необхідно відшукати шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та відповідних судових експертиз. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Беручи до уваги вищевикладене, а також ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з метою недопущення зміни, псування, знищення, відчуження вищевказаного вилученого майна, яке має значення речових доказів, за для виконання завдання та дотримання загальних засад кримінального провадження, виявлення та фіксації слідів вчинення кримінального правопорушення за допомогою проведення відповідних судових експертиз, з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані для встанофвлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадження, старший дізнавач звернувся до слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області з вказаним клопотанням.
Старший дізнавач в судове засідання не з'явився, відповідно до прохальної частини клопотання просив розглядати справу без його участі та прокурора.
Неприбуття у судове засідання вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання, відповідно до положень ч.1 ст. 172 КПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється, згідно з ч.4 ст. 107 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Згідно п.4 ч.2 ст. 40-1 КПК України дізнавач уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7 ч.2 ст. 131 КПК України.
Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п.1 ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Старший дізнавач, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою збереження речових доказів та проведення експертиз.
Згідно положень ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.7 ст. 236 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. За ч.7 ст. 237 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Постановою старшого дізнавача про визнання речовим доказом та долучення до матеріалів кримінального провадження від 24.03.2026 року, за матеріалами досудового розслідування № 12026167250000035 від 24.03.2026 року, вказані в клопотанні речі, що було виявлено та вилучено в ході огляду місця події, було визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України. Відчуження, зміна або знищення цього майна може призвести до втрати доказової бази по кримінальному провадженню.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено усі, передбачені ст.ст. 132, 173 КПК України, підстави до задоволення внесеного старшим дізнавачем клопотання.
Керуючись ст. ст. 98,131,132,170-173,376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого дізнавача СД ВП № 2 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження № 12026167250000035 від 24.03.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309 КК України - задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження на зіппакет із порошкоподібною речовиною білого кольору, який вилучено 23.03.2026 року, в ході огляду місця події, за адресою: Одеська область, Одеський район, село Дачне, автодорога «Київ-Одеса», 452 км, та поміщено до спеціального пакету Національної поліції України NPU6078879, власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалу допустити до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1